25. Мови програмування.

Мова програмування - це формальна мова, що забезпечує зручний опис конкретних проблем, які формулюються людиною й розв'язуваних за допомогою комп'ютера. Мовою програмування пишеться програма, що дозволяє при її виконанні комп'ютером (обчислювальною системою) одержати конкретні результати. Мова програмування складається за допомогою відповідного алфавіту. Алфавіт мови програмування– це набір символів, які можуть бути використані при складанні програми. Алфавіт мови складають латинські великі і малі букви, арабські цифри від 0 до 9 та символ підкреслення, символи-розділювачі (пробіл, керуючі символи). Також до основних понять мови програмування належать оператори, ідентифікатори, числа, символи, рядки.

Мова програмування складається із двох складових: синтаксису й семантики. Синтаксис

визначає правила побудови із символів алфавіту спеціальних конструкцій, за допомогою яких можна складати різні алгоритми розв’язування задач.

Семантикою мови називають систему правил тлумачення конструкцій мови програмування.

Перехід від язикових конструкцій до машинних команд здійснює транслятор мови.

Та сама мова програмування може бути представлена різними реалізаціями, тобто зберігаються основні принципи й ідеї мови, розробляються зовсім різні транслятори, у синтаксисі допускаються деякі відмінності.

До основних понять мови програмування належать: оператори, ідентифікатори, числа, символи, рядки.

Мови програмування поділяються на мови високого й низького рівня відповідно до тем, у яких слід описувати завдання. Якщо мова близька до природної, вона називається мовою високого рівня, якщо ближче до машинних команд — мовою низького рівня. Наприклад, мови Си, Бейсик, Паскаль, Пролог — мови високого рівня, а мова асемблера — мова низького рівня.

Мови високого рівня можуть бути декларативними (наприклад, Пролог, ЛИСП) і процедурно-орієнтованими (наприклад, Си, Бейсик, Паскаль, Ада). Процедурні мови розвиваються в об'єктно-орієнтовані мови.

Та сама мова програмування може бути реалізованою у вигляді компілятора або інтерпретатора, наприклад, Quick Basic — компілятор, MSX Basic — інтерпретатор. Останнім часом з'явилися мови змішаного типу. Вони можуть бути як компіляторами(програма, що читає програму записану початковою мовою і записує її цільовою мовою), так і інтерпретаторами(програма, необхідна для виконання інших програм; вид транслятора) залежно від бажання користувача, наприклад мова програмування в СУБД Foxpro.

Розрізняють мови універсальні й спеціалізовані, до останніх можна віднести мови керування базами даних.

Розділяють мови, як і комп'ютери, по поколіннях.

Мови першого покоління: машинно-орієнтовані з ручним керуванням пам'яті на комп'ютерах першого покоління.

Мови другого покоління: із мнемонічною виставою команд, так звані автокоди.

Мови третього покоління: загального призначення, використовувані для створення прикладних програм будь-якого типу. Наприклад, Бейсик, Кобол, ' Си й Паскаль.

Мови четвертого покоління: удосконалені, розроблені для створення спеціальних прикладних програм, для керування базами даних. Наприклад, мови програмування, сумісні з dbase, SQL.

Мови програмування п'ятого покоління: мови декларативні, об'єктно-орієнтовані й візуальні. Наприклад, Пролог, ЛИСП, C++, С#, Visual Basic, Delphi.

З появою мережі Internet зв'язана розробка спеціалізованих мов програмування, які є інтерпритуємими. Інтерпретатори для них вбудовані в браузери. Це мови HTML, Javascript, Perl. рАоот

⇐ Предыдущая 1 2 34