ДЕ НОЧУЄ ТУМАН. СКАПУЮТЬ ЯГОДИ

ДЕ НОЧУЄ ТУМАН

Ліс був незнайомий, і за весь ранок я не надибав жодного боровика. Зате знайшов гарну уголовину з отакенними дубами й соснами. Та ще із сивим туманом, що не розсіявся з ночі. В улоговині теж не було білих грибів, але повеселілось. Адже колись дід Іван казав: — Боровики з туману силу п’ють. Де ночує туман, там обов’язково виростуть білі грибочки. А я тепер знаю, де ночує туман.

ЩОСЬ

І небагато вже лишалося — кроків десять — дванадцять, не більше. Якщо обережно, з купини на купину, то, може, й не замочившись доступив би. Але тут мої попутники заспішили, загукали: «На поїзд спізнимося, через тебе доведеться ночувати в цьому комариному розпліднику». Так і не додивився, що то червоніло серед густої осоки. Через тиждень я таки побував на тому болітці. Але на ньому вже горбатилися дві свіжі копиці — скосили осоку, і болітце відбілювало лисими куповатками. Досі не доберу, що то воно було. Серед осокового болітця і раптом червоне… Розповів якось товаришеві — сміється: — Щавель то кінський! Що там іще могло червоніти? А якщо не він? А коли інше, щось таке, чого й не бачив ще? І треба було мені тоді вернутись! Тож кроків десять — дванадцять лишилося, не більше.

СКАПУЮТЬ ЯГОДИ

Зі старої черешні на дорогу скапують перестиглі ягоди. Чорні-пречорні. І дорога рябіє темними плямами. Пригадую, ми завжди обносили цю черешню ще до того, як ягоди на ній почорніють. Бо росте вона посеред села, біля перехрестя, де завжди було повно дітвори. А тітка Мокрина, господиня, тільки з виду була строга, а насправді більше боялася, щоб хтось із нас не шелеснув з дерева додолу. Тепер діти не граються тут. Тепер у черешні новий хазяїн. Он яким штахетником одгородився… І з високих черешневих одводин перестиглі ягоди на землю кап, кап, кап…

⇐ Предыдущая 14 15 16 17 181920 21 22 23 Следующая ⇒