ПРАВО ОСОБИ НА САМОЗАХИСТ

Стр 1 из 13Следующая ⇒

1. Цивільне право в системі галузей права україни......................... 5

2. Предмет цивільного права................................................................ 5

3. Особливості методу цивільно-правового регулювання.............. 5

4. Цивільне законодавство україни..................................................... 6

5. Дія цивільно-правових актів в часі, просторі і по колу осіб......... 6

6. Договір, статут, ін соціальні регулятори цивільних відносин..... 6

7. Аналогія права та аналогія закону в цивільному праві................ 7

8. Цивільні правовідносини, види елементи...................................... 7

9. Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків (заг характеристика)....................................................................................... 7

10.............. Здійснення цивільних прав. Способи здійснення прав та виконання обов'язків............................................................................... 8

11........................................................ Межі здійснення цивільних прав. 8

12................................................. Право на захист у цивільному праві. 8

13........................................................ Способи захисту цивільних прав 9

14................................................................ Право особи на самозахист 9

15............................... Органи, що здійснюють захист цивільних прав 9

16........................ Фізичні особи як суб'єкти цивільних правовідносин 10

17.......................................... Цивільна правоздатність фізичної особи 10

18...................................................... Місце проживання фізичної особи 10

19................................ Визнання фізичної особи безвісно відсутньою 11

20. Оголошення фізичної особи померлою....................................... 11

21.................................................. Цивільна дієздатність фізичних осіб 11

22.............................. Цивільна дієздатність малолітніх (осіб до 14 р.) 12

23. Цивільна дієздатність фізичних осіб у віці від 14 до 18 років... 12

24...................................... Повна цивільна дієздатність фізичних осіб 12

25............................. Обмеження цивільної дієздатності фіз.-ої особи 13

26. Визнання фізичної особи недієздатною...................................... 13

27... Фізична особа як суб'єкт підприємницької діяльності (право на здійснення підприємницької діяльності)............................................ 13

28........................ Встановлення опіки. Опікуни, їх права та обов'язки 14

29.... Встановленя піклування. Піклувальники, їх права та обов'язки 14

30...................................................... Поняття, ознаки юридичної особи 14

31............................................................................ Види юридичних осіб 15

32............................... Організаційно-правові форми юридичних осіб. 15

33......... Порядок створення юридичних осіб. Державна реєстрація. 15

34............ Способи індивідуалізації юридичних осіб (найменування, місцезнаходженя, право на товарні знаки та знаки обслуговування) 16

35............................ Цивільно-правова - дієздатність юридичних осіб 16

36........................................ Філії та представництва юридичної особи 16

37...................................................................... Органи юридичної особи 17

38............ Припинення юридичної особи (загальна характеристика) 17

39.................................................................. Ліквідація юридичної особи 17

40.......................................................... Реорганізація юридичної особи 18

41..... Господарські товариства як юр-ні особи (заг характеристика) 18

42.............................................. Повне товариство як юридична особа 18

43.................................... Командитне товариство як юридична особа 19

44....... Товариство з обмеженою та з додатковою відповідальністю 19

45........................................ Акціонерні товариства як юридичні особи 19

46.................................... Виробничий кооператив як юридична особа 19

47. Держава, автономна республіка крим, територіальні грома/и як суб'єкти цивільних відносин................................................................. 20

48....................... Об'єкти цивільних прав (загальна характеристика). 20

49........ Речі. Майно. Класифікація речей як об'єктів цивільних прав. 20

50...................... Гроші та валютні цінності як об'єкти цивільних прав. 21

51............................................. Цінні папери як об'єкти цивільних прав. 21

52. Види цінних паперів....................................................................... 21

53................................................. Інформація як об'єкт цивільних прав. 22

54............................................................... Поняття та види правочинів. 22

55................................................................ Умови дійсності правочинів. 22

56................................................................................. Форма правочинів. 23

57....................................................................... Тлумачення правочинів. 23

58......................................................................... Відмова від правочину. 23

59............................................................ Недійсні правочини та їх види. 24

60.......................... Правові наслідки визнання правочину недійсним. 24

61. Правові наслідки недодержання вимог закону про форму правочину................................................................................................ 24

62. Правові наслідки вчинення правочину неповнолітніми особами за межами їх дієздатності......................................................................... 25

63. Правові наслідки вчинення правочину фізичною особою, цивільна дієздатність якої обмежена.................................................................. 25

64... Правові наслідки вчинення правочину недієздатною фізичною особою..................................................................................................... 25

65. Правові наслідки вчинення правочину який порушує публіч порядок.................................................................................................... 26

66. Правові наслідки правочину, який вчинений, під впливом помилки, обману, насильства, збігу тяжких обставини................................... 26

67............... Правові наслідки правочину, який вчинено у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною................................................................................................. 26

68. Правові наслідки вчинення правочину без дозволу органу опіки та піклування............................................................................................... 27

69................... Правові наслідки вчинення правочину особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними. 27

70...................................................... Поняття та види представництва. 27

71................................... Довіреність. Форма, строк, види довіреності. 28

72.................................. Припинення представництва за довіреністю. 28

73.................................................................. Строки в цивільному праві. 28

74......... Позовна давність. Загальна і спеціальна позовна давність. 29

75.................................................. Початок перебігу позовної давності. 29

76........................................ Перерва та зупинення позовної давності. 29

77................................................... Наслідки спливу позовної давності. 30

78.......................... Вимоги, на які позовна давність не поширюються. 30

79... Поняття, ознаки та види особистих немайнових прав фізичної особи........................................................................................................ 30

80. Особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи....................................................................................... 31

81. Особисті немайнові права, що забезпечують соц буття фізичної особи........................................................................................................ 31

82...................................................... Поняття та зміст права власності. 31

83............................................................... Здійснення права власності. 32

84................................................................. Право приватної власності. 32

85................................................................ Право державної власності. 32

86............................................................ Право комунальної власності. 33

87.................... Набуття права власності (загальна характеристика). 33

88....... Набуття права власності на безхазяйну річ, знахідку, скарб. 33

89........................................................................... Набувальна давність. 34

90.............................................................. Припинення права власності. 34

91...................................................... Поняття і види спільної власності. 34

92.................................................. Право спільної часткової власності. 35

93..... Переважне право купівлі частки у спільн частковій власності. 35

94..................................................... Право спільної сумісної власності. 35

95................................... Земельна ділянка як об'єкт права власності. 36

96................... Житловий будинок, садиба як об'єкт права власності. 36

97.. Самочинне будівництво. Поняття, правові наслідки здійснення самочинного будівництва..................................................................... 36

98..................................................... Способи захисту права власності. 37

99............................. Віндикація та її межі. Розрахунки при віндикації. 37

100. Негаторний позов. Визнаня права власності як спосіб захисту. 37

101. Зобов'язально-правові способи захисту права власності..... 38

102. Види речових прав на чуже майно............................................. 38

103. Право володіння чужим майном................................................. 38

104. Право користування чужим майном.......................................... 38

105. Право користування чужою зем-ю ділянкою для забудови... 39

106. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб............................................................ 39

107. Право інтелектуальної власності (загальна характеристика). 39

108. Суб'єкти авторського права. Співавторство............................. 40

109. Об'єкти авторського права........................................................... 40

110. Особисті немайнові права автора.............................................. 40

111. Майнові права автора................................................................... 40

112. Суб'єкти та об'єкти суміжних прав.............................................. 41

113. Право інтелектуальної власності на наукове відкриття......... 41

114. Винахід, як об'єкт права інтелектуальної власності. Умови патентоспроможностівинаходу........................................................... 41

115. Корисна модель як об'єкт права інтелектуальної класності. Умови патентоспроможності корисної моделі................................. 41

116. Особисті немайнові та майнові права авторів винаходів та корисних моделей................................................................................. 42

117. Право інтелектуальної власності на товарні знаки та знаки обслуговування...................................................................................... 42

118. Право інтелектуальної власності на промислові зразки........ 42

119. Раціоналізаторська пропозиція як об'єкт інтелектуальної власност.................................................................................................. 43

120. Охорона прав на сорти рослин................................................... 43

121. Охорона прав на породи тварин................................................. 43

122. Право інтелектуальної власності на комерційне найменування. 44

123. Право інтелектуальної власності на географічне зазначення. 44

124. Право інтелектуальної власності на комерційну таємницю.. 44

125. Поняття цивільного зобов 'язання.............................................. 45

126. Сторони цивільного зобов'язання Множинність сторін у зобов'язані.............................................................................................. 45

127. Загальні умови виконання зобов'язання................................... 45

128. Способи, строки та місце виконання зобов'язання................. 46

129. Поняття та види забезпечення виконання зобов'язання....... 46

130. Неустойка як спосіб забезпечення виконання зобов'язання. 46

131. Порука. Права поручителя. Припинення поруки..................... 47

132. Гарантія. Незалежність гарантії. Права та обов'язки гаранта. Припинення гарантії.............................................................................. 47

133. Завдаток як спосіб забезпечення виконання зобов'язання... 47

134. Поняття та види застави.............................................................. 48

135. Сторони договору застави........................................................... 48

136. Іпотека. Форма договору про іпотеку. Права та обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя..................................................... 48

137. Правова природа заставної та іпотечних сертифікатів......... 49

138. Порядок задоволеня вимог кредиторів в рахунок заставленого майна....................................................................................................... 49

139. Застава рухомих речей (заклад)................................................ 49

140. Застава цінних паперів, товарів в обороті, майнових прав... 50

141. Припинення права застави.......................................................... 50

142. Притримання як спосіб забезпечення виконання зобов'язання. 50

143. Припинення зобов'язання............................................................ 51

144. Відповідальність за порушення зобов'язання.......................... 51

145. Умови договірної відповідальності............................................. 51

146. Підстави звільнення від відповідальності за порушені зобов'язання........................................................................................... 51

147. Види цивільно-правової відповідальності................................. 52

148. Збитки і неустойка (поняття та структура збитків, івиди неустойки у співвідношенні із збитками)........................................... 52

149. Поняття та види договору............................................................ 52

150. Зміст договору................................................................................ 53

151. Публіч договір, договір про приєднання, попередній договір. 53

152. Договір на користь третьої особи............................................... 53

153. Укладення договору. Оферта. Акцент. Момент укладення договору.................................................................................................. 54

154. Форма договору............................................................................. 54

155. Укладення договору на аукціонах, біржах, за конкурсом....... 54

156. Зміна та розірвання договору. Правові наслідки..................... 55

1. ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО В СИСТЕМІ ГАЛУЗЕЙ ПРАВА УКРАЇНИ.

Серед основоположних нормативних актів, які становитимуть основу нової господарської системи, вирішальне значення належить цивільно-правовим законам, що передбачають нову систему видів і форм власності, яка відображає плюралізм відносин власності. Законодавчі акти мають створити рівні правові умови для діяльності товаровиробників незалежно від форм власності, передбачити організаційні форми здійснення ними підприємницької діяльності.

Посилюється роль цивільно-правового договору в самостійній організації господарської діяльності суб'єктів товарно-грошових відносин. Все це свідчить про зростаючу соціальну цінність цивільного права в правовій державі і визначає його місце в системі правових галузей. Сучасне право поділяється на окремі галузі і залежно від критеріїв, покладених в основу їх розмежування, і функціональних особливостей кожної з галузей. До таких критеріїв належать: предмет, метод правового регулювання та функції даної галузі. Взаємодія галузей сучасного права забезпечує всебічне правове регулювання суспільних відносин в Українській державі.

2. ПРЕДМЕТ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА.

Відповідно до ч.1 ст. 1 ЦК України цивільним законодавством України регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини).

Не всі особисті немайнові та майнові відносини є цивільними, а лише ті, що базуються на трьох засадах: 1). юридичній рівності 2). вільному волевиявленні учасників цих відносин 3). майновій самостійності

Майновими є відносини , які виникають щодо майнових благ товарного. Майнові відносини, в свою чергу, поділяються на дві групи:

речові відносини - вказують на належність особам певних майнових благ, на те, що ці особи можуть володіти, користуватися і розпоряджатися ними;

відносини товарного обороту - в межах яких відбувається рух (перехід від однієї особи до іншої майнових благ (купівлі-продаж та ін.).

Особистими немайновими є відносини об’єктом яких виступають немайнові блага, які не мають майнового еквіваленту.

Поділ особистих немайнових відносин на

пов’язані з майновими (відносини авторства, винахідництво і т.д);

не пов’язані з майновими (відносини щодо честі , гідності та ділової репутації, життя, здоров’я, ім’я та ін.).

3. Особливості методу цивільно-правового регулювання

Прийнято виділяти певні ознаки методу правового регулювання цивільних відносин:

1). юридична рівність учасників цивільних правовідносин;

2). самостійний організаційно-майновий статус учасників цивільних правовідносин;

3). ініціативно-диспозитивний характер цивільно-правових норм;

4). відновлювально-компенсаційний характер захисних засобів порушеного права.

Принципи цивільного права містяться у ст. 3 ЦК України “Загальні засади цивільного законодавства”:

1).неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини;

2).неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом;

3).свобода договору;

4).свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом;

5).судовий захист цивільного права та інтересу;

6).справедливість, добросовісність та розумність (ст. 727 ЦК розірвання договору дарування на вимогу дарувальника- якщо обдарований умисно вчинив злочин проти життя, здоров’я, власності дарувальника, його батьків, дружини (чоловіка) або дітей).

4. ЦИВІЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ.

Цивільне законодавство - система нормативно-правових актів (актів цивільного законодавства), що регулюють особисті немайнові та майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності їх учасників.Акти цивільного законодавства поділяються на рівні правового регулювання за юридичною силою.

Вищий рівень: Конституція (ст.13- право власності українського народу, 14- право власності на землю, 27- право на життя, 28- право на повагу до гідності, 30- право на недоторканість житла, право на особисте та сімейне життя, 41- право власності, 42- право на підприємництво та ін.).

Перший рівень: 1)Цивільний кодекс України 2)Цивільні закони та міжнародні договори України (ст.. 9 Конституції, ст.. 17 Закону України „Про міжнародні договори України”; ст.. 10 Цивільного кодексу).

Другий рівень 1)Підзаконні нормативно-правові акти 2)Укази Президента 3)Постанови Кабінету 3)Відомчі нормативно-правові акти 4)Акти органів місцевого самоврядування 5)Акти локального нормотворення

5. Дія цивільно-правових актів в часі, просторі і по колу осіб.

Закони України, інші акти ВРУ, акти Президента, Кабінету Міністрів не пізніш як у 15 строк після їх прийняття у встановленому порядку і підписання підлягають оприлюдненню державною мовою в офіційних друкованих виданнях. Офіційними друкованими виданнями є: "Офіційний вісник України"; "Відомості Верховної Ради України"; газета "Урядовий кур'єр".

Дія актів цивільного законодавства у часі. Пряма дія - акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов’язків, з моменту набрання ним чинності. Недопустимість зворотної дії - крім випадків, коли пом’якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Дія цивільного законодавства у просторі - цивільні відносини регулюються однаково на всій території України.

Акти цивільного законодавства поширюються на усіх учасників цивільних відносин, що знаходяться на території України. Відповідно до ст.. 2 Цивільного кодексу учасниками цивільних відносин є фізичні та юридичні особи, держава Україна, АРК, територіальні громади, інші суб’єкти публічного права. У випадках передбачених договором або законом акти цивільного законодавства України можуть поширюватися на іноземні держави

6. Договір, статут, ін соціальні регулятори цивільних відносин.

Статут є обов'язковим установчим документом майже кожної юридичної особи. Статут - локальний нормативний правовий акт, тому він не може суперечити нормам юридичного права.

Призначення статуту не в тому, щоби переносити до нього норми юридичного права, а в тому, щоби конкретизувати норми закону та інших нормативних правових актів, поглибити рівень регуляції відносин шляхом охоплення тих, які були обійдені ними, пристосувати диспозитивну норму закону до умов діяльності конкретної юридичної особи.

З точки зору індивідуального сприйняття осіб, які бажали б укласти договір, договірне право не дає можливість створити для себе своє право, бути іншими (для себе), ніж закон. Договірне право це - джерела поведінки, які є обов'язковими лише для учасників договору.

Звичаєве право істотно відрізняється від «законного права». Воно не має конкретного автора. Звичаї за їх узгодженістю із нормами закону поділялися на три групи: 1)звичай, що утверджує закон (secundum legem); 2)звичай, що суперечить закону (contra legem); 3) звичай, що діє поряд із законом (praeter legem)

7. Аналогія права та аналогія закону в цивільному праві.

Аналогія закону - (ч.1 ст. 8 ЦК) якщо цивільні відносини не врегульовані кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за містом цивільні відносини.

Аналогія закону має місце, якщо: 1)відносини, щодо яких виник спір, за своїм характером потребують цивільно-правового регулювання;

2)ці відносини не регулюються якимись конкретними нормами права;

3)є закон, який регулює схожі відносини і який може бути застосований за аналогією, вирішуючи справу шляхом використання аналогії закону, суд повинен не лише покластися на конкретну норму закону, а й обґрунтувати, чому він вважає за можливе її застосувати.

Аналогія права - (ч.2 ст. 8 ЦК) у разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства. При використанні аналогії права необхідно визначити, якими засадами і змістом цивільного законодавства суд керується, оскільки без такого детального аргументування рішення суду вважається необґрунтованим.

8. ЦИВІЛЬНІ ПРАВОВІДНОСИНИ, ВИДИ ЕЛЕМЕНТИ.

Цивільно-правові відносини - це особисті немайнові та майнові відносини між майново самостійними, юридичне рівними учасниками, що е носіями суб'єктивних цивільних прав і обов'язків, які виникають, змінюються, припиняються на підставі юридичних фактів і забезпечуються можливістю застосування державного примусу. Їх особливості: 1)цивільно-правові відносини - це особисті немайнові та майнові відносини; 2)• вільне волевиявлення, майнова відокремленість та юридична рівність учасників цих відносин; 3)• юридичні права та обов'язки суб'єктів цивільно-правових відносин виникають, змінюються або припиняються на підставі юридичних фактів; 4)невиконання будь-ким з учасників правовідносин взятих обов'язків або порушення чужих прав тягне за собою застосування до порушника засобів державного примусу. Як правило, засоби такого примусу мають майновий характер.

Цивільно-правові відносини складаються з трьох основних елементів: суб'єкта, об'єкта і змісту. Суб'єктами цивільних правовідносин виступають їх учасники. Об'єкти цивільно-правових відносин - це те, на що спрямовані суб'єктивне право і суб'єктивний обов'язок з метою задоволення інтересів суб'єктів. Зміст цивільних правовідносин утворюють суб'єктивне право і суб'єктивний обов'язок.

9. ПІДСТАВИ ВИНИКНЕННЯ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ ТА ОБОВ'ЯЗКІВ (ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА).

Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є юридичні факти. Юридичні факти - конкретні життєві обставини з якими акти цивільного законодавства України пов’язують виникнення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, тобто цивільного правовідношення.

Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є: 1)договори та інші правочини; 2)створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3)завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4)з актів цивільного законодавства (якщо у малолітньої дитини є майно, батьки управляють ним без спеціального на те повноваження). 5)з актів органів державної влади, АРК або органів місцевого самоврядування

6)з рішення суду (надання повної цивільної дієздатності особі, яка досягла 16 років і працює за трудовим договором у разі відсутності згоди батьків (усиновлювачів). 7)підставою виникнення цивільних прав та обов’язків може бути настання або ненастання певної події.

10. ЗДІЙСНЕННЯ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ. СПОСОБИ ЗДІЙСНЕННЯ ПРАВ ТА ВИКОНАННЯ ОБОВ'ЯЗКІВ.

Під здійсненням цивільних прав слід розуміти реалізацію тих можливостей, які надаються законом або договором суб’єктові цивільного права.

Відповідно до ч.1 ст. 12 Цивільного кодексу особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд. Особа може відмовитися від свого майнового права або передати його іншій особі. Цивільні права завжди здійснюються шляхом вчинення активних дій. Разом з тим, нездійснення своїх цивільних прав особою не є підставою для їх припинення. В теорії цивільного права за правовим значенням вчинюваних дій способи здійснення цивільних прав прийнято поділяти на фактичні та юридичні

Фактичними способами здійснення цивільних прав є дія або сукупність дій, які не створюють, не змінюють і не припиняють цивільних прав та обов’язків, тобто не мають ознак правочину (управління автомобілем, зберігання речей інших осіб, проживання у власному будинку та ін.).

Юридичними способами здійснення цивільних прав є дія або сукупність дій, які створюють, змінюють або припиняють цивільні права та обов’язки, тобто мають ознаки правочину.

11. МЕЖІ ЗДІЙСНЕННЯ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ.

Відповідно до ч.1 ст. 13 Цивільного кодексу цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

До меж здійснення цивільних прав, встановлених актами цивільного законодавства належать:

особа зобов’язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, зокрема заподіяти шкоду іншій особі;

особа зобов’язана утримуватися від дій, які могли б завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині;

особа зобов’язана додержуватися моральних засад суспільства;

особа зобов’язана не обмежувати конкуренцію, не зловживати монопольним становищем а також не провадити недобросовісну конкуренцію.

Реалізація наданих договором або законом можливостей в межах права не може вважатися зловживанням. Вихід за ці межі є не зловживанням правом а його порушення

12. ПРАВО НА ЗАХИСТ У ЦИВІЛЬНОМУ ПРАВІ.

Правовий захист - це результат реалізації права на захист. У науці теорії права і держави право на захист прийнято вважати однією із складових частин суб’єктивного юридичного права. Структура суб’єктивного юридичного права: 1). Право на свої дії (самій чинити певні активні дії);

2). Право на чужі дії (вимагати від інших суб’єктів вчинення певних дій);

3). Право на захист (звертатися до держави за примусовим забезпеченням свого суб‘єктивного юридичного права).

Захист цивільних прав та інтересів може бути здійснено не лише державою. Наприклад, відповідно до ст. 17 ЦК захист цивільних прав здійснюється органом місцевого самоврядування, а згідно з ст. 18- нотаріусом. У ст. 19 ЦК передбачено право на самозахист цивільних прав.

Право на захист теж може мати три прояви (включати три елементи):

- право на свої дії ( самозахист цивільних прав - ст. 19 ЦК)

- право на чужі дії (вимагати певної поведінки від зобов’язаної особи в претензійному порядку)

- право на забезпечувальні дії держави та інших уповноважених нею органів та осіб (нотаріус - ст. 18 ЦК).

Право на захист - це самостійне суб’єктивне право. Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦК України - кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Право на захист цивільного права виникає з трьох підстав, у разі: 1) порушення 2) невизнання цивільного суб’єктивного права 3) оспорювання

13. СПОСОБИ ЗАХИСТУ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ

Способами захисту цивільних прав називаються встановлені актом цивільного законодавства або договором матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких відбувається відновлення порушених прав і вплив на правопорушника. Відповідно до ч.2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права (права власності);

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право

4) відновлення становища, яке існувало до порушення (поновлення на роботі);

5) примусове виконання обов’язку в натурі (виконання обов’язку за договором);

6) зміна правовідношення (виділення частки в праві спільної власності);

7) припинення право відношення (розірвання договору);

8) відшкодування збитків та ін способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

14. ПРАВО ОСОБИ НА САМОЗАХИСТ

Відповідно до ч.1 ст. 19 ЦК особа має право на самозахист свого цивільного права та права іншої особи від порушень і протиправних посягань.

Ознаки самозахисту цивільних прав:

1) самозахист застосовується у випадку порушення цивільного права чи загрози його порушення;

2) самозахист застосовується у разі порушення цивільного права особи, яка захищається;

3) здійснюється в односторонньому порядку;

4) реалізується лише у формі дії;

5) можливість застосування певного способу самозахисту має бути передбачена в акті цивільного законодавства чи договорі та можуть обиратися самою особою;

6) способи самозахисту не повинні бути заборонені законом;

7) способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням;

Способи самозахисту в залежності від сфери поширення поділяються на: такі що застосовуються у договірних зобов’язаннях

такі що застосовуються у недоговірних зобов’язаннях.

15. ОРГАНИ, ЩО ЗДІЙСНЮЮТЬ ЗАХИСТ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. У статті 124 Конституції України проголошено поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі. За статтею З ЦПК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав Президентом України здійснюється в особливий спосіб. Насамперед, мова має йти про відмову Президента підписати закон, прийнятий Верховною Радою.

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини має право звертатися із заявою про захист прав і свобод людини і громадянина, які за станом здоров'я чи з інших поважних причин не можуть цього зробити самостійно (п. 10 статті 13). Тобто, Уповноважений може розглядатися законним процесуальним представником.

Конституція України (стаття 55) надає право кожному після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна. Такою міжнародною судовою установою є Європейський Суд з прав людини

16. Фізичні особи як суб'єкти цивільних правовідносин

Відповідно до ст. 24 Циільного кодексу України фізичною особою є людина. Поняттям фізична особа, охоплюються три категорії осіб: 1)громадянин України 2) іноземець, 3)особа без громадянства.

Фізична особа стає суб’єктом цивільних правовідносин завдяки специфічному станові, який називається правоздатність.

Відповідно до ч.1 ст. 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов’язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Це положення вказує на природній характер цивільної правоздатності, яка існує в людини від природи, а не надається державою чи іншими особами.

Цивільна правоздатність фізичної особи виникає в момент її народження. У випадках, встановлених законом, здатність мати окремі цивільні права та обов’язки може пов’язуватися з досягненням фізичною особою відповідного віку. Вищим рівнем цивільної правоздатності є правоздатність повнолітньої фізичної особи, яка володіє здатністю мати усі цивільні права та обов’язки. Нижчим рівнем цивільної правоздатності є правоздатність дитини, яка нездатна мати окремі цивільні права та обов’язки.

17. ЦИВІЛЬНА ПРАВОЗДАТНІСТЬ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ

Фізична особа стає суб’єктом цивільних правовідносин завдяки специфічному станові, який називається правоздатність. Відповідно до ч.1 ст. 25 ЦК здатність мати цивільні права та обов’язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає в момент її народження. У випадках, встановлених законом, здатність мати окремі цивільні права та обов’язки може пов’язуватися з досягненням фізичною особою відповідного віку.

Вищим рівнем цивільної правоздатності є правоздатність повнолітньої фізичної особи, яка володіє здатністю мати усі цивільні права та обов’язки. Нижчим рівнем цивільної правоздатності є правоздатність дитини, яка нездатна мати окремі цивільні права та обов’язки. Наприклад, особа яка не досягла повноліття не може скласти заповіт, бути представником інших осіб, виступати засновником підприємницької організації та ін.

В межах свого рівня правоздатності всі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права і обов’язки. Оскільки правоздатність фізичних осіб має природній характер вона об’єктивно не може бути ніким обмежена.

18. МІСЦЕ ПРОЖИВАННЯ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ

Місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, у якому фізична особа проживає постійно, переважливо або тимчасово.

Фізична особа, яка досягла 14 років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Місцем проживання фізичної особи у віці від 10 до 14 років є місце проживання її батьків (усиновлювачів), або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.

Місцем проживання недієздатної особи є місце проживання її опікуна або місцезнаходження відповідної організації, яка виконує щодо неї функції опікуна. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

19. Визнання фізичної особи безвісно відсутньою

Визнання особи заінтересованою безвісно відсутньою проводиться в судовому порядку за таких умов:

1. протягом року в місці постійного проживання особи немає відомостей про місце її перебування;

2. заходи, вжиті для встановлення місця перебування цієї особи, не дали результатів;

3. визнано юридичне поважними причини, заради яких заявник просить визнати особу безвісно відсутньою.

Перебіг річного строку починається з дня одержання останніх відомостей про відсутнього. Якщо неможливо встановити цей день, початком терміну перебування особи безвісно відсутньою вважається перше число місяця, що йде за тим, в якому було одержано останні відомості.

У разі визнання фізичної особи безвісно відсутньою, настають такі правові наслідки,'.

а) на підставі рішення суду, нотаріус, за останнім місцем проживання цієї фізичної особи, описує належне їй майно та встановлює над ним опіку;

б) опікун над майном цієї особи, або особи, місцезнаходження якої невідоме, приймає виконання цивільних обов'язків на її користь, погашає за рахунок її майна борги, управляє цим майном в її інтересах;

в) за заявою заінтересованої особи опікун над майном фізичної особи, надає за рахунок цього майна утримання особам, яких ця особа за законом зобов'язана утримувати;

20. ОГОЛОШЕННЯ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ ПОМЕРЛОЮ

Оголошення фізично

12 3 4 5 6 7 8 9 10 Следующая ⇒