Гра у Шахи

Я прокинувся від щурячого писку, відкривши очі я зрозумів, що мене кинули в якусь смердючу канаву зв’язавши ланцюгом. Я – Фенікс ти тут? Фенікс – Та тут я засранець, я ж казав, що це дурний задум! Я – А де Серсея? Фенікс – Ти мене питаєш, ти хотяби біля дірки хоч щось видно. Як вмить залунали кроки і зверху відчинили люк з якого пролунали слова – Як там наші гості, вам зручно чи анте якісь побажання? Я – Досить непогано, але освітлення у вас поганеньке. Незнайомець – Вас хоче бачити король. В темницю стрибнуло два дужих чоловіки з гаками в руках, мене підняли на ноги і за ланцюг закріпили гак прив’язаний до мотузки і почали піднімати мене на зовню. Вартові кинули мене в кімнату і наказали помитися і переодягнутися. Згодом двері відчинилися і мені сказали іти услід. Мене завели у кімнату, прикрашену розкішною зброєю та хутром різноманітних тварин, по центру кімнати стояв круглий стіл з червоного дерева та двома стільцями в одному з яких сидів Газдейл. Він попросив мене підійти і сісти на стілець, на столі розміщувалися фігурки воїнів, вершників та королів з вельможами.

Газдейл – Пане Маркала, ви мабуть дуже дурна або самовпевнена людина, якщо захотіли так просто зі мною зустрітися, ваше щастя, що леді Серсея дуже просила за вас і вашого друга, якби не вона ви вже були мертвими. Я – Значить мені пощастило бути з нею знайомим. Газдейл – Сильно не радійте я можу і передумати, але так як ви уже тут, що ж хоче простий лейтенант імперської варти від мене Короля всіх злочинців Адріанополя? Я – Укласти угоду, яка буде вигідна і мені і вам. Газдейл – Та не вже, ну і що ти мені можеш запропонувати? Я – Вам мабуть відомо, що ворожий флот через два тижні буде у бухті міста, ворожі нишпорки уже в місті, але лорд Дейвіс задумав невелику авантюру, він хоче примусити ворога висадити війська під стінами Брудного Міста і вирішити цим дві проблеми – відбити ворожий напад без значних руйнувань міста та покінчити з вами раз і назавжди. Газдейл – Логічно, але я не розумію, що хочеш ти? Я – Як ви казали я лише простий лейтенант, а я хочу стати кимось впливовішим ніж є зараз. Газдейл – Бачиш ці фігури знаєш, що це таке? Я – Мабуть шахи? Газдейл – Незовсім, це шахові фігури, але щоб грати в них потрібно знати інші правила. Я – Боюсь вони мені невідомі. Газдейл – Наприклад золота фігура дракона це імператор, червоний ферзь це лорд Дейвіс, а чорний король це я, щоб увійти в цю гру потрібно додати свою фігуру. З полиці, що була під столом він витягнув декілька фігур. Газдейл – Ну ось фігури, вибирай свою. На столі лежало декілька фігурок серед яких була срібна фігурка вовка, яку я відразу узяв у руку. Газдейл – Хах, срібний вовк на мові сіверян перекладається як монтерат, добре відтепер ти увійшов в цю гру, якщо передумаєш, то вимітайся вже зараз, відтепер ти будеш в її грати аж до своєї смерті Станіс Маркала Монтерат, якщо хочеш скинути Червоного лорда і сісти на його місце потрібно вміти добре прислужитися і можливо твоя мрія здійсниться. Я – Тоді прийдеться попрацювати. Газдейл – Чим зможу допоможу, але основна частина проблем на тобі, а тепер попрошу забрати свого дуркуватого друга і іти звідси чим подальше і не забудь подякувати леді Серсеї, ти їй життя винен.

Я вступив в гру у якій мечем мало що можна вирішити, це була гра інтриг та змов, тепер за найменшої помилки, може полетіти голова.

Фенікс – Отож ми тепер служимо Газдейлу, що тепер робити? Я – Збирати гроші, тепер треба і собі знайти вірних людей, тим більше мати на, що хабарі давати. Фенікс – Я знайшов недалеко від порту таверну яка продається всього десять тисяч, трьох поверхова кам’яна споруда там і жити змогли і гроші отримувати. Я – Непогано, купимо ту таверну.

Резенденція лорда Дейвіса. Солдат – Мілорд, від Білого Яструба повідомлення для вас. Дейвіс – Поклади лист на столі і можеш бути вільним. Дейвіс відкрив лист в якому було написано – Чорний Король приручив Срібного Вовка. Дейвіс – Газдейл ввів нового гравця, цікаво хто це?

Фенікс – Ось ця таверна, подивись який камінь, а дах, як новенький. Я – Ну добре купляємо, ти гроші з собою маєш? Фенікс – Звичайно, без грошей я би сюди тебе не приводив. Я – Ти ще той пройдисвіт. Ми зайшли в таверну, знайшли власника і запропонували купити у нього цю будівлю, як не дивно, але він швидко погодився, взяв гроші і видав сертифікат власності залишивши на столі невелику записку. Фенікс – Що це? Я – Зараз побачимо. В записці було написано – Червоні пси загризли старого лиса. Фенікс – І як це розуміти? Я – Ти в мене питаєш, потрібно зайти до Серсеї, може, вона щось зрозуміє.

Серсея – Вітаю з покупкою таверни. Я – Звідки ти знаєш? Серсея – Колишній власник був винен мені вісім тисяч динарів, а моя людина побачила, як Фенікс вносив завдаток, ви уже отримали листа? Я – Ти це ти його прислала? Серсея – Тільки не кажіть, що ви пришли сюди, щоб я його вам розшифрувала? Я – А простіше написати не можна було? Серсея – Боже, які ви тупі, там написано, що люди Дейвіса схопили і вбили Ярсера Агулу. Я – Значить Дейвіс діє навипередки. Серсея – Мабуть, завтра будуть вибирати нового капітана, не пропустіть цього. Я – Хотів спитати, чому ти працюєш на Газдейла? Серсея – В цьому місті можна працювати на Газдейла, або на Дейвіса, вони двоє покидьки, але Газдейл принаймні дотримує дане ним слово.

Наступного дня ми стояли на майдані біля казарм, прибув лорд Дейвіс. Дейвіс – Як вам вже відомо капітан Ярсер Агула був зрадником і співпрацював з ворожими шпигунами і був страчений, сьогодні я назначу нового капітана і ним буде Редлі Айрон, відтепер ви будете виконувати його накази, можете бути вільними.

Я підійшов до Дейвіса – Мілорде вибачте, що турбую, але ви казали, що мене назначите капітаном, чому ви передумали? Дейвіс – Накази не обговорюють, ви недавно стали служити у імперській варті і у вас немає потрібного досвіду для цього, взагалі радійте, що я вас не стратив разом з Агулою, зрозуміло? Я – Так мілорде…

Адріанополь готувався до нападу, розвідка доповіла, що шаоанськи флот у трьох днях від міста, в головній гавані розмістилася імперська бойова ескадра, лише сотня галер проти п’ятиста, але прохід в гавань досить вузький і добре укріплений оборонними вежами, тому сили в цьому районі будуть на рівних. За наказом лорда Дейвіса північну браму було залито розжареним залізом, щоб їх було неможливо відчинити у разі підходу двадцятитисячного сухопутного війська, яке уже висадилося у двох днях від міста.

В місто прибули резервні два легіони, на вежах розмістили вогнемитальні машини чий вогонь неможливо загасити водою, катапульти та балісти приведені до бою. Редлі – Маркала, ти будиш командувати сотнею вартових в авангарді, покажете легіонерам нащо здатна імперська варта. Я – Авангард? Це самогубство, вартових потрібно тримати в резерві. Редлі – Це не мій наказ, а лорда Дейвіса тому готуй людей до бою…

Увечері залунали дзвони міста – ворог прибув. Сутінки освітли снаряди катапульт та сотні стріл. Сотні солдат піднялися на бастіони. Перед Золотими воротами вишикувалися легіонери, не вистачало лише моєї сотні. Я вів свій загін до воріт, коли на дорозі з’явилася Серсея. Її очі були сумними і наляканими. Серсея – Станіс! Я чула ти будиш битися в авангарді прошу не йди туди, давай втечемо з міста. Я – Міледі ви краще від мене знаєте, що цього не буде, це мій обов’язок, краще знайдіть прилисток в цитаделі і моліться богам щоб ми перемогли. На її очах виступили сльози і вона поцілувала мене після чого прошепотіла – Загинеш ти – загину і я…

Після зустрічі з Серсеєю я з своїми солдатами перетнули браму і ворота за нами закрилися. Прості вояки з подивом розглядали наші обладунки та озброєння, в морі палали кораблі, навіть сама вода була повита полум’ям, коли у палаючій темряві з’явилися човни з десантом. Я – Варта! Шикуйсь! Приготувати арбалети! Покажемо воякам, що таке війна! Ці сміливці думають подолати мури нашого міста, тоді розіб’ємо їхні черепи об наші стіни. Ворожі човни не встигли ще торкнутися берега як пролунав крик – Бий косооку сволоту! Перша хвиля солдат тільки ступивши на пісок відразу упали мертвими, наступні ледве встигли зробити три кроки, як уже приєдналися до своїх товаришів. Я – Вони скуштували наших стріл, нехай відвідають наше солодке залізо! Я кинувся з своїм загоном на ворожі ряди, це можна порівняти з тим, як лев нападає на антилопу, шаоанські солдати падали один за одним, частина навіть хотіла повернутися назад на човни, але вони гинули від стріл лучників. Обернувшись я помітив як легіонери в жаху спостерігали за цією різнею, виявилось, що моя сотня витіснила майже п’ятсот ворожих воїнів у воду. Я злісно крикнув – Дівчатка, може вам прислати запрошення на наш бенкет у письмовому вигляді! Вони рушили в бій, я наказав своїм людям відступити до брами та перегрупуватися, а в цей час в гавані відбувалася одна з найбільших за історію Аландора морська битва. Балісти на вежах дірявили палуби кораблів залізними штирями, на воді відбувався такий хаос, що неможливо було визначити де чий корабель.

Тим часом до північної брами підходили сухопутні частини ворога, але на них уже чикав Газдейл зі своїми майже десятьма тисячами головорізами з Брудного Міста. Газдейл – Це місто, можу, грабувати лише я! Пси покажіть чужинцям де дорога до їхнього дому! Розпочалася третя битва, звичайно бандити не були хорошими вояками, але все-таки ворога вони били непогано.

Перегрупувавши свої сили я знову хотів вступити в бій, коли відчинилися брама з якої вийшов Редлі з своїми людьми. Редлі – Маркала, швидко бери своїх людей і йди до північної брами там тебе чикає ще сотня вартових, як це недивно, але ти повинен помогти бандитам Газдейла у битві! Я – Але ворота залиті залізом! Редлі – Мене не цікавить як ти повинен вивести солдати, але ти повинен це зробити! Я сам очолю оборону пристані, тепер іди виконувати наказ!

Я підійшов до воріт, які були залиті залізом, піднявшись на бастіон переді мною розгорнулося величезне криваве місиво, я глянув вниз і помітив що майже до половини стіна була засипана піском після нещодавніх пилових бур, її висота тепер становила менше чотирьох мерів. Я наказав піднятися на стіни своїм людям. Я – Ми не можемо вийти через браму, але тут дитяча висота мурів, тому нам прийдеться стрибати. Вартовий – Сер, але як ми тоді будимо відступати? Я – Ніяк, якщо ці помийні щурі про це не думають, і виступили проти однієї з кращих армій світу, тоді чи не буде нам соромно, що ми імперські вартові злякалися того, що не налякало звичайну чернь! Солдати – Значить, ми зробимо так, щоб було соромно тим дурням, що вирішили прийти під наші стіни! Я – Значить добою! Я зробив крок вперед і через мить опинився на землі, ще через мить за моєю спиною стояло дві сотні вартових. Я – Лучники, накорміть ворога так, щоб він попросив десерту! В повітрі залунав страхітливий свист стріл, а через секунду на землю впали нові тіла. До мене підійшов Газдейл – Маркала, яка приємна несподіванка, але щось у тебе малувато солдатів? Я – Я принаймні їх маю, бо ти привів стадо селюків. Газдейл – Ну тоді, можливо, ваші люди покажуть моїм, як потрібно правильно воювати! Я – Залюбки. Варта! Шикуйсь! Приготовити щити! Прийняти стрій «Лезо»! Атакуй! Ворожі лави було розбито немов буханка хлібу порізана ножем, вслід вартових йшли люди Газдейла і довершували криваву картину.

Але на допомогу ворогу прибуло ще п’ять тисяч, і нас поступово почали тіснити назад до міських стін, я поступово втрачав своїх людей з двох сотень в живих залишилося менше сотні, у Газдейла тисячі три, коли несподівано упала брама і з неї вилетіли сотні вершників на чолі з лордом Дейвісом. Газдейл – Ну я уже на воювався вдосталь, тепер мушу покинути вас. Він наказав своїм людям повертатися назад у місто. Кіннота з легкістю розбивала ворожі порядки, змусивши його панічно відступати.

Несподівано до мене підбігає Фенікс – Станіс, Редлі загинув, ворог таранить ворота пристані! З не вилкою групою своїх людей, які уціліли я вирушив до гавані. Коли ми з труднощами пробивалися через палаюче місто брама уже впала і в місто ввійшли ворожі війська, але нам вдалося зупинити ворога біля стін північної цитаделі на стінах якої розміщувалися важкі балісти, метрові залізні штирі пронизували ворожі ряди, як голки полотно, перегрупувавшись в закрите каре ми почали відтісняти противника метр за метр назад у гавань. Тим часом у прибережні води увійшов велетенський корабель з трибушетами на палубі і на місто посипав вогняний град.

Розпочалася паніка, місто ухопило полум’я, бій за гавань тривав до світанку. Я прокинувся від їдкого смороду обгорілої плоті, мене було поранено арбалетною стрілою і лежав у якісь смердючій канаві, навколо бездумно тинялися поранені, розгублені та знесилені солдати, битва мабуть завершилася перемогою бо над імперським палацом майорів наш стяг. Зібравши сили я піднявся і підійшов до гвардійця. Я – Ми перемогли? Солдат – Так, ворог відступив, але за собою спалив пів міста… Тиняючись зруйнованими вуличками я шукав Фелікса, і біля однієї з будівель я побачив його з бочкою вина та з парочкою хвойд. Фелікс – О ти все тики вижив, а я тут тебе вже поминаю. Я – Скоріше ти вип’єш все вино на світі ніж побачиш мене в могилі. Краще скажи, що сталося? Фелікс – Та ми потопили їхній флагманський корабель та заодно відправили в пекло їхнього командувача, після чого ті косоморді почали втікати хто куди бачив, можу тебе привітати нас вигнали з гвардії і скоро виженуть з міста за те, що ми здали гавань. Я – А, що Серсея, вона жива? Фенікс – Твою хвойду прихопили косоокі, коли втікали, шукай тепер її на іншому кінці світу.

З злості я висмикнув з себе стрілу, взяв за плече Фенікса і пішов до нашого будинку. На щастя він як дивом уцілів, ми зібрали всі наші речі та заощадження і пішли до старої гавані до нашого «новенького» човна. Фенікс – Ти, що здурів ми не знаємо навіть куди вони попливли, де ти їх збираєшся шукати? Я – Та нафіг мені вони, нам треба забиратися звідси поки голови на плечах, попливемо на Захід, ми вже тут і така засиділися. Фенікс – Ну тоді я за…

⇐ Предыдущая 1 2 3 4 567 8 Следующая ⇒