ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

Психологія –наука, що вивчає психічні явища як відображення навколишньої дійсності завдяки діяльності головного мозку з метою регуляції власної діяльності, спілкування, поведінки.

Лонгітюдний метод психологічного дослідження – організаційний метод, що передбачає вивчення певного психічного явища впродовж певного відрізку життя людини.

Метод зрізів (абопорівняльний) -організаційний метод, що передбачає вивчення психічного явища на певному етапі розвитку людини. Як правило, таке вивчення здійснюється неодноразово, а його результати порівнюються.

Спостереження –один із основнихемпіричнихметодів психологічного дослідження, що полягає у цілеспрямованому, систематичному вивченні психічного явища на основі сприймання поведінки людини в різних умовах.

Експеримент –один із основнихемпіричнихметодів психологічного дослідження, що полягає у зборі фактів у спеціально створених умовах для активного прояву психічного явища, що вивчається.

Бесіда –допоміжний метод психологічного дослідження, який полягає в отриманні інформації про психічне явище на основі вербального спілкування.

Анкетування –допоміжний метод психологічного дослідження, який полягає в отриманні інформації про психічне явище на основі писемного звіту досліджуваного за спеціально розробленою програмою-анкетою. Анкета – опитувальник з системою запитань, кожне з яких спрямоване на вивчення предмета дослідження.

Тестування –метод психологічного дослідження, який полягає в отриманні інформації про психічне явище за допомогою стандартизованих інструментів-тестів. Тест – метод психологічного виміру, що включає завдання, спрямовані на діагностику індивідуальної вираженості психічного явища в людини.

Філогенез (у психології) – 1) процес виникнення та історичного розвитку психіки у тваринному світі; 2) процес виникнення та еволюції психіки впродовж історії людства.

Онтогенез– розвиток психіки у людини впродовж індивідуального життя (від народження до смерті).

Розвиток (у психології) – закономірна зміна психіки у часі, виражена в кількісних, якісних та структурних перетвореннях.

Відчуття –відображення окремих властивостей предметів та явищ при їх безпосередній дії на органи чуття.

Сприймання –відображення предметів та явищ в сукупності їх властивостей при безпосередній дії на органи чуття.

Пам'ять –психічний процес, що полягає у запам’ятовуванні, збереженні (чи забуванні), відтворенні минулого досвіду.

Уявлення – відображення предметів та явищ, що в даний момент не діють на органи чуття. Уявлення (як результат відображення) – це вторинний образ предмета чи явища, що виник на основі відчуття, сприймання та збережений у пам’яті.

Мислення –опосередковане та узагальнене відображення наочно не даних властивостей, відношень та залежностей предметів та явищ навколишньої дійсності.

Уява – створення в процесі мислення нових образів на основі минулого досвіду, отриманого завдяки відчуттям, сприйманню, пам’яті, уявленню.

Мова та мовлення.Мова–система знаків, що слугує засобом спілкування, мислення, означення предметів і явищ навколишньої дійсності. Мовлення – це процес застосування мови у спілкуванні, мисленні, при означенні предметів і явищ навколишньої дійсності.

Увага – спрямованість та зосередженість психічної діяльності на певних об’єктах; це необхідна внутрішня умова психічної діяльності.

Воля –це свідоме регулювання людиною своїх дій та вчинків, яке вимагає подолання внутрішніх та зовнішніх перешкод.

Емоції– психічний процес, який відображає особисту значущість та оцінку внутрішніх та зовнішніх ситуацій для життєдіяльності людини у формі безпосередніх переживань.

Особистість –соціально-психологічна сутність людини, яка формується в результаті засвоєння нею суспільного досвіду людства (соціалізації) та становлення самосвідомості.Особистість – це саморегульоване системне утворення, що складається з соціально значущих психічних властивостей, які забезпечують вибірковість відношень та регуляцію поведінки людини як поведінки суб’єкта активності.

Свідомість –вища, притаманна лише людині, форма доцільного ідеального відображення дійсності, її об’єктивних сталих властивостей, що виконує регулятивну функцію щодо поведінки, діяльності, спілкування. У психічному плані свідомість виступає для людини як процес усвідомлення – розуміння та вербалізації суті усвідомлюваного.

Самосвідомість –усвідомлення себе як усталеної, більш-менш визначеної одиниці, яка зберігається незалежно від змінних умов (усвідомлення своєї ідентичності). Суть самосвідомості розкривається через поняття: “Я-концепція”, самооцінка, рівень домагань.

Спрямованість особистості –системоутворююча психічна властивість особистості, яка визначає її психічний склад; це система спонук, яка визначає вибірковість відношень та активності людини. Суть спрямованості розкривається через поняття: потреба, мотив, потяг, бажання, установка, життєві цілі та плани, інтерес, ідеал, світогляд, переконання, ціннісні орієнтації.

Здібності –психічна властивість особистості, яка забезпечує відносну легкість та високу якість оволодіння діяльністю та її виконання. Суть здібностей розкривається за допомогою понять: задатки, схильність (нахили), обдарованість, талант, геніальність.

Темперамент –психічна властивість особистості, яка характеризується динамікою протікання психічної діяльності.

Характер –психічна властивість особистості, яку складає сукупність відносно сталих її рис, у яких відображається ставлення до навколишнього світу та які визначають стиль її поведінки з людьми в типових умовах.

Соціалізація –процес формування особистості за умови засвоєння людиною соціального досвіду, в ході якого вона перетворює соціальний досвід у власні цінності та орієнтації, вибірково залучає до своєї системи поведінки ті норми і шаблони, які прийняті в суспільстві.

Діяльність – специфічно людська форма активності людини, що регулюється усвідомленою метою перетворення навколишньої дійсності. Категорія діяльності охоплює відношення “суб’єкт-об’єкт”.

Спілкування –форма активності людини, результатом якої є не перетворена навколишня дійсність – матеріальний чи ідеальний предмет (як у діяльності), а відношення (стосунки), взаємодія з іншою людиною чи людьми. Категорія спілкування охоплює відношення “суб’єкт-суб’єкт”.

⇐ Предыдущая 2 3 4 5 678 9 10 11 Следующая ⇒