|
|||
СЦЕНА ДРУГСЦЕНА ДРУГ
Бабуся і Вовк під страшний грім барабана виходять на галявину, на якій відпочивала Коза. У кози на руках було маленьке козиня.
КОЗА - Ви не могли б стукати тихіше?! У мене від вашої музики молоко кисне! БАБУСЯ - (незадоволено) Ага ... Ти теж тут? .. ВОВК - (бабусі) Це - Червона Шапочка? .. КОЗА - Я тобі дам - Червона Шапочка! Я тобі покажу - як обзиватися! БАБУСЯ - Но-но-но! Побережися, Коза! Не бачиш, з ким розмовляєш! Це ж Вовк! Він тебе зараз як з'їсть! КОЗА - (Здивовано) Це - Вовк? Якийсь він не такий ... Якийсь він ненормальний. БАБУСЯ - Якого маємо. Слухай, Коза, ти, випадково, мою онучку не бачила? КОЗА - Не бачила. Значить - це Вовк... Ану, Вовк, йди-но сюди. Вовк - Ви мені щось хочете сказати? Коза - Хочу!!! Ще й як хочу!! Йди но сюди! Бабуся - Назад!!! Дивись, як командує! Я вовка перша знайшла. Він мій. Нехай він спочатку мене з внучкою з`їсть, а потім за твоїх козенят візьметься. Коза - Поки він твою внучку з`їсть, мої козенята старими козлами помруть, а вовка так і не побачать! Так і не дізнаються з якої вони казки!
Я найсамотніша коза, І на щоці бринить сльоза, Без батька діточки ростуть у бідності вони живуть Пою, годую-який толк Якщо не з»їсть їх сірий вовк Ви ж самотню мати Маєте хоч трохи поважати.
Бабуся - ой, коза ти моя бідолашна! Знаєш на що надавити! На совість! Коза, а пішли разом мою внучку шукати? Коза - Пішли. Вовк - Вибачте, а можна одне питаннячко? Коза - Ну що тобі, любчику? Вовк - А що, я маю ще когось з`їсти? Коза - а як же!! Козеняток моїх, крихіток любих, кровиночок моїх? Вовк - А вам їх не буде шкода? Коза - Ти що , негіднику, знущатися вирішив? Казки не читав, чи що? Ми ж з тобою потім через вогнище будем стрибати. І живіт в тебя як лусне! Вовк - Матінко!... А як що я не захочу їсти ваших кровиночок? Коза - Як це – «не захочу»? Вовк - Ну, нехай я буду не голодний? Бабуся - досить базікати! За мною!
|
|||
|