1. Електрик. Маса тiла – 70 кг.. ХРОНОМЕТРАЖНИЙ ЛИСТ. ХРОНОМЕТРАЖНИЙ ЛИСТ

1. Електрик

Маса тiла – 70 кг.

ХРОНОМЕТРАЖНИЙ ЛИСТ

№ п/п	Вид діяльності	Початок-кінець	Енерговитра-ти, ккал/хв	Енерговитра-ти, какл
1.	Підйом, прибирання постелі	7. 00—7. 15	1, 5
2.	Ранковий туалет	7. 15—7. 45	2, 4
3.	Приготування їжі	7. 45—8. 00	3, 16	47, 4
4.	Сніданок	8. 00—8. 15	1, 6	24, 9
5.	Одягання	8. 15—8. 25	1, 8
6.	Дорога на роботу	8. 25—8. 45
7.	Фiзична дiяльнiсть	8. 45—16. 45	2, 13
8.	Дорога додому	16. 45—17. 15
9.	Роздягання	17. 15—17. 25	1, 6	24, 9
10.	Приготування їжі	17. 25—17. 45	3, 16	47, 4
11.	Вечеря	17. 45—18. 15	1, 7	51, 49
12.	Відпочинок (сидячи)	18. 15—18. 30	0, 0229	0, 3435
14.	Робота по дому	18. 30—20. 00	3, 16	284, 4
15.	Вечеря	20. 00—20. 30	1, 7	51, 49
16.	Прогулянка	20. 30—21. 30	1, 8
18.	Перегляд телевізійних передач	21. 30—22. 40	1, 76	123, 6
19.	Особиста гігієна	22. 40—23. 00	1, 7
20.	Сон	23. 00—7. 00	1, 08	518, 4
	Всього на кг маси тіла		34. 2729	2310, 32
	Всього у перерахунку на масу тіла		2399. 103	161722, 4

ХРОНОМЕТРАЖНИЙ ЛИСТ

Прізвище, ім´ я та по батькові Iсакова Людмила Володимирiвна

Курс 2 Група 213 Дата 15. 11. 2013

Вiк 19 Стать жiноча Рiст 183 Маса тiла 60

№ п/п	Вид діяльності	Початок-кінець	Енерговитра-ти, ккал/хв	Енерговитра-ти, какл
1.	Підйом, прибирання постелі	7. 00—7. 15	1, 5
2.	Ранкова гімнастика	7. 15—7. 20
3.	Ранковий туалет	7. 20—7. 45	2, 4
4.	Приготування їжі	7. 45—8. 00	3, 16	47, 4
5.	Сніданок	8. 00—8. 15	1, 8
6.	Одягання	8. 15—8. 25	1, 8
7.	Дорога в університет	8. 25—8. 45
8.	Лекція	8. 45—9. 30	1, 86	83, 9
9.	Перерва	9. 30—9. 40
10.	Лекція	9. 40—10. 25	1, 86	83, 9
11.	Дорога в клініку (їзда в транспорті)	10. 25—10. 55
12.	Практичне заняття	10. 55—12. 25	1, 9	172, 49
13.	Дорога в університет (їзда в транспорті)	12. 25—12. 45
14.	Обід	12. 45—13. 05	1, 7
15.	Лекція	13. 05—13. 50	1, 86	83, 7
16.	Перерва	13. 50—14. 00
17.	Лекція	14. 00—14. 45	1, 86	83, 9
18.	Дорога в клініку (пішки)	14. 45—15. 15
19.	Практичне заняття	15. 15—16. 45	1, 9
20.	Дорога додому	16. 45—17. 15
21.	Роздягання	17. 15—17. 25	1, 8
22.	Приготування їжі	17. 25—17. 45	3, 16	63, 2
23.	Вечеря	17. 45—18. 15	1, 7
24.	Відпочинок (сидячи)	18. 15—18. 30	0, 0229	0, 3435
25.	Підготовка до занять	18. 30—19. 15
26.	Робота по дому	19. 15—20. 00	3, 16	142, 2
27.	Вечеря	20. 00—20. 30	1, 7
28.	Прогулянка	20. 30—21. 30	1, 8
29.	Підготовка до занять	21. 30—22. 15
30.	Перегляд телевізійних передач	22. 15—22. 40	1, 76
31.	Особиста гігієна	22. 40—23. 00	1, 7
32.	Сон	23. 00—7. 00	1, 08	518, 4
	Всього на кг маси тіла		64, 3429	2394, 4335
	Всього у перерахунку на масу тіла		3860, 574	143666, 01

Контрольні запитання:

1. Методи визначення енерговитрат людини.

2. Поняття про коефіцієнт фізичної активності.

3. Фізична і розумова діяльність.

4. Статична й динамічна робота.

5. Фактори, що впливають на продуктивність праці.

6. В яких одиницях вимірюються енергетичні витрати людини під час тієї чи іншої діяльності?

1. Метод прямої енергометрії (калориметрії) дозволяє визначити енерговитрати організму на підставі урахування тепла, що виділяється організмом у навколишнє середовище в різних умовах існування. Енергія, що виділяється як певна кількість тепла, визначається шляхом вимірювання об’єму води, яка циркулює, i ступеня її нагрівання у процесі дослідження.

До основних недоліків методу енергометрії відносять:

· складність будови камери;

· неможливість відтворення видів трудової діяльності людини у зв’язку з розмірами камери;

· ізоляція досліджуваного від факторів виробничого середовища та побутової сфери;

· неможливість вивчення впливу на процеси обміну речовин і енергії кліматичних, соціальних та інших факторів середовища.

Все це призводить до достатньо обмеженого використання методу прямої калориметрії у практиці гігієнічних досліджень.

Метод непрямої або респіраторної енергометрії (калориметрії) заснований на визначенні хімічного складу повітря, що вдихається та видихається.

Тому для оцінки енерговитрат за допомогою методу респіраторної енергометрії запропоновано багато різних приладів та систем. Складовими частинами цих систем є:

· резервуари для збирання повітря, що видихається, які з’єднані шлангами зі спеціальною маскою або загубником;

· прилади для вимірювання об’єму повітря, що видихається (газові годинники);

· газовий аналізатор.

2. Коефіцієнт фізичної активності (КФА) - відношення загальних енерговитрат при певному рівні фізичної активності до величини основного обміну. Інтенсивність обмінних процесів в організмі значно зростає в умовах фізичного навантаження. Об'єктивним критерієм для оцінки енерговитрат, пов'язаних з руховоюактивністю різних професійних груп, є коефіцієнт фізичної активності. Він являє собою відношення загальних енерговитрат до величини основного обміну. Пряма залежність величини енерговитрат від тяжкості навантаження дозволяє використовувати рівень енерговитрат в якості одного з показників інтенсивності виконуваної роботи.

3. Діяльність – активна взаємодія людини з навколишнім середовищем, завдяки чому вона досягає свідомо поставленої мети, що виникла внаслідок прояву неї певної потреби. Діяльність людини можна поділити на дві категорії – фізичну та розумову. Фізична діяльність – діяльність, пов’язана з конкретними предметними діями(наприклад, перевезення вантажу, інструментальне виробництво тощо). Розумова діяльність пов’язана з психічними процесами, під час яких людина планує свої дії, оперуючи образами та мовними символами. Фізичну роботу(роботу м’язів) можна поділити за її характером на два види – статичну і динамічну.

При статичній роботі підвищується обмін речовин, збільшується витрата енергетичних ресурсів, але меншою мірою ніж при динамічній. Особливістю такого виду праці є її виражена втомлювала дія, що зумовлена довготривалим скороченням і напруженням м’язів, відсутністю умов для кровообігу, внаслідок чого відбувається накопичення кінцевих і проміжних продуктів обміну. Це дуже швидко призводить до розвитку втоми.

Динамічні робота пов’язана з переміщенням у просторі частин тіла або усього тіла. У результаті енергія, яка витрачається при такій праці, перетворюється на механічну і теплову. Динамічні скорочення м’язів мають перервний характер, що сприяє повноцінному кровопостачанню і кисневому обміну, а це, своєю чергою, призводить до меншої втомлюваності.

На відміну від фізичної, розумова діяльність супроводжується меншими витратами енергетичних запасів, але це не значить, що вона є легкою. Основним робочим органом під час такого виду діяльності виступає мозок. Під час розумової діяльності значно активізуються аналітичні та синтетичні функції центральної нервової системи, ускладнюється прийом і переробка інформації, виникають функціональні зв’язки, нові комплекси умовних рефлексів, зростає роль функції уваги, пам’яті, напруження зорового та слухового аналізаторів і навантаження на них. Для розумової діяльності характерні напруження уваги, сприйняття, пам’яті, велика кількість стресів, малорухомість, вимушена поза.

4. Статична робота — статичні напруження людини у процесі праці пов’язані з підтриманням у нерухомому стані предметів і знарядь праці, а також підтриманням робочої пози.

Робота, при якій напруження м’язів розвивається без зміни їх довжини і без активного переміщення у просторі рухових ланок, називається статичною. Статичні напруження людини у процесі праці пов’язані з підтриманням у нерухомому стані предметів і знарядь праці, а також підтриманням робочої пози. Залежно від характеру діяльності м’язів статична робота поділяється на два види: статична робота, яка здійснюється шляхом активної протидії силам, що виводять тіло або його частини з рівноваги. Збереження рівноваги досягається внаслідок тетанічного напруження м’язів під дією потужних нервових імпульсів і пов’язане з великими витратами енергії; статична робота, при якій тіло, змінюючи позу, знаходить нове положення рівноваги і пристосовується до сил, які діють на нього. Така робота забезпечується особливим станом м’язів — тонусом. М’язовий тонус — це тривале, без ознак швидкої втоми, напруження скелетних м’язів, яке забезпечує підтримання пози людини. Отже, при тонусі м’язова робота виконується під дією слабих нервових імпульсів, характеризується меншими затратами енергії і може тривати довгий час.

Робота, при якій напруження м’язів супроводжується зміною їхньої довжини і переміщенням у просторі тіла або якоїсь ланки рухового апарату, називається динамічною. На відміну від статичної роботи, яка вимірюється часом підтримання м’язового напруження (кгс/с), динамічна робота вимірюється показниками механічної роботи — кілограм-метрами (кг • м), тобто має зовнішній ефект. Водночас більш втомливою є статична робота, оскільки постійне напруження однієї і тієї ж м’язової групи супроводжується зменшенням у ній кровообігу, що не забезпечує своєчасного окислення продуктів розпаду. Під час динамічної роботи м’язові напруження перегруповуються, що сприяє відновленню працездатності м’язів у процесі праці.

Доведено, що напруження при статичній роботі в 5 разів перевищує напруження, викликане динамічною роботою. На відновлення енергії в разі статичної роботи необхідно в 3—4 рази більше часу, ніж у разі динамічної. Тому статичне навантаження, яке виникає при маніпулюванні органами керування, не повинно перевищувати 15 % максимального зусилля руки (ноги) за даної робочої пози. При зусиллях понад 25 % від максимального втома настає через 5 хв, а при зусиллях, що перевищують 50 % максимального, м’яз витримує статичне напруження не довше як 1 хв.

Динамічна робота — найпоширеніший вид діяльності рухового апарату людини у процесі праці — характеризується швидкими, точними, координованими рухами і завжди поєднується зі статичною роботою, внаслідок чого утворюються складні рухові ансамблі.

5. Фактори продуктивності праці визначають її рівень та пов'язані з працею, ресурсами і середовищем.

Фактори - це рушійна сила, суттєва причина, обставина, що впливає на певний процес або явище та змінює рівень і динаміку продуктивності.

Дію факторів, їх виявлення і реалізацію необхідно розглядати в тісній залежності від природних і суспільно-економічних умов.

Природні умови - це те середовище, в якому здійснюється суспільний процес виробництва: природні ресурси, грант, кліматичні особливості тощо.

Суспільно-економічні умови визначаються характером виробничих відносин, розвитком ринкових відносин, ступенем розвитку продуктивних сил, рівнем життя.

Об'єктивні умови виробництва є відносно стабільними і не залежать від трудових зусиль працівників, вони визначають рівень продуктивності.

Відхилення від середнього рівні суб'єктивних умов виробництва також впливають на продуктивність праці.

Внутрішні фактори знаходяться у зоні контролю окремого підприємства, а зовнішні фактори впливають на стратегію діяльності підприємства і продуктивність.

6. Енерговитрати людини визначаються за формулою:

W= Σ *(КФА*Е*ВОО)

де W – добовi енерговитрати, ккал;

КФА - коефіцієнт фізичної активності;

Т – тривалiсть даного виду дiяльностi, год;

ВОО – величина основного обмiну (ккал/год).

Величина основого обмiну (ВОО) – кiлькiсть енергiї, що витрачається на оснвний обмiн за годину. ВОО визначається за формулою: ВОО = ОО / 24 (ккал/год).

Коефіцієнт фізичної активності (КФА) - відношення загальних енерговитрат при певному рівні фізичної активності до величини основного обміну.

Існують такі методи визначення енерговитрат:

· метод прямої енергометрії (у калориметричних камерах) - визначення витрат енергії організму шляхом точного обліку тепла, яке виділяється організмом у різних умовах його існування;

· метод непрямої(респіраторної) енергометрії - розрахунок коефіцієнта дихання за хімічним складом вдихуваного та видихуваного повітря при різних видах діяльності;

· метод аліментарної енергометрії (протягом 15 днів) - точний контроль за динамікою маси тіла та визначення енерговитрат за еквівалентом: 6750 ккал/кг (28242 кдж/кг)

· хронометражно-табличний метод - хронометражний облік добових витрат при всіх видах діяльності за таблицями КФА;

⇐ Предыдущая 2 3 4 5 6 789 10 11 Следующая ⇒