Османська імперія– назва Туреччини до 1922 року (заснував Осман І).

Османська імперія– назва Туреччини до 1922 року (заснував Осман І).

Отаман— виборний або призначений ватажок, керівник козацького війська.

Охлократія– домінування в політичному житті суспільства впливу натовпу, юрби, «маси»; один із способів здійснення політичної влади, що суттєво доповнює кризові політичні режими.

Паланка– адміністративно-територіальна одиниця в Новій Січі (1734-1775). Очолював полковник, якого призначав кіш Запорозької Січі. До 1764 р. було сформовано 5 паланок: на правому березі Дніпра Бугогардівгька, Інгулецька, Кодацька, на лівому – Самарська, Кальміуська. Після 1764 р. – Орельська, Протовчанська і Прогноївська.

Парламент– вищий представницький виборний законодавчий орган держави.

Патріархат– останній період первіснообщинного ладу. Характеризувався пануванням чоловіка в господарстві і в суспільних відносинах.

«Повість временних літ»– пам’ятка літератури XII ст. в Київській Русі. Містить відомості про розселення слов’ян, утворення держави, перших князів.

Політична система– сукупність державних і недержавних соціально-політичних інститутів, які здійснюють владу, управління справами суспільства, регулювання політичних процесів, взаємовідносини між соціальними групами, націями, державними та забезпечують політичну стабільність і прогресивний розвиток.

Популізм– схильність політиків домагатися визнання їхньої громадської діяльності, популярності, вдаючись до простих, прийнятних для населення аргументів та пропозицій, уникаючи непопулярних, але необхідних заходів щодо вирішення суспільних проблем.

Правова держава– тип держави, в основі якої лежить верховенство закону, поділ влади, правовий захист особи, юридична рівність громадянина і держави.

Приватизація– процес перетворення будь-якої форми власності (державної, колективної, особистої тощо) у приватну; передача частини державної власності в будь-яку іншу недержавну власність, трансформація державних підприємств та організацій в акціонерні, колективні, кооперативні, приватні тощо.

Протекціонізм– економічна політика держави, спрямована на захист національної економіки від іноземної конкуренції та на розширення зовнішніх ринків. Протекціонізм, як правило, реалізується через митну політику.

Революція— докорінна якісна зміна, різкий стрибкоподібний перехід від одного якісного стану до іншого, від старого до нового; докорінний переворот у житті суспільства, який приводить до ліквідації віджилого суспільного ладу й утвердження нового.

Республіка– держава, у якій органи влади формуються за принципом виборності їх народом; форма державного управління, за якої вища влада належить виборним представницьким органам, а глава держави обирається населенням чи представницьким органом.

Реєстрові козаки– козаки, яких польська шляхта брала собі на службу в 70-х роках XVI ст. Козаки заносилися в реєстр (список). Мали певні привілеї. Звільнялися від податків і повинностей, мали право власності на землю, займатися торгівлею і промислами, отримували держплатню. Під час визвольної війни 1648-1654 рр. більшість реєстрових козаків приєдналися до Б.Хмельницького.

Рід– форма спільності людей за первіснообщинного ладу. Родове суспільство пройшло матріархат і патріархат. З появою приватної власності на засоби виробництва розпався.

Річ Посполита– феодально-кріпосницьке об’єднання Литви і Польщі. Почала існувати після Люблінської унії (1569 р.). До третього поділу Польщі (1795 р.) в її склад входили українські землі: Східна Галичина, Західне Поділля, Волинь, Брацлавщина та Київщина, де панував кріпосницький гніт.

Руїна– період в історії України після смерті Б.Хмельницького (1663-1687 рр.), коли рушилися устої української державності, посилювався тиск з боку Москви, Польщі і Туреччини. В цей період розкололося Запорозьке козацтво, точилася громадянська війна.

«Руська правда» – норми давньоруського права ХІ-ХП ст., одне з основних джерел вивчення державності та права Київської держави, містить велику кількість історичних фактів.

«Руська трійця»– гурток, створений в 30-х роках XIX ст. в Західній Україні. Очолили М.Шашкевич, Я.Головацький, І.Вагилевич. Займався літературно-художньою творчістю, видавався альманах «Русалка Дністрова» (1837 р.).

Рюриковичі– нащадки великого князя Ігоря, що стояли на чолі давньоруської держави. Від них пішли Мономаховичі і Ольговичі.

Реформа– перетворення, зміна, нововведення, яке не знищує основ існуючої структури.

Селянська реформа 1848 р.– проведена в Галичині, на Буковині і Закарпатті. Скасовано кріпосне право. Селяни звільнені від кріпосного права, отримали невеликі земельні наділи. Це стало в результаті революції в Австро-Угорщині в 1848-1849 рр.

Селянська реформа 1861 р.– скасування кріпосного права в Російській імперії. Селяни отримували особисту свободу, за виділені польові наділи і за садибу сплачували викуп.

Скіфи– племена, які проживали на території Причорномор’я (VII ст. до н.е. – III ст. н.е.). Скіфи були царські, кочовики, скотарі і землероби. Основні заняття – землеробство, скотарство, обробка металів.

Слобідська Україна– територія сучасної Харківської, частини Сумської, Донецької, Луганської областей України. Поселення становили українські козаки і селяни. Перші поселення – слободи з’явилися в 30-х роках XVII ст. Це також частина Курської, Білгородської та Воронезької областей Росії.

«Спілка визволення України»– сфальсифікована органами ДПУ міфічна «контрреволюційна організація». Процес над СВУ відбувся в 1930 р. Засуджено 45 діячів культури, серед них С.Єфремов.

Статут Володимира Мономаха– Закон, в якому вміщено 69 статей, розширена редакція «Руської правди». Входили норми кримінального, цивільного і судового права.

Суверенітет– незалежне від будь-яких сил, обставин і осіб верховенство; незалежність держави у зовнішніх і внутрішніх справах.

Толерантність– терпиме ставлення до інших, чужих думок, вірувань, політичних уподобань та позицій.

Тоталітаризм– політичний режим і система державної влади з використанням насильницьких засобів у процесі управління суспільством, з відсутністю політичного плюралізму й демократичних свобод, обмеженням політичних прав усього населення.

Українізація– державна політика в галузі культури та мови, яка здійснювалась на Україні в 20-х роках XX ст. Вона передбачала широке впровадження української мови в школах, пресі, державних і культурних установах. Згорнуто на початку 30-х років, а ініціаторів репресовано (М.О.Скрипник, О.Я.Шумський та ін.).

Українська повстанськаармія – в 1942 р. було сформоване як військове формування ОУН. Воювало проти німецько-фашистських загарбників і проти сталінського режиму. Через неї пройшло більше як 500 тис. чол. До 1953 р. вела боротьбу проти загонів МДБ. НКВС, Радянської Армії.

Унітарна держава– форма державного устрою, яка базується на зверхності суверенітету (верховної влади), єдиної держави над адміністративно-територіальними одиницями, на які вона поділена.

Фашизм– крайня, антидемократична, радикально-екстремістська політична течія, в основі якої лежить синтез концепції нації як вищої та одвічної реальності та догматизованого принципу соціальної справедливості; різновид тоталітаризму.

Федерація– форма державного устрою; союзна держава, що складається з кількох держав або державних утворень, кожне з яких, поряд із загально-федеральними, має власні законодавчі, виконавчі та судові органи.

⇐ Предыдущая 1 2 3 456 7 8 9 10 Следующая ⇒