О.Карабута. СУЧАСНА СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНА ЛЕКСИКА

О.Карабута

УДК 81’373. 46

СУЧАСНА СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНА ЛЕКСИКА

На початковому етапі розвитку кожна наука відштовхується від понять побутового мислення. Тому майже у кожній терміносистемі в ролі термінів використовуються загальновживані слова. Термінологічні значення цих слів історично нові й закріплюються за знаками з початком розвитку системи наукових знань, виникаючи або внаслідок семантичного довантаження слів, або при повторному використанні, тобто в актах вторинної номінації.

У кожну епоху термінологія взагалі, а суспільно-політична зокрема, прагне до єдності, бути однаково прийнятою для всіх класів суспільства. Саме суспільно-політичний термін — виразник суспільно-політичного поняття розкриває його суть у результаті того, що за кожним стоїть певне визначення, пов’язане з відповідною ідеологічною концепцією.

Під суспільно-політичною термінологією розуміємо відкриту систему номінативних одиниць різних за походженням, які спеціалізовані лексично (створені або запозичені терміни), семантично (загальновживані слова, що отримали термінологічне значення) і фразеологічно (новостворені словосполучення номінативного характеру) для вираження понять, що відбивають сферу суспільно-виробничого, політичного життя.

Суспільно-політична термінологія української мови характеризується певними особливостями, що викликані суто лінгвістичними факторами і які відрізняють її від наукової і технічної термінологічної лексики. Їй не властива така стильова закріпленість, замкненість, яка спостерігається в інших терміносистемах. Участь широких мас народу в політичному житті країни, у громадській діяльності сприяє тому, що багато суспільно-політичних термінів поступово входить до складу загальновживаної лексики. Власне, між цими двома лексичними групами визначити певну чітку межу, що їх розділяє, дуже важко, а то й зовсім неможливо.

Генетично суспільно-політична лексика сягає ще в період Київської Русі, але, розвиваючись, разом із суспільством, постійно змінюється. Ці зміни зафіксовано у писемних джерелах, зокрема у словниках. Першим словником, який поряд із військовими, медичними та біологічними назвами подає суспільно-політичні, є «Лексикон славено-латинський» Епіфанія Славинецького, написаний у 1649 році. У 1851 році у Відні виходить словник юридично-політичної термінології для слов’янської мови Австрії під назвою «Iuridisch politische Terminologie fur die slawischen Sprachen Osterreihs Dentschruthenische Separatausgable» у співавторстві Я.Головацького з Ю.Вислободським та М.Шашкевичем. Словник містив українські терміни права й політики, пропоновані для вживання. Цього ж року виходить «Словник юридично-політичної термінології німецько-український». Він фіксує не лише слова типові для Західної України (так як підготовлений за сприяння кафедри української мови Львівського університету), а й терміни, що вживалися на східних територіях.

Систематична термінологічна робота почалася з середини ХІХ ст. У всіх країнах вона мала і має однакові проблеми і однакові напрями. Частково проблем формування, функціонування та розвитку суспільно-політичної термінології у своїх працях торкнулися Я.Головацький, П.Житецький, В.Виноградов, М.Жовтобрюх. Багато років вона залишалася об’єктом дослідження Т.Панько. Але, слід зазначити, що далеко не всі питання відомі і розв’язані, бо існування суспільно-політичної лексики, її сучасний стан — все це пов’язано з ідеологією суспільства, яка змінювалась разом із зміною влади. Все це спричинило інтерес дослідити сучасну суспільно-політичну лексику, але не просто, а на матеріалі підручника з історії України для 9-го класу (автор Сарбей В.Г.).

Ми виявили семантично споріднені з суспільно-політичною лексикою, хоч і більш термінологізовані, тематичні групи, які об’єднують слова на позначення спеціальних понять із сфери різних суспільних наук. Тому між ними не можна провести чітку межу. Наприклад: Словник української мови подає такі значення лексемі

⇐ Предыдущая 1 2 345 6 7 8 9 Следующая ⇒