Частка меншості 23 страница

Похідні цінні папери — цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов'язаний з правом на придбання чи продаж протягом строку, встановленого договором, цінних паперів, інших фінансових та/або товарних ресурсів.

Вагомий вплив на методологію бухгалтерського обліку фінансових інвестицій має їх класифікація за ступенем впливу та контролю інвестора на об’єкт інвестування.

Портфель цінних нанерів — це згрупована інформація з обліку інвестицій у цінні папери за їх видами і призначенням з метою складання фінансової звітності.

У торговому портфелі обліковуються цінні папери, придбані банком для перепродажу та переважно з метою отримання прибутку від короткотермінових коливань їх ціни або дилерської маржі. До торгових цінних паперів можуть бути віднесені будь-які інші цінні папери, що визначаються банком на етапі первісного визнання як такі, щодо яких банк має намір і змогу обліку за справедливою вартістю з визнанням переоцінки через прибутки/збитки (крім акцій, які не мають котирувальної ціни на активному ринку і справедливу вартість яких неможливо достовірно визначити).

У портфелі цінних паперів на продаж обліковуються акції, інші цінні папери з нефік-сованим прибутком та боргові цінні папери, а саме:

• боргові цінні папери з фіксованою датою погашення, які банк не має наміру і/або змоги тримати до дати їх погашення або за наявності певних обмежень щодо обліку цінних паперів у портфелі до погашення;

• цінні папери, які банк готовий продати у зв'язку із зміною ринкових відсоткових ставок, його потребами, пов'язаними з ліквідністю, а також наявністю альтернативних інвестицій;

• акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком, за якими неможливо достовірно визначити справедливу вартість;

• фінансові інвестиції в асоційовані та дочірні компанії, що придбані та/або утримуються виключно для продажу протягом 12 місяців;

• інші цінні папери, придбані з метою утримання їх у портфелі на продаж.

У портфелі до погашення обліковуються придбані боргові цінні папери з фіксованими платежами або з платежами, що можна визначити, а також з фіксованим строком погашення. Боргові цінні папери відносяться до портфеля до погашення, якщо банк має намір та змогу утримувати їх до строку погашення з метою отримання процентного доходу.

Банк не повинен первісно визнавати цінні папери в портфелі до погашення, якщо:

• не має фінансових ресурсів для фінансування цінних паперів до погашення;

• є юридичне або інше обмеження, яке може перешкодити наміру банку утримувати цінні папери до погашення;

• протягом поточного фінансового року або протягом двох попередніх фінансових років банк продав до дати погашення значну суму інвестицій порівняно із загальною сумою інвестицій, утримуваних до погашення.

Банк не повинен визнавати цінні папери як утримувані до погашення, якщо:

• має намір утримувати цінні папери протягом невизначеного часу;

• готовий продати їх у разі змін ринкових ставок відсотка, ризиків, потреб ліквідності;

• умови випуску безстрокових боргових цінних паперів передбачають сплату відсотків протягом невизначеного часу (тобто немає фіксованого строку погашення);

• емітент має право погасити цінні папери сумою, значно меншою, ніж їх аморти30вана собівартість.

Цінні папери, за якими емітент передбачає дострокове погашення, можуть бути визнані в портфелі до погашення, якщо банк має намір і змогу утримувати їх до строку погашення.

Не є порушенням намірів утримувати портфель до погашення, якщо продаж цінних паперів з портфеля до погашення був здійснений у таких випадках:

Міжнародними стандартами фінансової звітності суттєвий вплив визначається як повноваження підприємства брати участь у прийнятті рішень з фінансової та операційної політики об’єкта інвестування без здійснення контролю цієї політики. Контроль — це повноваження керувати фінансовою та операційною політикою підприємства для отримання вигоди від його діяльності.

Як правило, основним принципом, що визначає наявність суттєвого впливу чи контролю, є відсоток володіння голосами об’єкта інвестування:

Відсоток володіння голосами об’єкта інвестування	Рівень впливу
Менше 20 %	Не має суттєвого впливу
20-50 %	Суттєвий вплив
Більше 50 %	Контроль

За ступенем впливу та контролю інвестора на об’єкт інвестування фінансові інвестиції поділяються на три групи:

1) Інвестиції, які не дають ні суттєвого впливу, ні контролю. Вони класифікуються на три
категорії, а саме:

• інвестиції в торгові цінні папери — це інвестиції в цінні папери, що були придбані інвестором для перепродажу та з метою отримання прибутку від короткотермінових коливань їх ціни або дилерської маржі;

• інвестиції в цінні папери, що утримуються до погашення — це інвестиції в боргові цінні папери з фіксованими платежами або платежами, що можна визначити, а також фіксованим строком погашення, щодо яких інвестор має реальний намір та змогу утримувати їх до строку погашення;

• інвестиції в цінні папери, наявні для продажу — це інвестиції в цінні папери, які не належать до торгових цінних паперів та цінних паперів до погашення.

2) Інвестиції, які дають суттєвий вплив, але не дають контролю. До них відносяться інвестиції в асоційовані компанії (підприємства).

3) Інвестиції, жі дають контроль, тобто інвестиції в дочірні компанії (підприємства).

За можливістю визначення справедливої вартості цінних паперів, в які інвестуються кошти, фінансові інвестиції класифікуються на:

• інвестиції в цінні папери, справедливу вартість яких неможливо достовірно визначити;

• інвестиції в цінні папери, справедливу вартість яких можна достовірно визначити. Нагадаємо, що справедлива вартість — це сума, за якою можна обміняти актив, або

погасити заборгованість в операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.

У бухгалтерського обліку банків України інвестиції в цінні папери класифікуються таким чином:

• цінні папери в торговому портфелі банку;

• цінні папери в портфелі банку на продаж;

• цінні папери в портфелі банку до погашення;

• інвестиції в асоційовані компанії;

• інвестиції в дочірні компанії.

• не більше ніж за З місяці до дати погашення;

• після того, як отримано в основному всю первісну вартість фінансової інвестиції у вигляді планових платежів або передоплати;

• значного погіршення кредитоспроможності емітента;

• реорганізації емітента;

• змін законодавчих або регулятивних вимог;

• значного підвищення регулятивних вимог до капіталу;

• у зв'язку з непередбаченою подією, яка відбулася з незалежних від банку причин, яка не повторюється і стосовно якої є докази, що банк не мав змоги її спрогнозувати.

До інвестицій в асоційовані та дочірні компанії належать акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком емітентів, які відповідають визначенням асоційованої або дочірньої компанії банку, за винятком таких цінних паперів, що придбані та/або утримуються виключно для продажу протягом 12 місяців з дати придбання.

Асоційована компанія (підприємство) — це компанія, у якій інвестор має суттєвий вплив і яка не є ні дочірньою компанією, ні спільним підприємством інвестора. Суттєвий вплив передбачає, що інвестор прямо або через дочірні компанії володіє 20 % або більше голосів об’єкта інвестування. Суттєвий вплив є, якщо інвестор (банк) прямо або через дочірні компанії володіє менше ніж 20 % голосів об’єкта інвестування, але виконуються щонайменше дві з таких умов:

• інвестор (банк) має представників у раді диреКт орів або аналогічному керівному органі компанії;

• інвестор (банк) бере участь у визначенні стратегії та операцій компанії;

• здійснюється обмін управлінським персоналом між інвестором (банком) та компанією;

• інвестор (банк) надає компанії суттєву технічну інформацію.

Дочірня компанія (підприємство) — це компанія, яку контролює інша компанія (відома як материнська компанія). Контроль передбачає, що материнська компанія (банк) прямо або через дочірні компанії володіє більше ніж 50 % голосів об’єкта інвестування. Контроль є, якщо материнська компанія (банк) прямо або через дочірні компанії володіє менше ніж 50 % голосів об’єкта інвестування, але має:

• частку управлінських голосів у компанії, що перевищує 50 % завдяки договорам з іншими інвесторами;

• право визначати фінансову та операційну політику підприємства згідно з установчими документами;

• право призначати або звільняти більшість членів ради диреКт орів або аналогічного керівного органу компанії;

• право визначального голосу в раді диреКт орів або аналогічному керівному органі компанії.

7.2. Методологічні засади бухгалтерського обліку фінансових інвестиції!

Питання, пов'язані з визанням, оцінкою та розкриттям інформації про фінансові інвестиції на міжнародному рівні регламентуються такими МСФЗ:

• МСБО 27 «Консолідовані та окремі фінансові звіти»;

• МСБО 28 «Інвестиції в асоційовані підприємства»;

• МСБО 32 «Фінансові інструменти: подання»;

• МСБО З 6 «Зменшення корисності активів»;

• МСБО 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка»;

• МСФЗ З «Об'єднання бізнесу»;

• МСФЗ 7 «Фінансові інструменти: розкриття інформації».

Методологічні засади бухгалтерського обліку фінансових інвестицій вітчизняних банків визначено Інструкцією з бухгалтерського обліку операцій з цінними паперами в банках України, затвердженою постановою Правління НБУ від 3.10.2005 р. № 358. Ця Інструкція базується на вимогах зазначених вище міжнародних стандартах, але в ній поки що не враховані зміни, які були внесені Радою з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку у МСБО 27 «Консолідовані та окремі фінансові звіти», МСБО 28 «Інвестиції в асоційовані підприємства» та МСФЗ З «Об'єднання бізнесу» в січні 2008 p., а також зміни і доповнення у МСБО 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка», що були внесені у 2005—2009 роках.

Розглянемо загальні принципи визнання та оцінки інвестицій у цінні папери, які визначені Інструкцією з бухгалтерського обліку операцій з цінними паперами в банках України.

Насамперед зауважимо, що у торговому портфелі банку та портфелі на продаж обліковуються акції й інші цінні папери з нефіксованим прибутком та боргові цінні папери, а у портфелі до погашення — лише боргові цінні папери.

Облік інвестицій в боргові цінні папери має свої особливості, що зумовлено тим, що вони, по-перше, можуть бути куплені за номіналом, з дисконтом або премією, а по-друге, на момент придбання купонних цінних паперів за ними можуть бути накопичені проценти.

Дисконт — це різниця між номінальною вартістю цінних паперів та їх вартістю під час первісного визнання без урахування нарахованих на час придбання процентів, якщо така вартість нижча номінальної вартості.

Премія — це перевищення вартості цінних паперів під час їх первісного визнання без урахування нарахованих (накопичених) на час придбання процентів над їх номінальною вартістю.

Придбані боргові цінні папери відображаються в бухгалтерському обліку в розрізі таких складових: номінальна вартість, дисконт або премія, сума накопичених процентів на дату придбання.

У портфелях банку на продаж та до погашення дисконт та премія за борговими цінними паперами амортизується протягом періоду з дати придбання до дати їх продажу або погашення за методом ефективної ставки відсотка. Амортизація дисконту (премії) не здійснюється для боргових цінних паперів, якщо величина дисконту (премії) на дату придбання є несуттєвою, тобто менша, ніж 1 % від суми номіналу. У такому разі вся сума дисконту (премії) збільшує (зменшує) процентні доходи під час первісного визнання цінного папера.

Нарахування процентів здійснюється залежно від умов випуску цінних паперів, але не рідше одного разу на місяць протягом періоду від дати придбання цінного папера до дати його продажу або погашення.

Сума амортизації дисконту або премії нараховується одночасно з нарахуванням процентів.

Цінні папери в торговому портфелі первісно оцінюються за справедливою вартістю. Витрати на операції з придбання визнаються за рахунками витрат під час первісного визнання таких цінних паперів.

На кожну наступну після визнання дату балансу цінні папери в торговому портфелі оцінюються за їх справедливою вартістю. У разі зміни справедливої вартості здійснюється переоцінка цінних паперів з відображенням переоцінки як прибутку або збитку. Результат переоцінки обов'язково відображається в бухгалтерському обліку на дату балансу. Нарахування процентного доходу за купонними цінними паперами в торговому портфелі обов'язково здійснюється під час кожної переоцінки. Амортизація дисконту (премії) за борговими цінними паперами в торговому портфелі не здійснюється. Переведення цінних паперів з торгового портфеля в інші портфелі банку або навпаки з інших портфелів цінних паперів у торговий портфель не допускається.

Цінні папери в портфелі на продаж первісно оцінюються та відображаються в бухгалтерському обліку за справедливою вартістю, до якої додаються витрати на операції з придбання таких цінних паперів.

Витрати на операції, пов'язані з придбанням боргових цінних паперів у портфель на продаж, відображаються за рахунками з обліку дисконту (премії) під час первісного визнання цих цінних паперів. Дисконт або премія за борговими цінними паперами в портфелі на продаж амортизується протягом періоду з дати придбання до дати їх погашення за методом ефективної ставки відсотка.

На дату балансу цінні папери в портфелі на продаж відображаються за:

• справедливою вартістю;

• собівартістю з урахуванням часткового списання внаслідок зменшення корисності — акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком, справедливу вартість яких достовірно визначити неможливо;

• найменшою з двох величин: балансовою вартістю та справедливою вартістю за вирахуванням витрат на операції, пов'язаних з продажем, — інвестиції в асоційовані та дочірні компанії, що переведені в портфель на продаж та утримуються для продажу протягом 12 місяців;

• найменшою з двох величин: вартістю придбання (собівартістю) та справедливою вартістю за вирахуванням витрат на операції, пов'язаних з продажем, — інвестиції в асоційовані та дочірні компанії, що придбані та утримуються виключно для продажу протягом 12 місяців.

Цінні папери в портфелі банку на продаж, що обліковуються за справедливою вартістю, підлягають переоцінці. Обов'язково на дату балансу результати переоцінки відображаються в капіталі банку. Усі цінні папери в портфелі банку на продаж на дату балансу підлягають перегляду на зменшення корисності.

Дохід за борговими цінними паперами визнається під час кожної переоцінки, але не рідше одного разу на місяць. Амортизація дисконту (премії) здійснюється одночасно з нарахуванням процентів. Боргові цінні папери з портфеля банку на продаж можуть бути переведені в портфель до погашення в разі закінчення строку, протягом якого банк був позбавлений права формувати портфель до погашення.

Акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком, справедливу вартість яких надалі неможливо достовірно оцінити, обліковуються за собівартістю в портфелі банку на продаж. Акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком, які обліковувалися за собівартістю, у разі наявності критеріїв достовірної оцінки їх справедливої вартості переводяться на оцінку за справедливою вартістю в портфелі банку на продаж.

Інвестиції в асоційовані (дочірні) компанії, що придбані або раніше переведені з метою продажу протягом 12 місяців, але не продані протягом 12 місяців, переводяться до інвестицій в асоційовані (дочірні) компанії та відображаються ретроспеКт ивно, тобто, починаючи з дати придбання (переведення).

Боргові цінні папери у портфелі до погашення первісно оцінюються та відображаються в бухгалтерському обліку за справедливою вартістю, до якої додаються витрати на операції з придбання таких цінних паперів. Витрати на операції, здійснені під час придбання боргових цінних паперів, уключаються у вартість придбання та відображаються за рахунками з обліку дисконту (премії).

Після первісного визнання боргові цінні папери в портфелі до погашення на дату балансу відображаються за їх аморти30ваною собівартістю. Банк визнає дохід та здійснює амортизацію дисконту (премії) за борговими цінними паперами не рідше одного разу на місяць із застосуванням методу ефективної ставки відсотка. Боргові цінні папери в портфелі банку до погашення підлягають перегляду на зменшення їх корисності.

Банк постійно на дату балансу повинен оцінювати свій намір та змогу утримувати цінні папери до погашення.

У разі продажу значної суми інвестицій, утримуваних до погашення, цінні папери з портфеля банку до погашення мають бути переведені в портфель на продаж. У такому разі банк має анулювати портфель до погашення шляхом переведення залишку інвестицій в портфель на продаж.

Визнання (припинення визнання) цінних паперів за стандартними процедурами відображається в бухгалтерському обліку із застосуванням методу їх визнання (припинення визнання) на дату розрахунку. Купівля або продаж цінних паперів за стандартними процедурами передбачає передавання цих цінних паперів протягом часу, який установлений згідно із загальними правилами, що діють на відповідному ринку.

Зміна справедливої вартості цінних паперів, які мають бути передані банку (крім цінних паперів, які обліковуються за собівартістю або аморти30ваною собівартістю), у період між датою операції та датою розрахунку відображається в бухгалтерському обліку за рахунками доходів або витрат (для цінних паперів у торговому портфелі) та капіталу (для цінних паперів у портфелі на продаж).

На кожну наступну після визнання дату балансу всі цінні папери, що придбані банком, оцінюються за їх справедливою вартістю, крім:

а) цінних паперів, що утримуються до погашення;

б) акцій та інших цінних паперів з нефіксованим прибутком у портфелі на продаж,
справедливу вартість яких неможливо достовірно визначити;

в) інвестицій в асоційовані та дочірні компанії.

Справедлива вартість цінних паперів, що перебувають в обігу на організаційно оформлених ринках, визначається за їх ринковою вартістю.

Якщо котирування ринкових цін на цінні папери є недоступним, то банки застосовують для визначення справедливої вартості такі методи:

• посилання на ринкову ціну іншого подібного інструменту;

• аналіз дисконтованих грошових потоків. Застосовуючи аналіз дисконтованих грошових потоків, банки використовують ставку дисконту, яка дорівнює діючій нормі прибутковості подібної фінансової інвестиції, що має в основному такі самі умови та характеристики (строк погашення, що залишився; структура потоків грошових коштів; валюта; кредитний рейтинг емітента, процентна ставка);

• інші методи, що забезпечують достовірне визначення справедливої вартості цінних паперів.

Акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком у портфелі на продаж, справедливу вартість яких достовірно визначити неможливо, відображаються на дату балансу за їх собівартістю з урахуванням зменшення їх корисності.

Усі цінні папери, крім цінних паперів, які обліковуються в торговому портфелі, переглядаються на зменшення корисності.

Зменшення корисності цінних паперів — це втрата економічної вигоди, яка спричинена однією або кількома збитковими подіями, які відбулися після первісного визнання цінних паперів і мають вплив на очікувані майбутні грошові потоки за цінними паперами.

Зменшення корисності визнається на кожну дату балансу, якщо є об’єктивні докази однієї або кількох подій, які мають вплив на очікувані майбутні грошові потоки за цінними паперами. Об’єктивними доказами, що свідчать про зменшення корисності цінних паперів, можуть бути відомості про: фінансові труднощі емітента; фактичне розірвання контракту внаслідок невиконання умов договору або прострочення виплати процентів чи основної суми; високу ймовірність банкрутства; реорганізацію емітента; зникнення активного ринку для цих цінних паперів через фінансові труднощі емітента; значне або тривале зменшення справедливої вартості акцій та інших цінних паперів з нефіксованим прибутком порівняно з їх собівартістю.

Зменшення балансової вартості цінних паперів унаслідок визнання зменшення їх корисності відображається в бухгалтерському обліку лише на суму, що не призводить до від'ємного значення їх вартості. Якщо балансова вартість таких цінних паперів досягає нуля, то в бухгалтерському обліку вони відображаються за нульовою вартістю до прийняття банком рішення про їх списання.

Цінні папери, які надані в довірче управління, не вважаються такими, що вибули з портфеля банку, а обліковуються за окремими аналітичними рахунками тих самих балансових рахунків, на яких вони обліковувалися до надання в довірче управління, з подальшим здійсненням операцій з переоцінки, амортизації дисконту або премії, нарахування доходу тощо.

Методика обліку цінних паперів за кожним портфелем має свої особливості. Водночас, спільним для усіх портфелів цінних паперів є те, що на дату, з якої банк зобов’язується придбати цінні папери (дату операції) виконуються однакові позабалансові проводки, а саме:

1) на суму вартості цінних паперів, що купляються:

Дт 9350 «Активи до отримання та депозити до розміщення за спотовими контрактами» Кт 9900 «Контррахунок»;

2) на суму грошових коштів, що мають бути сплачені: Дт 9900 «Контррахунок»

Кт 9360 «Активи до відправлення та депозити до залучення за спотовими контрактами».

Коли наступає дата розрахунку (дата, з якої актив передається банку (визнається активом банку) або з якої актив передається банком (припинення визнання активу)), то здійснюються зворотні бухгалтерські проводки, а саме:

1) списання вартості цінних паперів до отримання:
Дт 9900 «Контррахунок»

Кт 9350 «Активи до отримання та депозити до розміщення за спотовими контрактами»;

2) списання грошових коштів до відсилання:

Дт 9360 «Активи до відправлення та депозити до залучення за спотовими контрактами» Кт 9900 «Контррахунок».

При реалізації цінних паперів з будь-якого портфеля, на дату операції та дату розрахунку здійснюються аналогічні позабалансові проводки, але активом до отримання в цьому випадку виступають грошові кошти, а активом до відсилання — цінні папери:

• на дату операції на суму договору про продаж цінних паперів:

1) Дт 9350 «Активи до отримання та депозити до розміщення за спотовими контрактами» Кт 9900 «Контррахунок»;

2) Дт 9900 «Контррахунок»

Кт 9360 «Активи до відправлення та депозити до залучення за спотовими контрактами»;

• на дату розрахунку:

1) Дт 9900 «Контррахунок»

Кт 9350 «Активи до отримання та депозити до розміщення за спотовими контрактами»;

2) Дт 9360 «Активи до відправлення та депозити до залучення за спотовими конт-
рактами»

Кт 9900 «Контррахунок».

Здійснені банком інвестиції в асоційовані та дочірні компанії п&ршспо оцінюються та відображаються в бухгалтерському обліку за собівартістю. Витрати на операції, пов'язані з придбанням інвестиції, збільшують суму такої інвестиції на дату її придбання.

Інвестиції в асоційовані компанії відображаються на дату балансу за методом участі в капіталі.

Метод участі в капіталі — це метод обліку інвестицій, згідно з яким балансова вартість інвестицій відповідно збільшується або зменшується на суму частки інвестора в чистому прибутку (збитку) об’єкта інвестування за звітний період та на суму частки інвестора в сумі зміни загальної величини власного капіталу об’єкта інвестування за звітний період.

За інвестиціями в дочірні компанії, облік яких здійснюється за собівартістю з урахуванням зменшення корисності, інвестор складає консолідовану фінансову звітність. Порядок складання материнським банком консолідованої фінансової звітності регламентується Інструкцією про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України, затвердженою постановою Правління НБУ від 27.12.2007 р. № 480.

Якщо вартість придбання інвестиції в асоційовані та дочірні компанії перевищує частку банку-інвестора в справедливій вартості чистих активів (придбаних

ідентифікованих активів і зобов’язань) на дату придбання, то виникає гудвіл. Гудвіл обліковується як складова вартості інвестиції та оцінюється за собівартістю з урахуванням зменшення корисності. Банк має щорічно здійснювати перевірку гудвілу на зменшення корисності.

Якщо частка банку в справедливій вартості придбаних чистих активів (придбаних ідентифікованих активів і зобов’язань) перевищує вартість придбання інвестиції в асоційовані та дочірні компанії на дату придбання, то виникає негативний гудвіл. За наявності негативного гудвілу банк має перевірити ідентифікацію та оцінку ідентифікованих активів і зобов’язань та оцінку вартості придбання. Негативний гудвіл у повній сумі має бути визнаний доходом під час первісного визнання інвестиції.

Інвестиції банку в цінні папери в іноземній валюті відображаються в бухгалтерському обліку за тими самими рахунками, що й цінні папери в національній валюті. Доходи та витрати в іноземній валюті за операціями з цінними паперами відображаються відповідно за рахунками 6 та 7 класу у національній валюті за офіційними курсами гривні до іноземних валют на дату їх нарахування та/або отримання і сплати. Нри цьому в бухгалтерському обліку використовуються технічні рахунки групи 380 «Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів».

Порядок проведення переоцінки рахунків з обліку цінних паперів в іноземній валюті у зв'язку зі зміною офіційного валютного курсу регламентується Інструкцією з бухгалтерського обліку операцій в іноземній валюті та банківських металах у банках України, затвердженою постановою Правління НБУ № 555 від 17.11.2004 р.

Згідно з цією Інструкцією, залишки в іноземній валюті за рахунками з обліку акцій та інших цінних паперів з нефіксованим прибутком, що обліковуються банком за справедливою вартістю, переоцінюються за офіційним курсом гривні до іноземних валют на дату визначення їх справедливої вартості. Курсові різниці від зміни офіційного курсу гривні до іноземних валют відображаються одночасно з визнанням результату переоцінки таких цінних паперів до їх справедливої вартості за такими балансовими рахунками:

• у разі переоцінки цінних паперів у торговому портфелі банку — за рахунком 6204 «Результат від торгівлі іноземною валютою та банківськими металами»;

• у разі переоцінки цінних паперів у портфелі банку на продаж — за рахунком 5102 «Результати переоцінки цінних паперів у портфелі банку на продаж».

Боргові цінні папери в іноземній валюті відносяться до монетарних статей балансу і незалежно від того, у якому портфелі обліковуються, переоцінюються під час зміни офіційного курсу гривні до іноземних валют. Результати переоцінки боргових цінних паперів відображаються за балансовим рахунком 6204 «Результат від торгівлі іноземною валютою та банківськими металами».

Залишки в іноземній валюті за рахунками цінних паперів, що обліковуються за собівартістю, інвестиції до асоційованих та дочірніх компаній в іноземній валюті не переоцінюються.

Цінні папери, які придбані та/або зберігаються за дорученням та за кошти клієнтів, а також цінні папери, які придбані згідно з договорами про довірче управління, обліковуються за позабалансовими рахунками.

7.3. Облік цінних паперів у торговому портфелі банку Придбання цінних паперів до торгового портфеля

Цінні папери, що придбані в торговий портфель відображаються за балансовими рахунками таких груп Плану рахунків:

• 140 «Боргові цінні напери, що рефінансуються Національним банком України, у торговому портфелі банку»;

• 300 «Акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком у торговому портфелі банку»;

• 301 «Боргові цінні папери в торговому портфелі банку».

Аналітичний облік цінних паперів за балансовими рахунками груп 140, 300 та 301 ведеться в розрізі їх емітентів та випусків.

На дату операції вартість придбаних у торговий портфель цінних паперів обліковується за позабалансовими рахунками 9350 «Активи до отримання та депозити до розміщення за спотовими контрактами» та 9360 «Активи до відправлення та депозити до залучення за спотовими контрактами», що супроводжується проводками:

1) Дт 9350 «Активи до отримання та депозити до розміщення за спотовими контрактами» Кт 9900 «Контррахунок»;

2) Дт 9900 «Контррахунок»

Кт 9360 «Активи до відправлення та депозити до залучення за спотовими контрактами».

Зміна справедливої вартості цінних паперів між датою операції і датою розрахунку відображається за рахунком 6203 «Результат від торгових операцій з цінними паперами в торговому портфелі банку» в кореспонденції з рахунком 3811 «Переоцінка інших фінансових інструментів, що обліковуються за позабалансовими рахунками». При цьому виконуються такі бухгалтерські записи:

• у разі дооцінки цінних паперів:

Дт 3811 «Переоцінка інших фінансових інструментів, що обліковуються за позабалансовими рахунками»

Кт 6203 «Результат від торгових операцій з цінними паперами в торговому портфелі банку»;

⇐ Предыдущая 21 22 23 24 252627 28 29 30 Следующая ⇒