ДСТУ Б В.2.8-17:2009 5 страница


41. 2	Воріт і дверей	м²	1, 52		1, 99	-	-		Маляр 5р-1 чол. 2р-1 чол.	с. 17 а б в § 12 т. 1 с. 1е
42. 1 42. 2	Улаштування вимощення: Щебенева підготовка Асфальтове покриття	100 м² 100 м²	215, 04 215, 04		5, 64 3, 76	- -	- -	Ручний каток	Бетоняр 3р-1 чол. 2р-1 чол. Асфальтобе-тоняр 4р-1 чол. 2р-1 чол.	ДБН Д. 2. 2-11-99 § 11-1-2 § 11-19-1
	Трудомісткість загально будівельних робіт				1457, 2		93, 79
	Санітарно технічні роботи	100 м³	631, 05		631, 05	-	-	-	Сантехніки
	Електромонтажні роботи	100 м³	631, 05		631, 05	-	-	-	Електрики
	Стаботочні мережі	100 м³	631, 05		78, 88	-	-	-	Зв’язківці
	Благоустрій території	%		-	70, 06	-	4, 69	-	Різні
	Невраховані роботи	%		-	98, 08	-	6, 57	-	Різні
	Загальна трудомісткість зведеної будівлі				2958, 28		105, 05

3. 2. 6Технологія виконання робіт

До початку виконання основних будівельно-монтажних процесів при зведенні будинків і споруд повинні бути виконані підготовчі роботи. Склад підготовчих робіт залежить від виду споруд, місцевих умов будівельного майданчику, його розташування щодо оточуючого середовища; він забезпечує як техніко-економічну ефективність наступного виконання основних будівельно-монтажних процесів, так і дотримання вимог безпеки праці та охорони навколишнього середовища.

До поза майданчикових робіт належать процеси будівництва зовнішніх під'їзних доріг до будівельного майданчика, мереж і споруд із забезпеченням енергією, водою, зв'язком, спорудження за потреби виробничої бази будівельної організації.

До внутрішньо - майданчикових робіт, комплекс яких визначають як підготовку майданчика, належать процеси: створення геодезичної розбивки основи будівлі; огороджування будівельного майданчика; звільнення території від дерев, м

Земляні роботи

При будівництві будівлі або споруди, а також плануванні території ведуть переробку ґрунту. Перероблення ґрунту включає у себе наступні основні процеси: розробку ґрунту, його переміщення, укладку та ущільнення.

Перед виконанням цих процесів виконуються підготовчі та допоміжні процеси. Підготовчі процеси виконують до початку розробки ґрунту, потреби у будівельних матеріалаха допоміжні - до або у процесі возведення земляних споруд.

У промисловому будівництві земляні роботи виконують при улаштуванні траншей та котлованів, при возведенні земляного полотна доріг, а також плануванні дільниць. Усі ці земляні споруди створюються улаштування виїмок у ґрунті або возведення з нього насипів.

Виїмки та насипи можуть бути тимчасовими або постійними.

За своїм призначенням виїмки чи насипи можуть бути частиною вертикального планування дільниці (планування виїмки та насипи) та окремими виїмками та насипами.

Земляні роботи характеризуються значимою частиною вартості та трудовитрати.

При виробництві земляних робіт усі підготовчі, допоміжні та основні процеси виконують комплексами машин, кожна з яких виконує визначений робочий процес чи операцію (розробка, транспортування, вирівнювання та ущільнення ґрунту; зачистка котловану; планування укосів та ін. )

Монтаж фундаментів

Після контролю нівеліром відміток дна траншеї під фундаменти перевіряють розмітку вісей на обносці, натягують проволоку по вісям та переносять точки їх перетинання на дно траншеї. Потім наносять риски на фундаменти. На фундаменті відмічають рисками середину бічних граней нижньої сходинки, що полегшує вивірку фундаментів при встановленні на основу. Для фундаментів стаканного типу рисками відмічають середину верхньої грані стакану, що допомагає при кінцевій вивірці фундаменту. Потім фундамент заводять краном на проектні вісі та після необхідного центрування на висоті 10см опускають в проектне положення. При цьому риски на фундаменті мають співпадати з рисками на кілках.

Положення фундаментів у плані перевіряють за допомогою теодоліту, а відповідність висотних відміток фундаментів та дна стакану - нівеліром відносно тимчасових реперів.

Монтаж колон

Колони перед монтажем розкладають в зоні дії монтажного крана. Якщо колони легкого типу вагою до 10 тонн, то їх складують вершинами до фундаменту. Якщо колони важкі, більше 10 тонн, то їх складують навпаки, до фундаменту підставою і піднімають з поворотом у вертикальній площині.

Перед установкою колон перевіряють їх якість і розміри колони. Перевіряють позначку дна склянки фундаментного блоку, перевіряють відстань від низу колони до площині консолі або до площині обпирання конструкції верху колони. У разі якщо відмітка дна склянки не збігається з проектною необхідно зробити шар жорстким цементним розчином марки не менше 300. Монтаж колони можна виконувати тільки після того, як розчин набере 70% міцності від проектної.

Перед монтажем колони влаштовують сходами, пристосуваннями, розчалками. Колону встановлюють у стакан фундаменту, центрують до збігу осьових рисок на колоні з ризиками на фундаменті. Колону тимчасово закріплюють у стакані за допомогою кондуктора або клинових вкладишів. Вертикальність колон за двома напрямками перевіряють за допомогою теодоліта і регулюють гвинтами або клинами.

Колони висотою більше 12 м розкріпляють інвентарними розтяжками, які кріпляться до хомута, встановленого вище центру ваги колони. Перші дві колони розкріплюють розтяжками хрестоподібно, останні підкрановими балками. Стропують колону за допомогою траверси. Після вивірки і тимчасового закріплення стик колони з фундаментом замоноличують, подальший монтаж конструкції можна здійснювати тільки після набору стиків міцності не менше 70%.

Монтаж фундаментних балок

Після закінчення монтажу колон, починають монтаж фундаментних балок. Монтаж ведеться за допомогою крану, а стропування виконують двогілковим стропом. Фундаментні балки влаштовують на спеціальну бетонну основу. Поверх фундаментних балок влаштовується горизонтальна гідроізоляція.

Влаштування гідроізоляції

Горизонтальна гідроізоляція слугує для захисту фундаментних балок від проникнення ґрунтової вологи, яка проникає зі сторони підошви фундаменту. Для отримання гідроізоляції високого ґатунку поверхню завчасно очищують від сміття, багна, пилу. Вирівнюють та просушують. Велику роль у захисті фундаменту грають вимощення. Гідроізоляцію виконують так щоб шари ізоляції перекривали один одного на довжину, яка дорівнює чотирьох кратної відстані між ними по висоті.

У залежності від водонасичення ґрунту, рівня ґрунтової води та інших умов гідроізоляційний шар горизонтальної ізоляції виконують на портландцементи з зміцнюючими добавками (алюмінатом натрію та ін. ) товщиною 20-25мм або двох, трьох шарів толю чи руберойду, приклеєних мастикою (толь - дьогтьовою, руберойд - бітумною).

При укладанні горизонтальної обклеювальної гідроізоляції з толю чи руберойду спочатку на підготовлену поверхню клеять перший шар ізоляції. По ньому щіткою чи металевим гребком розподіляють розігріту мастику (товщина шару не більше 1-2мм) та на нього клеять другий шар ізоляції. Другий шар ізоляції покривають зверху шаром гарячої мастики товщиною 2мм та продовжують кладку.

Зворотна засипка ґрунту

Процес засипання розбивається на декілька етапів. Кожен етап включає в себе засипку ґрунту шаром максимум в тридцять сантиметрів і подальше

його ущільнення. Кількість таких етапів залежить від глибини закладення фундаменту. Зворотна засипка повинна проводитися рівномірним шаром з обох боків фундаменту, щоб не створювати різниці бічного тиску.

Матеріал для виробництва зворотної засипки не повинен містити ніяких

сторонніх предметів, таких, як наприклад, шматки каменю або інших твердих предметів величиною більше 10 сантиметрів. Так само в ґрунті не повинно бути ніяких органічних речовин. Допускається вміст таких речовин в ґрунті для виробництва зворотної засипки, не більше п'яти відсотків.

Ущільнення ґрунту

Ущільнення ґрунту треба виконувати при оптимальній вологості, при якій досягається максимальний ефект ущільнення. Допускається ухилення від оптимальної вологості для не зв'язуючих ґрунтів ±20%. Ущільнення ґрунтів виконують шаром однакової товщини. Коло фундаментів ущільнення ґрунтів роблять трамбуванням. Ущільнення ґрунту здійснюють пневматичними трамбовками. Для цього ґрунт вирівнюють шарами від 0, 1-0, 2м та перший прохід роблять з використанням башику великої площі підошви, а наступних з меншою.

Монтаж підкранових балок

Залізобетонні підкранові балки монтують способом «на вазі». При монтажі перед підйомом балки розкладають стріловими кранами двома способами. Якщо передбачено монтаж краном з переміщенням балки в піднятому стані тільки поворотом стріли, без зміни її вильоту, то балку укладають так, щоб місце підвіски її до гака крана і центр ваги балки в проектному положенні перебували на дузі кола, описуваної стрілою без зміни її вильоту. У випадках, коли в процесі монтажу балок допустимо зміна вильоту гака з піднятим вантажем, балки укладають у місця установки паралельно їх проектному положенню і якомога ближче до колон.

Стропування підкранових балок виконується двогхілковими стропами за монтажні петлі кліщовими захопленнями або захопленнями у вигляді скоби, а також «на удав» універсальними обв'язувальними стропами з підвіскою їх до траверсі відповідної довжини.

Під час підйому балку утримують відтяжками від удару по колонах і перед установкою розгортають в потрібному напрямку.

При установці балок в проектне положення доцільно користуватися приставними сходами з майданчиками, які встановлюються у кожної опори.

Після укладання і тимчасового закріплення підкранових балок в межах одного прольоту або його частини проводять геодезичну перевірку положення підкранових балок, як в плані, так і по висоті.

Монтаж кроквяних балок

Монтаж кроквяних балок покриттів виконують після остаточного закріплення всіх нижчих конструкцій каркасу будівлі. Перед підйомом на них навішують необхідні пристосування (колиски, сходи), встановлюють краном відразу в проектне положення, поєднуючи осьові ризики на їх торцях з осьовими ризиками на опорних площинах колон або підкроквяних ферм. Після підйому і установки першу балку розкріплюють розчалками, а наступні кріплять за допомогою спеціальних розпірок. Розчалювання і розпірки знімають тільки після установки і приварювання арматури плит покриття. Для вивірки і регулювання положення балок на опорі застосовують спеціальні кондуктори.

Монтаж плит покриття

Плити покриття монтують способом " на вісу" за допомогою крана. Підготовка до монтажу плит покриття в основному складається в очищенні і

вирівнюванні закладних деталей. Стропування плит виконують чотирьохгілковим стропом. При влаштуванні плит покриття закладні деталі зварюються, а стики плит замонолічують розчином або бетоном. Закладні деталі на балках і фермах зварюють після укладання кожної плити, щоб забезпечити їх закріплення зварюванням не менш як у трьох кутах. Перші плити покриття укладають з риштування, які застосовувались для монтажу кроквяних балок. В покриттях одноповерхових будинків першою укладають

одну із крайніх плит, для чого використовують риштування з якого укладали балки або ферми. Крайні плити укладають з закріпленням до них конструкцій огороджень.

Монтаж зовнішніх стінових панелей

Панелі зовнішніх стін монтують способом " на вісу" за допомогою крану. В залежності від розмірів панелей їх стропують в двох або в чотирьох місцях, застосовує для цього стропи або траверси. Зовнішні стінові панелі монтують на усю височину будинку послідовно у кожному кроку колон після закінчення монтажу усіх елементів каркаса будинку. Панелі самонесучих стін встановлюють внизу на фундаментні балки на шар розчину, панелі усіх наступних рядів - одна на одну на шар розчину. Спеціальну розбивку для цих панелей не виконують, а орієнтують при установці на вісі колон. При монтажі панелей зовнішніх стін монтажники повинні мати робоче місце для розстилання розчину в горизонтальні шви між панелями, кріплення панелей до колон і замурування стику. По ходу монтажу робоче місце повинне переміщатися по висоті і від одного кроку колон до другого. Для цього застосовують різні пересувні і приставні за допомогою крана ліса з підйомними робочими площадками.

Цегляна кладка окремих ділянок та перегородок

Окремі ділянки виконуються біля дверей та воріт, а також у інших місцях. Товщина ділянок складає 380мм. Кладку виконують із керамічної

цегли на складному розчині М25 з зовнішнього боку кладку виконують під розшивку, а з внутрішньої впустошовку з наступним штукатуренням. Кладку окремих ділянок виконують ярусами 1, 2м, а після встановлюють риштування. Робоче місце муляра повинно знаходитися в зоні дії крана, мати ширину біля 2, 5м і включати робочу зону розміром 0, 6-0, 7м, зону складування 1, 0-1, 6м для розміщення піддонів з цеглою і ящиків з розчином, зону транспортування 0, 8-0, 9м для переміщення матеріалів і проходу

робочих. Середня товщина горизонтальних швів повинна бути 12мм, а вертикальних 10мм. Для виконання роботи робітник використовує контрольно-вимірні та виробничі інструменти. Цегляні перегородки виконуються товщиною 120 мм, або 250мм. Роботу виконують ланками, впустошовку способом вприсик. При необхідності виконують армування кладки.

Улаштування обклеювальної пароізоляції

Обклеювальну пароізоляцію виконують як суцільний водонепроникний килим з рулонних чи гнучких листових матеріалів, що наклеюються в 1... 4 шари на ізолюємі поверхні. Як ізоляційні матеріали застосовують ізол, бризол, руберойд, бітумировану скло тканину, толь-шкіру й ін., а також полімерні рулонні і листові матеріали - поліхлорвініл, поліетилен, вініпласт. Попередньо розкроєні матеріали подають до робочого місця в контейнерах. Мастику наносять механізованим способом, і при малих об'ємах вручну. Аркуші приклеюють знизу нагору, перекриваючи кожний попередній шар наступним не менш ніж на 100мм у подовжніх і на 150-200мм у поперечних стиках.

Улаштування утеплювача

Утеплювач виконують насипним. Подається на дах підйомником в баддях. Доставляють до робочого місця за допомогою засобів малої механізації. Утеплювач укладається по маячним рейкам, смугами шириною 2-3м. Відсипаний матеріал розрівнюють рейками і ущільнюють катками.

Улаштування цементної стяжки

Основою для рулонних покрівель при залізобетонних несучих конструкціях являється шар що рівняє поверхню, укладений по шару утеплювача. Стяжку виконують із цементно-піщаного розчину марки 50-100. Товщина стяжки складає 25-35мм по сипким утеплювачам. При улаштуванні

стяжок із цементно-піщаного розчину роблять температурно-усадочні шви через 6м. Шви отримують шляхом установлення рейок товщиною 10мм з наступним їх видаленням, а шви заливають бітумною мастикою.

Улаштування покрівлі

Роботи починають з очистки поверхні від пилу та сміття. Для цього використовують стиснуте повітря, яке подається компресором по шлангу. Основа повинна бути суха. Ґрунтування основи здійснюють розпиленням холодного ґрунтового складу за допомогою пневматичної установки. Ґрунтування виконують смугами шириною 3-4мм. Роботи по улаштуванню рулонних покрівель складаються із підготовчих і основних процесів. Підготовчі процеси включають приготування мастики, ґрунтування і підготовки рулонних матеріалів. Основні - очистка і ґрунтування основи, наклейка рулонних матеріалів і улаштування захисного шару. Рулонні матеріали, які повинні наклеюватися на гарячих мастиках перед наклеюванням очищають від посипання, перемотують і витримують у розгорнутому виді біля 24 годин. Улаштування покрівлі починають з укладання додаткових шарів на гребні у шахт і інше. Перед наклейкою рулони розгортують на покрівлі насухо і крейдою перекреслюють між

напусками полотнищ. Килим наклеюють послідовно, спочатку перший килим по усій поверхні захватки, потім після його перевірки, приймання - другий і т. д. Шар рулонних матеріалів склеюють між собою мастикою. Для захисту від старіння килим покривають шаром мастики товщиною не менш 2мм, в яку занурюють дрібнозернистий гравій або щебінь.

Заповнення віконних прорізів

Заповнення віконних прорізів роблять за допомогою крану. У промислових будинках перепльоти стрічкові металеві. Закріплюються металеві рами за допомогою зварювання з анкерами. При заповненні вікон застосовується двогілковий строп.

Скління вікон

Скління віконних перерізів, а також покриття виконують до початку оздоблювальних робіт усередині будинку. Скління необхідно для захисту приміщень від зволоження атмосферними опадами. Заготовка матеріалів складається з розкрою скла за розмірами, приготуванні замазки або гумових прокладок та нарізання штапиків. В металевих рамах віконне скло укріплюють шпильками, які вставляють в просвердлені отвори. В Великорозмірних металевих перепльотах скло установлюють на резинових прокладках. Металеві штапики становлять на резинові прокладки або на фальці з попередньою промазкою їх замазкою. Підіймання і переміщення скла виконують за допомогою підіймача і траверс з пневматичними присосками.

Вапняне фарбування

Вапняне фарбування виконується по штукатурці, кам'яним та бетонним поверхням. На початку фарбування поверхню готують: очищають від пилу та бруду. Після цього поверхню ґрунтують сумішшю вапняного розчину з

додаванням води. Оштукатурені і бетонні поверхні до початку фарбування оброблюють вапняним або вапняно-гіпсовими шпаклівками. Перед нанесенням шпаклівки, поверхню змочують водою із фарбопульта. Тріщини і дефекти розшивають, змочують водою і підмазують пастою. Фарбування стін та стелі виконують за допомогою малярної станції.

Олійне фарбування

Поверхні, які підлягають фарбуванню, повинні бути досконало сухими. До початку фарбування стін їх очищують від бруду, пилу, сміття та розчину. При підготовці поверхні під масляне фарбування, виконують її прооліфлення, як правило вручну за допомогою щіток або валиків. Зазвичай для прооліфлення поверхні використовують оліфу - околь, яка висихає не більш чим за 24 години. Зараннє закриття плівки оліфи призводить до утворення пузирів та шелущінню поверхні. Після цього поверхню шпаклюють та шліфують. Пофарбування виконують тонкими шарами за кілька разів після повного висихання попереднього шару. Фарбування поверхні виконують валиками і пістолетом - фарборозпилювачем. Після фарбування поверхню флейцюють і торцюють. Флейцювання - віддалення з зафарбованої поверхні слідів пензля, проводиться сухим пензлем. При фарбуванні віконних перельотів і дверних полотен остаточний шар фарби наносять в повздовж волокон, при фарбуванні радіаторів металевих поверхонь починають з очищення їх від корозії, а потім фарбують за два рази.

Улаштування бетонної підлоги

Для улаштування бетонних підготовок під підлоги застосовують бетон з осіданням конуса до 2 см. Бетонування підлог і підстилаючих шарів здійснюється смугами шириною 3 … 4 м через одну по маякових дошках. У проміжні смуги бетонну суміш укладають після схоплювання бетону в

суміжних смугах. Перед бетонуванням проміжних смуг знімають маяки(в цих місцях утворюються робочі шви). Бетонну суміш вивантажують на місце бетонування безпосередньо з автобетоновозів (або подають бетононасосами). Шари суміші укладають на 1 … 2 см вище проектної висоти, попередньо

розрівнюють, ущільнення здійснюють, домагаючись опускання бетонної суміші до рівня маяків або раніше забетонованих суміжних полос. Віброрейку на одній позиції тримають до тих пір, поки вона не опуститься обома кінцями на маяки. По бетону, що набрав міцність 1, 2 … 1, 5 мПа проходять затиральною машиною, поверхню бетону для підвищення міцності, залізнять.

Якщо по бетонній підготовці передбачаються бетонні, цементні або асфальтові промислові підлоги, то поверхню підготовки після проходки віброрейки залишають шорсткою.

Вимощення

Щоб запобігти проникненню дощової та стічної води утворюють необхідний ухил - асфальтобетонне вимощення: по всьому периметру будинку шириною 800 мм по щебеневій підготовці з ухилом 0-12° ( 1: 12) від будинку.

3. 2. 7 Техніко-економічні показники до календарного плану

Для вибору оптимального варіанту календарного плану при розробці ПВР визначаються техніко-економічні показники: нормативні та прийняті (фактичні).

До таких показників відносять:

1. Трудомісткість загальнобудівельних робіт визначається по відомості трудомісткості і календарному плану будівництва:

- нормативна

- прийнята

2. Машиноємність загальнобудівельних робіт визначається по відомості трудомісткості і календарному плану будівництва:

- нормативна =

- прийнята

3. Загальна трудомісткість зведення будівлі:

- нормативна:

, (3. 2. 13)

де - трудомісткість загальнобудівельних робіт визначається по відомості трудомісткості, чол. дні;

- трудомісткість загальнобудівельних робіт визначається по відомості трудомісткості, чол. дні.

- прийнята:

, (3. 2. 14)

де - трудомісткість загальнобудівельних робіт визначається по календарному плану будівництва, чол. дні;

- трудомісткість загальнобудівельних робіт визначається по календарному плану будівництва, чол. дні

4. Процент виконання плану по об’єму:

- нормативний

- прийнятий

, (3. 2. 15)

де - загальна трудомісткість зведення будівлі, чол. дні

- прийнята трудомісткість зведення будівлі, чол. дні

5. ривалість будівництва:

- нормативна

, (3. 2. 16)

де – тривалість будівництва визначення за календарним планом будівництва, дн.

- прийнятий процент виконання плану по календарному плану, %

днів

- прийнята

6. Максимальна кількість робочих, які приймають участь у будівництві:

- нормативна

, (3. 2. 17)

де - максимальна кількість робочих по графіку зміни чисельності робітників, чол.

- прийнята = 38 чол.

7. Середня кількість робочих, які повинні бути прийняті у ланку постійного складу:

- нормативна

, (3. 2. 18)

де - загальна нормативна трудомісткість зведення будівлі, чол. дні

- тривалість будівництва визначення за пунктом 5, дн.

чол.

- прийнята

, (3. 2. 19)

де - загальна прийнята трудомісткість зведення будівлі, чол. дні.;

- тривалість будівництва визначення за календарним планом, дн.

7. Коефіцієнт нерівномірності руху робочої сили (коефіцієнт поточності):

- нормативна

, (3. 2. 20)

де – максимальна нормативна кількість робочих, які приймають участь у будівництві, чол.;

- середня кількість робочих, які повинні бути прийняті у ланку постійного складу, чол.

- прийнятий

, (3. 2. 21)

де – максимальна кількість робочих, які приймають участь у будівництві за календарним планом, чол.;

- середня кількість робочих, які повинні бути прийняті у ланку постійного складу за пунктом 7, чол.

8. Коефіцієнт змінності робіт:

, (3. 2. 22)

де - тривалість виконання окремих будівельних процесів по календарному плану;

– змінність робіт (змін) по календарному плану

⇐ Предыдущая 1 2 3 4 567 8 Следующая ⇒