ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ ЗАСТАВИ.. СТОРОНИ ДОГОВОРУ ЗАСТАВИ.

134. ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ ЗАСТАВИ.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До застави, яка виникає на підставі закону, застосовуються положення цього Кодексу щодо застави, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Окремі види застав

1. Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. 2. Закладом є застава рухомого майна, що передається у володіння заставодержателя або за його наказом - у володіння третій особі. 3. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом. Предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

135. СТОРОНИ ДОГОВОРУ ЗАСТАВИ.

Сторонами договору застави виступають заставодавець і заставодержатель За ч. 1 ст. 11 Закону "Про заставу" сторонами договору застави (заставодавцем і заставодержателем) можуть бути фізичні особи, юридичні особи та держава. Сторонами заставних правовідносин в межах їхньої цивільної правосуб'єктності можуть виступати також інші учасники цивільних правовідносин за ч. 2 ст. 2 ЦК - територіальні громади, АРК, іноземні держави тощо.

Заставодержателем в договорі застави завжди є кредитор за основним зобов'язанням, яке забезпечується заставою. Незважаючи на відсутність в законодавстві якихось чітких вказівок на цей рахунок, даний висновок є очевидним, адже застава спрямована саме на забезпечення основного зобов'язання, в якому заставодержатель має право вимоги до боржника, тобто є кредитором. Заставодавцем традиційно виступає боржник за основни зобов'язанням. Водночас закон дозволяє укладати договір застави за участю заставодавця, який не є боржником за основним зобов'язанням. Заставодавцем, як правило, є власник речі або особа, яка є носієм відповідного майнового права.

136. ІПОТЕКА. ФОРМА ДОГОВОРУ ПРО ІПОТЕКУ. ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ ІПОТЕКОДАВЦЯ ТА ІПОТЕКОДЕРЖАТЕЛЯ.

Іпотека — це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Іпотечний договір укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Нотаріус, якщо це передбачено іпотечним договором, одночасно накладає заборону на відчуження предмета іпотеки.

Заставодержатель має право: 1)перевіряти документально і фактично наявність, розмір, стан і умови збереження та використання предмета іпотеки; 2)вимагати від заставодавця вжиття заходів, необхідних для збереження предмета іпотеки; 3)перевідступити права за основним зобовязанням та іпотечним договором третій особі.

Заставодавець має право: 1)володіти та користуватися предметом іпотеки відповідно до його призначення; 2)одержувати від предмета іпотеки плоди і доходи; 3)достроково виконати основне зобовязання, якщо це не суперечить його змісту; 4)передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку; 5)передавати за нотаріально посвідченою згодою заставодержателя предмет іпотеки в оренду чи безоплатне користування.

137. Правова природа заставної та іпотечних сертифікатів.

Застава має подвійну правову природу. її речово-правовий характер полягає у праві кредитора на заставлену річ. Речова природа застави визначалася формою захисту заставних правовідносин. Тобто договір застави слід розуміти як погоджене вираження волі (угоду) двох протилежних сторін, спрямоване на встановлення того правового зв'язку, який становить зміст зобов'язання (заставне правовідношення) . У цьому полягає зобов'язальна природа застави. Кредитор мав усі права і обов'язки особи, наділеної речовим правом, за винятком деяких особливостей.

Іпотечний сертифікат - особливий вид цінного паперу, забезпечений іпотечними активами або іпотеками. Іпотечні сертифікати мають номінальну вартість і строк обігу. Номінальна вартість та строк обігу сертифікатів одного випуску мають бути однаковими. Номінальна вартість може бути встановлена в національній валюті з урахуванням інфляційного за тереження. Строк обігу сертифікатів одного випуску не може перевищувати строк існування іпотечних активів, які є забезпеченням цього випуску, та строку відчуження іпотечних активів.

138. Порядок задоволення вимог кредиторів за рахунок заставленого майна.

За рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Кредитор-заставодержатель, приймаючи майно у заставу, має змогу визначити його вартість шляхом проведення оцінки (ч. 3 ст. 12 Закону "Про заставу"), що дозволяє йому досить чітко вирахувати ліквідність такої речі у її співвідношенні з вартістю основного зобов'язання.Нарешті, перевага правового положення заставодержателя над іншими кредиторами, які мають до боржника вимоги, не забезпечені заставою, полягає у тому, що права кредитора-заставодержателя задовольняються переважно перед вимогами інших кредиторів, якщо інший порядок задоволення не передбачений законом.

⇐ Предыдущая 4 5 6 7 8910 11 12 13 Следующая ⇒