КИЇВСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 8 страница

- соціальні закладки (англ. social bookmarking) – деякі сайти дозволяють користувачам надавати до послуг інших перелік закладок або популярних веб-сайтів. Такі сайти можуть використовуватися для пошуку користувачів зі спільними інтересами (напр., delicious. com);

- соціальні каталоги (англ. social cataloging) – нагадують соціальні закладки, але орієнтовані на використання в академічній сфері, дозволяючи користувачам працювати з базами даних цитат з наукових статей (напр., lexisnexis. ru);

- соціальні бібліотеки являють собою додатки, що дозволяють користувачам залишати посилання на їх колекції, книги, аудіозаписи тощо, доступні іншим; зазвичай в них передбачена підтримка системи рекомендацій, рейтингів тощо (напр., IMDb. com);

- соціальні мережі вебмайстрів використовуються для анонсування корисних матеріалів, дозволяють користувачам залишати посилання на їх пости (записи), спілкуватися, голосувати за анонси тощо; часто мають рейтинги та рекомендації;

- масова онлайн-гра розрахована на велику кількість користувачів (англ. Massively Multiplayer Online Games) імітує віртуальні світи із різноманітними системами підрахунку балів, рівнів, змагальності, переможців та переможених (напр., World of Warcraft);

- багатомовні соціальні мережі дозволяють налагоджувати соціальні зв’язки між людьми, що розмовляють різними мовами; при цьому використовується спеціальне програмне забезпечення, що довзоляє перекладати фрази з однієї мови на іншу в режимі реального часу (напр., dudu. com);

- геосоціальні мережі дозволяють налагоджувати соціальні зв’язки на основі географічного положення користувача; при цьому використовуються різноманітні інструменти геолокації, що надають можливість визначати поточне розташування того чи іншого користувача і співвідносити його позицію в просторі із розташуванням різноманітних місць та людей навколо (напр., мобільна мережа foursquare. com);

- професійні соціальні мережі створюються для спілкування на професійні теми, обміну досвідом та інформацією, пошуку та пропозиції вакансій, розвитку ділових зв’язків (напр., linkedin. com);

- вікові та гендерні соціальні мережі створюються для спілкування користувачів певної вікової чи гендерної категорії (напр., соціальні мережі для підлітків, жінок тощо).

Цікавим є те, що електронний соціальний ресурс, а особливо соціальна мережа може стати наочним прикладом «теорії шести рукостискань» – теорії, згідно з якою будь-які дві людини на Землі розділені лише п’ятьма знайомими (і, відповідно, шістьма рівнями зв’язків). Зокрема, розробники мережі «ВКонтакте» створили спеціальну програму, застосувавши яку можна простежити ланцюг знайомств між собою та власником будь-якого акаунту в мережі. Згадана функція вкотре підкреслює комунікативність електронного соціального ресурсу.

Ця комунікативність може реалізовуватися у безлічі прикладних функцій. Зокрема, останнім часом вона почала активно використовуватися задля задоволення потреб громадських ініціатив. Адже саме можливість швидкої та глобальної комунікації між людьми дає змогу їх негайної мобілізації задля якоїсь суспільно важливої мети. До того ж, хоча мережа Інтернет і керується певними правовими нормами, її можливості дозволяють користувачам розгортати певні громадські ініціативи незалежно від офіційного схвалення влади. Однією з причин такої вседозволеності є величезні масштаби інформації, охопити яку в цілому практично неможливо, а контроль окремих сайтів не може бути ефективним.

Висновки

Отже, у представленій статті ми визначили поняття електронного соціального ресурсу, дослідили його принципову відмінність від поняття соціальної мережі. Базуючись на працях дослідників соціальних комунікацій А. Соколова та В. Різуна ми виокремили соціально-комунікаційні ознаки загалом та їх приналежність до об’єкта нашого дослідження.

Список використаних джерел

1. Веб 2. 0 // Електронна енциклопедія «Вікіпедія» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //ru. wikipedia. org/wiki/Веб_2. 0

2. Визуальный компоновщик образовательного мультимедиа контента / А. И. Танаков, И. Н. Кудрина, Е. П. Хованский, М. Н. Морозов // Educational Technology & Society: електронний журнал [Електронний ресурс]. – Режим доступу до журн. : http: //ifets. ieee. org/russian/depository/v10_i4/pdf/3. pdf

3. Електронний ресурс // Електронна енциклопедія «Вікіпедія» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //uk. wikipedia. org/wiki/Електронний_ресурс

4. Общая теория социальной коммуникации / Соколов А. В. // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //www. evartist. narod. ru/text16/076. htm

5. Социальная сеть // Електронна енциклопедія «Вікіпедія» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //ru. wikipedia. org/wiki/Социальная_сеть

6. Соціальнокомунікаційний підхід у науці та галузі соціальної інженерії / В. В. Різун // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //journlib. univ. kiev. ua/Socialniy_pidhid. pdf

ДОДАТОК Б

Бакан О.

(м. Київ, Україна)

УДК 007: 304: 001 + 659. 3

СПЕЦИФІКА ФУНКЦІОНУВАННЯ FACEBOOK ТА ЙОГО ТРАНСФОРМАЦІЯ У «ЗАМІННИК» ТРАДИЦІЙНИХ МЕДІА

У статті визначаються сутність соціальної мережі Facebook та особливості її функціонування. Простежується та обґрунтовується трансформація сервісу у своєрідний «замінник» традиційних видів засобів масової інформації.

Ключові слова: Facebook, соціальна мережа, ЗМІ, журналістика, інтернет.

В статье определяются сущность социальной сети Facebook и особенности ее функционирования. Прослеживается и обосновывается трансформация сервиса в своеобразный «заменитель» традиционных видов средств массовой информации.

Ключевые слова: Facebook, социальная сеть, СМИ, журналистика, интернет.

In this article the nature of the Facebook social network and the features of its functioning are defined. The transforming of service into the specific “substitute” of the traditional kinds of mass-media are detected and grounded.

Key words: Facebook, social network, mass-media, journalism, internet.

Проблемою даної статті є трансформація соціальних мереж, зокрема, мережі Facebook у «замінник» традиційних видів ЗМІ.

Метою даної статті є визначення причинно-наслідкового зв’язку цього процесу.

Хід дослідження складається з таких етапів. По перше визначається сутність сервісу Facebook, його можливості та характерні особливості його функціонування. Далі досліджується якою мірою ці можливості можуть задовольняти потреби населення в інформації та в чому полягають переваги соціальної мережі перед засобами масової інформації.

Кожна людина обирає для себе соціальну мережу, яка, з його точки зору, здатна допомогти задоволенню його конкретних потреб. Ці потреби можуть нести соціальний характер: бути альтернативою телефонному спілкуванню, надавати можливість обмінюватися візуальною інформацією, спілкуватися одночасно з декількома людьми, економно та достатньо швидко спілкуватися з людьми з інших міст чи країн.

Усі ці можливості надає одна з найбільших світових соціальних мереж – Facebook. Розглянемо детальніше сутність цього ресурсу та особливості його функціонування.

Facebook було засновано у 2004 році студентом Гарвардського університету Марком Цукербергом. На даний момент сервісом користується більше мільярда людей. Кількість українців у мережі – понад два мільйони [7]. Він є 7-м за відвідуваністю сайтом в Україні [3].

Серед основних можливостей, наданих користувачам мережі Facebook:

- можливість створювати профілі з фотографіями, списками інтересів, контактними даними та іншою особистою інформацією;

- спілкування із друзями та іншими користувачами за допомогою приватних або загальнодоступних повідомлень і чату;

- створення і приєднання до груп за інтересами та «сторінок уподобань» (деякі з цих сторінок підтримують організації як засоби реклами) [2].

Кожен користувач може обирати власні налаштування приватності, згідно з якими інформація його сторінки буде доступною або всім бажаючим, або обмеженому переліку друзів, який затверджує сам користувач. Реєстрація на сайті та користування ним є безкоштовними, основні прибутки компанія Facebook отримує від реклами та таких окремих платних послуг, як просування своєї сторінки (ними, зазвичай, користуються компанії, що створюють на сайті сторінки, присвячені своїй діяльності).

Особливістю Facebook як соціальної мережі є вимога сервісу від користувачів надавати свої справжні дані (втім, це правило часто обходять, адже правдивість внесеної інформації жодним чином не перевіряється). Серед інших характерних рис, властивих виключно соціальним мережам і Facebook зокрема, є можливість публікувати свої фото, характер яких контролюється, аби зарадити розповсюдженню знімків порнографічного, насильницького або іншого змісту, що може обурити чи зашкодити іншим користувачам. Якщо ж зображення пройшло модерацію, але не влаштовує котрогось з користувачів, він може оскаржити його, як і будь-яку інформацію, що є для нього обурливою або є спамом, натиснувши відповідну кнопку на самому сайті.

Також користувач має можливість публікувати статуси, в яких зазвичай діляться останніми новинами чи враженнями (текст статусу може доповнюватися відео файлом або зображенням). Інші користувачі мають змогу відмітити цей статус, як такий, що їм сподобався, прокоментувати його або поділитися ним на власній сторінці, натиснувши відповідні кнопки на сайті. Окрім цього, спілкуватися на сайті можна за допомогою чату або системи приватних повідомлень.

Ще одною функцією є можливість рекламування певних заходів, шляхом створення окремої сторінки і поширення її серед потенційних відвідувачів. Такі сторінки включають інформацію про сам захід та дають змогу орієнтуватися на кількість відвідувачів, шляхом розсилання запрошень користувачам в межах сайту. Користувач може прийняти це запрошення і таким чином повідомити про свою точну або можливу присутність на заході або відхилити запрошення і тоді його ім’я буде видалене з переліку учасників заходу.

Різноманітні компанії, використовуючи Facebook як засіб просування своїх послуг, створюють спеціальні веб-додатки, які встановлюють на свої сторінки на сайті. Вони можуть бути присвячені акціям компанії, її специфічним функціям, опитуванню цільової аудиторії тощо. Кожен користувач, який відвідує сторінку компанії, може скористатися цим додатком. Для цього він дає йому дозвіл на використання власних публічних даних (наприклад, для ведення статистики). Після цього, усі дії, виконані користувачем мережі в межах цього додатку, зазвичай, висвітлюються на його сторінці окремим блоком.

Facebook зв’язаний із багатьма іншими ресурсами, наприклад, із мобільним сервісом обробки фотографій Instagram. Такі сервіси як Twitter та Formspring дають можливість користувачам транслювати свої дії на цих сайтах прямо на Facebook. Також велика кількість інформаційних та розважальних сайтів надають можливість користувачам не реєструватися, а використати для входу на сайт свій акаунт на Facebook. Окрім того, зараз практично на всіх інформаційних сайтах безпосередньо під матеріалом розміщені кнопки, що дозволяють поділитися цим матеріалом на своїй сторінці в одній із популярних соціальних мереж і, зокрема, на Facebook.

Проте суттєвою відмінністю Facebook від аналогічного сервісу ВКонтакте є те, що він не дає можливості користувачам завантажувати на свої сторінки аудіозаписи (що зроблено, в основному, для запобігання піратського розповсюдження музики). Втім, існують спеціальні веб-додатки, за допомогою яких можна порекомендувати музику своїм друзям у мережі або розповісти їм, що слухає користувач прямо зараз.

Отже, підсумуємо, що являє собою соціальна мережа Facebook. Це сервіс публічного спілкування та поширення текстової, візуальної (зображення) та аудіовізуальної (відео) інформації.

Для того, щоб з’ясувати, яким чином він може виконувати функції засобів масової інформації, визначимо, чим, власне, є ЗМІ.

Згідно зі Статтею 22 «Масова інформація та її засоби» Розділу ІІІ «Діяльність журналістів, засобів масової інформації, їх працівників» Закону України «Про інформацію» засоби масової інформації – це засоби, призначені для публічного поширення друкованої або аудіовізуальної інформації [4]. З цього визначення вже простежується певна функціональна схожість ЗМІ та соціальних мереж, яка, з іншої сторони, жодним чином не ототожнює ці два принципово різних поняття. Варто ще раз підкреслити, що ототожнювання цих понять не є метою нашого дослідження. Його метою є висвітлення та обґрунтування того факту, що соціальні мережі, не маючи статусу ЗМІ, можуть задовольняти потребу в інформації певного суспільного прошарку.

Розглянемо, як відносяться до цієї проблеми дослідники та практики журналістики, які, варто підкреслити, висловлюють дуже протилежні думки з цього приводу.

Однією з найпопулярніших думок є така, згідно з якою соціальні мережі не можуть вважатися новим типом ЗМІ через низку якість інформації, яку вони поширюють. Так директор з розвитку новинного порталу «Lenta. ru» Вячеслав Варванін вважає, що такого явища, як журналістика соціальних мереж не існує, адже блогів, що претендують на «журналізм» у мережі – долі відсотка. І вони нічим не відрізняються від авторських колонок у звичайних виданнях. Щодо відгуків та коментарів до цих колонок, то самостійної цінності вони частіше за все не мають [6]. Ця думка є цілком справедливою, бо, навіть у тих випадках, коли соціальні мережі публікують інформацію оперативніше за ЗМІ, навряд чи її можна вважати цілком журналістською, адже ніхто не відповідає за її достовірність, не кажучи вже про якість її викладення. Окрім того, джерелом дійсно суспільно важливої інформації, що поширюється у соціальних мережах, зазвичай виступають саме ЗМІ. Тобто, коли ми розглядаємо соціальні мережі як потенціальний «замінник» ЗМІ, ми в першу чергу маємо на увазі особливості їх функціонування та можливості з оперативного та масового поширення інформації, проте не створення суспільно важливого контенту. Іншими словами, соціальні мережі є скоріше зручною платформою для якісної роботи професійних журналістів.

Цю думку, але щодо блогів (які є різновидом електронного соціального ресурсу), підтримує і американський письменник та публіцист Ніколас Карр: «Я цілком і повністю за блоги. Але я не настільки сліпий, щоб не бачити обмежень та недоліків блогосфери – поверхневості, наголосу на думку, а не факти, ехолалії і тенденції посилювати, а не послаблювати ідеологічний екстремізм і сегрегацію. Розуміється, що такими самими виразами можна (і варто) критикувати й окремі сегменти традиційних ЗМІ. Але в цілому, в кращих своїх проявах можливості традиційних ЗМІ абсолютно відмінні від можливостей блогерів, і результати їх діяльності мають більше значення» [5].

Проте, незважаючи на якість поширюваної в мережах інформації, вона, зазвичай, може набути дуже сильного резонансу. Так професор журналістики університету Міссурі Клайд Бентлі зазначає зростання значення соціальних мереж як засобів масової інформації: «Група дослідників громадянської журналістики університету Міссурі нещодавно проводила дослідження суб’єктивної довіри до новинної інформації, знайденої в мережі Facebook. Дослідники виявили, що користувачі Facebook розцінювали новини, опубліковані їх друзями, як такі, що заслуговують більшої довіри, ніж новини, опубліковані на сайтах традиційних ЗМІ. Це було справедливим навіть для студентів-журналістів, зареєстрованих на Facebook» [1]. Втім, цей факт може також підкріплюватися певною дискредитацією ЗМІ в очах суспільства. Має місце деяка втрата традиційною журналістикою авторитету, через те, що кожне видання або телеканал часто пов’язується із його власником, який, на думку суспільства має диктувати журналістам теми та нав’язувати свої думки, аби виставити себе та своїх прибічників у вигідному світлі (це також пов’язано із тим, що більшість власників видань або телеканалів, принаймні в Україні, є політиками). Та вже згаданий нами Ніколас Карр, зазначає, що фінансування певного ЗМІ якимось власником є незрівнянним плюсом для функціонування самого засобу, а от соціальні мережі у цей час можуть стати добрим полем для пошуку журналістських талантів: «Ті самі мерзенні «люди в задній кімнаті» можуть фінансувати детальне висвітлення і глибоке дослідження проблем. Вони беруться на свій страх та ризик за проекти, реалізація яких може вимагати місяців, а може і взагалі не відбутися. Вони можуть наймати і оплачувати роботу талановитих професіоналів, які самі по собі в Мережі б не вижили. Вони можуть вишукувати і приймати на роботу редакторів, коректорів та інших неоспіваних стражів якісної роботи» [5]. Це наводить нас на ще одну важливу відмінність соціальної мережі та будь-якого соціального електронного ресурсу від традиційних засобів масової інформації. Публікація в перших, хай навіть великих аналітичних матеріалів, спрямованих на викриття суспільного зла, не можуть бути чимось більшим за хобі. Соціальні мережі, принаймні у наш час, є корисним додатком до журналістської роботи, способом популяризації своїх матеріалів, проте вони не можуть стати повноцінним робочим місцем, адже публікація матеріалів як мінімум ніким не оплачується (зазначимо, що ми зараз не говоримо про SMM, який є зовсім іншим аспектом діяльності соціальних мереж).

Якщо знову звернутися до переваг соціальної мережі як зручної платформи для поширення журналістських матеріалів, то варто зазначити, що одним з найбільших плюсів того ж таки Facebook є явище агрегації. Це об’єднання багатьох інформаційних потоків, довільно обраних отримувачем інформації, в один. Для користувача це виглядає як зручне представлення на одній сторінці інформації, що поступає через канали, на які він підписаний. Саме так виглядає френдстрічка Facebook (сторінка, що демонструє усі дії друзів користувача разом із його власними). Агрегація інформаційних потоків дозволяє користувачу не витрачати час на пошук та збір новин, що його цікавлять, що ще більше пришвидшує інформаційний обмін всередині соціальної мережі. Таким чином, середньостатичному користувачу мережі інтернет набагато зручніше додати у друзі сторінки усіх видань, які його цікавлять, на Facebook і читати останні їх новини на своїй сторінці, аніж відвідувати кожен сайт окремо. Це не секрет і для самих видань, які вже давно користуються цією можливістю. А так як конкуренція на інформаційному ринку є досить великою, сторінки видань у мережі Facebook зазвичай є не тільки і не стільки новинними сторінками, адже, для привернення читацької уваги найсерйозніше видання має вдаватися до елементів розваги. Тому, окрім останніх новин, Facebook-сторінка видання зазвичай «приваблює» читача цікавими акціями, що діють лише для «друзів сторінки», гумористичними картинками, цікавими фактами, афоризмами відомих людей тощо.

Висновки

Наші теоретичні начерки з цієї теми звісно потребують більш практичного дослідження. Проте, варто підсумувати, що основною причиною популярності Facebook як інформаційного каналу є зручність його використання споживачами новин. Агрегація багатьох видань в межах однієї сторінки економить час, що є досить важливим аргументом для сучасної ділової людини. До того ж, варто зазначити існування мобільного версії Facebook, якою може користуватися кожен власник мобільного телефону із доступом до мережі інтернет, що значить він може мати доступ до останніх новин у будь-який момент. Отже, якщо поєднати Facebook як поле для діяльності із роботою професійних журналістів (що деякою мірою вже відбувається), це може створити один з найбільш зручних, оперативних і при цьому безкоштовних засобів масової інформації.

Втім, у наш час в Україні не варто переоцінювати можливості інтернету загалом та соціальних мереж зокрема, адже інтернетизація країни, хоч і зростає з кожним роком, проте поки що охоплює набагато меншу частину населення, ніж телебачення, радіо або газети, при чому, чим далі від обласних центрів – тим менше охоплення (що, звичайно, пов’язано із рівнем життя в регіонах).

Список використаних джерел

1. Bentley C. H. Citizen Journalism: Back to the Future? / C. H. Bentley // Discussion paper prepared for the Carnedie-Knight Conference on the Future of Journalism, Cambrige, MA June, 20–21, 2008. // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //www. hks. harvard. edu/presspol/carnegie_knight/Conference%20June%202008/Bentley. %20Citizen%20Journalism. pdf

2. Facebook // Електронна енциклопедія «Вікіпедія» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //uk. wikipedia. org/wiki/Facebook

3. Top Sites in Ukraine / Alexa The Web Information Company // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //www. alexa. com/topsites/countries/UA

4. Закон України «Про інформацію» // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //zakon4. rada. gov. ua/laws/show/2657-12

5. Карр Н. Бездушность Веб 2. 0. / Н. Карр // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //www. computerra. ru/think/239597/ (21. 11. 2005)

6. Кваша С. Цивилизация очевидцев / С. Кваша // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //www. gazeta. ru/2005/09/05/oa_169667. shtml (05. 09. 2005)

7. Кількість українських користувачів Facebook перевищила два мільйони / День kiev. ua: електронний журнал // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //www. day. kiev. ua/uk/news/111112-kilkist-ukrayinskih-koristuvachiv-facebook-perevishchila-dva-milyoni

КИЇВСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Україна, м. Київ-03179, вул. Львівська, 49 Тел. /Факс: 424-86-18 http: //www. kymu. edu. ua e-mail: info@kymu. edu. ua

КИЇВСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

49, Lvivska str.

03179-Kyiv; Ukraine

Tel. /Fax: 424-86-18

http: //www. kymu. edu. ua

e-mail: info@kymu. edu. ua

_________ № _________

На _____ від _________

⇐ Предыдущая 1 2 3 4 5 6 789 Следующая ⇒