![]()
|
|||||||
Сценарій вистави за п’єсою. Михайла Старицького “За двома зайцями». ВИХІД ІСценарій вистави за п’єсою Михайла Старицького “За двома зайцями» Виходять ведучі в народному вбранні. Ведучий. Ця невеличка історія відбулася не так давно, півстоліття тому на Кожем’яцькій вулиці Києва. Ведуча. Отже, ми зробимо подорож у минуле. Нехай старенькі згадають, а молоді на вус намотають. А ось і герої цієї історії: (ведучий та ведуча оголошують дійових осіб, які виходять на сцену, вітаючи глядачів) Прокіп Свиридович Сірко — міщанин, має крамницю. Явдокія Пилипівна — його жінка. П р о н я — дочка їхня. Секлита Пилипівна Лимариха — сестра Сірчихи, перекупка. Галя — її дочка. С в и ри д Петрович Голохвостий — промотаний цилюрник. Настя, Наталка — подруги Пронині. X и м к а — наймичка у Сірків. Степан Глейтюк — був наймитом у Лимарихи, тепер слюсар. М а р т а — бублейниця Устя — черевичниця Смик та Пляшка – друзі Голохвостого Й о с ь к а — жид.
ДIЯ I Кадри німого кіно. Звучить музика. Виходять дівчата, танцюють кан-кан. Потім зявляються Голохвостий, Смик та Пляшка, підхоплюють танець. Музика тихішає Голохвостий. - Шампанського! Пляшка. - Усім шампанського!!!!! Смик. - Так, усьо! Голохвостий. - Шо «усьо»? Смик. - Усьо! Шампанського уже нема! Пляшка. - Свириде, а Свириде, а між іншим грошиків уже теж нема! Голохвостий. - Як уже нема? Смик. – «Як»! Випили ж, закусили! Голохвостий. - Та ви що, хлопці! Пляшка. - Чуєш, Свириде, може до Йосика? Голохвостий. - О! Точно! До Йосика! (танцюють) Голохвастий іде. (музика ) Повератється з Йосиком. ВИХІД І Ті ж і Йося Голохвостий. - Йося мене не зрозумів. Йося. - Я тобі покажу! Голохвостий. - Йося, ти мене не зрозумів … останній раз до завтра! Йося. - Не мороч мені голову! Смик та Пляшка. (до Йосі, знімаючи капелюхи) - Бонжур! Йося. – Шелупонь! Шарлотани! Голохвостий. - Йосик, ти мене не зрозумів … останній раз до завтра, ти ж мене знаєш! Йося. - Знаю, знаю! Добре знаю! Твоя розписочка? Голохвостий. - Моя, моя! Йося. - А єто твоя розписочка? Голохвостий. - Та моя, Йосику, моя! Йося. - А это твоя розписочка? Голохвостий. – Нє, нє, нє, нє. Йося. - Читай, читай. Голохвостий. - Пардон. (бере окуляри, приглядається, читає). О, у твоїх окулярах так і моя(сміється) Йося. Я тебя каторжника за долгі твои должочки в холодную! Голохвостий. Ех, Йосику, Йосику! Ніякої в тебе делікатної хвантазії нема. Йося. Делікатної? Так я тебя делікатно попереджаю: завтра все не відддаш – цирульню твою заберу! Голохвостий. Йосику, Йосику, я віддам, їй-богу, віддам! Йося. І що він мені розповідає? Віддасть! З чого? З яких-таких капіталів? Що на ньому – усе моє! Жильоточку знімай! А батько твій, бувало, на базарі голить, стриже, кров пускає – ось і водилась копійка! А ти що? Що ти мені маєш сказати? Ні –чо -го! А які гроші були в батька! Які гроші! У! Все промотав! І що з тебе взяти? Одна цирульня осталась, її і заберу! (Йося йде). Голохвостий у розпачі Пляшка. Свиря, Свиря …. А може? Голохвостий. От влип, так влип! Долгів стільки, шо блох у курятнику. Такий зажим, хоч у петлю лізь! От баня, так баня! От пройняло, так пройняло…( дивиться вбік, знаходить перчатку). Хлопці, це що? Смик. Перчатка… Пляшка. Дамська… (Свирид аж підплигує від радості. ) Голохвостий. Честь имею рекомендовать…. Проня Прокоповна Сєркова! На виданьї! Здається, я їй пондравлюсь! Смик. Ну, Свириде, а кому ж ти не пондравишся?! Голохвостий. О! Ось як на Проньці одружуся…. Пляшка. Шо? Смик. Свириде, та ти шо? у тебе всі клепки вдома? Голохвостий. усі, усі…Одружуся на її добрі, на її приданому. Вона ж багата! Який дім, сад, лавка. Грошей по скринях! А старого Сірка я як трухону, так і посипляться з нього червінчики! Одна надія на її придане! До Йоськи…. на хвилиночку! Друзі. А цілюрня? Голохвостий. Ні, хлопці! Буде вже не цілюрня, а ПА-ЛИ-КМА-ХТЕР-СКАЯ! «Голохвастов. Се. Пе и кумпанія»: (по-рос. ) Бреєм, стрижом Бобриком і єжом. лєчим паршивих от лисих до плішивих. Голохвостий. Ми до Йоськи на хвилиночку! Пляшка. Свириде, тільки ж Пронька погана! Смик …як жаба! Голохвостий. Знаю, що погана. А також знаю, що погана, як жаба. Але інакше не зможу виправити наших справ. (Голохвостий іде ) Пляшка. Оце фантазія, так і прьоть... ПА-ЛИ-КМА-ХТЕР-СКАЯ! «Голохвастов. Се. Пе и кумпанія»: Бреєм, стрижем Бобриком і єжом. лєчим паршивих от лисих до плішивих. Кудрі завиваєм, гафре направляєм, Локони начісуємо, на пробор причісуємо,
(Виходить Голохвостий, пише записку Проні. ) Голохвостий. «Моє серце розпалилося, як шипці». (віддає хлопцям). До Проні швидко! Смик. Чуєш, Свириде, а що з Йосиком? Голохвостий (задоволено) Хлопці, та я не тільки його вмовив, але й обідрав знову! Ми тепер у шику! І дивіться там, щоб…. Йося. Який костюм, Свириде Петровичу, будете обирати? Мабуть, найдорожчий? Голохвостий. Звісно, не копєєшний! Хвасонистої моди щоб! Йося. Ах, вилитий батько! (Усі йдуть)
|
|||||||
|