Лікування.

Лікування.

1. Зупинка кровтечі.

2. Інфузійно-трансфузійна терапія. Остання проводиться після зупинки кровотечі або одночасно з нею (під час операції). Інфузію проводять через 2-3 вени.

3. Проводять пункцію периферичної вени, налагоджують систему і проводять катетеризацію великих вен (підключичної, яремної, великої підшкірної вени нижніх кінцівок і ін.). Масивна інфузійна терапія повинна проводитись під контролем ЦВТ. Всі розчини повинні бути теплими. Поновлення крововтрати донорською кров’юза принципом “крапля за краплю” зараз н практикується.

Трансфузійні посередники: кровозамінники гемодинамічної дії (колоїдні плазмозамінники) - поліглюкін, реополіглюкін, поліфер, желатинол. Препарати крові - еритромаси, плазма, альбумін і ін.

Кристалоїдні (сольові, електролітні) розчини (розчин Рингер-Лока) - лонтосоль.

Анафілактичний шок. В основі його виникнення є взаємодія антигена і антитіл. В хірургії він зустрічається при переливанні білкових кровозамінників, імунних препаратів, антибіатиків, деяких антисептиків (препаратів йоду).

Розрізняють такі форми анафілактичного шоку:

1) серцево-судинна форма, при якій розвивається гостра серцево-судинна недостатність (колапс), що проявляється тахікардією, порушенням ритму серцевих скорочень, фібриляцією шлуночків, зниженням артеріального тиску;

2) респіраторна форма, яка супроводжується гострою дихальною недостатністю: задишкою, ціанозом, клекочущим диханням, вологими хрипами в легенях. Такі зміни виникають внаслідок вибіркового набряку легеневої тканини, гортані, надгортанника, бронхоспазму;

3) церебральна форма, обумовлена гіпоксією, порушенням мікроциркуляції і набряком мозку. Вона проявляється розладами свідомості, розвитком коми, виникненням вогнищевої симптоматики порушення центральної інервації.

За важкістю протікання розрізняють чотири ступеня шоку:

І ступінь (легкий) характеризується зудом шкіри, висипкою, головним болем, головокружінням, відчуттям припливу до голови;

ІІ ступінь (середньої важкості) характеризується тим, що до вказаних симптомів приєднується набряк Квінке, тахікардія, зниження артеріального тиску, підвищення індексу Альговера;

ІІІ ступінь (важкий) проявляється втратою свідомості, гострою серцевою і дихальною недостатністю, високим індексом Альговера;

ІV ступінь (дуже важкий) супроводжуються втратою свідомості, низьким показниками гемодинаміки, пульс не визначається, артеріальний тиск низький.

Лікування проводиться по загальним принципам лікування шоку. Відновлення гемодинаміки, нормалізація ОЦК і мікроциркуляції. Можна застосовувати речовини, що інактивують антигенв організмі людини (пеніциліназу а2бо беталактамозу) при антибіотиковому шоці, або антигістамінні препарати, глікокортикоїди, 0,1 % розчин адреналіну. Їх вводять внутрішньовенно.

При анафілактичному шоці, що виник внаслідок введення медикаментозних препаратів, необхідно:

ü Негайно припинити введення лікарського препарату.

ü Покласти хворого на спину, закинути голову, висунути нижню щелепу вперед для запобігання западання язика і проводити серцево-легеневу реанімацію.

ü Якщо шок розвинувся внаслідок введення медикаменту або укусу комахи в кінцівку, необхідно накласти джгут і міхур з холодом.

ü Потім необхідно розчинити 1 мл 1 % розчину адреналіна гідрохлорида в 10 мл ізотонічного розчину хлориду натрію і ввести струйно внутрішньовенно.

ü Ввести суміш: 75-150 мл преднізолону або 200-250 мл гідрокортизону в комбінації з антигістамінними препаратами (1 мл 1 ; розчину дімедрола або 2 мл 2 % розчину супрастину, або 2 мл 2,5 % розчину пікольфену). В умовах ФАПу гормональні і антигістамінні препарати допускається вводити внутрішньом’язево, краще внутрішньовенно.

ü При наявності бронхоспазму необхідно ввести внутрішньовенно 10 мл 24 розчину еуфіліну на 500 мл 0,9 % розчині хлориду натрію зі швидкістю 40-60 крапель за 1 хвилину. Поряд з цим необхідно проводити оксигенотерапію. При набряку гортані в умовах стаціонару необхідно проводити інтубацію трахеї, трахеостомію.

ü При стійких гемодинамічних розладах необхідно внутрішньовенно ввести 5 мл 0,5 % розчину дофаміну на 250 мл 0,9 % розчину натрію хлориду, 400 мл реополіглюкіну і ін.

С е п т и ч н и й ш о к (бактеріально-токсичний) - реакція організму на прорив в кров гнійної інфекції або її токсинів. Це ускладнення виражається гострими опрушеннями кровобігу і мікроциркуляції в поєднанні з дією токсинів на клітинні мембрани тканин. Початковою ознакою бактерально-токсичного шоку є висока температура (до 40-410 С) з ознобом, проливним потом і зниженям температури до нормальної або субфебрильної величини. До цього приєднується психічне збудження, інколи психоз. Як і для іншого виду шока, характерні порушення з боку серця, легень, нирок.

Лікування:

1. Видалення гнійного джерела.

2. Етіотропна і патогенетична терапія (антибіотики, дезінтоксикаційна терапія, специфічний імуноглобулін), загальнозміцнююча терапія.

Е л е к т р о т р а в м а - це непередбачена патологічна дія електричного струму на організм, яка викликає системні функціональні порушення центральної нервової, централльно-судинної і дихальної систем та місцеві зміни. Таке ураження по частоті смертельних випадків займає одне з перших місць. Число загиблих від дії електирчного струму у світі щорічно досягає 25 тисяч.

Ступінь тяжкості уражень, щи виникають при цьому, залежить від параметрів електричного струму: сили, напруги, виду (постійний, змінний), а також від шляху проходження струму, тривалості його дії, електропровідності шкіри, фізіологічного стану організму, характеру навколишньго середовища (сухе, вологе).

Найтяжчі наслідки виникають, якщо петля струму пороходить через серце, легені, центральну нервову систему. Мокрий одяг, взуття, волога, пітна, ушкоджена шкіра створюють мінімальний опір струму, й небезпека ураження різко зростає. Чим сильніший опір шкіри, тим слабша загальна дія травми, але значно глибші місцеві зміни.

Електричний струм спричиняє термічне, механічне і хімічне ушкодження тканин. Термічна дія виражається в появі неспецифічних опіків і специфічних міток (знаків) струму на шкірі.

Для виникнення електротравми не обов’язковий безпосередній контакт із струмонесучим предметом. Струм може вражати при високій напрузі через дуговий розряд на відстані. При падінні і контакті із землею високовольтного дроту струм “розиікається” на певній ділянці землі.

За характером виникаючих порушень відмічають чотири ступені електротравми:

1. Судомні скорочення м’язів без знепритомлення, потерпілий переляканий, блідий, кричить.

2. Судомні скорочення м’язів із втратою і швидким відновленням свідомості, длідість шкіри, різкий переляк, крик про допомогу - самостійне звільнення від дії струму неможливе.

3. Судомні скорочення м’язів із знепритомленням, дихання утруднене, тони серця глухі, брадикардія або фібриляція шлуночків, голосові зв’язки спазмовані, потерпілий не може кричати навіть після опритомлення.

4. Клінічна смерть з асистолією або фібриляцією шлуночків на фоні судом, миттєвий різкий видих, зупинка дихання.

Розвиток термінальних станів при проходженні струму через організм виникає внаслідок дефібриляції шлуночків, зупинки серця через подразнення блукаючочого нерва, спазму коронарних судин, зупинки дихання через пригнічення дихального центру, спазму дихальних м’язів чи голосової щілини. Ці порушення виникають при верхніх петлях струму (рука - голова; рука - рука; ліва рука - права нога) чи повній петлі струму (дві руки - дві ноги).

Втрата свідомості при електротравмі триває від кількох хвилин до 1 години, інколи й набагато довше.

Найнебезпечнішим проявом електротравми є зупинка кровобігу та дихання.

У потерпілих може виникнути первинна зупинка дихання (судомне скорочення дихальних м’язів, пошкодження дихального центру), фібриляція серця чи пораження ЦНС з мінімальними проявами життєдіяльності. В останніх випадках пробудження хворих, заживо захоронених в землі, можливе, й послужило забобонам, начебто для повернення до життя потерпілих від електричного струму та блискавки потрібно закопувати в землю, “щоб позбавити їх струму”.

Навіть після тривалої зупинки кровобігу серцеву діяльність можна відновити. Відновлення у осіб молодого віку через 4-5 хвилин після зупинки призводить до повного виліковування, у осіб похилого віку цей час коротший.

У чому має полягати невідкладна допомога потерпілому? Потрібно якомога швидше припинити дію електирчного струму. Для цього треба вимкнути рубильник чи відвести від потерпілого дріт за допомогою сухої палиці, дошки та ін. Якщо це зробити неможливо, то перерубують дроти гострим предметом з дерев’яною ручкою на різних рівнях, щоб не виникло короткого замикання. Якщо дріт перерізати не має чим, потерпілого треба відтягнути, взявши за край одягу, не торкаючись оголених частин тіла.Якщо ураження сталося від високовольтної мережі, то підходити треба маленькими кроками чи пересуватися пригинаючись, щоб не потрапити під “крокову” напругу.

Характер лікувальних заходів залежить від тяжкості ураження. Навіть при легкому ступені, незважаючи на задовільний стан, потерпілого потрібно госпіталізувати у терапевтичний чи кардіологічний стаціонар. При більш важкому ураженні, у випадках втрати свідомості не варто застосовувати будь-які центральні аналептики для її відновлення. при непритомності, відсутності дихання, пульсації на магістральних судинах приступають до негайного проведення серцево-легеневої реанімації з подальшою госпіталізацією у відділення реанімації.

Тактика подання допомоги з приводу місцевих проявів електротравми така сама, як і при термічних опіках.

⇐ Предыдущая 1 2 3 45