Подорож на південь

Я з Феніксом готувався до відпливу, команда завантажувала продовольство, капітан попросив частину грошей і вечором ми відправилися на південь. Фенікс – Дуже вражаюче хутро я чув, що хутро північного вовка на вигляд не відрізняється від срібла, але щоб це було цілковитою правдою не очікував, скажи який він завбільшки? Я – Гарпучий вовк надзвичайно рідкісний, по розміру він більший за ведмедя, а його клики гострі, як лезо батькового меча, мені пощастило, що я залишився з рукою. Фенікс – Ось чого ти тримаєш меч лівою рукою. Я – Так, я довго вчився битися лівою, зате я маю перевагу, бо ворогу прийдеться підстроюватися під мене, що зенкує шанси до перемоги. Фенікс – Ти чув легенду про чорних вовків? Я – Про тих самих вовків від укусу яких людина стає перевертнем, це повна маячня! Фенікс – Я з тобою не згодний, ці вовки існують і живуть на західних землях. Я- На тих самих землях, що живуть за Драконічною впадиною? Фенікс – Так, там є ціле королівство! Я – Кожен знає, що неможна перейти впадину, це було можливо коли існували дракони, які всі до єдиного загинули у північній війні вісімсот років тому, навіть північні вовки, які перемогли ледь вижили, неможливо прокласти жодного моста, не обійти, чи перепливти. Фенікс – Якщо прокласти навісний міст? Я – Будь-який канат прокладений через вогняну річку згорить миттєво. Фенікс – А якщо протягти замість канату сталевий ланцюг за допомогою балісти а, якщо захід готується до війни з північчю, колись впадину охороняли дракони, яких винищили ваші вовки від яких самих вже майже нічого не лишилося. Я – Це дурні фантазії, а якщо і так то не забувай, що Азгард це не тільки країна вовків, але і край неприступних фортець. Фенікс – Може й так, але ходять чутки, що на територіях біля впадини, люди бачили вовкулак. Я – Маячня просто побачили в лісі великого вовка, може ще в тіні дерев і навигадували різних байок. Я навіть сумніваюся у існуванні драконів, бо ніколи не бачив їх ні живими ні мертвими. Фенікс – Мабуть ти і в гарпучих вовків не вірив поки тобі ледь руку не відірвали? Я – Дуже смішно, як не було ми пливемо на південь нам треба боятися джинів і піщаних бур, а не вовків-перевертнів. Фенікс – Твоя правда, хотів спитати навіщо тобі пливти на південь? Я – Чув, що там найкращі майстри фехтування, легше здобути слави і грошей. Фенікс – Ти в нас авантюрист, як вовк вкусив то на пригоди потягнуло? Я – Вгадав, а чому ти пливеш в таку далечінь? Фенікс – Хочу заробити грошей і викупити родинний маєток, який в моєї сім’ї відібрав місцевий князь. Я – Поважна причина, ти мене врятував від банди головорізів, а я тобі поможу заробити на твою домівку.

Наша подорож тривала місяць, здавалося, що море безкрає. Я вперше в житті скуштував краба та форель. Я- Кажуть, що в глибинах моря живе один з останніх драконів. Капітан – Я вже двадцять років плаваю цим років і бачив його лише раз, коли він на заході сонця вистрибнув з моря щоб трохи політати, але завбільшки він був, як три коня. Я – Не дуже великий, я читав, що колись були дракони завбільшки з замок, а одним своїм подихом могли спалити ціле селище. Капітан – Старі казки, всіх великих драконів було винищено під час Північної війни. Я – Може так, але не думаю, що всі дракони брали в ній участь. Капітан – Дракони – це відгук минулих часів, коли всім на світі керувала магія, страшні були часи і добре, що вони минули.

Після довгих днів плавання на горизонті нарешті появилася земля, це було побережжя на якому велично майоріло місто Адріанополь, яка простягалося на десяток кілометрів по узбережжю.

Ми зійшли з борту корабля вийшли за стіни порту і перед нами відкрився прекрасний краєвид, люди були вдягнені в тонкий яскравий одяг, у жінок подекуди були настільки тонкі сукні, що було видно майже все тіло, на прилавках ринку було безліч фруктів, спецій, прикрас та одягу, все навкруги було настільки яскравим, що було навіть важко дивитися. Я – Знаєш Фенікс, мабуть, ми потрапили в рай. Фенікс – Я згоден, на півночі такого не побачиш. Ми проходили по місту цілий день і аж під вечір побачили будинок школи фехтування. Я – Завтра ми будемо тут вчитися. Фенікс – Навіщо тобі, чи ти не вмієш тримати меч? Я – Та вмію, але не дуже добре, тому хочу трохи підучитися. Фенікс – Добре, але зараз нам потрібно знайти де переночувати. Наступного дня ми вирушили до школи. Фенікс – Не розумію, навіщо ти подолав таку даль, щоб тільки навчитися мечем махати? Я – Тут знаходиться найкраща школа фехтування, а я маю гроші, то чому не спробувати. Фенікс – Ну все рівно я не розумію, яка у тебе мета? Я – Я вбив північного вовка, а він є хранителем півночі, тому щоб не порушувати рівновагу природи, чи магії я повинен заступити його місце, або я помру так само як і він, до того я можу битися лише лівою рукою, а на півночі мене ніхто досконало не навчить цьому. Фенікс – Я чув тут хороші лікарі, може, вони тобі і руку залічать? Я – Хороша ідея, я спробою. А як твоя сім’я лишилися свого маєтку? Фенікс – Це я винен, я вбив сина місцевого князя. Я – І ти залишився живим, чи втік? Фенікс – Ні, його син викликав мене на смертний двобій через дівчину і я погодився, поєдинок відбувався в присутності наших батьків, відмовитися я не міг, бо це б спаплюжило честь нашої сім’ї. Я виграв бій, але залишив сина князя живим, але він намагався напасти на мене з спини і я встромив йому в груди меч. Князь розуміючи, що правда на стороні нашої родини не став пред’являти претензії, але моєму батьку особисто сказав, якщо ми не віддамо наш маєток та землю і не заберемося з його володінь, то він нас спалить живцем. Мій батько погодився і ми переїхали жити до родичів моєї матері, а я поки не поверну родинні володіння і добре слово заклявся ніколи не повернусь до родини. Я – Ого, не весела історія. Клянусь своїм ім’ям, що поможу тобі повернути володіння і честь сім’ї! Фенікс – Хоча я тебе знаю не довго, але ти мені не просто друг, ти мені, як брат, якого я ніколи не мав.

Коли ми зайшли в школу перед нами відкрилася велична зала вздовж якої, була розміщена зброя з цілого світу. Я бачив мечі різних форм: загнуті, як серп, важкі дворучні, тоненькі як голка, гнучка як лоза та безліч інших. До нас підійшов чоловік. Незнайомець – Гості з півночі, чи могти моя вам помогти? Я – Так, я шукаю вчителя фехтування. Незнайомець – Нові учні, іти за мною, я відвести вас до вчителя. Чоловік відвів нас в кімнату на другому поверсі де чистив меч чоловік поважного віку та східної зовнішності. Незнайомець – Ці чоловіки хотіти навчатися. Майстер – Я так думаю в з королівства Азгард. Я – Так, я з другом хочемо навчатися тут. Майстер – Мої уроки не здишевих. Я – Плачу золотом після кожного уроку. Майстер – Гроші це добре, але я не беруся за людей, які не вміють тримати меча в руках. Фенікс – Ми можемо показати, як тримають меч на півночі. Майстер – Добре, нападайте! Ми витягнули наші мечі та обійшли вчителя з двох боків, розпочався бій, ми наносили удар за ударом, але він відбивав їх всі своїм трохи зігнутим та загостреним з однієї сторони мечем. Я витягнув кинджал, але він вмить вибив його з рук. Майстер – Досить! Я побачив достатньо. Б’єтесь ви недобре і непогано, я візьму вас в учні, якщо будете мене слухати, кажу зразу навчання в мене важке, але якщо будете робити так як я вам кажу, зможете, битися не проти п’яти, а проти ста воїнів, жду вас завтра тут на світанку, запізнень я не потерплю.

Розпочався перший день навчання, ми прийшли до нашого вчителя, якого звали Сейрам Ардук колишній командир імперської варти. Сейрам – Розпочнемо урок. По-перше - вам потрібно навчитися правильно стояти підчас бою, правило перше стояти потрібно до супротивника лише боком, чим менша ціль тим важче по ній попасти, правило друге – вам потрібно стояти впевнено, щоб коли вам наносять удар не впасти, потрібно одну ногу тримати попереду, і правило третє – меч потрібно тримати досить міцно щоб його не вибили, але так щоб рука не втомлювалася, коли ви запам’ятаєте ці правила, можливо, ви чомусь навчитеся. Навчання було тяжким, але ми наполегливо виконували всі вказівки Сейрама і вже за місяць ми билися не гірше чим імперська варта. Сейрам – Ви добре вчитеся і досягли успіхів, тому я гадаю, що ваше навчання закінчилося. Я – Але ми вчимося лише другий місяць. Сейрам – А ти думав я буду з вами роками возитися? Я навчив вас найкращим прийомам фехтування, вам залишилося лише їх вдосконалювати, а для цього потрібен досвіт, який можна отримати лише в справжньому бою на смерть, тому постарайтесь не вмерти в першій битві. Я – Дякою майстре, ми не забудемо те чому ви нас навчали.

Фенікс – Що тепер будемо робити? Я – А тепер будемо пробиватися в люди. Фенікс – І як ти це уявляєш без монети за пазухою? Я – Битися ми вміємо, а завтра турнір, а головний приз 300 000 золотих динарів. Фенікс – Хах, ти гадає, якщо виграєш турнір тобі дадуть стільки золота? Я – Чом би ні, за ці гроші ми зможемо трохи розвернутись. Фенікс – І скільки людей в ньому бире участь? Я – Триста воїнів, а фінальний поєдинок смертельний, тай участь стоїть десять тисяч золотими. Фенікс – Ти здурів, це всі гроші, що в тебе залишилися. Я – Це того стоїть, тому завтра почнеться дорога до небес. Фенікс – Точно в прямому і переносному сенсі.

⇐ Предыдущая 1 2 345 6 7 8 Следующая ⇒