Annotation 21 страница

— Спрежду (сказав Карпалим), коли я броїв ув Орлеані, найдієвішою риторикою і найпереконливішим доказом, які я припас для дамуль, аби заманити їх у любовні сіті і злюбитися з ними, було відкрити їм очі на те, що їхні мужі страшенні ревнивці. Вигадав це не я. Про це написано у книгах, це підтверджує щоденний досвід, свідчать усілякі максими, приклади, закони. А вже як засяде їм у голові така думка, вони зроблять усе, щоб наставити чоловікам роги (небом не присягаю, але повірте й так), навіть якби їм довелося для цього ступити у слід Семираміді, Пасифії, Егесті, мешканкам острова Мандеса у Єгипті, яких освятили Геродот і Страбон, та іншим подібним левреткам. — Справді (сказав Понократ). Я чув, що одного разу до папи Івана XXII, прибулого до абатства Коньофон, звернулися абатиса і старші сестри, прохаючи дозволу сповідатися одна одній; вони стверджували, що жінки, у черниці пострижені, мають прогріхи, але їм соромно признаватися в них сповідникам-чоловікам, а одна одній вони, мовляв, під тайною сповіді каятимуться вільніше і простіше. «Я залюбки (відповів папа) дозволив би вам, аби не одна незручність. Треба дотримуватися тайни сповіді, а ви, жінки, берегти її не вмієте». — «Ба, вміємо (відказали вони). Ще краще за чоловіків». Того ж дня понтифік довірив їм на зберігання шкатулу, посадивши туди коноплянку, і попросив сховати її в надійній криївці; якщо вони збережуть секрет, то він обіцяє, даючи папське слово, їхню просьбу виконати; проте відкривати її ні в якому разі не вільно, під страхом анафеми і вилучення з церкви. Не встиг він вимовити своєї заборони, як сестричкам уже страшенно закортіло подивитися, що ж там усередині, вони тільки й ждали, щоб папа швидше пішов, аби кинутися до шкатулки. Благословивши їх, Святійший Отець рушив до себе. Ще й на три кроки не відійшов він від абатства, як добрі жіночки гуртом шатнулися відкривати заказану шкатулку і розглядати, що ж там таке. Назавтра папа знов одвідав їх, з наміром (як вони сподівалися) дати їм папську грамоту. Але той зажадав спершу принести йому шкатулу. Шкатулу принесено, але пташки там не було. Тоді папа сказав, що черницям буде важко зберігати тайну сповіді, з огляду на те, що вони так недовго зберігали тайну довіреної їм шкатули. — Пане магістре! Рад вас бачити! Слухав я вас з великою втіхою і вдячний за все Богові. Ми з вами не бачилися відтоді, як ми з нашими давніми друзями, Антуаном Сапортою, Ґі Буґ є, Бальтазаром Нуає, Толе, Жаном Кантеном, Франсуа Робіне, Жаном Пердріє і Франсуа Рабле, грали у Монпельє Мораліте про того, хто німкеню узяв. — Я бачив його (сказав Епістемон). Люблячий муж хотів, щоб жінка заговорила. Вона і справді заговорила завдяки умінню лікаря й хірурга, які підтяли їй під'язичну зв'язку. Але, відзискавши дар мови, вона заходилася так язиком калатати, що чоловік знову побіг до лікаря просити засобу, аби її зацитькати. Лікар відповів, що до його послуг є чимало засобів, аби змусити жінку заговорити, але нема жодного, щоб зацитькати її; єдиний, мовляв, засіб від безперервної жіночої балакні — це глухота мужева. Медики щось там почаклували, і цей сірома оглух. Жінка, побачивши, що йому позакладало і вона говорить на вітер, розсатаніла. Лікар зажадав гонорару, а муж сказав, що йому справді позакладало і він не чує, про що його просять. Тоді лікар нишком підсипав чоловікові якийсь порошок, і чоловік здурів. Здурілий муж і навісна жінка одностайно кинулися з кулаками на лікаря і хірурга і на болото побили їх. Зроду в житті я так не реготав, як над цією блазнею у дусі Патлена. — Вернімось до наших баранів (сказав Панурґ). Ваші слова в перекладі з тарабарщини на францужчину означають, що я можу сміливо женитись, а про роги не думати. Ну, та це вилами по воді писано. Пане навчителю! Я дуже боюсь, що ви через наплив пацієнтів у мене на весіллі не погуляєте. Але я на вас не ображусь. Кал та урина — медикам страва первинна;
Іншим солома воно, їм це добірне зерно.

— Ви цитуєте неправильно (сказав Рондибіліс), другий вірш читається так: Нам-бо на груди зірки, вам — самі гімняки.

— Як жона моя занедужає… — Я подивлюся (сказав Рондибіліс) її урину, звідаю пульсу і обмацаю підчерев'я і пупове кільце, як приписує Гіппократ, Афоризми, книга II, 35. — Ні, ні (сказав Панурґ), це ні до чого. Се стосується тільки нас, законників, у нас передбачена рубрика De ventre inspiciendo^[304]. Я б їй гарненьке промивання зробив. Словом, ви не матимете промитої години. Ліпше я вам шкварок додому пришлю, і ви будете вічним нашим другом. Тут Панурґ підступив до Рондибіліса і мовчки тицьнув йому в руку чотири нобілі з зображенням троянди. Рондибіліс узяв монети без усякого сорому, а потім удав, ніби збентежений і обурений. — Ге, ге, ге, пане, це ви даремно! — сказав він. — А втім, вельми вам вдячний. З людей поганих я нічого не беру, зате добрим ні в чому не відмовляю. Завше до ваших послуг. — За плату, — мовив Панурґ. — Авжеж, — відгукнувся Рондибіліс. Розділ XXXV
Як філософ Труйоґан толкував, чим шлюбне життя трудне

Після цього Пантагрюель звернувся до філософа Труйоґана: — Тепер, щирий наш друже, походня передається до ваших рук. Ваша черга відповідати. Жениться Панурґ чи не жениться? – І те, і те заразом, — відповів Труйоґан. — Що це ви кажете? — спитав Панурґ. — Те, що чули, — відповів Труйоґан. — А що я чув? — спитав Панурґ. — Те, що я сказав, — відповів Труйоґан. — Га-га! — сказав Панурґ. — Отже, я пас? Ну, то як же, женитись мені чи ні? — Ні те, ні те, — відповів Труйоґан. — Отуди к бісу! (сказав Панурґ). У мене глузд за розум завертає! Стривайте, ось я закладу окуляри на ліве вухо, так буде краще чути. Аж це укмітив Пантагрюель, як до зальних дверей підбіг песик Ґарґантюа, якого той назвав Кином, бо така була окличка Товитового собаки. Тоді він ознаймив усім до слуху: — Наш цар іде. Встаньмо! Не встиг Пантагрюель це вимовити, як до бенкетної зали вступив Ґарґантюа. Всі повставали і віддали чолом. Ласкаво до всіх привітавшись, Ґарґантюа сказав: — Любі друзі, зробіть мені втіху, спасибі вам, не покидайте своїх місць і не уривайте бесіди. Присуньте моє кріселко ось до цього краю столу. Вина мені насипте. Ну що, п'ю до всього товариства. Будьмо! А тепер скажіть: про що мова? Пантагрюель відповів йому так: за другою стравою Панурґ запропонував розв'язати проблему, мусить він женитися чи не мусить, і отець Гіппотадей та магістр Рондибіліс уже відповідь дали, а перед тим, як царю сюди ввійти, відповідь давав його підданець Труйоґан. І спершу, коли Панурґ задав йому питання: «Женитися мені чи не женитися? », він відповів: «І те, і те заразом», а вдруге промовив: «Ні те, ні те». Панурґ поремствував на каверзні й плутані відповіді і заявив, що для нього це темний ліс. — А я (сказав Ґарґантюа), здається, його зрозумів. Це мені нагадало відповідь давнього філософа, якого запитали, чи мав він жінку, ту, яку йому назвали. «Я її — так, — сказав він, — а вона мене — ніяк. Я її був посідач, а вона мене не посідачка». — Так само, — сказав Пантагрюель, — відповіла одна служниця у Спарті. Її спитали, чи зналася вона з мужчинами. Вона відповіла, що — ні, ніколи, хоть мужчини з нею іноді зналися. — Отож (сказав Рондибіліс), будемо нейтральні у медицині і серединку-наполовинку у філософії, поєднуючи ту і другу крайність, відкидаючи ту і другу крайність і нарівно поділяючи час між тією і другою крайністю. — Святий Посланник (сказав Гіппотадей), по-моєму, висловився куди ясніше, кажучи: «Щоб жонаті були, наче не жонаті, щоб ті, хто має жінку, були наче не мають». — Я толкую (сказав Пантагрюель) оце мати і не мати жінку ось як: мати жінку — це означає визнавати за нею те, до чого її Природа створила, себто бути помічницею, відрадою і супутницею мужевою; не мати жінки — це значить не бабитися з нею, не поганити ради неї щирої і високої любови, якою чоловік до Бога пройнявся, не забувати своєї повинности перед отечеством, панством і друзями і на догоду малжонці своїх трудів і занять не занедбувати. Отже, як вираз, мати чи не мати жону, ми сприймемо саме так, то він не здасться нам ні каверзним, ні плутаним. Розділ XXXVI
Дальший тяг відповідей Труйоґана, філософа ефектичного і пиронійського

— На словах ви, як на цимбалах (відповів Панурґ). А в мене таке враження, ніби я спустився на дно тієї темної криниці, де, за Гераклітом, таїться істина. Нічогісінько не бачу, нічого не чую, всі мої чуття заніміли, мене ніби зурочено. Спробую іншу мову. Щирий наш друже, сидіть на місці; не лапайте кишені. Кинемо кості інакше, годі розділювальними фразами говорити; вам уже, я бачу, ці роз'єднані члени у печінках. Отож, на Бога, женитися мені чи не женитися? Труйоґан. Либонь. Панурґ. А як я не женюсь? Труйоґан. Ніякого лиха в цьому не бачу. Панурґ. Не бачите? Труйоґан. Ні, як мене очі не підводять. Панурґ. Ая бачу понад п'ятсот. Труйоґан. Перерахуйте. Панурґ. Десь так, як замінити відоме число невідомим, певне — непевним… загалом, чимало. Труйоґан. Я вас слухаю. Панурґ. Я не можу обійтися без малжонки, сто чортів! Труйоґан. Не згадуйте цих паскудних тварюк. Панурґ. На Бога, будь ласка! Мешканці мого Сальмі кажуть, що спати одному, без жінки, не мед, і на те саме нарікала у своїх лементах Дідона. Труйоґан. На ваш розсуд. Панурґ. Достолиха! За мною не заржавіє. Ну як, женитись мені? Труйоґан. Можливо. Панурґ. І мені буде добре? Труйоґан. Яку здибаєте. Панурґ. А як, з Божою помогою, здибаю добру, буду я щасливий? Труйоґан. Якоюсь мірою. Панурґ. Зайдімо з другого кінця. А як лиху? Труйоґан. Я за це не відповідаю. Панурґ. Але порадьте мені, благаю вас. Що мені робити? Труйоґан. Усе, що заманеться. Панурґ. А, враг би тебе взяв! Труйоґан. Не викликайте марюк, прошу вас. Панурґ. Будь ласка — Бога ради! Я вчиню саме так, як ви нараєте. Що ви мені раєте? Труйоґан. Нічого. Панурґ. Женитись мені? Труйоґан. Я тут ні при чому. Панурґ. Тоді я не женюсь. Труйоґан. Я умиваю руки. Панурґ. Як я не женюсь, то, отже, ніколи не буду рогатий? Труйоґан. Саме так. Панурґ. Даймо, я все-таки жонатий. Труйоґан. Кому даймо? Панурґ. Я кажу: припустімо, я жонатий. Труйоґан. Припустити можна все. Панурґ. Ускочив я по халяви! Ех, аби ж то вилаятися крізь зуби, все б на душі полегшало! Дарма, терпіння! Отже, як я женюсь, то буду рогатий? Труйоґан. Кажуть, буває. Панурґ. Ну, а як жінка попадеться мені скромна і честива, то я не буду рогатий? Труйоґан. Буцімто так. Панурґ. Послухайте! Труйоґан. Слухаю, слухаю. Панурґ. Але чи буде вона скромна і честива. Ось у чім заковика! Труйоґан. Навряд. Панурґ. Але ж ви її в очі не бачили? Труйоґан. Наскільки мені відомо. Панурґ. Як же ви можете сумніватися в тому, чого не знаєте? Труйоґан. Маю підстави. Панурґ. А якби ви її знали? Труйоґан. Я б сумнівався ще більше. Панурґ. Гей, пахолку, серце моє, маєш, на — дарую тобі мого ковпака, тільки без окулярів, а ти піди на задвірок і полайся там з півгодини за мене! Я теж за тебе колись полаюся. Ага, а хто саме наставить мені роги? Труйоґан. Хтось. Панурґ. Щоб вам те та се! А я наб'ю вас ось, пане-брате хтось! Труйоґан. Ваш клопіт. Панурґ. Хай мене забере червоноокий пекельник, як я не замикатиму на жінці бергамської колодки, виходячи зі свого сералю. Труйоґан. Добирайте слова. Панурґ. Скільки можна дристати? Пора зважитись на щось. Труйоґан. Я не проти. Панурґ. Стривайте. Звідси спускати вам кров я вже не можу, то я відкрию вам іншу жилу. Самі ви жонаті чи нежонаті? Труйоґан. Ні те, ні се, і все заразом. Панурґ. Царице Небесна! Мене піт пройняв, хай йому грець, і в кишках усе похололо. Всі мої фрагми, метафрагми і діяфрагми стали рогом у ворочку моєї тями, тужачись на ваші висловлювання і відповіді. Труйоґан. Мене це не бентежить. Панурґ. Но! Но! Поганяй на всю витягу! То що, щирий наш друже, ви жонаті? Труйоґан. Так мені здається. Панурґ. Жонаті вдруге? Труйоґан. Можливо, що й так. Панурґ. А в першому шлюбі були щасливі? Труйоґан. У цім нема нічого неможливого. Панурґ. А вдруге як маєтеся? Труйоґан. Так, як мені суджено. Панурґ. Але як саме? Щиро — ви щасливі? Труйоґан. Надісь. Панурґ. Ісусехристе! Ношею святого Христофора свідчуся, легше з дохлого осла бздо витягти, ніж з вас якийсь висновок. Але я не дам собі в кашу наплювати. Отож, щирий наш друже, докопаємось, князеві пітьми на зло, до істини. Чи ви ходили в рогачах? Звертаючись до вас, я маю на увазі, що ви тут, а не десь там, за грою в гилки. Труйоґан. Ні, як того не захотіла доля. Панурґ. Плоттю присягаю, я відступаю, кров'ю присягаю, я зарікаюсь, тілом присягаю, я здаюсь! Він невловний. При цих словах Ґарґантюа підвівся і сказав так: — Хвала трудам Господнім! Бачу, світ до зросту доходить відтоді, як відкрився мені вперше. Як ми повилюднювали! Отже, найученіші і наймудріші філософи повходили нині у фронтистерію^[305] і в школи пироністів, апоретиків^[306], скептиків та ефектиків^[307]. Дяка Богові! Далебі, тепер легше буде злапати левів за гриву, биків за роги, буйволів за морду, вовків за хвоста, цапів за бороду, птахів за лапу, та вже таких от філософів ніхто на слові не піймає. Бувайте, любі друзі! З цим словом він покинув товариство. Пантагрюель та інші поривалися його провести, але він зупинив їх. Коли Ґарґантюа пішов, Пантагрюель звернувся до гостей: — У Платона в Тимеї учасників рахували на початку зборів; зате ми, навпаки, порахуємо наприкінці. Один, два, три… А де ж четвертий? Де наш друг Брідуа? Епістемон сказав, що він був у нього, але не застав удома. Возний мирлензького парламенту в Мирлензі прийшов по нього і заявив, що сенатори вимагають від нього пояснень щодо ухваленого ним вироку. Ось чому він вирушив напередодні, щоб явитися вчасно й уникнути кари за неявку. — Цікаво (сказав Панурґ) мені знати, про що тут ідеться. Ось уже понад сорок років, як він суддя у Фонбетоні. За цей період він вирік понад дев'ять тисяч остаточних присудів. Верховний суд мирлензького парламенту розглядав апеляції на дві тисячі триста дев'ять ухвалених ним вироків. Усі його постанови після розгляду у вищій інстанції були ратифіковані, схвалені і конфірмовані. Скаргам не дано ходу. І ось як нині його, на схилку віку, викликають особисто, його, хто в минулому так свято пильнував своїх обов'язків, виходить, він у халепу вскочив. Щоб правда кривду перемогла, я хочу стати йому до порятунку. Знаю, що зло у світі підводить нині голову, треба будь-що відстоювати справедливість, а тому, щоб уникнути всяких сюрпризів, я маю намір узяти цю справу на пильну увагу. Тут усі повставали з-за столу. Пантагрюель підніс гостям коштовні й почесні дари: каблучки, клейноди і посуд, як золотий, так і срібний, і, сердечно подякувавши їм, пішов собі до своїх апартаментів. Розділ XXXVII
Як Пантаґрюель намовляв Панурґа порадитися з дурником

Ідучи до себе, помітив Пантагрюель, що в галереї стоїть у позі мрійника Панурґ та ще й головою мрійливо мотає. — Ви мені нагадуєте (сказав Пантагрюель) влізлу у смолу мишу. Що більше силкується вона відліпитися, то глибше угрузає. Так і ви: що більше борсаєтесь, виплутуючись з тенет розгублености, то гірше заплутуєтесь. Я знаю лише один засіб. Послухайте. Я часто чув народне прислів'я: дехто з дурнів розумного навчить. Відповіді людей розумних, бачу, вас розчарували, ну то зверніться до якогось дурника. Може, розмова з ним удовольнить вас повніше. Вам же відомо, скільки принців, королів і навіть цілих панств було врятовано завдяки порадам, думкам і передбаченням дурників, скільки битв вони допомогли виграти, скільки сумнівів перебороти. Приклади навряд чи потрібно наводити. Ви й так пристанете на мою думку; справді, хто сам порається коло свого приватного і домашнього діла, хто пильнує за своєю господою, хто мається на бачності, хто не втрачає нагоди примножити благ і скарбів, хто вміє завжди вибитися з нужди, того ви називаєте премудрим світа сього, хоча у Бога він дурний; бо для того, щоб у Бога бути мудрим, тобто мудрим і передбачливим з Божого навіяння і здатним сподобитися благодаті, треба забути про себе, вийти з себе, звільнити свої почуття від усіх земних страстей, очистити свій розум від усіх людських клопотів і ні про що не дбати, а таке поводження, за переконанням усіх, спричиняється безумом. Ось чому великий віщун Фавн, син латинського царя Піка, дістав у низоти наймення Фатуального. Ось чому при розподілі у комедіантів ролей ролі простака і блазня неодмінно дістаються найдосвідченішим і найздібнішим лицедіям. Ось чому астрологи твердять, що у царів і фіглярів однаковий гороскоп, і зазвичай посилаються на Енея і Кореба, якого Евфоріон вважав за дурника: і той, і той гороскоп мали однаковий. Тут я дозволю собі нагадати, що розповідали Джованні Андреа у своєму коментарі до канону папського послання мерові й ларошельцям, а після нього Панорміта в цьому самому каноні, Барбацій у заувагах до Пандектів, і недавно Ясон у своїх Порадах, про сіра Жоана, славетного паризького блазня, Каєтового прадіда. Ось ця історія: У Парижі, перед харчевнею у Пті-Шатле, вантажник, спинившись біля деки, їв напахчений духом печені і від цього ще смачніший хліб. Харчевник його не чіпав. Коли вантажник уперезав увесь свій хліб, харчевник злапав його за барки і зажадав заплатити за дух його печені. Накладач доводив, що він нічим його харчу не зашкодив, нічого в нього не брав і нічого не заборгував. Адже цей запах усе одно йде надвір і тане там у повітрі; де ж це чувано, щоб у Парижі торгували вуличними запахами. Харчевник відповідав, що він не мусить харчити вантажників духом своєї печені, і поклявся, що забере у нього чіп'я, як той не заплатить. Накладач дістав дрюка і налаштувався відбиватись. Почалася запекла тасканина. Звідусіль позбігалися паризькі роззяви. В юрбу затесався і блазень сір Жоан, паризький міщанин. Угледівши його, харчевник сказав вантажникові: «Хочеш, щоб у сварці нас розсудив шляхетний сір Жоан? » — «Авжеж, лихо твоїй мамі», — відповів накладач. Дізнавшись, за яку онучу збито бучу, сір Жоан звелів вантажникові дістати з череса срібну грошину. Вантажник дав йому турський філіпп. Сір Жоан узяв монету і поклав собі на ліве плече, ніби на те, щоб зважити; потім побряжчав нею на лівій долоні, ніби щоб почути її дзвін; відтак підніс її аж до зінки правого ока, ніби на те, щоб роздивитися її карб. Увесь цей час роззяви німували, харчевник терпеливо чекав, а вантажник стояв як непишний. Нарешті сір Жоан подзвонив кілька разів грошиною об шинквас. Після чого, стискаючи в кулаці калатальце, наче це було берло, з суддівським маєстатом, начолив свого ковпака на роблених з мавпи куницях, з паперовими вухами і мереживними брижами, разів два-три кахикнув і ознаймив голосно, для вселюдного слухання: «Суд визнав, що вантажник, з'ївши пропахчений печенею хліб, заплатив сповна харчевникові дзвоном монети. На цій підставі суд ухвалює постанову таку: відпустити кожного до свого смітнику, не покладаючи на них суддівських утрат. Та й по всьому». Присуд цей паризького блазня здався вищепойменованим ученим напродиво і напрочуд справедливим, і вони погодились, що якби ця справа розглядалася у паризькому парламенті, або ж у римській курії, або ж, нарешті, в аеропазі, то навряд чи вони вирекли б з погляду закону справедливіший присуд. Отож, чи не хочете ви порадитися з якимсь шутяком. Розділ XXXVIII
Як Пантаґрюель і Панурґ зохвалювали Трібуле

— Душею моєю свідчуся (відповів Панурґ), бажаю! По-моєму, мою кишку оце попустило; а її ж було затисло і заколодило. А як ми вже постановили звернутися до розуму сили, то хай це буде не просто верхоум, а верхоум верховний. — Трібуле (сказав Пантагрюель) — верхоум, як на мене, безумовний і зуповний. А Панурґ підхопив: — Верхоум, що вже заум.
Пантаґрюель Верхоум фатальний, верхоум натуральний, верхоум небесний, верхоум жовіяльний, верхоум меркуріяльний, верхоум лунатичний, верхоум ератичний, верхоум екцентричний, верхоум етерний і юноновий, верхоум арктичний, верхоум геройський, верхоум геніальний, верхоум первинний, верхоум августіший, верхоум цезарський, верхоум імперський, верхоум королівський, верхоум патріарший, верхоум монарший, верхоум лояльний, верхоум дукальний, верхоум хорунжий, верхоум сеньйоральний, верхоум палатинський, верхоум засадничий, верхоум преторіяльний, верхоум отонзурений, верхоум махальний, верхоум навіжденний, верхоум сутрапезний, верхоум перворозпусний, верхоум хвостовий, верхоум побожний, верхоум побічний, верхоум півбокалуплений, верхоум простакуватий, верхоум мандрівний, верхоум жовтодзьобий, верхоум неуважний, верхоум елітний, верхоум плямистий, верхоум мародерний, верхоум новохвостий, верхоум дикий, верхоум пустопорожній, верхоум недоуздий, верхоум бомбастичний, верхоум кумедіянський, верхоум вінцюватий, верхоум левантійський, верхоум високий, верхоум шарлатовий, верхоум густочервоний, верхоум міщанський, верхоум мітелковий, верхоум затокарений, верхоум модальний, верхоум другоінтенційний, верхоум альманашний, верхоум гетероклітичний, верхоум сомістський, верхоум абревіятор, верхоум моріскний, верхоум живототанечний, верхоум мандатарний, верхоум капюшонарний, верхоум титулярний, верхоум блазнуватий, верхоум понурий, верхоум гарноментальний, верхоум кволоногий, верхоум бахуристий, верхоум писун, верхоум провітрений, верхоум кулінарний, верхоум соснокорабельний, верхоум рожнокрутильний, верхоум казанковий, верхоум катаральний, верхоум поставний, верхоум двадцятичотирьохкаратний, верхоум химерний, верхоум пришелепуватий, верхоум маргинальний, верхоум паличковий, верхоум калатальцевий, верхоум карамбольний, верхоум спотикливий, верхоум здоровецький, верхоум череватий, верхоум вичепурений, верхоум виряджений, верхоум здоровило, верхоум ребус, верхоум шаблонний, верхоум шапкастий, верхоум крислатий, верхоум демаскований, верхоум інкрустований, верхоум орієнтальний, верхоум баритональний, верхоум крапчатий, верхоум гаківничний.
Панург Верхоум високогамний, верхоум бекарний і бемольний, верхоум земний, верхоум бодренний і пустотливий, верхоум гожий і занудливий, верхоум помпончиковий, верхоум фестончиковий, верхоум бубонцевий, верхоум усміхнений і венеровірний, верхоум оденний, верхоум гнічений, верхоум первочанний, верхоум бродильний, верхоум щирий, верхоум папський, верхоум конститорський, верхоум конклавистський, верхоум буллістський, верхоум синодальний, верхоум епіскопальний, верхоум докторальний, верхоум чернечий, верхоум фіскальний, верхоум екстраваґантний, верхоум стальковий, верхоум кутасовий, верхоум тотальний, верхоум обраний, верхоум куріяльний, верхоум значковий, верхоум тріумфальний, верхоум вульґарний, верхоум домашній, верхоум взірцевий, верхоум рідкісний і перелітний, верхоум двірський, верхоум цивільний, верхоум популярний, верхоум рідний, верхоум достойний, верхоум фаворитний, верхоум латинський, верхоум звичайний, верхоум грізний, верхоум трансцендентний, верхоум суверенний, верхоум специфічний, верхоум метафізичний, верхоум екстатичний, верхоум категоричний, верхоум предикатний, верхоум десятикратний, верхоум послужливий, верхоум перспективний, верхоум алгоритмний, верхоум алгебричний, верхоум кабалістичний, верхоум талмудичний, верхоум амальгамний, верхоум компендійний, верхоум абревіяційний, верхоум гіперболічний, верхоум антономічний, верхоум алегоричний, верхоум тропологічний, верхоум плеоназмічний, верхоум головний, верхоум церебральний, верхоум сердечний, верхоум кишковий, верхоум гепатичний, верхоум спленетичний, верхоум бздливий, верхоум легітимний, верхоум азимутний, верхоум алмікантаратний, верхоум доладний, верхоум архітравний, верхоум п'єдестальний, верхоум взірцевий, верхоум славний, верхоум веселий, верхоум урочистий, верхоум однолітній, верхоум фестивальний, верхоум рекреативний, верхоум задерикуватий, верхоум рустикальний, верхоум звичайний, верхоум усечасний, верхоум діяпазонний, верхоум рішучий, верхоум ієрогліфічний, верхоум автентичний, верхоум цінний, верхоум коштовний, верхоум фанатичний, верхоум фантастичний, верхоум лімфатичний, верхоум панічний, верхоум аламбічний, верхоум криходерний,
Пантаґрюель. У Римі колись називали святом дурнів Квиріналії, от і у Франції можна запровадити Трібулетиналії. Панурґ. Якби всі дурні та підхвістя носили, то їм би гузно добряче пошмугляло. Пантаґрюель. Якби він був Фатуальним, як ви казали, богом, богині Фатуї малжонком, то батьком його був би Бонадіес, а бабусею Бонадеа. Панурґ. Якби дурні однохіддю йшли, то він обійшов би їх, попри свої криві ноги, на цілі гони. Гайда до нього, не гаючись. Вірю, що ми підіб'ємо його на гарне рішення. — Я (сказав Пантагрюель) хочу бути на розгляді справи Брідуа. Сам я вирушу до Мирленга, города на тому березі Луари, а Карпалима пошлю до Блуа по Трібуле. Карпалим одразу виправився в дорогу, а Пантагрюель з челядниками, Панурґ, Епістемон, Понократ, брат Жан, Гімнаст, Різотом^[308] та інші рушили мирлензьким шляхом. Розділ XXXIX
Як Пантаґрюель був на розгляді справи судді Брідуа, який вирікав присуди, кидаючи кості

Назавтра, в годину виклику до суду, Пантагрюель прибув до Мирленга. Голова, сенатори і радці запросили його ввійти до зали з ними і послухати, на якій підставі Брідуа засудив депутата Тушронда, оскільки центумвиральному суду цей вирок здається не цілком справедливим. Пантаґрюель охоче ввійшов і побачив Брідуа, — той виступав перед працівниками прокуратури і за пояснення та оправдання в нього було лише те, що він уже старий, що став недобачати, що в старості не спекаєшся лиха, халепи, які not. per Archid. D. LXXXVI, С. tanta^[309]; тим-то він не так чітко розрізняє вічка на костях, як колись, і цілком могло статися, що так само, як старий і підсліпуватий Ісаак узяв Якова за Ісава, він при ухвалі згаданої постанови міг узяти чотири за п'ять, тим паче, що того дня уживав маленькі кості і що, згідно з законом, тілесні вади не привинюють, як це застережено в ff. de re milit. І. qui cum uno, ff. de reg. jur. I. fere ff. de edil. ed. per totum, ff. de term. mo. I. Divus Adrianus resolu, per Lud. Ro. in. I. si vero, ff. sob. matri. ^[310] А хто інакше розсудить, той не людину оскаржить, а саму Природу, як це випливає з /. maximum vitium, С. de lib. praeter. ^[311] — Про які кості (спитав Тринда, старший голова суду), друже мій, ви говорите? — Про кості (відповів Брідуа) судові, alea juditorum, про які йдеться у doct. 26 q. II Sors, І. пес emptio. ff. de contrah. empt. I. quod debetur. ff. de pecul. et ibi Barthol. ^[312] Кості, якими ви, панове, зазвичай користуєтеся у вашому верховному суді, так само як інші судді користуються ними у судочинстві, дотримуючись указівок метра Генріха Феранди, et по. gl. in с. fin. de sortil. et I. sed cum ambo. ff. de judi. Ubi doct. ^[313] свідчать, що кидати жереб спосіб вельми похвальний, шляхетний і потрібний, аби швидше здихатись позви і процесу. Ще відвертіше говорять про це Бальд, Бартол та Олександер, С. communia, de l. si duo. ^[314] – І як же ви (спитав Тринда), друже мій, чините? — Я (відказав Брідуа) відповім коротко, згідно з l. атрliorem, § in refutatoriis, с. de appella, a так само і Gl. I. I ff. quod met eau. Gaudent brevitate moderni. ^[315] Я чиню так, як ви, панове, в судовому порядку, як цього й вимагають наші закони: ut по. extra, de consuet. с. ex Uteris, et ibi Innoc. ^[316] Пильно переглядаю, продивляюся, читаю, перечитую, перегортаю, переворушую скарги, повістки, доручення, розпорядження, свідкування, твердження, інтердикти і контрдикти, розслідування, опитування, репліки, дублікати, триблікати, прохання, заяви, претензії, протекції, описи, очні ставки, зводини, пасквілі, заклики, апеляції, королівські грамоти, архівні довідки, відмови, попередження, нагадування, послання, відсилання, висновки, кінці в воду, згоди, відозви, признання, постанови і всякі інші троянди та колючки сутяжних сторін, як і подоба доброму судді і як нам приписують Spec, de ordinario §III, et tit. de offi. omn. ju. § fi, et de rescriptis praesenta. § 1. ^[317] Відсаджую на край столу у своїм кабінеті всі мішки винуватця і вирішую його долю киданням кості, так само, панове, як і ви, et est not. I. Favorabiliores ff. de reg. jur. et с. cum sunt, eod. tit. lib. VI, де сказано: Cum sunt partium jura obscura, reo favendum est potius quam actori. ^[318] Потім я, так само, панове, як і ви, відсаджую на другий край столу мішки позивача, візаві, бо opposita juxta se posita, magis elucescunt, ut not. in l. I, § videamus, ff. de his qui sunt sui vel alie. jur. et in I. munerumj mixta ff. de muner. et honor. ^[319] A сам я в цей час знов кидаю кості. — Ну (спитав Тринда), друже мій, з чого ви вгадуєте, в кого справа важча — в позивача чи винуватця? — Так само, панове, як і ви (відповів Брідуа). Що важча справа, то більше в якоїсь із процесових сторін мішків. Тоді я кидаю маленькі кості, так само, панове, як і ви, згідно з законом: Semper in stipulationibus, ff. de reg. jur., a також згідно з основним законом, заримованим так, q. eod. tit. ^[320] Semper in obscuris quod minimurn est sequimur,
Меншу часть обирай у справі сумнівній,

і канонізованим in c. in obscuris eod. tit. lib. VI^[321]. Більші кості, гарні і замашні, я вживаю, панове, як і ви, коли справа легша, тобто коли менше мішків. — Як же ви (спитав Тринда), друже мій, ухвалюєте присуди? — Так само, панове, як і ви, — відповів Брідуа. — Вирішую справу на користь того, кому більше пощастить з судовими, трибунними, преторіяльними костями. Так нам приписують норми: ff. qui ро. in pig. I. potior, leg. creditor. С. de consul. I. I Et de reg. jur. in VI. Qui prior est tempore potior est jure. ^[322] Розділ XL
Як Брідуа пояснював, чому спершу він вивчає справу, а вже потім вирішує її киданням костей

— Воно то так (промовив Тринда), друже мій, але як ви жеребом і киданням костей розсуджуєте, то чому ж не розігруєте тиражу того самого дня і години, коли суперечники постають перед вами, без довгого воловодіння? На кий біс вам усе це шпаргалля і все це листування, що в мішках? — На те, панове, що й вам (відповів Брідуа). Усе це у пригоді мені на діло спасенне, неодмінне і стеменне. По-перше, для форми; недодержання форми позбавляє рішення сили, як це свідчить Spec. tit. de instr. edi. et. tit. de rescrip. praesent^[323]. Окрім того, ви самі добре знаєте, що в юридичних процедурах формальності нерідко нищать зміст та істоту справи, бо forma mutata, mutatur substantia, ff. ad. exhib. I. Julianus ff. ad leg. falcid. I. Si is qui quadringenta. Et extra, de deci. с ad audientiam, et de celebra, miss. с. in quadam. ^[324] По-друге, так само, панове, як і для вас, вони правлять для мене за достойні і корисні вправи. Святої пам'яти доктор Отоман Вадар, медичне світило, як це вам видно у С. de сотії, et archi. lib. XII^[325], не раз казав мені, що занехаяння тілесних вправ єдина причина хирявости і недовговічности нас із вами, панове, та всіх правників. Це переконливо довів Бартол in І. j. С. de senten. quae pro eo quod. ^[326] А тому, панове, ви собі і нам, quia accessorium naturam sequitur principalis, de reg. jur. lib. VI, et I. cum principalis, et I. nihil dolo. ff eod. titu. ff de fide jusso. I. fidejussor, et extra de offic. de leg. с j^[327], дозвольте певні повчальні, честиві й веселі забави, ff. de al. lus. et aleat. I. soient, et autent. ut omnes obediant, in princ. coll. vij etff. de praescript. verb. I. si gratiutam et l. j. C. de spect. lib. XI^[328]. і така думка доктора Томи, in secunda secundae quaest. clxviij^[329], вельми доречно наведена доктором Албериком де Розатою, який fuit magnus practicus^[330] і незрівняним ученим, як про нього відгукується Барбацій in prin. consil. ^[331]; обгрунтовано це per gl. praemio. ff. § ne autem tertii: ^[332] Interpone tuis interdum gaudia curis.
He забувай за трудами і про розваги.

І справді, 1489 року мав я грошові справи з Палатою Панів Генеральних Скарбників, і от якось, діставши від швейцара платний дозвіл туди ввійти, бо вам, панове, як і нам, відомо, що pecuniae obediunt omnia^[333], і Бальд те саме говорить in І. Singularia, ff. si cerium pet. et Salic, in I. recepticia. C. de constit. pecun. et Card, in Cle. j. de baptis^[334], я побачив, як усі судовики гуляють у муху, бо гра ця дуже корисна для здоров'я, байдуже, перед їдою вона чи після, нота бене — гра в муху — гра пристойна, корисна, старосвітська і дозволена, a Musco inventore de quo. С. de petit, haered. I. si post motam. et Muscarii. i. ^[335] і гуляти в муху законом не заборонено. l. I. C. de excus. artif. lib. X. ^[336] А мухою був тоді, як пригадується, метр Тільман Піке; і він кпив собі з панів згаданої Палати за те, що вони пообивали об його плечі усі свої шапки, і тепер, повернувшись до своєї палати, уже не зможуть виправдатися перед жінками, зважаючи на c. I. extra de praesump. et ibi gl^[337]. Словом, resolutorie loquendo^[338], я скажу, так само, панове, як і ви, що в цьому світику Палати нема кращого, як спорожнювати мішки, ритися в паперах, нумерувати зшитки, наповнювати кошики і ходити у суд, ex Bart. et Jo. de Pra. in I. falsa de condit. et demon, ff. ^[339] По-третє, я, так само, панове, як і ви, вважаю, що час усьому дає дорости, з плином часу все прояснюється, час — батько істини, gl. in І. j. C. de servit, autent, de restit. et ea quae pa. et Spec. tit. de requis, cons. ^[340] Ось чому я так само, панове, як і ви, відсуваю, відстрочую і відкладаю суд доти, доки процес, добре провентильований, вилущений і продебатований, з бігом часу не дійде розвитку, і тоді жереб, що випаде на долю покривдженої сторони, сприймається нею куди спокійніше, як по. glo. ff. de excu. tut. I. Tria onera: ^[341] Portatur leviter, quod portat quisque libenter.
Легкий той тягар, як нести його добровільно.

Якщо суддя шорсткий, зелений і початківець, бійся тієї небезпеки, яка, за словами медиків, загрожує тоді, як прорвати недозрілий абсцес або прочищати людське тіло від шлаків, перш ніж вони перетравляться. Бо, як сказано in Autent. haec constit. in Inno. const, prin. і як підтверджує gl. in с. Caeterum. extra de jura, calum.: ^[342] Quod medicamenta morbis exhibent, hoc jura negotiis.
Що для хвороби лік, те для процесу присуд.

Як на те Природа навчає нас рвати і їсти лише зрілі овочі, Instit. de re. di § is ad quern, et ff. de acti. empt. I. Julianus^[343], видавати заміж лише зрілих дівчат, ff. de donat. int. vir. et uxo. I. cim hic status. § si quia sponsa. et 27, q. j. с sicut проголошує gl.: ^[344] Jam matura thoris plenis adoleverat annis
Virginitas,
Гожість її на порі для шлюбного
Ложа.

І все звершується з досягненням зрілости, XXIII, q. II §ult. et XXXIII d. q. ult. ^[345] Розділ XLI
Як Брідуа розповідав історію про мировика

⇐ Предыдущая 16 17 18 19 202122 23 24 25 Следующая ⇒