Монополія — «виключне право на виробництво чи продаж чого-небудь, а також виключне користування чим-небудь. Отримати монополію на зовнішню торгівлю»;

1. Монополія — «виключне право на виробництво чи продаж чого-небудь, а також виключне користування чим-небудь. Отримати монополію на зовнішню торгівлю»;

2. Монополія — «велике капіталістичне об’єднання, що виникає на основі концентрації виробництва та капіталу з ціллю встановлення панування в певній галузі господарства та отримання максимального прибутку. Монополістичний капітал» (СУМ, Т.4: 797).

Досліджена сучасна українська суспільно-політична лексика за своїм походженням неоднорідна. В її складі функціонують питомі терміни (україножер, паровишник, найманець, просвітник, загарбник), східнослов’янські (декабрист, дворянин, сподвижник, посол, вотчинна). Російська мова стала основним джерелом поповнення суспільно-політичної термінології, що, як правило, українською мовою не перекладається, а лише підпадає її фонетичному й граматичному освоєнню (музикант, акціонерний, асигнування, лозунг, девіз, бюлетень, авангвард, агент).

Разом з тим у складі сучасної суспільно-політичної лексики української мови велика кількість термінів належить до слів іншомовного походження. Запозичені вони переважно з латини (сепаратист, аматор, депутат, губернатор, імператор, колоніст, економія, субсидія, релігія, ритуал, адміністрація, документ, конфесія),з французької (режисер, жандорм, міністр, шеф, індустрія, мандатор, реформа, фінанси, партія, мемуар), з грецької (антисеміт, демократ, українофіл, москвофіл, християнин, архімандрит, самодержавство, пафос), з німецької (музикант, агітатор,агент, рейхстаг), з польської (міщанин, сейм, влада, гурток).

Серед розглянутих номінативних одиниць ми виділили дві групи: одну — утворює активно вживана лексика, інша — позначена пасивним вживанням у мовленні. Проте між ними немає сталої, неперехідної межі. Між цими шарами лексики існує найтісніший взаємозв’язок і відбувається постійна взаємодія.

Проаналізувавши сучасну суспільно-політичну лексику, ми виявили наявність як похідних, так і непохідних термінів. Так, з погляду семантико-словотвірних зв’язків терміни дворянин, громадянин, кантоніст, колоніст, контрабандист, просвітник, капіталіст, чиновник, урядовець, музикант, банкір, царизм, месіанізм, монархія, агітація, товариство є похідними, оскільки виявляють мотиваційний зв’язок відповідно з термінами двір, громада, кантон, колонія, контрабанда, «Просвіта», капітал, чин, уряд, музика, банк, цар, месія, монарх, агітувати, товариш. Але серед дослідженої термінології ми виділили і суто непохідні терміни, хоч і в невеликій кількості: шеф, пристав, чумак, аматор, центр, культура.

Більшість суспільно-політичних термінів є словами похідними, створеними за законами афіксального словотвору (просвітник, міщанин, кріпацтво, монополізація, марксизм, ініціатор, капіталіст, реорганізація, архімандрит, контратака, сподвижник).

Виділяємо також терміни — складні слова (композити) (філософія, товарообіг, працевлаштування), терміни — складносокрочені назви-абревіатури (ГУР, профспілка), терміни — слова з міжнародними компонентами-блоками (етнографія, авіапарк) терміни — складні слова (юкстапозити) (інженер-фортифікатор),

Залежно від того до якої морфологічної одиниці належить стрижневе слово, словосполучення поділяються на три групи моделей: дієслівні, іменні, прислівникові. Серед розглянутих термінів-словосполучень суспільно-політичної лексики наявні іменні субстантивні сполуки, які складаються з :

1. Іменника у непрямому відмінку без прийменника (тактика терору, диктатура пролетаріату);

2. Прикметником (присяжний засідатель, національна незалежність).

Серед простих двочленних термінологічних сполучень наявні дві моделі:

1. «Прикметник + іменник»: соціальний шар, міжнаціональний конфлікт, програмний документ, національне самовизначення, регулярна армія, періодична преса, приватна власність .

2. «Іменник + іменник »: тактика терору, диктатура пролетаріату.

Серед складних термінологічних сполучень розглянутої суспільно-політичної лексики наявне лише тричленна конструкція, яка має таку структуру: «прикметник + прикметник + іменник» (монархічно-диспотичний політичний режим, автономний адміністративно-управлінський апарат).

Дванадцять відсотків суспільно-політичної термінологічної лексики, використаної при написанні підручника з історії України для 9-го класу, становлять терміни-словосполучення, а решта — терміни-слова. Це пов’язано з тим, що, хоча термінологічні сполучення, як і терміни-слова дають найменування предметам і явищам, однак терміни-слова відтворюються з його значенням для потреб побудови речення, а синтаксичне словосполучення кожного разу утворюється за певною моделлю на основі різних лексичних одиниць для реалізації конкретних смислів конкретного повідомлення. Саме ця ознака термінів-словосполучень зумовлює їх меншу вживаність у порівнянні з термінами-словами.

Отже, досліджуючи сучасну суспільно-політичну лексику на основі підручника з історії України для 9-го класу хотіли б зазначити, що термінологічна лексика української мови широко використовується у всіх сферах суспільного життя.

⇐ Предыдущая 1 2 3 456 7 8 9 Следующая ⇒