|
|||
Заняття №13⇐ ПредыдущаяСтр 13 из 13 Заняття №13 Тема: Осі та вали. Мета: Сформувати у студентів поняття про осі, вали їх класифікацію призначен-ня та конструкцію. Дати порівняльну характеристику опорам кочення та ковзання. Розвивати пізнавальні здібності студентів. Тип заняття: Лекція з елементами контролю знань. Тривалість заняття: 2 години. Хід заняття: 1. Організаційна частина. 2. Повідомлення теми, мети заняття. 3. Актуалізація опорних знань студентів: 3.1. Наведіть класифікацію передач. 3.2. Назвіть основні геометричні співвідношення передач. 3.3. Що називають фрикційною, зубчастою, черв’ячною передачею? 3.4. Що називають редуктором? 4. Вивчення нового теоретичного матеріалу: 4.1. Осі й вали. 4.2. Класифікація, призначення, конструкції, матеріали. 4.3. Опори ковзання і кочення, порівняльна оцінка. 5. Закріплення вивченого матеріалу: 5.1. Робота з картками. 5.2. Задача 38 стор. 197. 6. Підведення підсумків заняття. 7. Домашнє завдання: 7.1. Опрацювати Л.1с. 187-193; 199-202; 207-211. 7.2. Підготувати повідомлення по темі. Короткі теоретичні відомості: Деталь, на яку насаджують (рухомо або нерухомо) пристрої (блок, зубчате колесо, тощо), які обертаються, називають віссю або валом. Осі і вали розрізняютьсяміж собою за умовами роботи: Вісь (рис. 43) не передає обертаючого моме-нту і працює тільки назгин. Вал завжди обертається і завжди передає обертаючий момент, тобто передає механіч-ну роботу, наприклад: вал редуктора, криво-шипний вал, колінчастий вал двигуна, вал зубчастої і пасової передачі. Рис. 43 2. Вали класифікують: За призначенням: вали передач (несучі зубчаті колеса, шківи, зірочки, муфти і інші деталі або складальні одиниці передач); корінні валимашин (крім деталей передач несуть ще і робочі органи виробни-чих машин або машин двигунів); вали токарних і свердлильних верстатів (на них встановлені затискні патрони); вали електродвигунів (на них насаджені ротори; колінчасті і кривошипні вали). За формою геометричної осі: прямі (набули найбільше поширення в різних галузях машинобудування); кривошипні і колінчасті (використовуються не тільки для передачі моменту, але і для перетворення поворотно-поступального руху в обертальний); гнучкі (з змінною формою геометричної осі). За формою та конструктивним виконанням: гладкі; ступінчасто-змінного поперечного перерізу, шліцьові; вали-черв’яки; вали-шестерні. З'єднання осей або валів з деталями передач (шківами, зубчастими колесами), насадженими на них, здійснюється за допомогою шпонок, шліців, штифтів, і т.д. Насаджені на вал (вісь) деталі (косозубі, циліндричні, конічні і черв'ячні зубчасті колеса та ін.) утримуються від зсуву в осьовому напрямі за допомогою буртів або заплечиків на валу, спеціальних установочних кілець, втулок розпорів, стопорних гвинтів і т.д. Вали і осі виготовляють з вуглецевої (Ст3, Ст4, Ст5, сталь 30, 35, 40, 45, 50) і легованої (сталь 40Х, 40ХН, 30ХНЗА, ЗОХГТ) сталей, значно рідше - із сталевого литва (сталь 3571, 40Л, 45Л, 50Л) з відповідною термічною обробкою, а також якіс-ного сірого чавуну, високоміцного чавуну, сплавів кольорових металів (годинники, прилади) і пластмас. Оскільки осі і вали мають круглий суцільний або рідше кільцевий поперечний пе-реріз, то для їх виготовлення застосовують круглий прокат при діаметрі осі або валу, що не перевищує 200 мм, або поковки при діаметрі більше 200 мм. При масовому виробництві ступінчасті вали виготовляють з штампованих заготовок. Опорні ділянки валів і осей називають царгами. Залежно від напрямку опорних реакцій розрізняють два види царг: Царги, опорні реакції яких перпендикулярні осі обертання, називають шпильками (кінцеві цапфи) або шийками (проміжні цапфи). Діаметр шпильок менше діамет-ра валу, оскільки шип не зазнає кручення; діаметр шийки не повинен бути менше діа-метру валу, оскільки шийка передає оберта-ючий момент і, отже, працює на кручення. Опорами шпильок і шийок служать радіаль-ні або радіально-упорні підшипники кочення Рис. 44 або підшипники ковзання. Ділянки осей або валів, на яких закріплені деталі або складальні одиниці (зубчасті колеса, шківи, напів-муфти, блоки і ін.), що обертаються, називають підступічнчастими (рис. 44). Царги, опорні реакції яких співпадають з віссю обертання або паралельні їй, нази-вають п'ятами (рис. 45). Опорами п'ят слу-жать підп'ятники - упорні підшипники ков-зання (рис. 45а) або кочення (рис. 45б). Найбільше поширення набули наступні кон-струкції п'ят: суцільна п'ята, робочою поверх-нею якої є плоский торець вала з канавками для мащення; кільцева п’ята, робочою поверх-нею є кільце торцевої частини валу з канавками для мащення; гребінчаста п’ята, ро-бочою поверхнею якої є кільцеві ділянки вала - гребні (заплечики), на яких виконані канавки для мащення. 3. Опори осей і валів підрозділяються на дві групи: опори ковзання; опори кочення. Опори ковзання і кочення, які служать для сприйняття радіальних навантажень, називають підшипниками, а опори, призначені для сприйняття осьових навантажень, підп'ятниками або упорними підшипниками. Підшипники ковзання діляться на три основні типи: нероз'ємні (глухі) підшипники в найпростіших конструкціях відливають як одне ціле із станиною тихохідної машини, що працює з великими перерва-ми. Нероз’ємні підшипники поділяються на: вузькі, широкі, фланцеві, гніз-дові. роз'ємні підшипники складаються з корпуса, двох вкладишів, кришки та стя-гувальних болтів. Знос робочої поверхні вкладиша компенсується підтиска-нням верхньої кришки до верхньої половини вкладиша. Підшипники з самоустановлювальними вкладишами використовують при великих відношеннях довжини царги (шипу або шийки) до її діаметру. Переваги підшипників ковзання: Висока роботоздатність при великих швидкостях та ударних навантаженнях; Безшумність роботи та забезпечення вібростійкості вала. Невеликі розміри в радіальному напрямку. Недоліки підшипників ковзання: Великі втрати на тертя; Значні розміри в осьовому напрямку; Висока вартість матеріалів для вкладишів; Порівняна складність конструкції та велика витрата мастила; Опори валів і осей, в яких тертя ковзання замінено тертям кочення, називають під-шипниками кочення. Переваги підшипників кочення: Значно менші втрати на тертя, а отже більш високий к.к.д. (до 0,995) і мен-ший нагрів. Момент тертя при пусках в 10 ... 20 разів менше ніж в підшипниках ковзан-ня; Економія дефіцитних матеріалів; Менші габаритні розміри в осьовому напрямку; Простота обслуговування і заміни; Менша витрата мастила. Мала вартість внаслідок масового виготовлення стандартних підшипників і відносно малі експлуатаційні витрати, а також їх взаємозамінність, що спро-щує ремонт машин і устаткування. Недоліки підшипників кочення: Обмежене використання при великих навантаженнях і високих кутових швидкостях царг; Непридатні для роботи при значних ударних і вібраційних навантаженнях; Більші, ніж у підшипників ковзання, габаритні розміри в радіальному нап-рямку. Нерознімність конструкції, що не дозволяє застосовувати підшипники кочення в деяких складальних одиницях. Підшипники кочення (рис. 46) складаються з двох кілець: внутрішнього 3, насад-женого на вал, і зовнішнього 1, закріпленого у корпусі підшипника; тіл каченя – ку-льок або роликів 2, що котяться по бігових доріжках кілець на деякій відстані друг від друга, і сепаратора 4 - деталі, що розділяє тіла кочення. Кільця і тіла кочення ви-готовляють з шарикопідшипникової сталі з високим вмістом хрому (ШХ6, ЩХ15) і інших легованих сталей, наприклад стали 12Х2Н4А. Сепараторів виготовляють із сталей Ст1; Ст2; 0; 8; 10, а також з латуні, бронзи, капрону, текстоліту. Підшипники кочення виготовляють різних конструкцій із зовнішнім діаметром від 1 до 2600 мм. Допуски, терміни і визначення підшипників кочення регламентовані СТ СЕВ 1472-78, 1473-78. Класифікація підшипників кочення здійснюється по таким ознакам: по напряму сприйняття навантаження: (радіальні для радіальних навантажень; радіально-упорнідля суміс-них радіальних і осьових навантажень; упорні для осьових навантажень; упорно-радіальні для осьових і радіальних навантажень. за формою тіл кочення: (кулькові, роликові, з циліндричними, конічними, бочкоподібними, голчатими і витими роликами). по числу рядів тіл кочення (однорядні, дворядні, чотирирядні). за способом самоустановлення. Залежно від навантажувальної здатності і габаритів при одному і тому ж діаметрі розточування внутрішнього кільця підшипники за ГОСТ діляться на серії: по радіальним розмірам (надлегкі, особливо легкі, легкі, середні, важкі); по ширині (вузькі, нормальні, широкі, особливо широкі).
|
|||
|