Білет 15.. Питання № 2

Білет 15.

У своєму розвитку антична культура прийшла ряд етапів, виступила в різних історичних модифікаціях представлених культурою Давнього Риму та культурою Давньої Греції, елліністичною культурою. Основними цінностями античного суспільства були: 1) ідеал першочергової громадянської общини як основи блага окремої людини;

2) ідеї верховної влади народу;

3) орієнтація на земні інтереси;

4) на відміну від культур Сходу з їх геоцентризмом антична культура звернена до людини, яка знаходиться у центрі уваги філософії та мис-ва. Суспільна свідомість античного суспільства носила в основному раціональний характер. Для релігії давньої Греції характерним є політеїзм, з розвиненою міфологією і олімпійською ієрархією богів. Релігія стародавніх греків почалася з міфології і знайшла свій кращий вираз в міфології. За уявленнями греків, олімпійські боги не були творцями світу, а захопили його в готовому вигляду, під час боротьби з титанами, світ сам по собі вічний і не потребує творця. Спосіб життя богів мало чим відрізняється від людського. Вони фізично тотожні людям, мають всі людські якості, в тому числі і негативні. Доля людей, їх життя і смерть повністю перебували в руках богів. Олімпійський пантеон очолював отець всіх богів і людей Зевс. Крім Зевса до олімпійського пантеону належать: Гера- головна з богинь, покровительниця заміжніх жінок і дітей, родинного життя; Посейдон- Володар моря і мореплавства; Афіна-богиня мудрості, науки, мис-ва; Артеміда – богиня полювання, покровительниця тварин; Апполон-покровитель мис-ва; Асклепій- бог-цілитель; Пан- бог пастухів; Афродіта-богиня кохання; Арес – бог війни; Гефест- бог земного вогню і ковальства; Гестія – богиня сімейного вогнища; Гермес – бог торгівлі; Діонісій – бог виноградства; Феміда- богиня правосуддя; Невізіда – богиня покорання; Ніка- богиня перемоги. Поруч з олімпійським пантеоном богів виникає велика кількість міфічних героїв, які приборкують чудовиська, що шкодять людям. Найбільш яскравим прикладом є образ Геракла. Давньогрецька релігійна свідомість пронизана ідеєю порядку, міри і гармонії.

Питання № 2

Понят. культ. має довгу іст. становл., в якій проявилась багатофакторність цього явища та глибина змісту. Розгляд іст. становл. поняття “культ. ” зазвичай поч.. з антич. часів, хоча саме слово “ культ. ” набуло сам ост. знач. лише в 2 пол. 17 ст. Широко відомо, що в антич. часи поняття” культ. ” мало декілька значень – обробка, виховання, навчання, шанування, поклоніння. Загального знач. поняття “ культ. ” набуло в 15-16 ст., а широко вживаним стає в добу Просвітництва. В той час під культ. розумілися всі здобутки людської діяльності: знання, наука, мис-во. В понятті “культ. ” закріплюється смислова подвійність: культ. тлумачиться і як штучне, неприродне, породжене людською діяльністю, і разом з тим, як деякий вищий вияв людського буття, пов’язаний з людським духом. В 18 ст. в літ. поч.. вживатися 2 самостій. протилежних за значенням поняття: “культура” і “натура”.

Осн. підходи до визнач. культ.: соціолог. визначення зосереджують увагу на факторах організації і формув. певного сусп.. Для соціологіч. підходу х-рне таке бачення культ.: “культ. – це спільний і прийнятий спосіб мислення”; “культ. – це стійкі вірування, цінності і норми поведінки, які організовують соц. зв’язки і роблять можливою спільну інтерпретацію життєвого досвіду”. Аксіологічні(аксіологія – філос. вчення про природу цінностей), підкреслює, що культ. є сукуп матер. та духов. цінностей, які створюються людиною в процесі її життєдіяльності. Онтологічні (онтологія – філос.. вчення про буття) розглядають культ. як форму самореалізації людини у всій її багатоманітності. Тут культ. постає не перспективою люд. життя, а формою існування, реальністю, за якою наступає межа людської присутності в світі, культ. – це спосіб буття людини. Е. Тейлор розуміє культ. як комплекс знань, вірувань, законів, звичаїв та ін. здібностей та навичок, набутих людиною як членом сусп. К. Маркс вивчає культ. як сутнісні сили людини, представлених в формі речей. Х. Ортега–і-Гасет вбачає в куль. соц.. форми і способи облагородження біологічних потенцій людини. Г Францев вивчає культ. як сукуп. матер. та дух. цінностей. М. Бердяєв відмічав, що культ – символічна, неповторна, індивідуальна, має душу, консервативна, звертається до минулого, творча, звертається до майбутнього. Він вважав, що люд. як вільний творець, стоїть вище культ., тому його творчість обмеж. сталі культ. форми.

⇐ Предыдущая 123 4 5 6 7 8 Следующая ⇒