Додаток 3. Додаток 4

Додаток 3

Перші вірші та оповідання письменниця писала німецькою мовою. Тематика та жанрові особливості творчості:

1892р. – повість “Людина” ( на основі переробленого оповідання «Вона вийшла заміж», що було написане німецькою мовою) – тема молодої, ерудованої дівчини, яка не хоче жити тим життям, яким живуть її подруги в провінції.

1895р. – повість “Царівна” – дослідження внутрішнього життя дівчини, котра, відстоюючи свої переконання, знаходить силу покинути родину і самій заробляти свій хліб. Втілення гідності жінки, що усвідомила своє право на рівність.

1896р. – новела “Битва” – трагічна загибель лісу від рук людини.

1897р. – новела “Некультурна” – Єдність людини і природи. Людина – коваль свого щастя.

1898р. – новела “Меланхолійний вальс” – тема ролі мистецтва в житті людини

1902р. – повість “Земля” – людина і земля. Влада землі над людиною.

1909р. Повість “У неділю рано зілля копала” – гімн високому людському почуттю - коханню

1915 – 1917рр – оповідання “Юда”, “Назустріч долі”, “Лист засудженого вояка до своєї жінки” – крик болю й гніву, викликаного насильницькими картинами смерті ні в чому не винних людей.

Додаток 4

«Цікавинки» із життя письменниці з книги В. Шевчука

«З вершин і низин»

Зовнішність О. Кобилянської

В похилі літа О. Кобилянська виглядала так за описами близьких людей: темне волосся, крізь яке пробивалася ледь помітна сивина, гладко зачесане, поділене проділом, заплетене в коси, які укладалися позад голови і закріплялися шпильками, Брови виразно темні, обличчя поважне, серйозне й нагадувало більш чоловіче, ніж жіноче. На ньому ані зморшки, були вони ледь помітні тільки під очима. Лице матове, як буває в темних шатенок, широке чоло трохи виділялося на худорлявому обличчі, на вустах – вирах туги, мрії, осяяний добродушністю. Особливо виділялися темно-карі очі, які світилися вологим, променистим блиском, в них, як казали, ніби відбивалася свіжість травненої роси. Сумовитий вираз обличчя був майже завжди, навіть коли письменниця всміхалася. Була вона середнього зросту, одягалася охайно, гармонійно, строго і не за модою. Говорила м’яким притишеним голосом.

Трус у квартирі Кобилянської

Нелегко жилося письменниці під час окупації Буковини румунськими боярами. Хвиля репресій зачепила її брата Юліана (автора латинсько-угорського словника), якого боярська влада вигнала зі школи, а агенти сигуранци увірвались у робочий кабінет письменниці, перекинули все догори ногами, забравши листи, нотатки до нових творів, одну викінчену новелу. На щастя, архів письменниці зберігався не тут, а в брата, і тому уцілів. Забрані рукописи так і не повернули, незважаючи на неодноразові домагання, вони для літератури навіки пропали.

Поклонник «Землі»

Після надрукування повісті «Земля» О. Кобилянська одержала листа від якогось багатого землевласника, який запропонував їй свою руку і серце. Він висловив переконання, що жінка, яка так глибоко відчуває людські трагедії, зуміє глибоко любити. Кобилянська відповіла, що він помиляється: авторка «Землі» навряд чи може любити тих, хто загарбав собі селянську землю.

⇐ Предыдущая 16 17 18 19 20 21 222324 25 Следующая ⇒