Розділ 71

Розділ 71

Настя відчинила навстіж вікно, впускаючи до кімнати ранок. Рожевим небом на сході починався новий день, який знову доведеться прожити в болі та надії. Звичний маршрут: кухня, кава, балкон, цигарка. Настя всілася зручніше на табуретці, запалила цигарку і за звичкою роздивлялася вулицю. Сьогодні її розбудили вибухи, які почалися о п’ятій ранку. Вставати не було сил, бо безсонна ніч жінку виснажила, але й сну не було. Багато хто вже так звик до вибухів, що спить і не прокидається навіть тоді, коли дрижить земля, а Настя так не може. Сон став настільки сторожкий, що кожен звук чути навіть крізь нього. «бабахи» вже стихли, і Настя насолоджувалася кавою і вранішньою свіжістю. Ніч трохи остудила від спеки закуте в бетон місто. Проїхав «віджатий» у маршрутника мікроавтобус. У відчинені дверцята було видно бойовиків у формі та касках з автоматами на грудях. «Недовго вам залишилося кататися», — подумала Настя, проводжаючи поглядом транспорт.

Настя зробила ковток кави і почула чоловічі голоси, які долинали з даху сусіднього будинку. Вона повернула голову і побачила на даху готелю «Центральний» кількох бойовиків. Чоловіки вовтузилися, щось там установлюючи. Коли вони зробили свою справу і спустилися по пожежній драбині на балкон п’ятого поверху, Настя обімліла. На її будинок було направлено дуло гранатомета. Чоловіки, помітивши жінку, про щось перемовилися, голосно пореготали, покурили і пішли в приміщення, а Настя не могла відірвати погляд від гранатомета. Їхня квартира була кутовою, один постріл міг легко зруйнувати ріг будинку.

— Щоб вам пусто було! — пробурчала Настя. — Цього ще клопоту бракувало!

Вона ввімкнула комп’ютер і задала пошук, щоб упевнитися, що не помиляється. Справді, бойовики встановили на даху гранатомет. І що робити? Міліції не пожалієшся, влада теж нічого не вдіє. Нещодавно знайома Насті розповіла, як на шосе Будівельників «захисники» на даху дев’ятиповерхівки влаштували вогневу точку. Бойовики затягли туди гранатомет, бо саме той будинок був на околиці міста, поблизу дороги, що веде на Луганськ. Мешканці вийшли гуртом, щоб прогнати їх звідти, але марно. Черга калаша вгору — і люди зрозуміли, що аргументів проти пострілів не знайти. Уже за годину «гості» з Чечні та Дагестану влаштували на даху шабаш: вони пили горілку, реготали і стріляли в повітря. Ввечері у найближчій квартирі продовжили гуляння — якась гнида знайшла для них і випити, і закусити, навіть приїхали на таксі повії. «Що ж, доведеться молитися, щоб гранатомет не вистрілив у цей бік, — подумала Настя. — Нічого змінити не можна».

Упродовж дня вона час від часу виходила на балкон і все поглядала у бік сусіднього будинку, плекаючи надію, що гранатомет приберуть звідти. Але він вороже поглядав на неї, не збираючись покидати своє зручне місце.

⇐ Предыдущая 64 65 66 67 686970 71 72 73 Следующая ⇒