Яна СНІСАРЕНКО (Черкаси, Україна)

⇐ ПредыдущаяСтр 7 из 9Следующая ⇒

Яна СНІСАРЕНКО (Черкаси, Україна)

У статті розглядаються основні проблеми вивчення походження поняття “суспільно-політична

лексика”. Аналізуються відмінності між суспільно-політичною лексикою та суспільно-політичною

термінологією.

The article deals with the problem of investigation the origin of the notion “socio-political lexicon”. The

difference between socio-political lexicon and socio-political terminology is analyzed.

Однією зі сфер мовлення, активною в сучасній комунікації, є політична. Життя сучасної

людини тісно пов’язане з цією сферою мовлення, що характеризується особливими

інтенціями, прагматичним ефектом, уживанням мовних засобів, побудовою тексту. У зв’язку

Випуск 81(4) Серія: філологічні науки  НАУКОВI ЗАПИСКИ

з підвищеним інтересом до дослідження політичної комунікації, до аналізу закономірностей

комунікативної діяльності, на сьогоднішній день зростає увага до вивчення політичної

лексики. Проблемами дослідження поняття “суспільно-політична лексика” займалися такі

відомі мовознавці як В.І. Акімова, А.С. Бєлая, А.А. Бурячок, Н.К. Гарбовський,

Л.О. Жданова, С.Г. Капралова, Т.Б. Крючкова, І.Ф. Протченко.

При вивченні суспільно-політичної лексики увага лінгвістів, як правило, концентрується

на проблемах її становлення та збагачення в певний історичний період, а лінгвістична

інтерпретація мовних змін розглянута ще недостатньо. Вивчення семантичних процесів, що

виникають у цій групі лексики, завжди актуальне, тому що аналіз закономірностей

семантичних модифікацій лексичних одиниць у процесі їхнього функціонування належить до

кола актуальних проблем лінгвістики, оскільки дозволяє простежити тенденції та способи

розвитку семантики слова. Дослідження такої активної категорії, як суспільно-політична

лексика, сприяє розумінню мовних явищ, зумовлених еволюцією семантики лексичних

одиниць в українській мові [12: 8].

Мета нашої статті – проаналізувати основні погляди українських та російських науковців

на склад, структуру та сферу функціонування суспільно-політичної лексики, визначити

перспективні напрямки її вивчення.

Мова не існує поза суспільством, а обслуговує його комунікативні потреби, при цьому

суспільно-політична лексика не лише віддзеркалює “картину світу” та є вираженням

суспільної свідомості, але й, маючи відносну самостійність, здатна впливати на виникнення

суспільних уявлень і поглядів людини, формувати її суспільну свідомість. У

функціональному плані комунікативна роль суспільно-політичної лексики полягає у впливі

на свідомість членів соціуму, у формуванні бажаної суспільної думки.

Питання про існування політичної мови як особливої знакової підсистеми в структурі

мови є дискутивним. А.Н. Баранов та Ю.М. Караулов вважають, що “політична мова – це

особлива знакова система, яка призначена саме для політичної комунікації” [1: 18]. Зміст

політичної мови визначає використання в ній спеціальної групи слів (а також фразеологізмів,

складних найменувань) – політичної лексики.

Суспільно-політична лексика (депутат, президент, виборець, мер і т.ін.) – це частина

лексичної системи мови, в якій особливо виразно відображені соціальна структура

суспільства, світоглядні погляди носіїв мови, способи організації суспільного життя країни, в

якій функціонує мова, а також інших держав. Функціонування та розвиток цієї підсистеми

іноді прямо, а частіше опосередковано виражають широкий спектр суспільних процесів. У

деякі періоди життя суспільства тут в історично короткі проміжки часу відбуваються такі

зміни, які в інших лексико-семантичних підсистемах розтягуються на століття. Але навіть у

відносно стабільні періоди життя соціуму суспільно-політична лексика постійно

розвивається та поновляється [9: 4].

У лінгвістичній літературі існує чимало визначень суспільно-політичної лексики.

Найбільш розгорнуте визначення суспільно-політичної лексики дає І.Ф. Протченко, який

тлумачить дану лексику як „частину словника, яку складають назви явищ та понять зі сфери

суспільно-політичного життя, тобто зі сфери політичної, соціально-економічної, світоглядно-

філософської” [11: 103]. Та все ж деякі лінгвісти пропонують уточнити це визначення,

зазначивши, що мова йде про лексику в тому вигляді, у якому вона функціонує поза

науковими текстами та сферою спілкування вузького кола фахівців [5: 126].

Деякі мовознавці під суспільно-політичною лексикою розуміють більш широке коло

лексем, включаючи до її складу всі слова суспільно-політичних текстів. Так, на думку

В.М. Лейчика до суспільно-політичної лексики відносяться терміни суспільних та

політичних наук, професіоналізми та загальнолітературні слова й вислови, номенклатурні

одиниці, власні назви. За умов такого підходу межі суспільно-політичної лексики стають

надто розмитими, а її склад надто неоднорідним, що унеможливлює виявлення тих чи інших

спільних ознак, які характеризують всю цю групу в цілому [8: 43].

У наукових дослідженнях зустрічаються й інші спроби створення дефініції поняття

“суспільно-політична лексика”. Так, у визначенні, запропонованому Т.Д. Савенко,

відображено склад лексики суспільно-політичного змісту з погляду його структури:

 НАУКОВI ЗАПИСКИ Серія: філологічні науки Випуск 81(4)

“Суспільно-політична лексика – це велика лексико-семантична єдність, неоднорідна за

складом, яка являє собою макроструктуру, що складається з власне суспільно-політичної

лексики та потенційно суспільно-політичної лексики, характерними ознаками яких є їх

відносна автономність і наявність термінів та нетермінів, однослівних та неоднослівних

номінативних одиниць” [10: 15].

І.В. Холявко пропонує дещо розширене та узагальнене визначення („суспільно-

політична лексика – неоднорідна за складом макроструктура одиниць різного походження,

спрямованих ідеологічно та спеціалізованих лексично, семантично і фразеологічно для

вираження понять із галузі суспільного, політичного, соціального, економічного, морально-

етичного життя соціуму”) і вважає доцільним при віднесенні слова до суспільно-політичної

лексики враховувати такі критерії: 1) наявність спеціальних ремарок у тлумачних словниках;

2) наявність пояснень або дефініцій слів у довідковій літературі – галузевих енциклопедіях,

термінологічних словниках, загальнополітичних довідниках; 3) частотність використання,

функціональне навантаження лексеми (при відповідній поняттєвій співвіднесеності);

4) ураховування контекстуальних значень мовних одиниць, які не входять до

термінологічних словників і довідників, а також характеру їхніх суспільно-політичних

ілюстрацій [12: 6-7].

Переважну більшість визначень суспільно-політичної лексики об’єднує, по-перше, те,

що вони є соціологічно спрямованими; по-друге, те, що основним вважають систему

понятійно-смислових сфер, на яких вона базується (А.А. Бурячок, І.Ф. Протченко,

Т.Б. Крючкова, Ю.А. Бєльчиков та ін.).

Суспільно-політичній лексиці властиві такі ознаки: 1) особливості асоціативного

мислення як чинник семантичного розвитку слів роблять суспільно-політичну лексику

відкритою системою, яка постійно поповнюється одиницями інших лексичних розрядів;

2) соціально-ідеологічна оцінність яка є інтегральною характеристикою досліджуваного

шару лексики; 3)поняттєво-смислова співвіднесеність із суспільно-політичною сферою

[4: 26].

Підсумовуючи проблеми дослідження змісту та обсягу поняття “суспільно-політична

лексика”, необхідно виділити риси, що вирізняють її серед інших груп лексики:

1) нестабільний характер, пов’язаний з динамічним характером суспільно-політичного

життя; 2) наявність у складі суспільно-політичної лексики загальновживаних, книжних,

просторічних слів, елементів “нестандартної мови”. Особливу увагу при цьому слід звертати

на роль контексту; 3)здатність до семантичного переосмислення слів і словосполучень

спеціальної лексики [12: 41].

Для того, щоб визначити місце суспільно-політичної лексики в системній організації

мови, необхідно розмежовувати поняття “лексика суспільно-політичного дискурсу”,

“публіцистична лексика”, “суспільно-політична лексика”. Критеріями віднесення лексичної

одиниці до одного з названих вище лексичних розрядів є: уживання в суспільно-політичному

дискурсі (лексика суспільно-політичного дискурсу); часте й переважне вживання в дискурсі

суспільно-політичного характеру (публіцистична лексика); позначення словом поняття з

галузі політичного або соціального життя (суспільно-політична лексика) [10: 15].

Досить часто мовознавці вважають суспільно-політичну лексику абсолютним синонімом

суспільно-політичній термінології. Але це є не зовсім правильно, оскільки суспільно-

політична термінологія є лише частиною суспільно-політичної лексики. Ототожнення цих

понять відбувається за рахунок того, що в більшості праць відсутнє чітке розмежування

термінологічної та нетермінологічної лексики.

Розглянемо визначення суспільно-політичної термінології, які відрізняються різними

тлумаченнями. Деякі автори основною ознакою суспільно-політичних термінів вважають

їхню приналежність до термінології однієї із суспільних наук – філософії, права, історії,

економіки, політології тощо. Проте дискусійним залишається питання щодо визначення

поняттєвої сфери, яку охоплює поняття “суспільно-політична термінологія”: це термінологія

в традиційному розумінні цього слова чи досить широка тематична група слів. Отже, з метою

уникнення недиференційованого використання понять “суспільно-політична лексика” і

⇐ Предыдущая 1 2 3 4 5 678 9 Следующая ⇒