|
|||
Заняття №10Заняття №10 Тема:З’єднання деталей. Мета: Сформувати у студентів поняття про основні види з’єднань деталей, вив-чити їх призначення, класифікацію, порівняльні оцінки. Розвивати пізнава-льні здібності студентів. Тип заняття: Лекція з елементами контролю знань. Тривалість заняття: 2 години. Хід заняття: 1. Організаційна частина. 2. Повідомлення теми, мети заняття. 3. Актуалізація опорних знань студентів: 3.1. Як класифікуються машини? 3.2. Які основні вимоги до машин та їх деталей ви знаєте? 3.3. Що називається кінематичною парою, ланцюгом? 4. Вивчення нового теоретичного матеріалу: 4.1. Призначення з’єднань, класифікація, порівняльна оцінка. 4.2. Нерознімні з’єднання: заклепкові, зварні. 4.3. Рознімні з’єднання: різьбові, шпонкові, шлицьові. 5. Закріплення вивченого матеріалу: 5.1. Робота з картками. 5.2. Задача 32 стор. 187. 6. Підведення підсумків заняття. 7. Домашнє завдання: 7.1. Опрацювати Л.1с. 172-188. Короткі теоретичні відомості: 1. Будь-яка машина отримується в результаті складання деталей, яка здійснюється за допомогою рухомих та нерухомих з’єднань. Рухомі з’єднання забезпечують рух однієї деталі відносно іншої (зубчасте з’єд-нання, кінематичні пари, різні види шарнірів, тощо). Нерухомі з’єднання жорстко скріплюють дві або більше деталей (різьбові, шли-цьові, шпонкові, тощо). Нерознімні з’єднання можна розібрати тільки після їх повного або часткового руй-нування. Рознімні з’єднання допускають багаторазове складання та розбирання без пош-кодження деталей. 2. З’єднання деталей за допомогою заклепок називаються заклепковими (рис. 30). Заклепка являє собою циліндричний стержень, на кінці якого є закладна головка. В процесі клепання частина циліндричного стержня перетворюється обжимкою в замикаючу головку.
а) з’єднання з напівкруглою головкою; б) з’єднання з потайною головкою; в) пістонне з’єднання. Рис.30 Місце з’єднання листів (деталей) за допомогою заклепок називають заклепковим швом. По призначенню та виконанню заклепкові шви бувають: міцні, герметичні; однорядні, багаторядні; стикові з однією або двома накладками та інші. Зварювання - процес з’єднання металевих деталей шляхом місцевого нагрівання з доведенням зварюваних ділянок до пластичного або рідкого стану. Основними видами зварювання є: елек-тродугова, електромеханічна (контактна), хімічна (газова). Місце з’єднання листів (деталей) за допомогою зва-рювання називають зварювальним швом. Зварювальні шви бувають: стиковими, кутовими. Геометричною характеристикою зварювального шва є товщина зва-Рис. 31 рюваних деталей (рис. 31) Склеювання - з’єднання деталей з металів та неметалів за допомогою клею. Клейові з’єднання мають ряд переваг в порівнянні з іншими видами з’єднань: Можливість з’єднання деталей з дуже тонких листових матеріалів; Можливість з’єднання різнорідних матеріалів; Герметичність, корозійна стійкість, тощо. До недоліків клейового з’єднання слід віднести: Низька теплостійкість; Старіння, тощо. Для нерухомого з’єднання деталей циліндричної форми застосовують пресову посадку. При пресовій посадці вал виготовляють більшого діаметра, ніж отвір деталі, тому посадка в отвір проводиться за допомогою преса. З’єднання деталей за допомогою припою називають пайкою. Розплавлений при-пій заповнює зазор між деталями, які з’єднуються, утворюючи нероз’ємне з’єднання. Поверхні деталей, які з’єднуються перед пайкою очищують флюсами. Заформуванням з’єднують металеві деталі з пластмасою, для цього металеву деталь заглиблюють в рідку пластмасу, яка твердне при охолодженні та утворює нероз’ємне з’єднання. 3. Різьбове з’єднання - з’єднання за допомогою різьбових деталей (болти, гвинти, шпильки та інші). Різьба отримується шляхом прорізання на поверхні стержня кана-вок під час руху плоскої фігури (трикутника, трапеції) по гвинтовій лінії. Плоска по-верхня утворює різьбу відповідного профілю. Різьби класифікуються: v за формою поверхні (циліндричні, конічні); v за формою профілю ( рис. 33); v за числом заходів; v за призначенням; v за напрямком. Рис. 32 Основні геометричні параметри різьби (рис. 33): - зовнішній діаметр різьби (номінальний діаметр); - внутрішній діаметр різьби; - середній діаметр різьби; - робоча висота профілю; - висота теоретичного профілю; - крок різьби; - хід різьби (однозахідна , двозахідна ); - кут профілю різьби; - кут підйому різьби. Рис. 33 . Основні типи стандартних різьб загального призначення. Ø Метрична різьба (СТ СЭВ 182-75) має трикутний профіль з кутом ; Ø Трапецеїдальна різьба (ГОСТ 9484-73) має профіль симетричної трапеції з ку-том ; Ø Упорна різьба (ГОСТ 10177-62) має профіль несиметричної трапеції. Кут нахи-лу неробочої сторони профілю . Шпонкові з’єднання здійснюються за допомогою призматичних деталей шпонок, які встановлюють в пазах вала та маточини деталі (рис. 34). Рис. 34 Шпонкові з’єднання поділяються на дві групи: ненапружені (сегментні та призма-тичні шпонки) та напружені (клинові шпонки). Шліцьові з’єднання - зубчасті з’єднання, що здійсню-ються виступами-зубцями на валу, які входять до впадин відповідної форми в маточині (рис. 35).В порівнянні з шпонковими з’єднаннями вони забезпечують краще цент-рування та напрямок деталей на валах; більшу навантажу-вальну здатність та надійність, особливо при динамічно- Рис. 35 му режимі та змінних навантаженнях.
|
|||
|