Білет 13.. Питання №7

Білет 13.

Індуїзм – древня національна релігія Індії і за числом прихильників є 3 релігією у світі після християнства та ісламу, число індуїстів складає близько 900 млн. Індуїзм виник на основі брахманізму в 4-6 ст. Він утверджувався шляхом суперництва з буддизмом. Вже в 9-12 ст. Індуїзм утверджується як національна індійська релігія. Індуїзм зберігає основний пантеон величної релігії, який очолює трійця вищих богів- Брахма, Шива і Вішну. Для індуїзму дуже важливим постає непохитна віра в те, що Веди є єдиним джерелом божественних істин. Релігійне вчення індуїзму має свої погляди на будову світу, яку пронизує єдність духовного і фізичного, людей і богів, цим пояснюється двоїста природа людини – нероздільна єдність духу і тіла. На цих засадах культивується одне з центральних вчень індуїзму: положення про переселення душ, безмежне коло їх перевтілень і закон карми. Людина є творцем своєї долі, їй не втекти від наслідків своїх попередніх вчинків. Звідси схильність індуїстів до фаталізму „ приречені”. Індуїзм, увібравши різні анімістичні і тотемічні уявлення, постає релігією абсолютного одухотворення природи і довкілля. Обожнюються усі предмети і об’єкти природи., існують культи і обряди. На цій підставі індуїзм трактують як дуже строкату релігію, що є складним комплексом складних вірувань і культів великої кількості богів. В етичному аспекті індуїзм сповідує терплячість, смирення і покірність долі. Звідси проповідь ненасильництва і миролюбності, неприпустимості платити злом на зло. Ненасильництво – фундаментальне поняття індуїзму, яке визначає спосіб мислення і щоденну поведінку людей, які не повинні вбивати щодної живої істоти і не застосовувати сили на противагу деяким іншим релігіям. Індуїзм терпіміше ставиться до інших віровчень і є толерантнішим до інших релігійних конфесій.
Питання № 6

З. Фрейд є основоположником філософської концепції психоаналізу, особливістю якої було відкриття сфери позасвідомого. Проблемам кул-ри присвячено чимало праць філософа, серед них “Тотем і табу”, “Сон і міф”. В основу концепції походження культури З. Фрейдом покладено гіпотезу про виключний вплив позасвідомих імпульсів на поведінку людини та визнання антагонізму між природним началом в людині і культурою. Основою для даної гіпотези стали результати дослідження психіки людини. Такі дослідження дали можливість виділити в психіці людини три рівні:

- сфера Воно – позасвідомі імпульси, що виходять із біолог. інстинктів та потягів люд.;

- сфера Я – розум, свідомість, що намаг. пристосув. людину до реальних умов життя.

- сфера над – Я – соціокультурна реальність, внутрішній центр людини, втілюється в суспільних нормах і заходах.

Сфера позасвідомого трактується З. Фрейдом в якості особливої ірраціональної сили, що обумовлена могутньою енергією лібідо. Лібідо – це енергія бажань, статевих інстинктів, яка в силу своєї асоціальності не може отримати прямої реалізації і тому витісняється в сферу позасвідомого, проте постійно провокує людину. Засобом плідного вирушення асоціальних бажань лібідо є сублімація – процес заміни заборонених потягів цілями більш “високими”, а саме на досягн. яких і розтрачається енергія лібідо.

Кул-ра за Фрейдом ґрунтується на відмові у задоволенні бажань позасвідомого і існує за рахунок сублімованої енергії лібідо. Сублімація імпульсів лібідо є таємницею культурної творчості. Лібідо виступає рушійною силою людської історії. Культура, за його визначенням, охоплює, по-перше, усі накопичені людьми знання і уміння, по-друге, усі інститути для впорядкування людських відносин. В цілому Фрейд оцінював культуру негативно, вважаючи її механізмом соціального придушення свободи людини.

Білет 12

Кул-ра Давнього Китаю сформувалась у 3 тис. до н. е Характерними особливостями китайської культури виступають: традиціоналізм – орієнтація на підтримку способу життя предків; релігійно-поетичне ставлення до природи; китайська церемонія – наявність фіксованих норм поведінки і мислення; розчинення релігійного начала в соціальному. Основними видами мис-ва в Китаї виступають архітектура, літ-ра, музика, живопис, прикладне мис-во. Широковідомі китайські монументальні споруди – Великий канал, Велика китайська стіна. В культурному житті Китаю важливу роль відігравали буддійські монастирі. Давнім китайцям багато належить технічним винаходів- водяний млин, спідометр, папір, порох, фарфор. З наук бурхливо розвивалася астрономія, математика і медицина. Кул-ра Стародавнього Китаю, що зберегла власну самобутність на протязі тисяч років можна віднести до „вічних цивілізацій”. Конфуціанство займає виключно важливе місце в духовному житті Китаю. Це вчення спрямоване на подолання соціального зла, виявлення його причин, пошуки засобів досягнення гармонії і щастя в суспільному житті, охоплює уявлення про людину, суспільство і державу в їх взаєминах. Конфуціанство відігравало роль основної релігії в Китаї, виконувало функції офіційної державної ідеології. Конфуціанство – це не тільки релігія, а й політика, і адміністративна система, і верховий регулятор економічних і соціальних процесів.

Питання №7

Концепція ігрової генезис культури викладена у роботі Й. Хейзінги “ Людина граюча”. В основу цієї концепції покладено ідею про сутність та значення гри як джерела кул-ри. На його думку, саме гра, а не праця була формоутворюючим фактором людської культури. Гра відноситься до сфери ірраціонального, тому що вона охоплює і тваринний, і людський світи. Гра носить над логічний характер. Й Хейзінга трактує гру як сталу величину, що передує культурі, а потім супроводжує та визначає її. Він виділяє ряд ознак гри, найсуттєвішою є свобода. Гра не може мати примусовий характер, інакше втрачається її сутність. Не менш важливими рисами гри можна назвати: обмеженість – гра здійснюється в конкретному місці та часі, її сенс полягає в ній самій; і напруженість – намагання виграти. Гра з точки зору Хейзінги це своєрідна свободна діяльність. Гра - це всеохоплюючий спосіб людської діяльності, універсальна категорія людського існування. Кул-ра виникає в грі і носить ігровий характер. Ігрова концепція культури оптимістична, оскільки гра не має кінця. Справжня гра виключає усяку пропаганду, адже інтерес гри у ній самій. Гра сама по собі знаходиться поза моральними вимірами. Гра не має моральних ознак. Моральність чи аморальність формуються в залежності віл того, дотримуються чи не дотримуються правил гри. Саме моральність є свідченням того, що у грі дотримуються правил. Концепції ігрової генези кул-ри Й. Хейзінги носить гіпотетичний характер. Ігровий характер заснований на аналогії і спрямований на уточнення характерних рис культури, але не на розкриття самого феномену кул-ри і закономірностей її розвитку. Культура завжди грає – іноді більше, іноді менше.

Білет 11 Первісна культура.

Первісна кул-ра у часі є найдовшим періодом у роз-ку кул-ри. Його хронологічні рамки є: початок-1, 5-2 млн. років тому і завершення – рубіж 4-3 тис. до н. е. Свідомість людини первісної епохи характеризується високим ступенем злитості з природою: сили природи ще не протиставляються людині, а знаходяться з нею в таємничому зв’язку. По-друге, безпорадність перед грізними силами природи призвела до поклоніння силам природи. Це обумовлює появу таких ранніх форм релігії як анімізм, магія, тотемізм, фетишизм. Також важливою характеристикою первісної свідомості була злитість індивіда з колективом, одноплемінниками. На місце інстинкту самозбереження поведінки члена первісного стада приходить система табу, яка засновувалась виключно на забороні. Табу- блокували асоціальні прояви тваринних інстинктів та охороняли життєво важливі для існування роду засади колективного життя. Також в рамках цього суспільства діяв і інший важливий механізм соц. регуляції. Сором-це почуття общинно-групове, що передбачає постійне озирання індивіда на оточуючих. Усе життя первісної людини складало виконання безлічі ритуалів і обрядів. Головним інформаційним каналом первісної кул-ри, у зв’язку з відсутністю писемності, була трудова діяльність. Засвоєння і передача смислу трудової діяльності відбувалась без слів. Важливою характеристикою свідомості первісної людини було домінування образно-емоційних, інтуїтивних моментів у мисленні, що найбільш яскраво проявляється в міфологічній картині світу. Крім того характеристикою первісної культури був її синкретизм-відсутність диференціації її форм на науку, релігію, мис-во. Первісне мис-во виступало універсальною мовою духовного життя первісного суспільства, виражало колективний погляд на світ. Вершиною первісного синтезу людської діяльності було образотворче мис-во, яке починається із знаково-символічних зображень. Вони закріплювали необхідний досвід і важливі форми поведінки. Більшість витворів мис-ва пов’язана з образами тварин. Наскальні малюнки та ритуальні танці виступали способом розширення, подвоєння реальності, спроба побудувати бажану для людини реальність і контролювати її

⇐ Предыдущая 1 2 3 456 7 8 Следующая ⇒