№32 Модальні судження

Модальним судженням називається таке просте судження, в якому відношення між предметом

думки і ознакою предмета думки обумовлюється своєрідним характером зв'язку, який фіксується спеціальними оцінками, які називаються модальностями. Модальність — це оцінка висловлювання, яка проголошена з тієї чи іншої точки зору. Модальні оцінки виражаються за допомогою понять: «необхідно», «можливо», «ймовірно», «доведено», «обов'язково» тощо. Наприклад, «Необхідно, що вода кипить при 100%». У традиційній логіці модальні судження за природою модальності поділяють на: а) судження за об'єктивною модальністю; б) судження за логічною модальністю.

За об'єктивною модальністю судження поділяють на: 1) судження можливості; 2) судження дійсності; 3) судження необхідності. Судженням можливості називається таке модальне судження, в якому відображена реально існуюча, але не реалізована можливість. Наприклад, «Можлива образа словом». Судженням дійсності називається вид модального судження, в якому дещо відображається як уже існуюче в дійсності. Наприклад, «Робота першого блоку ЧАЕС зупинена». Судженням необхідності називається модальне судження, яке відображає неминучість існування якогось предмета, явища, або зв'язку між ними. Наприклад, «Після зими необхідно приходить весна». За логічною модальністю судження поділяють на: 1) проблематичні (ймовірні); 2) достовірні. Проблематичним називається такий вид модального судження в якому яка-небудь ознака стверджується або заперечується відносно предмета думки лише передбачувано. Наприклад, «Тут імовірно, була симуляція крадіжки». Проблематичне судження виражає знання передбачливе, незавершене. Достовірним називається судження в якому фіксується знання, що містить цілковиту визначеність про належність ознаки предмету. Наприклад, «Достовірно, що діагоналі квадрату при перетині утворюють прямі кути».

⇐ Предыдущая 15 16 17 18 192021 22 23 24 Следующая ⇒