Турнір. Полювання на Примар

Турнір

Турнір був найкращим місцем показати себе в мирний час, але це також було найкращим місце щоб втратити все, що тільки маєш. Фенікс – Багатенько народу, і який твій перший бій? Я – Перший бій – відбірковий в ньому братимуть всі учасники і проходитиме верх, перші сто п’ятдесят воїнів, які впали більше не братимуть участь в турнірі. Фенікс – Тоді впади принаймні сто п’ятдесят першим. Я – Дуже дотепно Феніксе.

Розпочався перший бій. На арену вийшло триста воїнів, кожен з яких хотів отримати чималі гроші, але я вірив у свою перемогу, бо поставив на кону весь статок своєї сім’ї, тому або перемога, або смерть. Було дано команду починати, і триста вершників закуті в обладунки помчали один на одного. Я зробив розумніше намагаючись триматися блище до стіни. На арені панував хаос, учасники щоб виграти калічили тварин завдаючи їм удари по ногам та голові, якби не обладунки деяких бійців просто затоптали на землі. Мені вдалося відбитися від дюжини атак і вмить залунав сигнал припинити бій. Я був серед переможців, але попереду було ще двадцять поєдинків. Фенікс – Хвала богам ти впорався. Я – Ще рано радіти, попереду бій на мечах. Фенікс – Це не проблема ти битися вмієш. Я – Це так, але в ньому буде брати участь тридцять воїнів і лише п’ятеро вийдуть переможцями. Розпочався бій на арену вийшло тридцять бійців, пролунали правила – «Останні п’ятеро воїнів, які зможуть стояти на ногах пройдуть далі, хай переможуть найкращі! ». Розпочався бій, я накинувся на першого бійця, який стояв переді мною, я вдарив його по нозі та плечу і пішов далі, збивши трьох суперників перед моїми очами промахнула тінь і я лежав на землі, зрозумівши, що мені в груди вдарили булавою, але я піднявся і почав відбивати удари. Бій тривав хвилин двадцять, але вже іти не кажучи про бій було важко, проте я наніс декілька вдалих ударів і відійшов в кут арени, дійти до мене в супротивників вже не було сил. Я ще переміг п’ятьох і тут пролунав сигнал про закінчення бою. Фенікс – Непогано тримався, але жаль, що булавою зарядили. Я – Треба відпочити завтра в нас три дуельні поєдинки, тому ідемо додому. Фенікс – Але я хотів ще подивитися. Я – Завтра надивишся, ідемо!

Настав ранок і ми з Феніксом почали збиратися, на мене чикали три битви верхи у важких обладунках. Пообідді я вже стояв на арені, а напроти мене за 100 метрів був мій суперник. Дуельний бій триває не більше хвилини і є лише один шанс влучити списом в ворога скоріше ніж це зробить він. Залунали сурми і бій розпочався, за якусь мить біля мене промайнула тінь і мій супротивник лежав на землі. Так само я виграв два наступні бої. По завершені другого етапу турніру до мене підійшов незнайомець у знатному вбрані і приставився. Незнайомець – Я капітан Імперської Варти Ярсер Агула, я бачив всі ваші бої і я хочу запропонувати вам службу у Варті після закінчення турніру. Я – Це досить щедра пропозиція, але я збираюся виграти цей турнір, і не думаю, що з таким статком мене правильно сприйме решта гвардійців. Ярсер – Я бачу ви досить самовпевнені, але якщо якимось чудом ви переможете в турніри ви станете офіцером, а цього досягти дуже важко, тому обдумайте мою пропозицію мало кому випадав подібний шанс! Я – Вибачте за нахабство я не хотів показатися високо-мірним служба в Імперській Варті велика честь, і я приймаю вашу пропозицію, але хочу попросити і за мого друга Фенікса Райдгарда, який нічим не поступається мені у володінні зброєю. Ярсер – Добре я візьму вас двох, умілі воїни у гвардії ніколи не помішають, а якщо ти виграєш турнір ти зможеш далеко просунутись. Я – Дякою капітане для нас буде честь стати частиною Імперської Варти. Ярсер – Тоді після турніру приходьте до п’ятої брами імперського палацу скажете, що вас запросив капітан Агула. Я – Неодмінно.

Решту дня ми з Феніксом споглядали видовища турніру і обговорювали майбутню службу в гвардії. Після останнього поєдинку, було оголошено розклад наступних боїв, які відбудуться на узбережжі тому бійці повинні мати лише легкі обладунки. Наступного дня я стояв на піску лише в кольчузі та двома легкими мечами. В поєдинку брало участь десять чоловік, коли розпочався приплив пролунали сурми і бій розпочався. На берег хлинули морські хвилі, а воїни кинулися оди на одного. Видовище подекуди було просто жалюгідним декого збивали з ніг одні лише хвилі. А я взагалі загруз піску і ледь міг рухатись, але потім мене змила хвиля і я вийшов на більш сухий пісок і вступив в битву з долав двох супротивників пики не відчув нестерпний біль в спині, один із суперників одарив мене в спину, але якраз налетіла хвиля і збила його з ніг і я приставив лезо свого меча до його горла. Так була виграна ще одна битва, за якими слідували інші де я знову був серед переможців.

Ось я знову стою на арені де навколо було чути лише галас глядачів – це була сімнадцята битва нас було троє і кожен сам за себе, мабуть, я був єдиним хто вперше брав участь у такому грандіозному турнірі і дійшов практично до самого кінця. Пролунали сурми і я кинувся в бій, я відбивав удар за ударом та наносив їх сам, мої супротивники були досвідченими воїнами і брали участь у справжніх битвах, але я бачив кожен рух їхніх мечів і вдало тримав оборону допоки вони не вирішили об’єднати свої зусилля проти мене. Вони намагалися мене окружити і я пропустив декілька і був поранений у ліву руку та праве плече, тоді один рицар зненацька завдав удар іншому і він упав на землю після чого пролунали сурми і бій було завершено. Фенікс – Станісе ти живий? Тобі непогано дісталося, а попереду ще три поєдинки, треба щоб тебе оглянув лікар. Мої рани перев’язали і в мене був один день до наступного бою. Ми з Феніксом прогулювалися містом, подекуди прохожі мене навіть впізнавали. Фенікс – Скоро ти будеш ой як багатим і відомим, всі дівчата в місті будуть просто на колінах просити щоб ти лишив їх цноти. Я – Ага, потім кожен третій хлопчик чи дівчинка буде моїм байстрюком. Фенікс – Боже, який ти далекоглядний аж страшно, до речі про дівчат я ту знайшов непоганий бордель. Я – Іди сам завтра в мене бій, а я плече ворухнути не можу. Фенікс – Або ти виграєш турнір і станеш багатим калікою, або програєш і будеш бідним інвалідом. Я – Краще біжи бо не будеш зараз мати чим дівчат цноту лишати! Фенікс – Як скажеш мені більше сучок лишиться.

Прогулюючись торговими вуличками та оглядаючи різноманітні товари я помітив блискуче, золотаве волосся серед натовпу і не зовсім свідому пішов услід. Підійшовши блище я побачив прекрасну наче вранішнє сонце дівчину, судячи з її одягу вона була аристократкою, вона прогулювалася від крамниці до крамниці розглядаючи різноманітні тканини та прикраси, коли до неї раптом підійшли два чоловіки які щось почали від неї вимагати, один із незнайомців схопив її за руку і почав її кудись вести. В цю мить втрутився я. Я – Панове мені, здається, чи ви шукаєте проблем, відпустіть панянку і ідіть своєю дорогою. Незнайомець – Та хто ти такий, проблеми зараз будуть в тебе, чи ти знаєш цю хвойду? Я – Знаєте, я не люблю дві речі – ідіотів та виродків які ображають жінок, боюсь ви панове відноситися, як до тих так і до інших. Незнайомець – Ти сам шукаєш собі проблем! Незнайомець не встиг повністю витягнути свій меч, як я його вибив і направ вістрю свого меча іншому до горла. Я – Відповім на ваше запитання хто я такий, я лорд королівства Азгард Станіс Маркала, якщо вам цінні ваші життя краще біжить звідси дальше чим бачите! Через мить їх уже не було. Я поглянув красуні в її блакитні очі і мовив – Такій прекрасній пані небезпечно прогулюватись цим містом самій, наш світ нажаль кишить такими виродками, і вам треба бути більш обережнішою. Красуня – Дякую мілорде з допомогу, але я сама винна в цьому бо колись позичила у них чималу суму і не маю змоги зараз її повернути. Я – Чи можу я вам якось допомогти вам, яку суму ви винні? Красуня – Дякую, але не переймайтесь цим мілорде, сумніваюсь що ви мені зможете якось зарадити, а зараз мені уже час іти. Вона глянула мені у вічі і пішла, я лише встиг їй у слід гукнути – Міледі скажіть принаймні, як вас звати? Красуня – Серсея мілорде. І в цю мить вона зникла в натовпі.

Наступного дня я стояв на арені, це був бій на бойових сокирах. Мій супротивник був два метри зростом і не менш кремезним, я мав лише одну перевагу і це була моя швидкість. Пролунали сурми, велетень почав наближуватися до мене, спочатку я намагався тримати дистанцію і визначити його важкі місця, перший удар наніс він, а другим він проламав мій щит. Я намагався ухилятися, кружляти навколо нього, щоб його виснажити, але він був сильним як ведмідь, мені вдалося нанести удар по спині, але він цього навіть не відчув. Біля моєї голови тричі пролітало лезо сокири. В мене вже не було варіантів, але на землі я побачив невеликий камінь я його підняв, підкинув у повітря і вдарив по ньому сокирою, камінь влучив громилі прямо в лоб, коли він приходив до тями я вдарив тупим кінцем сокири по його коліну, він впав і лезо моєї сокири було на його шиї. До перемоги залишилося два поєдинки, гравців залишилося четверо з трьох сотень, попереду був бій з командиром кавалерійського загону рицарем Редлі Айрон – переможцем минулого турніру.

Фенікс – Післязавтра передостанній бій, треба добре відпочити. Я – В бордель я з тобою не піду. Фенікс – Ну ти і зануда, що побачив якусь кралю і вже закохався? Я – Чому зразу закохався, просто вона мені сподобалася, і вона не хвойда на відмінно від тих з ким розважаєшся ти. Фенікс – Даремно ти це сказав, колись в мене була наречена, але одному лорду захотілося пополювати на більш незвичайну здобич ніж олень чи вепр! Я – Вибач друже, якби знав цього б не сказав би. Фенікс – Та нічого, не переживай, а ось і твоя богиня, якщо не помиляюся. Я – Ти ще на весь майдан крикни! Ми з Феніксом неквапливо приближалися до неї. Я – Леді Серсея ось ми знову зустрілися, я надіюся ті два типи більше вам не докучали? Серсея – Сір Маркала, ви вчора прекрасно билися, можливо, ви навіть виграєте турнір, а про мої турботи не переймайтесь скоро вони вирішаться. Я – Справді, я радий за вас, бо мені сумно дивитися, як така прекрасна леді як ви потрапляє у подібне становище. Серсея – Ще раз дякую за турботу, але ваша допомога на даний момент непотрібна, краще вам хвилюватися за себе, кажуть сір Айрон не програв жодного бою верхи. Я – Тоді я його скину з коня і переможу, а через тиждень я виграю турнір. Серсея – Багато хто так казав, але якщо ви все таки переможете в турнірі я подарую вам свій поцілунок. Я – Тоді я приречений на перемогу. Серсея – Час покаже, а зараз час мені іти. Я – Тоді до наступної зустрічі міледі.

Наступного дня ми з Феніксом були на арені і спостерігали бій двох рицарів, один з котрих буде моїм супротивником в фінальному двобої. Фенікс – Якщо ти переможеш Айрона тобі треба вивчити техніку бою одного з них. Я – Ніби я сам цього не знаю. Залунав гул сурм і поєдинок розпочався, на арену вийшло двоє воїнів. Один досить кремезним одягнений в пластинчастий обладунок, а інший стрункий немов дівчина одягнутий в кольчугу з металевими нарукавниками та наплічниками та закритим шоломом. Фенікс – Громила переламає цього хіляка навпіл, як він взагалі до півфіналу дійшов цілим? Я – Не здивуюся, якщо мені прийдеться з ним битися. Бій був досить жвавим, кремезний рицар наносив удар за ударом, але його тендітний суперник ухилявся від них немов мангуст від кобри наносячи удари по обладунку ворога. Фенікс – Мати рідна, цей хлопчак рухається як змія, я ще такого не бачив. Я – Рухається він звичайно вражаюче, але судячи по ударах які він наносить, він недосить сильний як для рицаря, хоча це південь, а не північ. Бій продовжувався і громила почав втомлюватися, тоді юнак наніс комбінацію ударів та одним ударом ногою об шолом звалив його з ніг і ввіткнув меч в землю біля самісінького горла. Фенікс – Тобі пощастило, тебе чекає дуже жвавий танець. Я – Що сталося б з світом без твоїх жартів. Пролунали сурми і оратор вигукнув – В двобої переміг сір Лорендаль, виборовши право взяти участь у фінальному двобої. Завтра на цій же арені нам стане відомий другий претендент на перемогу у цьому славетному турнірі.

Фенікс – Станіс, що ми робимо на цій арені за чотири години до початку двобою? Я – Оглядаю, щоб швидше зорієнтуватися під час бою. Фенікс – Ти думаєш це тобі допоможе? В цю мить на арену виходить незнайомець – Не думаю, що це чимось зможе допомогти. Я – А ти в біса хто такий? Незнайомець – Редлі Айрон пане Маркала, ваш майбутній суперник. Я – Дуже приємно Редлі, як ви гадаєте хто з нас сьогодні переможе? Редлі – Двобій покаже, але я не боюсь програшу, тому що справжню славу можна отримати лише в справжній битві, звичайно триста тисяч теж отримати було б непогано. А чому ви бажаєте перемогти? Я – Слава не головне і навіть гроші не становлять великої цінності, хоча без них дуже важко, на кону поцілунок прекрасної леді. Редлі – Це один з найдурніших мотивів які я чув. Я – Зате звучить по-рицарські, ну звичайно все це через гроші, чи ви думали я тут через бабу заморочуюся. Фенікс – В нього сер дуже своєрідне почуття гумору. Редлі – Я так і зрозумів, отже пане Маркала зустрінемось на двобої. Я – Хай переможе найкращий, тобто я. Редлі – Скажете це коли мій меч буде біля вашого горла.

Настав полудень і я сидів на своєму коневі, навпроти мене знаходився Редлі, загули сурми і ми рушили один на одного, ми майнули один біля одного і через мить я був на землі, отямившись я ледве встиг ухилитися від списа, який кинув мене Редлі, він витягнув свій меч і рушив на мене, але я встиг взяти спис і збити його з коня, він ще не встиг піднятися, як я штовхнув його ногою і мав нанести удар мечем, але він його відбив і наніс удар по моїй руці, у відповідь я поранив його у ногу.

Тим часом на трибуні. Фенікс – Леді Серсея мої вітання. Серсея – Сір Фенікс, якщо я не помиляюся, бачу ваш приятель не дуже хорошому становищі. Фенікс – Я думав, що Станіс і ваш друг також? Серсея – Життя показує, що друзів потрібно вибирати дуже ретельно. Фенікс – Ну це вам вирішувати, пропоную краще дивитися двобій.

Ми продовжували наносити та відбивати удари один-одного, і здавалося, що переможця в цій битві не буде. На хвилину ми припинили двобій. Редлі – Мені здається чи тебе вчив фехтувати Сейрам Ардук? Я – Не лише він, бачу ти теж проходив його школу. Редлі – Я так бачу, що наші сили рівні. Я – Ти наче щось пропонуєш? Редлі – Після цього двобою, якщо я якось вийду переможцем наступний я вже не виграю. Я – То ти здаєшся? Редлі – Ні здаватися я не буду, ми зробимо вигляд, що ти мене здолав, а за це ти відасиш мені половину виграшу, якщо звичайно переможеш. Я – Пропозиція чудова, але я відмовлюся, не тому що це суперечить кодексу честі, я нічого поганого в цьому не бачу, але якщо ми по-справжньому почали бій то повинні і по-справжньому його завершити. Редлі – Похвально, рідко зустрічаються люди честі, отож продовжуємо.

Редлі наніс потужний удар розрубавши мій щит навпіл, але цим ударом він майже повністю знесилився, зумівши піднятися я наніс декілька ударів і мій меч опинився над його головою. Пролунали сурми, я допоміг піднятися Редлі, навколо нас трибуни розривалися, немов це був фінальний бій, навіть сам імператор легко поплескав долонями.

Оратор – Другим претендентом стає Станіс Маркала з королівства Азгард, який через три дні зійдеться в смертельній битві з сером Лорендалем за титул кращого Воїна Імперії та триста тисяч золотих динарів.

Через три дні я знову вступив на арену, глядачі викрикували моє ім’я, з трибун сипалися пелюстки троянд, але я ледь стояв на ногах після отриманих ран за весь час турніру. З іншого боку на арену вийшов Лорендаль, на мить я подумав, що це дівчина, а не юнак, він був озброєний двома легкими шаблями, легку кольчугу та закритий шолом. На трибуну вийшов імператор Адріан V Золотий Дракон – Воїни, ви кращі з кращих забудьте про славу та гроші, бийтеся з честю, бо тільки такий поєдинок принесе вам справжню славу та багатство. Хай переможе достойний! Пролунали сурми, ми стали в боєві позиції. Я – Сер Лорендаль, я ще не бачив вас без обладунків, ви приховуєте своє обличчя? Але у відповідь я почув лише мовчання, він розпочав наносити удар за ударом, а від кожного мого ухилявся, знаючи, що довго не зможу відбивати удари я наніс декілька ударі пропустивши удари у відповідь, він впав на землю, але моя права рука була сильно поранена, я ледь міг тримати меч, коли він піднімався я черкнув вістрям меча його шолом і той зпав з його голови, коли він піднявся я побачив уже знайоме лице, це була Серсея.

Я упустив свій меч і мовив – Не чекав зустріти вас тут міледі жаль, що нам довелось схрестити мечі. Хіба це не доля? Серсея – Станісе ви тут теревені пришли розводити чи битися, а долю з звичайним збігом не рівняйте! Я – Міледі, бій уже завершено, можете забрати мій меч. Серсея – Сір ви здатні битися тому піднімайте меч і продовжуйте бій! Я – Ви гадаєте, що я тепер підніму на вас меч, якщо так то ви помиляєтесь, множите мене вбити, але продовжувати бій я не стану. Пане суддя я здаюсь, бій виграла леді Лорендаль. Суддя – Ваше право сер Маркала, переможцем турніру стає леді Серсея Лорендаль.

На виході з арени мене чекав Фенікс – Друже ти живий, тебе треба до лікаря, а про гроші чорт з ними. Я – Та які гроші, ти хоть бачив з ким я бився? Фенікс – Та бачив, але вже нічого не зробиш, а тебе треба до лікаря, а то кров’ю стечеш.

Не знаю скільки часу я пролежав в ліжку, але коли відкрив очі пере мною стояла вона дивлячись своїми сумними синіми очима пряму в мою душу. Серсея – Хто у вас просив здаватися? Я – Міледі, краще я програю жінці, ніж підніму руку на неї руку, тим більше на ту котра мене дуже подобається. Серсея – У вас жар, ви не розумієте, що кажете, мені час іти одужуйте скоріше, бо не личить рицарю валятися в ліжку. І ще одне я вам винна поцілунок, бо для мене турнір мали виграти ви. Вона нахилилася і ніжно поцілувала мене у вуста.

Полювання на Примар

Коли я одужав від ран, ми з Феніксом пішли до п’ятої брами імперського палацу, щоб заробити хоча б якісь гроші. Фенікс – Навіщо нам вступати до варти є багато інших шляхів заробити гроші. Я – Гроші заробити ми зможемо, але вершин без влади не досягти, сьогодні ми вартові, а завтра ми будемо командувати вартою, тому не скигли, а йди за мною. Підійшовши до воріт нас зупинили вартові – Вхід в палац дозволений лише варті, або приближених до престолу осіб. Я – Мене звати Станіс Маркала, капітан Агула нас запросив. Вартовий – Тоді почекайте зараз повідомлять про ваший прихід. Згодом нас впустили і привили до кабінету капітана.

Імперські вартові були одними з найкращих воїнів відомого мені світу, історія варти розпочалася майже тисячу років тому, спочатку це була гвардія королів півдня допоки вартовий Адріан не врятував життя дочці короля Аладора за, що король відав свою дочку за нього заміж, а після смерті короля Адріан успадкував трон і об’єднав всі південні королівства в єдину імперію Аландора, яку назвав на честь свого тестя. Згодом місто Корондар було перейменовано на Адріанополь. Вартові славляться мистецтвом ведення бою двома мечами та бездоганно точній стрільбі з арбалетів, навіть шляхетне походження не дає права неможливість служити в варті, лише за фізичними та індивідуальними рисами можна туди потрапити.

Ярсер – Пане Маркала ви все-таки прийняли мою пропозицію. Я бачив ваший останній бій, ви завжди здаєтеся, коли б’єтеся з жінками чи леді Лорендаль особлива?

Я – У мене з леді Лорендаль дружні стосунки і я не знав на той момент, що вона бере учать в турнірі.

Ярсер – Ясно, тому перейдемо до справ, ставши імперським вартовим ви отримуєте чималу владу і неменші обов’язки, ваша платня буде становити тисячу динарів на місяць, а якщо ви будете служити старанно то винагорода буде відповідною, а зараз підіть в казарми де вам видадуть обмундирування, завтра прийдете сюди я вам дам завдання, якщо з ним справитеся пройдете на вищу ланку.

В казармах нам видали червоні плащі краї яких були обшиті золотим візерунком та позолочені обладунки. Фенікс – Таке спорядження коштує до двадцяти тисяч динарів, та ще звання лейтенантів з першого дня служби, ти цьому капітану дуже сподобався.

Я – Нічого тут нема дивного, ми з тобою з шляхетних родин, та ще не аби які воїни, а це йому самому тільки на руку, щоб пробитися до верху. Фенікс – Значить в його руках лише інструмент, мені це не подобається. Я – А хто тобі сказав, що все буде швидко, легко і приємно, а грошей в мене немає тому треба чимось на життя заробляти. Фенікс – В тебе грошей нема, а в мене не мало, на твоїх поєдинках я виграв аж 50 000 тисяч динарів, і було сто якби ти не здався. Я – То в тебе куча грошей, а весь цей час мовчав? Фенікс – Не кричи, думаєш хто оплатив твоє лікування, та і живемо останні два місяці ми за мій рахунок, якщо ти не помітив. Я – А до цього півроку ми жили значить за рахунок імператора? Фенікс – Добре половина грошей твоя, але щоб потім не казав, що я тобі щось винен. Я – Та добре, не буди вовка, краще підемо кудись пообідаємо.

Наступного дня ми були в кабінеті капітана. Ярсер – Панове настає важкий час, лорд Дейвіс – командуючий імперською вартою повідомив, що флот імперії Шао рушив у напрямок наших земель, уже через два місяця півтисячі кораблів увійдуть в гавань Адріанополя, боюсь це буде найкривавіша війна за історію Андарели. Я – А скільки кораблів у нас? Ярсер – Дві сотні, розкидані по всіх гаванях імперії, але це не перша і не остання війна, Адріанополь ще ніхто і ніколи не захоплював. Фенікс – Що тоді потрібно від нас? Ярсер – Два дні тому біль берегів міста було помічено ворожий корабель, скоріше за все в місто проник загін шинобі. Я – Шинобі – це щось подібне до асасінів? Ярсер – Так, тому ваше завдання полягатиме у знаходженні та знищенні ворога, якщо спіймаєте когось живим ведіть сюди. Під ваше командування поступає двадцять воїнів, даю вам місяць на виконання завдання, можете використовувати будь-які методи. Фенікс – А якщо ми не впораємося? Ярсер – Тоді єдиною вашою роботою буде драяння сартиру в казармах і не тільки! Я – Тоді голови шпигунів через місяць будуть прикрашати в’їзд до Чорної брами.

Фенікс – Ну і як ми їх будемо шукати? Я – У мене в дома, коли полюють на лисиць в ліс заганяють собак і лисиця сама вибігає зі схованки, що і губить її. Фенікс – У нас мало людей, а в місті від вартових буде втікати кожен четвертий. Я – Ми не будемо обшукувати все місто, а лише певні місця, якби я був асасіном я роздобув вбрання вартового, тому перший візит нанесемо в міську варту.

Я зі своїми людьми підійшли до казарм і попросив, щоб всіх вільних вартових вишукали перед казармами. Фенікс – Станіс тут триста чоловік, як нам дізнатися хто з них шпигун? Я – Зараз побачимо. До мене підійшов командуючий міської варти – Для чого ви наказали вишикувати всіх вільних вартових, вам зайнятися більше нічого? Я – Так ви праві в імперській варті так нудно хоча б з вас поглузувати можна, а якщо серйозно ми шукаємо іноземних шпигунів, а саме цех. В цю мить я направив свою руку в центр шеренг, ніби, показуючи на когось конкретно. В цей момент з строю вибігло двоє намагаючись втекти. Фенікс швидко побіг за одним з них, але той жбурнув у нього якісь металеві диски, один з яких потрапив у плече Фенікса. Я наказав солдатам схопити їх і принаймні одного привести живим.

Фенікс – Мати рідна! Цей виродок поцілив в мене якоюсь чортівньою! Я – Ти живий, не переживай це сюрікен від нього не помреш, якщо він не отруєний. Фенікс – То я ще можу від цього померти, присягаюся, коли його впіймають я це запхну йому в зад!

Через годину вартові привели одного з втікачів, та закривавлений мішок. Солдат – Сер, ми схопили одного з них, але ці виродки вбили четверо наших, ось голова другого, його тельбухи звисають з міських мурів. Я – Молодці, можете, бути вільними до завтра. Фенікс – Сьогодні ця вузькоока сволота пожалкує, що народилася на світ!

Після цього, ми пішли до капітана Агули. Я – Сер, сьогодні ми впіймали двох шинобі, нажаль один загинув підчас сутички, я втратив четверо людей. Фенікс – Той виродок поцілив в мене металевою зіркою! Ярсер – Сюрікеном? Я – Так сер, обидва шпигун мають татуювання, якщо не помиляюся чорного лотоса, ми з Феніксом гадаємо, що всі шинобі мають це татуювання, що поможе нам викрити решту. Ярсер – Молодці, я у вас не сумнівався, якщо зможете викрити все їхнє угрупування, я представлю вас лорду Командуючому Імперської Варти. Я – Якщо ваша воля, ми можемо іти? Ярсер – Так звичайно, але переведіть в’язня до моєї темниці, мої люди швидко виб’ють з нього інформацію. Я – Як накажете.

Наступного дня, ми з Феніксом ішли вуличками міста у супроводі десятка вартових, як з одного з будинків вийшла Серсея у супроводі чотирьох воїнів, одягнутих у достатньо знатні обладунки. Я – Леді Серсея, яка приємна несподіванка, ви як завжди чарівно виглядаєте, бачу ви прислухалися до моєї поради і найняли охорону. Серсея – Мені також приємно вас бачити, я так гадаю, що ви служите в імперській варті досить непогано, як для того хто здається перед жінками. Я – Лише перед такими прекрасними, як ви міледі, можливо, якось повечеряємо? Серсея – А ви сір Станіс ще той романтик, можливо, колись-якось. Я – Буду чекати з нетерпінням цього моменту міледі, а зараз прошу вибачення, але державні справи не чикатимуть, тому з превеликим сумом мушу вас залишити. Серсея – Я чула, що імперська варта вишукує шинобі? Я – Так, чутки правдиві, вгадайте хто очолює цю операцію? Серсея – Напевно сір Фенікс, чи не так? Та я жартую звичайно це завдання покладено на вас, мені також час іти, зустрінемось іншим разом. Я – Обов’язково міледі.

Фенікс – Я ображений, вона з мене поглузувала, і взагалі, як така красуня запала на тебе? Я – Ти так гадаєш, значить мені сильно пощастило, а щоб ти не сумував я обрав дуже цікаве місце для пошуку наших вузькооких щурів. Фенікс – І що це за місце таке? Я – Якби ти був асасіном – жінкою, де ти б сховався? Фенікс – Ну не знаю, я ж не жінка? Я – Уяви в тебе немає зовсім, ми йдемо в бордель, що на золотій вулиці. Фенікс – Ми йдемо у «Сто сосків», день сьогодні обіцяє бути хорошим.

Ми підійшли до будівлі я наказав солдатам оточити бордель, а сам з Феніксом та двома вартовими увійшли всередину. До нас підійшов власник закладу – Панове, чим я можу вам допомогти? Фенікс – Покажи нам всіх хвойд. Власник – Навряд на всіх у вас хватить золота. Я – Ми не розважатися прийшли, а шукаємо шпигунів, якщо не хочеш втратити голову виконуй, що сказано. Власник – Як накажете пане. Він вивів усіх дівчат у велику залу. Фенікс – Ну дівчатка показуйте в кого є татуювання. Не встиг Фенікс закінчити сказане, як в його сторону полетіло декілька сюрікенів. Фенікс – Та щоб її! В мене знову поцілили цим залізяччям, якого біса по мені постійно чимось жбурляють.

В цей час двоє вартових кинулися вслід за дівчиною, вони деякий час бігали за нею по всьому приміщені, поки я не взяв стілець і не вдарив ним по ній. Фенікс – Хороший удар, тільки стільця жаль, розлетівся на друзки. Я – Знову тобі дісталося. Фенікс – Ага, цього разу глибоко застрягло, треба й до лікаря, а то ще якусь заразу підчеплю.

Після візиту лікаря я з Феніксом пішли до Агули. Фенікс – Може він цього разу доплатить? Я – Точно, особливо тобі за твої страждання. Ми зайшли в кабінет, коли Ярсер дивно дивився темний кут кімнати, що був біля вікна. Ярсер – О це ви, а я і не помітив, що нового? Я - Сьогодні ми зробили рейд у бордель, що на золотій вулиці, де схопили одну із шпигунів. Ярсер – Молодці, ви відмінно виконуєте свою роботу, щось нове дізналися? Я – Покищо ні, а шинобі якого ми схопили вчора, щось розказав? Ярсер – Нажаль ні, вночі він покінчив з собою, ми так і не встигли його допитати. Я – Шкода, думаю, що від сьогоднішньої здобичі буде більше користі. Ярсер – Надіюсь, що ви праві, можете, бути вільними.

Ми вийшли з кабінету капітана і стали помалу спускатися сходами. Фенікс – Чому ти усміхаєшся? Я – Тому що капітан Агула зрадник, він прикриває шинобі. Фенікс – З чого ти взяв? Я – По-перше він дав нам таке важливе завдання і зовсім його не слідкує за його виконанням, ніби це повсякденна робота імперського вартового, по-друге як в’язень зміг накласти на себе руки в порожній камері, хіба що головою об стіну бився, і по-третє хто, як не асасін ховався в кутку кімнати. Фенікс – Якої кімнати? Я – Кабінету капітана, коли ми були в нього. Фенікс – І що нам робити? Я – Гадаю нам потрібно зв’язатися з лордом Дейвісом і все йому розказати.

Доходячи до свого будинку, повз нас пролетіли уже знайомі сюрікени, вмить нас оточили п’ятеро повністю одягнуті в чорне чоловіки. Фенікс – Даремно ти ту дівчину стільцем вдарив. Ми вийняли мечі і розпочався бій, у ворога були невеликі трішки зігнуті мечі, вони рухалися немов змії, з одним з нападником ми схрестили свої клинки, коли я ввіткнув свій кинджал йому в око, ще одного вбив Фенікс. Один з нападників дістав ланцюг з металевою куле з шипами на кінці і почав розмахувати ним, я відбив перший удар, але ланцюг обмотався навколо мого мече і ворогу вдалося вирвати його з рук, тоді я побачив на землі меч, ледве схопивши я метнув його у нападника. Фенікс зумів поранити ще одного, але вони кинули об землю якісь кульки, нізвідки взявся дим в якому ворог зник.

Я – Якщо нас хочуть вбити, значить ми на вірному шляху. Фенікс – Краще скажи, коли нас не хотіли вбити? Наступного дня ми пішли до резиденції лорда Дейвіса, котра знаходилася поряд з «Золотим Замком» - королівським палацом стіни якого були вкриті жовтим мармуром, а бастіони були зроблені у вигляді різноманітних постатей: лицарів, королів, прекрасних дам та міфічних істот, а на даху головної вежі розміщувалася велика скульптура дракона з позолоченого мармуру. Фенікс – Ну як нас пустять до самого лорда-комадувача ти лише лейтенант? Я – Думаєш чому я вдягнувся в одяг північного князя, я закордонний дворянин, думаю, так в нас більше шансів туди пройти. Підійшовши до воріт будівлі варта нас досить швидко пропустила нічого не спитавши. Увійшовши в середину по центру зали стояв розкішний трон на якому сидів лорд Дейвіс.

Лорд Дейвіс вперше потрапив в Адріанополь у віці п’ятнадцяти років де заробляв на життя нишпоркою при імперській варті в Брудному Місті – найбіднішому і найнебезпечному районі Адріанополя, з того часу він поступову здобував посаду за посадою хоча досить часто сумнівними засобами, на даний час його вважають наймогутнішою людиною в Адріанополю, навіть імператор йому не перечить. Вирізняється наполегливістю, непохитністю та неймовірною жорстокістю.

Дейвіс – Пане Маркала ось ми і познайомилися, якщо ви хотіли зі мною зустрітися могли б лише попросити. Я – А звідки ви знали, що я збираюся до вас прийти? Дейвіс – Я більше скажу, я знаю що ви хочете мені сказати, я знаю про змову капітана Ярсера. Я – Якщо так, чому ви не схопите його? Менше чим через місяць флот під командуванням принца Канзо Озури буде тут, мені відомі весь план вторгнення, але якщо асасінів зупинити зараз то вони змінять стратегію, а це сотні а то і тисячі мертвих солдат. Я – Значить потрібно закрити очі на їхні дії? Дейвіс – Ні! Якщо ми просто складемо руки ворожа армія просто увійде в місто через головні ворота, потрібно зупинити їх в останню мить, тому капітан Ярсер нічого не повинен запідозрити. Я – Тобто треба зображувати ідіотів? Дейвіс – Так, якщо це спрацює ви займете місце Ярсера, але якщо через вас все зірветься полетить твоя голова і голова твого друга! Фенікс – А хто сказав, що він мій друг, він силоміць мене сюди привів. Дейвіс – Якщо так, значить треба відрізати тобі язик, щоб ти нікому не розказав про цю розмову! Фенікс – Що ви я просто невдало пожартував. Я – Мілорд я все зрозумів і ви можете на мене покластися, але скажіть звідки у вас ця інформація? Дейвіс – Пане Маркала, ви навіть не здогадаєтеся що мені відомо і хто на мене працює, навіть за вами постійно стежать, а хто ви можливо так і ніколи не здогадаєтесь, хіба що займете місце на якому сиджу я, але вам задля цього потрібно буде вилізти з власної шкіри.

Було ясно, що ми потрапили в самісінький центр гри за владу та контроль над тими у чиїх роках вона знаходиться. Фенікс – І що нам тепер робити у нас по суті зв’язані руки? Я – При такому розрахунку ми опинимось в програші, нам потрібно знайти союзника в цій справи, якому було вигідно зберегти місто в руках законного володаря та досить сміливого і могутньому щоб протистояти лорду Дейвісу. Фенікс – Ну і хто це? Я – Ще не знаю, але потрібно буде пошукати, а зараз ідемо кудись прогуляємось.

Ми з Феніксом пішли на ринок де продавалися різноманітні екзотичні предмети, зброя, спеції та тварини, там не побачиш жебраків чи звичайних городян, купити щось могли дозволити собі лише заможні люди. Я поволі проходив між крамничками, коли залунав вовчий гул. Я – Фенікс ти це чув? Фенікс – Ну вовк виє, що тут такого? Я – Це не звичайний вовк, давай ходімо скоріше. Ми повернули на вуличку з якої долинав звук і ми побачили у сталевій клітці великого самця хутро якого сріблясто виблискували на сонці. Фенікс – Нефіга собі, це не вовк, а якийсь ведмідь – переросток, у нього лише клик як мій кинджал. На ньому і їздити можна. Я – Скажіть будь ласка скільки коштує це вовк? Торговець – Тридцять золотих і не на один динар менше! Фенікс – Ти що здурів, нащо він тобі, де ми його тримати будемо, та йому треба одного коня кидати на день, та взагалі на які гроші ти його купиш? Як із за спини пролунав чоловічий голос. Невідомий – Я купую цього вовка за сорок тисяч динарів, але ви повинні його доставити у мій палац. Торговець – Як скажете пане Газдейл. Незнайомець розвернувся і оточений охороною зник у натовпі. Я – Хто це за чоловік, що купив у вас вовка? Торговець – Пане ви мабуть недовго у нас в місті, це був Король Брудного Міста, говорять що у нього десять тисяч головорізів в місті, дуже заможна і небезпечна людина.

Тиріон Газдейл – самоназваний кроль Брудного Міста, відомості про нього взяті з чуток городян, як він здобув владу достеменно невідомо, але його дорога вкрита кров’ю, часткову йому приписують зв’язки з лордом Дейвісом, навіть імперські вартові не наважуються заходити в Брудне Місто, сам імператор закриває очі на справи Газдейла.

Фенікс – Ти самогубець ти куди ідеш, нас там заріжуть і ніхто не знайде! Я – Не бійся ніхто нас не приріже, ми не в формі підемо, тим більше якщо причепляться то заплатимо або приріжемо. Ми маже дійшли до воріт Брудного Міста, як на зустріч нам ішла Серсея. Я - Міледі, що ви робите в цій дирі? Серсея – Вас чикаю дурнів, пташка нашептала, що ви збираєтесь до Газдейла, лорд Дейвіс з вас шкіру здере! Фенікс – Я йому теж це казав, але він нікого не слухає. Я – Погоджуюсь, що задум небезпечний, але без міцної підтримки нам нічого не світить. Серсея – Вас ніхто не пустить до Газдейла, а ось маю знайомого у його охороні, тому я піду з вами. Я – Ну добре, зробіть нам таку послугу.

Брудне Місто поправу відповідало своїй назві, скрізь на вулицях бродили жебраки, хворі, бродячі собаки та щурі, будівлі були побудовані з всього що тільки можна було знайти, а їдкий сморід взагалі неможливо було описати. Проходячи вулицю за вулицею, ми знали, що за нами стежать, коли з двох перевулків вийшло з десяток озброєних чоловіків. Незнайомець – Леді Серсея, король Газдейл вас чикає, але ваш супровід повинен залишитися тут. Я – Так не піде, ми троє сюди прийшли ми підемо втрьох і далі! Незнайомець – Ти хто такий, тобі жити надоїло тут правила ми диктуємо! Фенікс – А меча поцілувати не хочеш? Ми витягнули мечі і приготовилися до бою, як вмить в очах потемніло.

⇐ Предыдущая 1 2 3 456 7 8 Следующая ⇒