Хелпикс

Главная

Контакты

Случайная статья





Частка меншості 5 страница



За рахунками класу 5 відображається капітал банку, який включає статутний капітал, емісійні різниці, загальні резерви та інші фонди, результати минулих років, результати переоцінки.

Рахунки цього класу можуть кореспондувати з дебіторами, кредиторами та рахунка­ми готівкових коштів у разі сплати дивідендів, викупу акцій (часток, паїв) в акціонерів (учасників) банку, збільшення капіталу банку шляхом переоцінки активів, з рахунками класів 6 та 7 під час формування фінансового результату діяльності банку за звітний рік. В іншому випадку рахунки класу 5 кореспондують тільки між собою.

У класі 6 відображаються доходи банку. Цей клас містить рахунки для обліку проце­нтних, комісійних, інших операційних та інших доходів, результату від торговельних операцій, повернення списаних активів.

У класі 7 відображаються витрати банку. Даний клас включає рахунки для обліку процентних, комісійних, інших операційних витрат, загальних адміністративних ви­трат, відрахувань в резерви, податку на прибуток.

Клас 8 призначений для ведення управлінського обліку. Рахунки у класі 8 відкрива­ються банками самостійно і кореспондують тільки між собою. Залишки за рахунками класу 8 не враховуються під час складання фінансової звітності банку.

У класі 9 обліковуються позабалансові операції. Бухгалтерський облік операцій за позабалансовими рахунками ведеться за системою подвійного запису. Позабалансові рахунки кореспондують тільки між собою. Для відображення операцій за системою по­двійного запису використовуються рахунки розділу 99. Рахунки можуть кореспондува­ти між собою без використання контррахунків.

Рахунки розділів 90-95 використовуються для обліку зобов’язань та вимог за укла­деними, але ше не виконаними договорами, такими, як кредитні лінії, дозволений ове­рдрафт, непокриті безвідкличні акредитиви, різні гарантійні зобов’язання, зобов’язан­ня за цінними паперами, спотові, форвардні контракти та договори з купівлі-продажу іноземної валюти й інших фінансових інструментів.

Рахунки розділів 96-98 використовуються для обліку списаних активів, документів, цінностей, розрахунків за операціями з приватизації і довірчого управління.

Рахунки розділу 99 — це контррахунки, які використовуються для подвійного запи­су операцій за рахунками розділів 90-98. Контррахунки відкриваються в аналітичному обліку в будь-якому розрізі на розсуд банку.


1.13. Синтетичний та аналітичний облік в банках

Бухгалтерський облік в банках ведеться в двох напрямах: аналітичному і синтетичному.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизу­ється на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Регістри синтетичного та аналітичного обліку операцій — це носії спеціального фор­мату у вигляді відомостей, книг, журналів, машинограм тощо. Банки самостійно роз­робляють та затверджують форми регістрів обліку з урахуванням того, що регістри синтетичного та аналітичного обліку повинні мати назву, період реєстрації операцій, прізвища і підписи або інші кодовані знаки, що дають змогу ідентифікувати осіб, які їх склали.

Ведення синтетичного обліку забезпечується за допомогою рахунків II, III, IV по­рядків Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України. До основних форм регіс­трів синтетичного обліку банку відноситься щоденний оборотно-сальдовий баланс, в якому відображаються обороти за дебетом і кредитом за день, вихідні залишки за акти­вом і пасивом за кожним балансовим рахунком четвертого порядку з проміжним підсу­мком за балансовими рахунками третього та другого порядків (аналогічно і за позабала­нсовими рахунками). В оборотно-сальдовому балансі відображаються підсумки за кож­ним класом рахунків і загальний підсумок за всіма рахунками банку. Правильність складання щоденного балансу оборотів та залишків контролюється рівністю дебетових і кредитових оборотів та залишків за активом і пасивом. Наявність такої рівності є обо­в'язковою умовою початку нового банківського дня. Щоденний оборотно-сальдовий баланс перевіряється і підписується керівником і головним бухгалтером або особами, які ним уповноважені.

Детальна інформація про кожного контрагента та кожну операцію фіксується на рівні аналітичного обліку на аналітичних рахунках з допомогою параметрів аналітичного обліку.

Параметри аналітичного обліку включають параметри контрагентів (клієнтів), до­кументів, договорів та безпосередньо параметри аналітичних рахунків. Усі параметри подіїяються на дві групи — обов'язкові і необов'язкові.

Обов'язкові параметри вводяться із врахуванням вимог НБУ щодо звітності банків. Вони є обов'язковими для заповнення при занесенні у комп'ютерну систему нового контрагента або при відкритті аналітичного рахунку. Серед обов'язкових параметрів розділяють загальні і спеціальні. Загальні параметри застосовуються до всіх аналітич­них рахунків. Спеціальні параметри застосовуються до аналітичних рахунків залежно від їх економічного змісту, а також використовуються для автомати30ваного ведення окремих операцій банків та для надання звітності Національному банку. Значення обов'язкових параметрів аналітичного обліку в електронному вигляді наведено в класи­фікаторах, адаптованих до формування економічних показників для подання фінансо­вої та статистичної звітності, що входять до пакета довідників, які Національний банк доводить до відома банків.

Необов'язкові параметри є рекомендованими для заповнення. Вони можуть викори­стовуватись при організації внутрішнього обліку в банку, а також при наданні звітності іншим органам.


Усі номери рахунків аналітичного обліку формуються за такою схемою: АААА КЕЕЕЕЕЕЕЕЕ

1. АААА — номер балансового (позабалансового) рахунку (4 символи).

2. К— ключовий розряд (1 знак).

3. ЕЕЕЕЕЕЕЕЕ — інформація про аналітичний рахунок (до 9 символів).

Довжина номера рахунку не є фіксованою. Максимальна довжина номера рахунку становить 14 цифр, мінімальна — 5 цифр.

Сегмент ЕЕЕЕЕЕЕЕЕ визначається банком самостійно. До складу цього сегмента може включатись код контрагента, порядковий номер рахунку, номер філії, код валюти тощо. У разі необхідності банки можуть самостійно збільшувати кількість необхідних атрибутів поза номером рахунку.

До розрахунку ключового розряду входять сегменти АААА, ЕЕЕЕЕЕЕЕ номера ра­хунку і код банку.

У разі відкриття банком аналітичного рахунку для обліку операцій з контрагентами або рахунку клієнта банк зобов’язаний заповнювати такі параметри:

• код контрагента;

• ідентифікаційний код/номер;

• резидентність;

• код власного підрозділу банку;

• код країни;

• ознака інсайдера;

• інституційний сеКт ор економіки;

• форма власності;

• види економічної діяльності;

• організаційно-правова форма господарювання.

Під час проведення банком розрахункових та касових операцій в документах запов­нюються стандарти30вані реквізити, які називаються параметри документів. До них відносяться:

• символ касових оборотів;

• параметр розподілу суми оборотів за рахунком за визначеним критерієм;

• код контрагента;

• код операції;

• код країни платника.

До загальних обов'язкових параметрів договорів та аналітичних рахунків належать:

• номер аналітичного рахунку;

• номер балансового (позабалансового) рахунку;

• код контрагента;

• код валюти або банківського металу;

• характеристика аналітичного рахунку.

До спеціальних обов'язкових параметрів договорів та аналітичних рахунків належать:

• процентна ставка;

• розподіл аналітичного рахунку за визначеним критерієм;

• додатковий розподіл аналітичного рахунку за визначеним критерієм;


Для рахунків, за якими обліковуються надані або отримані кредити, банк має запов­нювати такі спеціальні параметри:

• початковий строк видачі кредиту;

• строк до повернення кредиту;

• строк пролонгації;

• параметр забезпечення кредиту;

• параметр ризику, який визначає категорію ризику кредиту.

Для рахунків, за якими обліковуються розміщені або залучені банком депозити, ма­ють заповнюватися такі спеціальні параметри:

• строк розміщення (залучення) депозиту;

• строк повернення депозиту.

Для рахунків з обліку цінних паперів банк має заповнювати такі спеціальні параметри:

• строк до погашення;

• місце емісії цінних паперів.

Для позабалансових рахунків розділів 90-93 Плану рахунків має зазначатися пара­метр строку до погашення позабалансових зобов’язань і вимог, наданих та отриманих банком.

Сукупність усіх аналітичних рахунків банку утворює внутрішній план рахунків. Бан­ки самостійно визначають власну систему аналітичного обліку, створюючи внутрішній план рахунків, що містить опис характеристики кожного рахунку або групи рахунків, порядок їх відкриття та закриття.

Всі рахунки (поточні, кредитні, депозитні та ін.), що відкриваються юридичним і фізичним особам, а також рахунки за внутрішніми операціями банку реєструються в книзі відкритих рахунків, яка ведеться в електронній або паперовій формі в розрізі ба­лансових рахунків четвертого порядку та включає такі позиції щодо рахунку:

• номер балансового рахунку;

• номер особового рахунку;

• код контрагента;

• найменування контрагента;

• дата відкриття рахунку;

• дата закриття рахунку.

Книга реєстрації відкритих рахунків нумерується, прошнуровується, засвідчується підписами керівника та головного бухгалтера банку, скріплюється відбитком печатки банку та зберігається у призначеної відповідальної особи. Головний бухгалтер банку може надавати право ведення книги відкритих рахунків відповідним підрозділам банку. Книги відкритих рахунків банк може вести у розрізі окремих балансових рахунків (наприклад, для обліку вкладень у цінні папери; обліку внесків акціонерів або вкладів фізичних осіб тощо) або структурних підрозділів служби бухгалтерського обліку. Кожна підсистема з реєстрації відкритих рахунків та обліку окремих операцій (цінні папери, кредити, депозити, основні засоби тощо) повинна працювати так, щоб вся інформація за рахунками цих підсистем включалася до загальних даних банку. Головний бухгалтер банку контролює правильність ведення книги відкритих рахунків. У разі закриття раху­нку в книзі проставляється дата його закриття. Номери закритих рахунків не можуть бути присвоєні новим клієнтам банку.


Запитання для перевірки знань

1. Які види обліку, що ведуться банками України є обов'язковими?

2. Хто є користувачами інформації, яку надає система фінансового обліку банку?

3. На основі якого виду обліку банки складають внутрішню звітність, що використову­ється для забезпечення внутрішніх потреб банку в інформації?

4. Чим фінансовий облік відрізняється від управлінського та податкового обліку?

5. З якою метою здійснюється державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансо­вої звітності в Україні?

6. Який державний орган в Україні встановлює порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в банках?

7. З якою метою було створено Комітет з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку ?

8. Які цілі діяльності викладено у статуті Ради з міжнародних стандартів бухгалтерсь­кого обліку?

9. Як називаються стандарти, які випускаються Радою з міжнародних стандартів бух­галтерського обліку?

10. і? якій мірі Міжнародні стандарти фінансової звітності застосовуються банками України ?

11. Що являє собою концептуальна основа складання та подання фінансових звітів, розроб­лена КМСБО та які складові вона охоплює ?

12. В яких нормативно-правових актах викладено концепції фінансового обліку та звітнос­ті в Україні?

13. Згідно із Законом України «Нро бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на яких принципах ґрунтується ведення бухгалтерського обліку та складання фінансо­вої звітності?

14. Що слід розуміти під обліковою політикою банку і які обов'язкові складові вона має охо­плювати ?

15. Що являє собою операційна діяльність банку?

16. Які функції виконують працівники фронт-офісу та бек офісу?

17. Що є підставою для відображення банківської операції в бухгалтерському обліку?

18. На які види класифікуються банківські документи ?

19. В якому випадку первинні документи не можуть бути підставою для бухгалтерського обліку?

20.Які два види контролю поєднує в собі система внутрішнього контролю банку? 21.Як здійснюється попередній, первинний та подальший бухгалтерський контроль? 22. Дайте визначення елементів бухгалтерського рівняння. 23.3 яких елементів складається Т-подібна модель рахунку?

24. Як визначається сальдо за активними і пасивними рахунками ?

25. Які чотири типи операцій виділяють за їх впливом на бухгалтерське рівняння ?

26. На які види поділяються бухгалтерські балансові та позабалансові рахунки ?

27. Скільки класів має План рахунків бухгалтерського обліку банків України і як вони нази­ваються ?

2%. Дайте визначення регістрів аналітичного і синтетичного обліку та назвіть їх основні форми.


29. На які групи поділяються параметри аналітичного обліку?

30. За якою схемою формуються номери рахунків аналітичного обліку?

 

Тести

1. На основі якого виду обліку банки складають фінансову звітність ?

а) фінансового;

б) управлінського;

в) податкового.

2. Що означає термін «Міжнародні стандарти фінансової звітності» у його широкому ро-
зумінні?

а) Міжнародні стандарти фінансової звітності (МСФЗ), які почали публікуватися
РМСБО з 2001 року;

б) Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку (МСБО);

в) Тлумачення МСБО та МСФЗ;

г) усе перераховане вище.

3. Скільки міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (МСБО) було видано Коміте-
том з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку за період його діяльності?

а) 29;

б) 41;

в) 100;

г) 8?

4. Згідно з Концептуальною основою складання та подання фінансових звітів, опублікова-
ною КМСБО, принцип нарахування відноситься до:

а) принципів обліку;

б) якісних характеристик інформації, що наводиться у фінансовій звітності;

в) основоположних припущень;

г) основи оцінки елементів фінансової звітності.

5. Згідно з Концептуальною основою складання та подання фінансових звітів, опублікова-
ною КМСБО, принцип безперервності відноситься до:

а) принципів обліку;

б) якісних характеристик інформації, що наводиться у фінансовій звітності;

в) основи оцінки елементів фінансової звітності;

г) основоположних припущень.

6. у якому році Комітет з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку було перейме-
новано на Раду з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку:

а) 1973;

б) 1990;


в) 2000;

г) 2007?

 

7. Згідно з Концептуальною основою складання та подання фінансових звітів, опублікова-
ною КМСБО, процес визначення грошових сум, за якими мають визнаватися і відобра-
жатися елементи фінансових звітів в балансі та у звіті про фінансові результати, на-
зивається:

а) визнання;

б) оцінка;

в) переоцінка;

г) розкриття.

8. Згідно з Концептуальною основою складання та подання фінансових звітів, опублікова-
ною КМСБО, історична собівартість відноситься до:

а) принципів обліку;

б) якісних характеристик інформації, що наводиться у фінансовій звітності;

в) основоположних припущень;

г) основи оцінки елементів фінансової звітності.

9. Згідно з Концептуальною основою складання та подання фінансових звітів, опублікова-
ною КМСБО, до основоположних припущень відноситься:

а) зрозумілість;

б) повне висвітлення;

в) історична собівартість;

г) нарахування;

д) відповідність доходів і витрат;

е) безперервність;

ж) порівнянність.

10. У якому нормативно-правовому акті визначено принципи, на яких базується ведення
бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності банками України ?

а) Законі України «Про банки і банківську діяльність»;

б) «Положенні про організацію бухгалтерського обліку та звітності у банках України»;

в) «Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків Украї-
ни»;

г) «Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків
України».

II.Який принцип бухгалтерського обліку вимагає постійного, із року в рік, застосування банком обраної облікової політики ?

а) єдиного грошового вимірника;

б) повне висвітлення;

в) історична собівартість;

г) нарахування та відповідність доходів і витрат;


д) послідовність;

е) безперервність;

ж) обачність.

12. Як називається принцип бухгалтерського обліку, згідно з яким активи і пасиви облікову­ються пріоритетно за вартістю їх придбання чи виникнення ?

а) єдиного грошового вимірника;

б) повне висвітлення;

в) історична собівартість;

г) нарахування та відповідність доходів і витрат;

д) автономність;

е) безперервність;

ж) обачність.

13.Як називається принцип бухгалтерського обліку, згідно з яким доходи і витрати відо­бражаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів ?

а) єдиного грошового вимірника;

б) повне висвітлення;

в) історична собівартість;

г) нарахування та відповідність доходів і витрат;

д) автономність;

е) безперервність;

ж) обачність.

14.Як називається принцип бухгалтерського обліку, згідно з яким припускається стабіль­ність грошової одиниці?

а) єдиного грошового вимірника;

б) повне висвітлення;

в) історична собівартість;

г) нарахування та відповідність доходів і витрат;

д) автономність;

е) безперервність;

ж) обачність.

15.Як називається принцип бухгалтерського обліку, згідно з яким в бухгалтерському обліку мають застосовуватися методи оцінки, відповідно до яких активи та дохід не завищу­ватимуться, а зобов’язання та витрати не занижуватимуться?

а) єдиного грошового вимірника;

б) повне висвітлення;

в) історична собівартість;

г) нарахування та відповідність доходів і витрат;

д) автономність;

е) безперервність;

ж) обачність.


16. Період дня, протягом якого відбувається обслуговування клієнтів в банку називається:

а) операційним днем банку;

б) операційним часом;

в) часом технологічного оброблення інформації.

17. Які з наведених нижче функцій виконують працівники бек-офісу банку?

а) реєстрацію операцій і введення потрібних даних до автомати30ваної системи банку;

б) нарахування процентів за кредитами і депозитами, комісійних тощо;

в) перевіряння правильності відображення операцій;

г) укладання відповідних угод з клієнтами

д) усі названі вище види робіт

 

 

18. Попередній внутрішній бухгалтерський контроль передбачає:

а) перевірку відповідності операції вимогам законодавства України;

б) візуальну перевірку правильності складання документів та наявності підписів на них;

в) перевірку стану організації операційної діяльності банку;

г) перевірку правильності реєстрації, належного оформлення виконаних операцій.

19. В якій фінансовій звітності банк повинен розкривати інформацію про зміни положень
облікової політики та причини цих змін?

а) звіті «Баланс»;

б) звіті про фінансові результати;

в) звіті про рух грошових коштів;

г) примітках.

20. Які з наведених нижче параметрів аналітичного обліку відносяться до спеціальних обо-
в'язкових параметрів договорів та аналітичних рахунків ?

а) номер балансового (позабалансового) рахунку;

б) код контрагента;

в) код валюти або банківського металу;

г) процентна ставка.

 

Задачі

Задача 1.1.

Які з принципів бухгалтерського обліку та звітності застосував банк в кожному з наведених нижче випадків?

1. 5 березня банк залучив від фізичної особи депозит терміном на 6 міс. на умовах виплати відсотків в кінці терміну депозиту. Ра30м з тим, в кінці березня банк нара­хував процентні витрати за даним депозитом.

2. Василенко П.Р. є одним із власників банку. У грудні він придбав для себе новий буди­нок вартістю 1000 000 грн. Вартість цього будинку не була відображена в активах банку.


3. Упродовж п'яти років банк застосовує один і той самий метод амортизації основних засобів.

4. Банк відобразив у своєму річному звіті «Баланс» будівлю, в якій він розташований, за вартістю ї"ї придбання, хоча ринкова вартість на дату складання фінансової звіт­ності була більшою.

5. Банк надав підприємству в фінансовий лізинг (оренду) обладнання. Вартість цього обладнання банк відобразив у звіті «Баланс» у складі статті «Інші фінансові активи», а не у статті «Основні засоби та нематеріальні активи».

6. В кінці кожного місяця банк нараховує проценти за наданими клієнтам кредитами і відображає їх за рахунками процентних доходів, хоча в більшості випадків клієнти платять нараховані за кредитами проценти в наступному після нарахування місяці.

Задача 1.2.

З наведеного нижче переліку виберіть, що належить до активів, зобов’язань та капі­талу банку:

а) ощадні (депозитні) сертифікати, емітовані банком;

б) кошти на кореспондентських рахунках інших банків;

в) результати переоцінки основних засобів;

г) основні засоби;

д) кредити, надані клієнтам;

е) банкноти та монети національної валюти в касі банку;
є) власні акції, що викуплені в акціонерів;

ж) акції підприємства, що придбані банком до свого торгового портфеля;

з) кошти на вимогу фізичних осіб;

и) емісійні різниці;

і) нематеріальні активи;

ї) інвестиції в дочірні компанії.

Задача 1.3.

На які елементи бухгалтерського рівняння і як вплинуть (збільшать чи зменшать) наступні банківські операції:

а) продаж банком власних основних засобів;

б) купівля банком акцій підприємства;

в) перерахування коштів з поточного рахунку клієнта на строковий;

г) купівля касою банку доларів СІЛА за гривні;

д) одержання короткострокового кредиту від іншого банку;

е) перерахування за дорученням клієнта коштів з його поточного рахунку на користь
особи, яка обслуговується в іншому банку.

Задача 1.4.

Вкажіть, чи дебет буде збільшувати (+) чи зменшувати (-) кожен із зазначених ниж­че рахунків Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України:

1) 1001 «Банкноти та монети в касі банку»;

2) 5000 «Зареєстрований статутний капітал банку»;


3) 2600 «Кошти на вимогу суб’єктів господарювання»;

4) 2630 «Короткострокові вклади (депозити) фізичних осіб»;

5) 2902 «Кредиторська заборгованість за прийняті платежі»;

6) 2202 «Короткострокові кредити на поточні потреби, що надані фізичним особам»;

7) 1500 «Кореспондентські рахунки, що відкриті в інших банках»;

8) 6110 «Комісійні доходи від розрахунково-касового обслуговування клієнтів»;

9) 2608 «Нараховані витрати за коштами на вимогу суб’єктів господарювання»;

10) 7021 «Процентні витрати за строковими коштами суб’єктів господарювання».

Задача 1.5.

Вкажіть, чи кредит буде збільшувати (+) чи зменшувати (-) кожен із зазначених ни­жче рахунків Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України:

1) 1200 «Кореспондентський рахунок банку в НБУ»;

2) 1600 «Кореспондентські рахунки інших банків»;

3) 2625 «Кошти на вимогу фізичних осіб для здійснення операцій з використанням платіжних карток»;

4) 2615 «Довгострокові вклади (депозити) суб’єктів господарювання»;

5) 9129 «Інші зобов’язання з кредитування, які надані клієнтам»;

6) 3400 «Запаси матеріальних цінностей на складі»;

7) 4400 «Основні засоби»;

8) 5040 «Прибуток звітного року, що очікує затвердження»;

9) 4102 «Інвестиції в асоційовані банки»;

10) 6046 «Процентні доходи за іпотечними кредитами, що надані фізичним особам».


Розділ 2

ОБЛІК ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ БАНКУ

 

Питання до розгляду

2.1. Поняття та структура власного капіталу банку.

2.2. Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про власний капітал.

2.3. Облік операцій з формування статутного капіталу.

2.4. Облік операцій із збільшення статутного капіталу.

2.5. Облік викуплених власних акцій.

2.6. Облік розрахунків за дивідендами.

2.7. Розкриття інформації про власний капітал.

 

2.1. Поняття та структура власного капіталу банку

Власний капітал банку — це залишкова частка в активах банку після вирахування всіх його зобов’язань. Власний капітал також ще називають чистими активами.

Структура власного капіталу банку залежить від організаційно-правової форми бан­ківського бізнесу та законодавчих вимог. Згідно із Законом України «Про банки і бан­ківську діяльність» від 7.12.2000 р. №2121-111, банки в Україні створюються у формі відкритого акціонерного товариства або кооперативного банку. Капітал банку склада­ється з:

• основного капіталу;

• додаткового капіталу.

Основний капітал банку включає сплачений і зареєстрований статутний капітал і розкриті резерви, які створені або збільшені за рахунок нерозподіленого прибутку, над­бавок до курсу акцій і додаткових внесків акціонерів у капітал, загальний фонд покрит­тя ризиків, що створюється під невизначений ризик при проведенні банківських опе­рацій, за винятком збитків за поточний рік і нематеріальних активів. Розкриті резерви включають і інші фонди такої самої якості, які повинні відповідати таким критеріям:

1) відрахування до фондів мають здійснюватися з прибутку після оподаткування або з прибутку до оподаткування, скоригованого на всі потенційні податкові зобов’язання;

2) фонди і рух коштів до них та з них повинні окремо розкриватись у опублікованих звітах банку;


у МСБО 1 «Подання фінансових звітів» містяться загальні вимоги щодо складання і подання фінансової звітності, у тому числі стосовно подання інформації про власний капітал та дивіденди.

МСБО 32 «Фінансові інструменти: подання» встановлює принципи подання фінан­сових інструментів як зобов’язань або власного капіталу і згортання фінансових активів і фінансових зобов’язань. Він застосовується до класифікації фінансових інструментів (з точки 30ру емітента) на фінансові активи, фінансові зобов’язання та інструменти власного капіталу; до класифікації пов'язаних з ними відсотків, дивідендів, збитків та прибутків, а також обставин, за яких слід згортати фінансові активи та фінансові зобов’язання.

МСБО 32 визначає інструмент власного капіталу як будь-який контракт, який засвід­чує залишкову частку в активах суб’єкта господарювання після вирахування всіх його зобов’язань. Прикладами інструментів власного капіталу є звичайні акції без права до­строкового погашення, певні типи привілейованих акцій, а також варанти або продані опціони «кол», які дозволяють утримувачеві передплатити або придбати фіксовану кількість звичайних акцій без права дострокового погашення в емітента за фіксовану суму грошових коштів чи інший фінансовий актив.

Фінансовий інструмент є інструментом власного капіталу, якщо і тільки якщо вико­нано обидві умови а) та б):

а) інструмент не містить контрактного зобов’язання:

• надати грошові кошти або інший фінансовий актив іншому суб’єктові господа­рювання або

• обміняти фінансові активи чи фінансові зобов’язання з іншим суб’єктом гос­подарювання на умовах, які є потенційно несприятливими для емітента;

б) якщо інструмент погашатиметься або може бути погашеним власними інструментами
капіталу емітента, такий інструмент:

• є непохідним інструментом, який не містить контрактного зобов’язання еміте­нта надавати змінну кількість власних інструментів капіталу, або

• є похідним інструментом, який погашатиметься емітентом шляхом обміну фік­сованої суми грошових коштів або іншого фінансового активу на фіксовану кількість його власних інструментів капіталу. З цією метою власні інструменти капіталу емітента не містять інструменти, які самі є контрактами на майбутнє отримання чи надання власних інструментів капіталу емітента.

На визначення величини власного капіталу суттєвий вплив має класифікація фінансо­вих інструментів, які володіють як характеристиками власного капіталу, так і зобов’язання.

Як зазначається у МСБО 32, класифікація фінансових інструментів на фінансові зобов’язання та інструменти власного капіталу має здійснюватися відповідно до сутності фінансового інструменту, а не його юридичної форми. Хоча сутність та юридична фор­ма фінансового інструмента, як правило збігаються, це відбувається не завжди. Деякі фінансові інструменти набувають юридичну форму капіталу, але за суттю є зобов’язаннями, інші можуть поєднувати характеристики, пов'язані з інструментами власного капіталу, та характеристики, пов'язані з фінансовими зобов’язаннями.



  

© helpiks.su При использовании или копировании материалов прямая ссылка на сайт обязательна.