Неправильна казка про Червону Шапочку»

⇐ ПредыдущаяСтр 4 из 9Следующая ⇒

«Неправильна казка про Червону Шапочку»

Дійові особи:

Вовк – дуже добрий;

Бабуся – дуже ображена;

Червона Шапочка– дуже весела;

Коза– дуже вперта;

Уже дорослий Ніф-Ніф– дуже ледачий;

Мисливець – дуже захоплений;

СЦЕНА ПЕРША

(На лісову галявину вибігає Вовк, молоденький, добренький, з сачком у руках. Бачить глядачів, намагається здатись їм злим та страшним.)

ВОВК – Отже, я – Вовк. Ви напевне, впізнали мене, по зовнішньому вигляду. Вигляд у мене, звичайно, не зовсім такий, який повинен бути у Вовка, але… Але ви не знаєте який я насправді! Я страшний – престрашний! Я пере-пере-пере…(Помічає метелика, біжить за ним, падає) Ой… Про що це я?... Ах, так, про погоду. Погода – краще не буває. Ні, буває звичайно, навіть краще, але тільки…(Знову помічає метелика, підкрадається до нього, але метелик відлітає) А що тільки? Ах,так, мій друг їжачок звуть його Толька. Але справа не в ньому. А в чому? А в тому справа, що я – Вовк. А якщо я Вовк, то я повинен з’їсти хоча б одну Червону Шапочку. Але що це таке – мені не пояснили. (Зітхає) Я з’їв уже багато Червоних Шапочок. Одного разу я зайшов до магазину (капелюхів) і перепробував усі шапки, які там були – і червоні, і сині, і зелені і багато інших. Така гидота. Але мені сказали , що це не те. Тоді я з’їв декілька Мухоморів, усі вони були у червону шапочку, та білу крапочку. Після цих Мухоморів у мене так живіт болів. А мені сказали, що після червоних шапочок животи не болять. Отже, це також не те. Значить, тут криється якась таємниця.

(Раптом десь далеко лунає страшенний гуркіт. Вовк злякавшись ховається в кущі. На сцену виходить Бабуся. Вона з усіх сил стукає по барабану. Здивований цим видовищем Вовк вилазить з кущів.)

Вовк– як голосно ви стукаєте…

Бабуся – Подобається?! Я можу стукати ще голосніше.

(Починає стукати ще голосніше. Вовк закриває вуха.)

Вовк – Вибачте, а навіщо ви стукаєте?

Бабуся – Це для моєї онучки! Боюсь, як би вона не заблукала. Я чекаю її уже стільки часу, стільки часу! А вона все не приходить, не відвідує свою хвору бабусю, таку бідолашну, таку стару. Ну, як їй не соромно?!

Вовк – (Здивовано дивиться на бабусю) Так… Погана у вас онука. Не чуйна. А ви ще голосніше постукайте, можливо вона відгукнеться.

Бабуся – Та я уже сто барабанів до дірок простукала, а вона навіть не відгукнулася. Сидить, напевно, десь там в кущах, їсть мої пиріжки, ненажера))))) А вона ж Червона Шапочка. І навіщо я тільки подарувала їй ту червону шапку?! Краще я б їй…

Вовк – (Перебиває) Вибачте, а як звати вашу онуку!?

Бабуся – Червона Шапочка.

Вовк – Червона Шапочка?... Ну тоді я пішов…

Бабуся – А ну постривай…

Вовк – Вибачте, але я поспішаю…

Бабуся – Стояти! А ти випадково не сірий вовк?

ВОВК- Так, я вовк. Я страшний, престрашний, пере-пере-страшний ...

БАБУСЯ- Так ти той самий Вовк?!

ВОВК - Ну, загалом -то, так ...

БУБУШКА - Знайшла! Рідний, ненаглядний, достукалася, догукатися! (На радощах бабуся підхопила Вовка на руки)

ВОВК- (Намагається вирватися) Але, дозвольте ...

БАБУСЯ - Не дозволю!

ВОВК - Але ж я повинен з'їсти вашу онучку!

БАБУСЯ - І це правильно!

ВОВК- (Вириваючись з обіймів бабусі) Правильно? Але ж ви, напевно, засмутитесь.

БАБУСЯ - Чудово! Які у вас великі вуха!

ВОВК - Загалом-то, так ...

БАБУСЯ - А які зуби! О-го-го!

ВОВК - Зуби як зуби ...

БАБУСЯ - А очі-то, очі! Просто, очиська!

ВОВК - Але як щодо вашої внучки? Питаннячко є.

БАБУСЯ - Та які питання?! З'їсти її, і все!

ВОВК - Але ж вона ж загине!

БАБУСЯ - Милий, ти що, неграмотний? Казку про Червону Шапочку не читав?

ВОВК - Не читав.

БАБУСЯ - Ех, ти! В кінці казки з'являються мисливці ...

ВОВК - (лякається) Ой! І що?

БАБУСЯ - (В сторону) Нервується... Не злякати б звіра.

ВОВК - Ви сказали, з'являються мисливці ... І що потім?

БАБУСЯ - А нічого. Ти ось що - ти з'їси спочатку мене, потім Червону Шапочку, а вже потім ...

ВОВК - Як?! І вас теж їсти? Таку стареньку? Таку симпатичну? Це вже занадто! Зрештою - це непристойно!

БАБУСЯ - А що тут непристойного? Ваша доля звірина така. Я сподіваюся, ваша зустріч вже відбулася?

ВОВК - Чия це - наша?

БАБУСЯ - Ну, твоя і Червоної Шапочки. "Шапочка, де живе твоя бабуся?" - Була така розмова?

ВОВК - Яка розмова?! Я її ще й в очі-то не бачив!

БАБУСЯ - (Дуже дивується) Не бачив?! Тоді - за мною, вперед!

ВОВК - Куди?

БАБУСЯ - Шукати мою внучку - Червону Шапочку!

ВОВК - Стривайте! Чим же закінчується ця казка?

Але бабуся, нічого не відповівши вовку, стрімко пішла стежкою. І вовк слухняно пішов за нею.

⇐ Предыдущая 1 2 345 6 7 8 9 Следующая ⇒