МАТЕРІАЛ ДО УРОКУ. ПЛАН ВИВЧЕННЯ ТЕМИ

Дата	27 квітня 2020 г.
№ урока по расписанию
Группа	2 аб
Дисциплина	Українська література
№ урока по плану
Тема	Література рідного краю.Ганна Андріївна Гайворонська. Василь Іванович Голобородько. Ознайомлення з письменниками-земляками та їхніми творами.
Источник информации	Г.А.Гайворонська. Тексти віршів «Бог», «Луганщині», «Колиска для Ліни Костенко», «Безпритульний хлопчик», «Співучі зорі», «Луганська Божа Мати», «Я відрікаюсь». В.І.Голобородько. Тексти віршів «Грушка», «Човни проліскові», «Глечик на двох», «Толока», «Біле кохання». Матеріал до уроку
Домашнее задание	Опрацювати матеріал уроку. Підготувати усні повідомлення на теми: - Письменник рідного краю. - Поет Луганщини. Позааудиторна самостійна робота
Форма выполнения	Усно
Срок предоставления выполненного задания	До 4 травня

МАТЕРІАЛ ДО УРОКУ

ПЛАН ВИВЧЕННЯ ТЕМИ

1. Ганна Андріївна Гайворонська. Життя та творчість (огляд).

2. Природнича, релігійна та соціальна проблематика в поезіях «Бог», «Луганщині», «Колиска для Ліни Костенко», «Безпритульний хлопчик», «Співучі зорі», «Луганська Божа Мати», «Я відрікаюсь».

3. Василь Іванович Голобородько. Короткі відомості про поета.

4. Динамічність поезій, архаїчна образність, казкове світовідчуття. Органічне поєднання невимовної туги людини ХХ століття за первинним (міфологічним) існуванням з враженнями цієї людини від «цивілізаційного» життя. «Грушка», «Човни проліскові», «Глечик на двох», «Толока», «Біле кохання» тощо.

Епіграфом до уроку візьмемо слова земляка Миколи Чернявського:

Знайомі все краї,

І рідні все картини.

За вас, степи-поля мої,

Рідніш нема країни!

Луганщина багата не тільки родючими землями, корисними копалинами, заводами, шахтами, але й культурним пам’ятками, іменами видатних митців.

Літературна географія Луганщини віддавна рясніє яскравими літературними іменами. Міста Луганщини подарували нам відомих і безсмертних митців: Володимир Іванович Даль (м. Луганськ), Борис Гринченко (м. Слов’яносербськ, с. Олексіївка), Володимир Сосюра (Лисичанськ), Владислав Титов (м. Луганськ), Григір Тютюнник (м.Антрацит, с. Щотове). Недаремно творчість письменників –земляківБориса Грінченка, Володимира Сосюри, Григіра Тютюнника ми вивчаємо у кожному класі.

Анонс подій культурного і літературного життя Донбасу за останні роки:

· На Луганщині створена Спілка письменників Луганської Народної Республіки. На сьогоднішній день кількість її членів сягає 40-а чоловік. Главою Спілки письменників ЛНР призначений Глєб Бобров – письменник, журналіст, драматург, ветеран Афганської війни, член Спілки письменників Росії.

· Луганський академічний український музично-драматичний театр відкрив свій 78 сезон відновленою виставою «Тарас Бульба»

· Глєб Бобров у новому ТВ-проекті «История за кадром» розповів про створення свого роману «Эпоха мертворождённых»

· Луганська письменниця й поетеса Олена Заславська представила першу дитячу книгу російською мовою, написану на Донбасі за час війни «Необыкновенные приключения Чемоданте, Чи-Беретты и Пончика» та поетичний збірник «Ожёг».

· Луганське літературне й культурне життя поступово оживає. Відновлюється літературний альманах «Крылья», науково-популярний журнал «TERRA культура». Вийшли збірники Філософського монтенівського суспільства, збірники «Время Донбасса», «Выбор Донбасса».

· Багато хто з авторів Донбасу випустили книги, присвячені військовим подіям: Ганна Довгарєва «Уезжают навсегда», Ганна Ревякіна «Шахтёрская дочь», Володимир Скобцов «Непокорённый», Глєб Бобров «Луганское направление».

Ще хотілося б додати деяку інформацію щодо членів Спілки письменників Луганщини. Географія літературних імен дуже різноманітна. Найбільша кількість письменників мешкає в м. Луганську, серед них Ганна Гайворонська, Надія Кошель, Леонід Стрельник, Глєб Бобров, Олексій Неживий, у місті Ровеньки – Іван Шкурай і Ганна Пустовіт, у місті Краснодон – Антоніна Листопад. І провідною темою їх творів є рідна мала батьківщина.

Хто ж така Ганна Андріївна Гайворонська? Сама себе вона називає «жінкою, одягненою в Сонце», або

Я – дитина Сонця, птаха, вітру,

Я – промінчик на твоїх (Божих) вустах.

Народилася поетеса 22 серпня 1952 року у селі Вільшані на Харківщині. За визначенням самої письменниці, «село навчило її працювати, розуміти землю, любити українську пісню, пройматись життєвою мудрістю одвічних селюків». Письменниця згадує, що протягом всього життя їй доводилося дуже багато переїжджати. Батько Ганни Гайворонської, Андрій Григорович, був офіцером Радянської Армії, тож поїздити по світу довелось багато. Оселились на Луганщині. Спершу мешкали в селищі Новосвітлівка Краснодонського району, де Ганна пішла до школи у перший клас. Згодом перебрались в районне містечко Кремінна Луганської області. Сюди батька запросили на посаду заступника редактора райгазети «Ленінський прапор». Коли юній поетесі було всього 15 років, її перший вірш «Ранок» було надруковано саме в цій газеті, а вже потім в молодіжній обласній молодіжній газеті «Молодогвардієць».

Після закінчення восьмирічки навчалася в Кремінському медичному училищі. Саме тут проходили юність і становлення Ганни Гайворонської, як поета.

У 1962 році родина переїхала до міста Лисичанська, що стало визначальним у долі письменниці. Саме в цей час Ганна Гайворонська відкриває для себе великого українського поета Володимира Сосюру. Лірик зачепив її душу, і з цього часу «почало струменіти на Луганщині поетичне джерельце Ганни Гайворонської». Вона самотужки, за словниками вивчила українську мову й почала творити.

У 1983 році закінчила Київський державний університет ім.Тараса Шевченка і отримала диплом журналіста. Журналістська освіта дала їй змогу наблизитися до стихії мови та загострила відчуття розуміння слова як матеріалу, з якого творяться духовні цінності.

Відрадно, що на початку своєї літературної діяльності завдання поезії вона вбачала не в галасливій столичній славі, а в тому, щоб бути «поближче до землі», зійтися словом з потребою душі трудящої людини, «щоб в далекому селі стеблом пшениці вийти…». І це не поза, а органічна потреба віддавати працю свого серця таким людям, як сільський коваль («Смерть коваля») чи безногий старий фронтовик («Червона субота»), який не може всидіти без роботи і в червону суботу:

Поставив ослін коло хати,

Гармошку притис до грудей,

І пісню – пташину крилату

Пускає із рук до людей.

А ще поетеса володіє цікавим умінням – пишучи про речі, здавалося б, другорядні (про яблуньку-дичку чи про ріки з порожніми рукавами), зображує їх так, що за названими в об`ємному плані бачаться образи людей з їхніми малопомітними, але такими болючими долями.

Вона працювала в редакціях періодичних видань, була редактором і видавцем літературно-мистецької газети «Кам’яний брід».

Автор дванадцяти книжок «Перший поцілунок» (1988), Книжки одного вірша «Бог» (1992), «Циганська ніч» (1992), драматичної вистави у віршах «Булава» (1997), книжки духовної поезії «Чаша Грааля» (1999), збірника поезій та вистав у віршах « Жінка, зодягнена в сонце» (2007), «Біла ластівка Донбасу» (2007), лірики «В обіймах ангела» (2012), прозової біографічної книжки «Прочанка зі сходу» (2012), поезії «Луганщині» (2014), «Пастушка квітів» ( 2017), «Божі лілеї Донбасу» (2019).

А також автор літературних розвідок про Миколу Руденка та Василя Голобородька - Лауреатів Шевченківської премії, які також є родом з Луганщини.

В 2017 році отримала найвищу нагороду Національної Спілки письменників України медаль «Почесна відзнака».

Відзначена президентською премією 2019-2020 років.

Нині в.о. голови Луганської організації НСПУ.

Тематика віршів. Ганна Гайворонська є невтомним співаком пейзажної, релігійної та любовної лірики.

У її першій ліричній збірці «Перший поцілунок» (1988) панує ідейне здоров`я, чуття високої відповідальності перед рідною землею, Батьківщиною, небайдуже ставлення до свого роду. Тому лірична героїня відчуває себе нерозривною ланкою в тісному єднанні поколінь і вона з повним правом говорить:

Не зрадь себе, не зрадь своїх доріг.

Життя твоє у всесвіті єдине.

Очима зір, ледь вийдеш на поріг,

Вдивляється у душу Батьківщина.

У драматичній п’єсі у віршах «Булава» біль, «бо порчею земля побита й люди, мов привиди, блукають збайдужілі до всього й до всіх», філософські роздуми: «Невже це все? Невже ніколи ми не дійдемо до правди, До Божих заповідей? До чистоти? Небесної, словесної, земної?», заклик до дії, до очищення душ, джерел, праматері землі.

Поетеса доводить, що лише віра, любов, праведність можуть зробити щасливими цей світ і людей:

Це віра в Бога сходить над Землею,

Над Україною моєю.

Це жезл Всевишнього,

Щоб правити людьми.

Смерть сина змусила Ганну Гайворонську повністю змінити своє життя: вона відреклася від світського життя і знайшла спокій у служінню Богу.

Я відрікаюсь світського життя,

Всіх чорних ангелів, фальшивого і злого.

У небесах усі мої чуття.

До Батька прагну і до Сина-Бога.

Вже всесвіт завертівся в голові,

Тікає з-попід ніг земна дорога.

Не я. Від мене відсахнувся світ

І душу спрямував мою до Бога.

(«Я відрікаюсь»)

«Жінка, зодягнена в Сонце» - шоста поетична книжка Ганни Гайворонської, яка ніби витікає з попередньої поетичної збірочки «Чаша Грааля». Вона присвячена найпрекраснішій із жінок у світі – Матері Божій. Вірші, сповнені сонячних барв, оспівують святе почуття Любові до Бога, людини і рідної планети. Кожен вірш неповторний, не залишає байдужим, змушує задуматися над проблемами сьогодення і переконує, що порятунок наших «зболених душ» залежить тільки від нас.

12 3 4 5 6 Следующая ⇒