Лекція 4. Тема: Не експериментальні психологічні методи (спостереження, бесіда, інтервʼю, проективні методи досліджень, тощо) 4 страница

Залежно від рівня дослідження інтерв'ю ділять на:

Попередні – проводять розвідку проблеми, уточнюють гіпотезу, формулюють завдання подальших опитувань масового характеру. ( найчастіше нестандартизові чи фокусовані). Специфічний випадок попереднього інтерв'ювання – це перевірка опитувальника, шліфування питань інтервʼю необхідна при наступних масових опитуваннях за допомогою формалізованого інтерв'ю або анкети. Перевіряється адекватність питань досліджуваної проблеми, їх зрозумілість для опитуваних, уточнюється найбільш прийнятна послідовність і розташування окремих питань та їх блоків, розкриваються упущення в тематиці, встановлюється ступінь відповідності запитальника тим чи іншим контингентам опитуваних.

Основні – здійснюється збір головного безлічі відомостей у масових опитуваннях, зазвичай це вже стандартизовані форми.

Контрольні інтерв'ю націлені на перевірку спірних чи сумнівних даних, а також на заповнення інформаційних втрат, виявлених при обробці та інтерпретації основних даних. Контрольні інтерв'ю виконуються в будь-якій формі стандартизації.

За кількістю учасників інтерв'ю діляться на індивідуальні, групові і масові. Індивідуальне інтерв'ю є робота з одним опитуваним. Групове – з кількома одночасно. При цьому можуть бути подваріанти: власне групова форма (без взаємовпливів респондентів у групі) і колективна форма (зв'язки не тільки інтерв'юера з кожним з респондентів, а й між ними). Масове інтерв'ю – це опитування великих популяцій (сотні і тисячі чоловік). Цей варіант характерний для соціально- психологічних і особливо для соціологічних опитувань.

Проективні методи дослідження

Однією з найпопулярніших груп серед психодіагностичних методів є проективні методики.

Згідно з класичним словником-довідником із психодіагностики (Л. Ф. Бурлачук, С. М. Морозов), проективні методики – це сукупність методик, спрямованих на дослідження особистості і розроблених у рамках проективного діагностичного підходу [10; 250]. Дане визначення дає нам загальне, проте недостатнє для повного розуміння, уявлення про проективні методики.

Вважається, що перевагою та прерогативою проективного методу дослідження є його орієнтованість на вивчення неусвідомлюваних (або не повністю усвідомлюваних) аспектів життя людини. Він є чи не єдиним психологічним методом проникнення в найбільш глибинні сфери людської психіки. Проте вивчення області несвідомого і підсвідомого слід розуміти ширше, ніж це прийнято в класичному психоаналізі.

Помилково вважається, що для проективних методик характерний цілісний, глобальний підхід до вивчення феномену особистості [36], [45], [48]. Особистість, людина загалом – надто глибоке і загадкове явище, яке до кінця, до глибини своїх основ та вершин навряд чи буде колись осягнене дослідниками. Проективні методики дозволяють всього-на-всього глибше і більш цілісно, комплексно проникнути в ту чи іншу частину внутрішньої реальності досліджуваної особи.

Попри закиди щодо відсутності належних теоретико-методологічних основ проективного методу психодіагностики, неможливості адекватної математико-статистичної обробки його результатів і т. д., проводилося і продовжують проводитись багато серйозних наукових пошуків у даному напрямку. Найбільш яскравими дослідженнями були праці таких вітчизняних і зарубіжних науковців, як Л. Абт, Ю. Аксьонова, Р. Беляускайте, Н. Бурлакова, Л. Бурлачук, К. Маховер, В. Олешкевич, О. Романова, Г. Роршах, Т. Соколова, В. Стюарт, Л. Франк, Г. Хоментаускас, К. Юнг, Т. Яценко і багато інших. Саме завдяки дослідженням цих самовідданих науці людей стало можливим написання цього посібника, в якому викладені як існуючі й доведені на сьогодні основи проективних досліджень, так і результати самостійних пошуків підґрунтя і потенційних можливостей застосування проективних методик психодіагностики.

Основним методичним принципом і психологічним механізмом, котрий лежить в основі, «працює» і забезпечує ефективність проективних методик, є механізм проекції.

Першою проективною технікою вважається тест словесних асоціацій К. Г. Юнга (1904–1905 рр.), згодом з’явився наступний тест – плями Роршаха (1921 р.). Г. Роршах був першим, хто довів взаємозв’язок образів фантазії з рисами і властивостями особистості.

Сам термін «проективні методики» вперше був використаний англійським вченим Лоуренсом Френком 1939 року для об’єднання таких, вже відомих до того часу, методик як асоціативний тест К. Г. Юнга, тест чорнильних плям Роршаха, ТАТ та ін. Виокремивши певні формальні ознаки, притаманні більшості проективних методик, Л. Френк побудував їх класифікацію. Вона, з невеликими доповненнями, приймається і сьогодні [4], [9], [10], [36], [45], [56].

Отож, проективні методики – це сукупність методик, котрі спрямовані на дослідження, вивчення особистості та міжособистісних взаємин, і розроблені вони в межах проективного діагностичного підходу.Проективним методикам характерний глобальний, цілісний, комплексний підхід до оцінки особистості та її взаємин з оточуючим світом, а не виявлення окремих рис чи особливостей. Найбільш суттєвою ознакою проективних методик є використання в них малоструктурованих/неструктурованих стимулів, які досліджуваний повинен сам інтерпретувати, доповнювати, розвивати і т. д.

За своєю ідеєю і характером розвитку проективний метод був спрямований на об’єктивізацію психоаналітичної ситуації. Умовно фігура психотерапевта заміняється проективним стимулом, який спеціально організований, структурований, виходячи зі психоаналітичного досвіду. Таким чином, частина функцій, які в психотерапії чи консультуванні виконує психотерапевт/консультант (функція екрана, фасилітатора та ін.), переноситься на стимульний матеріал. І, відтак, об’єктивується, а це створює можливість детального і більш відстороненого їх дослідження. Сам експериментатор не повинен втручатися в процес актуалізації проективної продукції, при цьому йому приписується створення сприятливої, доброзичливої атмосфери.

Багатство можливостей і результатів застосування такого підходу зумовило зростання його популярності не лише серед психотерапевтів і консультантів, але й серед дослідників різних галузей психологічної науки. Проективний підхід став суттєвим кроком уперед до вивчення неповторного внутрішнього світу людини, лабіринтів її психіки. Тому, починаючи з -40-х років минулого століття і до сьогодні, спостерігається стрімкий розвиток проективного методу – конструюються щоразу нові, більш досконалі методики і техніки, які спрямовуються на вивчення найрізноманітніших сторін особистості та її життя. І виникають нові проблеми. Однією з них є наявність суттєвих труднощів у валідизації і перевірці на надійність проективних методик, малодоступність їх до математично-статистичної обробки. Проте, в силу різноманітності проективних методик, це стосується не всіх їх видів. Час іде вперед, виникають нові можливості й підходи до розв’язання труднощів. Один з них ми пропонуємо в нашому посібнику. Проте, перш, ніж перейти до його докладного опису, слід розглянути класифікацію проективних методів дослідження.

Аналіз продуктів діяльності як метод дослідження можливий за наявності об’єктивних (матеріальних або матеріалізованих) наслідків діяльності людини, таких як архівні матеріали, чернеткові записи, щоденники, креслення, варіанти ескізів та малюнків. їх аналіз дає підстави ретроспективно відтворювати закономірності психічної діяльності особистості, її психічні властивості. Приклад застосування цього методу: психолог Б.М. Кедров вивчає науковий архів Д.І. Менделєєва з тих часів, коли хімік створював періодичну систему хімічних елементів та будує на цій основі психологічну теорію наукового відкриття.

Для біографічного методу характерні використання матеріалів, що стосуються особливостей життя людини, її розвитку як особистості, аналіз важливих подій у її дитинстві, юнацтві, навчанні та трудовій діяльності, внаслідок чого реконструюють характерні риси особистості.

Трудовий метод передбачає включення дослідника в конкретну діяльність (професійну, громадську тощо), оволодіння її технологією, входження у відповідну роль з метою вивчення ніби зсередини її закономірностей. Ефективність трудового методу залежить від здатності дослідника до перенавчання, перевтілення, певного артистизму, рефлексії, об’єктивної фіксації дослідних даних тощо.

⇐ Предыдущая 1 2 3 456 7 Следующая ⇒