Фалнірський звір

Пливучі до нових земель, ми висадилися на досить великому острові, скрізь було видно один густий туман, поки ми не наткнулися на поселення, яке було таким похмурим як і весь острів. Місцеві жителі дивилися на нас, як на останніх виродків, знайшовши, якусь, задрипану таверну ми розпочали розпитувати у власника про острів. Рудольф – Панове у нас досить рідко бувають чужоземці, як ви забрили у нашу глушину? Фенікс – Це довга історія, коротко скажу, що ми шукачі пригод, а чому у вас тут так все похмуро і всі налякані, ніби, завтра всі вони помруть? Рудольф - Це острів Фалнір, у нас тут густі ліси, жодних торгових зв’язків, і народ досить бідний, тому краще вам тут не засиджуватися, а то різне трапитися може. Я – Це погроза чи порада? Рудольф – Попередження, у нас часто зникають люди, а потім їхні останки знаходять в лісі, ходить легенда про звіра, якого не бере ні стріла, ні меч, наші сміливці вже і полювали, але ніхто не повернувся. Фенікс – Це цікаво, може це лісний лев, краще скажи хто править цим краєм? Рудольф – У нас зроду левів не було, а заправляє цим всі наш князь Рагнар Сірий, його помістя на вершині пагорба, але скажу зразу він гостей не любить тому туди краще не йти. Я – Ну це нам вирішувати. Давай Фенікс збирайся, побачимо як тут живе люд.

Підійшовши до маєтку князя нас зустріла охорона і сказала іти куди подальше. Я – Чуму так грубу, ми знатні купці, не думаю, що у ваших краях такі часто трапляються, думаю, ваш князь не зрадіє, коли довідається, що через вас втратив можливість купити дорогі тканини, прикраси чи зброю. Після моїх слів нас відразу пропустили, зайшовши до тронної зали, до нас вийшов Рагнар, він був ростом метрів два, довге сиве волосся, досить могутня статура, та яскраві блакитні очі. Рагнар – То кажете ви купці? Я – Не зовсім, я князь Станіс Маркала Монтерат, подорожую світом, чув, що у вас водиться невідомий звір, від якого ви маєте немало проблем. Рагнар – Найманці мені непотрібні, і звіра ніякого тут нема, якщо ви не торговці у мене немає часу щоб розводити з вами теревені. Я – Ви мене не зрозуміли, мені непотрібні гроші, за мою допомогу я прошу лише харчі та місце де переночувати. Рагнар – Цікаво, якщо підете полювати на звіра скажіть, як вас поховати? Фенікс – В золотих саркофагах та з мармуровими скульптурами нас у повний зріст. Рагнар – А ти жартівник, добре буде вам їжа, випивка і місце в моєму домі.

Фенікс – Навіщо нам це, купили харчів і вже пливли далі. Я – Не знаю, для розваги, все одно нам нікуди плисти, тому давай знайдемо цю тваринку, а там видно буде. Ми блукали лісом, натрапили на дивний слід, коли раптом вдалі залунав дикий рев, в тумані тьмяно світилися червоні очі, я схопив арбалет і вистрілив, звір почав швидко наближатися, коли Фенікс прокричав – Це вервульф, забираємося звідси, ми здійснили ще два постріли і швидко почали вибігати з лісу, перевертень зник так само непомітно, як і появився.

Ми прийшли до Рагнара. Я – Хах, у вас по лісі бродить вервульф, якщо їх стане більше ваша влада довго не протримається. Рагнар – Я знав про це, думав ви вже не повернетесь, це прокляття нашого острову, кожних десять років, ми відаємо йому десятирічного хлопчика, ці чудовиська живуть в глибині лісу і на поселення не нападають, але люди які заходять в ліс більше не повертаються. Я – Чому ви не знищите їх? Рагнар – Коли ці істоти одним махом розривають людину навпіл, мало хто захоче з ними боротися.

⇐ Предыдущая 1 2 3 4 5 678 Следующая ⇒