Білет 18. Питання№10

Білет 18

Іслам монотеїстична релігія, наймолодша зі світових релігій. Іслам виник на початку 7 ст. н. е. на Аравійському півострові. Він формувався на грунті родоплемінного культу найвпливовішого племені західної Аравії – курайшитів, релігійний та адміністративний центр був у Мецці, племінним Богом яких був Аллах. Остаточно іслам як релігія з розвиненою міфологією сформувався за межами Аравії. Іслам формувався в умовах перехідного від первинністю і власне цивілізацією ранньокласового суспільства, без єдиного політичного центру, з надзвичайно строкатою сумішшю вірувань. Основні положення віровчення ісламу викладено в головній священній книзі мусульман, яка складалася з 114 сур - Коран. В основі віровчення ісламу лежать 7 основних положень: 1) віра в єдиного Бога Аллаха; 2) віра в янголів і демонів; 3)віра у святість Корану; 4) віра в пророків; 5) віра в рай і пекло; 6) віра в божественне провидіння; 7) віра у безсмертя душі. Важливим поняттям у віровченні ісламу є поняття джихат –боротьба за віру. Мусульманський культ базується на таких основних 5 обовязків мусульманина: 1) іман – повторення формули віри, розуміння її смислу і щира переконаність у її істиності; 2)сала(я)т – щоденна молитва та колективна молитва в мечеті у п’ятницю; 3) саум – дотримання посту протягом 9 місяця за місячним календарем; 4) закят – обов’язкова регулярна милостиня-податок на користь бідних; 5) хадж – паломництво до Мекки у 12 місяць мусульманського календаря. Невід’ємною частиною ісламського культу є релігійні свята. Молитовне приміщення мусульман наз. мечеть. У мусульман мечеть не є храмом, це молитовний дім. Мусульманська релігія активно втручається в усі аспекти життя людей. Іслам – це не просто релігія, це спосіб життя.

Основні течії

Іслам не є єдиним. Більшість сучасних мусульман належать до сунітів і шиїтів. Суніти, спираючись на Коран і Суну, виходили з концепції ісламської державності, згідно з якою майбутній халіф може одержати державну владу на підставі договоуміж визначними представниками релігійної громади і претендентами на владу.

Шиїти вважають, що влада має божественну природу, а отже може наслідуватися тільки нащадками Мухаммеда. Оригінальною і вільнодумною течією в ісламі є суфізм, він являє собою синтез вчення Мухаммеда з елементами грецької, індійською та християнської філософії.

Питання№10

Для А. Тойнбі всесвітня історія постає у вигляді сукупності історій самостійних “цивілізацій”. В межах світовою кул-ри Тойнбі виділив 21 цивілізацію, з яких сьогодні продовжує існувати 7. Цивілізації – це автономні культурні утворення, що в своєму роз-ку проходять стадії виникнення, зростання, надлому та розпаду, після чого вони гинуть, поступаючись місцем новій цивілізації. А. Тойнбі вважав, що в житті цих цивілізацій є спільні моменти, які і забезпечують процес поступального роз-ку людської спільності, її духовного вдосконалення. Однією із найбільш значимих проблем, які намагається вирішити А. Тойнбі, є пошук механізмів, за допомогою яких здійснюється перехід суспільства із статичного стану в динамічний рух, що власне і зумовлює процес народження та функціонування цивілізацій. Один із таких механізмів виражається в законі “Виклик-та-Відповідь”. Відповідно до цього закону кожен крок вперед в роз-ку цивілізації пов’язаний з адекватною відповіддю на “Виклик” історичної ситуації. Тойнбі констатує здатність людської особистості впливати на перебіг історичних подій, тому що адекватна “Відповідь” за своєю сутністю – досягнення “творчої ментальності”. Саме “творча ментальність” стає носієм містичного “життєвого пориву”. Своєрідність Виклику і Відповіді визначає специфіку кожної цивілізації, її ціннісні орієнтири та світоглядні засади. У випадку, коли творча еліта не здатна вирішити поставлене завдання, вона перетворюється в “пануючу меншість”, яка утримує свою владу не авторитетом, а силою. Основна маса населення в цьому випадку стає “внутрішнім пролетаріатом”, який і знищує цивілізацію, якщо вона це не загинула від військовим поразок чи природних катаклізмів. Отже, історія будь-якої цивілізації підпорядкована дії закону “ Виклику-та-Відповіді”, який сягає джерел цивілізацій.
Білет 19. Культура Нового часу.

В Новий час з 17 до початку 20 століття кул-ра західноєвропейських країн набула тієї розвиненої форми, котра виділила Європу із усього іншого світу і котру мають на увазі, коли говорять про європейську кул-ру в цілому. Це була епоха роз-ку і утвердження у виробництві капіталістичних відносин. Гаслом Нового часу стали людський розум, раціоналізм і наука, які і визначили культурне обличчя цієї епохи. Велике значення для культурного розвитку Європи в 17ст. мала наукова революція 16-17 ст., яка стала підгрунтям для формування нового світогляду. Виникло експериментально-математичне природознавство як новий спосіб пізнання природи та джерело культурних іновацій, що динамізували культуру.

Основні риси

Зародження новоєвропейської науки зміцнювало позиції розуму і послаблювало роль релігії, що призвело до зниження авторитету віри та церкви. Європейська культура стає світською. Релігія в ній тепер існує як одна з верств культури, що не панує над усіма сферами кул-ри, а співіснує поряд з ними. Людина потрохи стає придатком машини. В Новий час людина набуває свободи, але втрачає соціальну безпеку. Вона не здатна розпорядитися своєю свободою, взяти особисту відповідальність за свої вчинки. Для кул-ри Нового часу центральним принципом стає не Бог і не людина, а держава. Саме вона в цю епоху стає головним гарантом нормального функціонування соціального організму. Людина ставала несвідомим знаряддям у побудову майбутньої чуттєвої кул-ри 20 ст. Раціоналізм –орієнтує на перебудову світу заради задоволення людських матеріальних потреб, а не на духовне вдосконалення людини.

Техніка

Техніка - це феномен, що забезпечує взаємодію між суспільством і природою, вона є результатом зустрічі людського духу з природою. Техніка являє собою частину природи, перетвореної людиною. У ході розвитку техніки змінювалось співвідношення її з науково-технічним знанням. Техніка збагачує людське існування, вона є засобом, за допомог якого людина пристосовує середовище до себе, економить свої зусилля, змінює обставини, полегшує життя. Одне з призначень техніки - звільнення людини від „ обійм” природи, досягнення повної незалежності від неї. Без техніки неможлива кул-ра, з нею пов’язана сама поява кул-ри, але остаточна перемога техніки в кул-рі, вступ людства в технічну еру веде кул-ру до знищення. Техніка дає людині можливість утвердити своє панування над обставинами, але виникає загроза духовної однобічності, що виражається у формуванні технократичного типу мислення, що найбільше проявляється в 20 ст. в результаті науково-технічної революції.

Соц-екон. та наук. передум. культури Нового часу:

-продовження тенденцій закладених Ренесансом;

-гасло нового часу: розум, раціоналізм і наука;

-«Знання-сила»;

-набути нових знань;

- шлях до істини через сумніви, втрати;

-наукові революції.

Ціннісно-світоглядні орієнтири людини Нового часу:

-зміцнення позиції розуму і послаблення ролі релігії;

-підвищення соціально мобільності;

-посилення процесів секуляризації;

-відчуження однієї людини від іншої;

-у н. ч. людина отримує свободу, але втрачає соціальну безпеку;

-в центрі-держава;

-обмеження негативної свободи особистості;

-жорстко сприймалась поведінка;

-людина-несвідоме знаряддя в побудові підвалин

Білет 20. Культура новітньої епохи.

Плюралізм – ідейно-регулятивний принцип суспільно-політичного й соціального розвитку, що випливає з існування декількох незалежних начал політичних знань і розуміння буття.

Термін глобальні проблеми був уведені у наукову літературу і отримав широке розповсюдження завдяки діяльності римського клубу. Сьогодні під глобальними проблемами розуміють низку проблем, які зачіпають життя всього людства, а їх розв’язання можливе лише зусиллями всіх народів, які населяють землю. Глобальність нових проблем, що постали перед світом, не лише в тому, що вони повсюдні чи пов’язані з особливою біосоціальною природою людини, а ще і в тому, що інтернаціоналізація суспільного життя створила такі якісно-нові форми взаємодії, які суттєво вплинули на взаємозалежність прогресивного розвитку усіх країн. Весь комплекс глобальних проблем можна згрупувати навколо 3 фундаментальних напрямків розвитку, що описують спосіб існування людини у світі. Це взаємозв’язки: людина- техніка, людина-культура, людина-природа. Численні дослідження особливостей сучасної культури носять суперечливий характер, від оптимістичних концепцій до абсолютного песимізму. Сучасні дослідники по- різному оцінюють вплив науково-технічної революції на життя суспільства. З одного боку, висловлюється оптимістична впевненість у безмежних можливостях науково-технічного розуму, висуваються технократичні утопії, з іншого, посилюються антисцієнтиські настрої. Техногенні кризи, поява глобальних проблем вказують на те, що науково-технічний прогрес позбавлений гуманістичного виміру, неврівноважений прогресом моральним і духовним, несе загрозу людству. Науково-технічна революція здійснює небувалий переворот у житті людей, зявилося багато нових наук, відбулися революційні відкриття в галузях ядерної фізики, хімії, математики, психології. В найбільш розвинутих країнах формується постіндустріальне суспільство.

Осн. риси сучасної культури:

-значення набули наука та техніка;

-постіндустріальне суспільство;

-розвиток світового ринку-індивідуальна поведінка людини;

-ринкова культура;

-ціннісна абсолютизація грошей;

-дегуманізація споживацьких цінностей;

- конкуренція;

Знецінення традиційних релігійних основ культури.

Супереч. харак. кул. роз. суч.

-індивід вільно керує власним розумінням добра і зла;

-загроза сваволі, атомізація суспільства

-масова культура;

-есканізм-орієнтація споживача культури на втечу у світ фантазій, ілюзорний світ відео, гри;

-глобальні проблеми;

-«Людина-техніка», «людина-культура», «людина-природа»;

-позиції плюралізму, толерантності

⇐ Предыдущая 1 2 3 4 5 6 78