ІІІ. За часом розвитку

ІІІ. За часом розвитку

1) виділяють первинний (ранній) шок, що розвивається після травми.

2) вторинний (пізній) шок, який виникає через декілька годин після травми, коли до нейрорефлекторних порушень приєднується інтоксикація внаслідок розпаду тканин.

Незважаючи на причини виникнення шоку, основним в його розвитку є порушення діяльності серцево-судинної системи - виникає вазоділятація і гіповолемія (зменшення об’єму циркулюючої крові - ОЦК), що розвиваються внаслідок крововтрати, перерозподілу рідини між кров’ю і тканинами. Невідповідність ОЦК і ємкості судинного русла приводить до зменшення хвилинного об’єму крові серця і порушень мікроциркуляції на рівні артеріоли - капіляри - венули, що, в свою чергу, приводить до серйозних обмінних порушень в організмі. Капіляри є безпосереднім місцем обміну речовин, і його інтенсивність залежить від рівня артеріального тиску, тонуса артеріол і в’язкості крові. Сповільнення кровотоку в капілярах приводить до агрегації форменних елементів крові, застою крові в капілярах, підвищення внутрішньоклітинного тиску і переходу рідкої частини крові (плазми) з капілярів в інтерстиціальний простір. Разом з тим в судинах внаслідок агрегації форменних елементів крові порушується її в’язкість, що приводить до зміни пливу крові (стаз, мікротромбування, монетні стовпчики). Порушення мікроциркуляції загрожує функціональному стану клітин. Неадекватний кровобіг в капілярах приводить до порушення обміну речовин в усіх органах і системах, що викликає зміни в діяльності печінки, нирок, серця та інших органах і закінчується поліорганнозю недостатністю. Ступінь функціональної недостатності органів залежить від важкості шоку і сили подразника.

Травматичний шок. Розвивається при масивних пошкодженнях м’яких тканин, переломах кіток, забоях, розривах внутрішніх органів. Головну роль в розвитку шока відіграє біль, дія токсичних продуктів розпаду тканині біологічно активних речовин - гістаміна, калікреїн-кінінової системи. Важливе значення у виникненні шоку має крововтрата, особливо її інтенсивність.Так, при сповільненій крововтраті і зменшенні ОЦК на 20-30 % наступає зниження АТ, тоді швидка і інтенсивна крововтрата та зниження ОЦК на 30 % може привести до смерті потерпілого. Зменшення ОЦК (гіповолемія) є основним патогенетичним фактором травматичного шоку. Стан кровобігу в організмі контролюється за пульсом і артеріальним тиском. Між ними існує прямий зв’язок: з розвитком шоку систолічний тиск знижується, а частота пульсу наростає. Виходячи з цього, Альговер запропонував індекс шоку, що визначається по співвідношенню рівня систолічного тиску і частоти пульсу. В нормі Індекс Альговера дорівнює:

60 уд./хв.

------------------ = 0,5

120 мм рт.ст.

Чим вище індекс, тим важкіший шок.

Перехід від легкого ступеня до вираженого шоку складає:

100 уд./хв.

------------------ = 1,0

100 мм рт.ст.

Важкий ступінь шоку дорівнює:

120 уд./хв.

----------------- = 1,5 і більше

80 мм рт.ст.

⇐ Предыдущая 123 4 5 Следующая ⇒