Питання 9

Культурологічна концепція О. Шпенглера вважається однією з найяскравіших в системі філософського знання 19-20 ст. вивчаючи особливості соціокультурної ситуації кінця 19-поч. 20 ст. , він виступив із різкою критикою європейського раціоналізму та теорії безперервного прогресу людства. На думку Шпенглера історія культури може бути представлена лише як сукупність локальних культур, що виникають послідовно Кожна з них у своєму роз-ку підпорядкована чітким закономірностям. Закономірність проявляється в тому, що кожна кул-ра проходить стадії народження, роз-ку, розквіту та занепаду. Саме ця ідея складає ядро концепції історичних циклів. Локальна кул-ра ізольована від інших локальних культур, її своєрідність визначається присутньою в ній “душею”. “Душа” – це генетичний код кул-ри, саме вона обумовлює винятковість кожної конкретно існуючої культурної форми. Кул-ра стає своєрідним символічним вираженням душі, саме через культурні феновими душа може себе реалізувати та проявити. Фундаментальними категоріями в його концепції стають “кул-ра” і “цивілізація”, які набувають специфічного звучання: він розділяє та протиставляє ці поняття. О. Шпенглер підкреслює, що кул-ра – це органічна система духовно-соціальних орієнтирів, що мають здебільшого ціннісну основу, завдяки чому вона здатна піднести людину над буденністю. Існуючи як локальна, кожна кул-ра є унікальною і неповторною, вона має свою національну основу. Для О. Шпенглера цивілізація є необхідним завершальним етапом роз-ку кул-ри. Перехід кул-ри в цивілізацію знаменує собою перехід від творчості до механізму. Основними ознаками цивілізації стають: закостеніння суспільства, послаблення традицій та релігії, урбанізація, занепад мис-ва, формування масової кул-ри. Цивілізація - це кул-ра, яка реалізує свої цілі.
Білет 17.

Вже на початку 6 століття після поділу Римської імперії на Східну і Західну почався процес розколу християнства на 2 основних напрямки- православ’я та католицизм. Константинопольський патріарх здійснював своє церковне керівництво в державі з централізованим управлінням, а папа Римський там, де низка дрібних держав, незважаючи на різницю становища, кожна з церков у своїх офіційних документах іменувала себе „вселенською”. . В середині 9 століття мав місця конфлікт між папством і патріархією котрий поглибив церковний розкол. В 1054 відбувся остаточний розкол(на православ’я і католицизм), який залишився і досі. Зараз у світі нараховується 15 автокефальних самостійних церков. Найбільшою за числом прихильників гілку християнства є католицизм. В цілому католицизм поділяє з православ’ям основні положення віровчення та культу, догмати та таїнства. Але якщо православ’я визнає рішення лише перших семи Вселенських соборів, то католицизм продовжує свою догматику і в наступних соборах. Важливою відмінністю католицизму від православ’я є соціальний стан священиків. В православ’ї духовенство поділяється на 2 категорії: чорне- монахи і біле- священнослужителі., котрі не прийняли заборону на шлюб. На відміну від православ’я в католицизмі діяв целібат – обов’язкова безшлюбність духовенства. Різниться процес богослужіння. На відміну від православного храму в католицькому присутній музичний супровід. Якщо в православному храмі переважають живописні твори- ікони, а вівтар відгороджений від основної зали спеціальною спорудою – іконостасом, то в католицькому – скульптурні зображення а вівтар відкритий для усіх. Своєрідність католицизму проявляється не лише у віровченні, але й у культовій діяльності, в тому числі і в здійсненні семи таїнств. Екуменічний рух – започаткований у 1910році, рух за взаємо порозуміння, співробітництво та обєднання християнських конфесій.

В реальній історії християнство ніколи не було єдиною організацією. На основі християнського світогляду сформувалося дві основні історичні і культурні традиції: західно християнський світ склався навколо Риму, а східно християнський світ навколо Візантії. Процес розколу християнства на 2 основні напрямки- православ’я та католицизм почався вже на початку 5 ст. після поділу Римської імперії на Західну і Східну, а остаточний розкол відбувся в 1054 році. . В середині 9 століття мав місця конфлікт між папством і патріархією котрий поглибив церковний розкол. В 1054 відбувся остаточний розкол(на православ’я і католицизм), який залишився і досі. Основні течії протестантизму – православ’я та католицизм.

1. Культ. категорія «цінність». Зміст поняття; За Сорокіним.

2. Категорія «культ. » Осн. визнач.; Зміст ф-ій.

3. Релігія. Сутність рел.; Структ. елементи.

4. Мист. Риси; Ф-ії.

5. Трудова конц. Осн. полож.; маркс. розум. «праця»

6. Психоан. Осн. полож.; Причини невдов. За Фрейдом.

7. Ігрова. Осн. полож.; Фунд. риси

8. Схеми культ-іст. процесу. Осн. схеми і предст.; Зміст схем

9. Філ. культ. Шпенгл. Осн. полож.; Культ. та цивіліз.

10. «кругов. локал. цивіл. »Тойнбі. Осн. полож.; Сутність з-ну «Викл-та-Відпов»

11. Первісна культ. Х-ка; Риси свідом. перв. л-ни.

12. Культ. Дав. Китаю. Ціннісно-світогл. домінанти перв. культ.; Осн. полож. конфуц.

13. Індуїзм-як нац.. рел. Індії. Осн. полож. інд. віровч; Полож. інд

14. Буддизм як світ. рел. Передумови виник.; Осн. полож. буд. віровчення

15. Антич. тип культ. Загал. риси; особ. рел. вірувань дав. грек. і рим.

16. Культ. Середньовіч. Соціокул. х-ки люд. Зхєвр. Серед

17. Християн. Передум. виник. та швидк. пошир.; Заг. полож. віровч

18. Іслам. Осн. полож. віровч. і культу; Течії.

19. Культ. Нового часу. Соц-екон. та наук. передум. культ. Нов.

20. Культ. Новіт. епохи. Осн. риси суч культ.; супереч. х-р культ. розв. сучасності.

⇐ Предыдущая 1 2 3 4 5 678 Следующая ⇒