ТВОРЧІСТЬ

ТВОРЧІСТЬ

У 1914-му році Ортега опублікував свою першу книгу “Роздуми про Дон-Кіхота” (Meditationes del Quijote) і прочитав знамениту лекцію “Стара та нова політика” (Vieja y nueva politica), в якій виклав точку зору молодих інтелектуалів того часу щодо політичних і моральних проблем Іспанії. Деякі історики вважають це звернення важливим кроком у ланцюжку подій, які призвели до падіння монархії.

Твори Ортеги, такі як “Роздуми про Дон-Кіхота” і “Безхребетна Іспанія”, відображають думки автора як іспанця та європейця. Його інтелектуальні здібності і художній талант очевидні в таких роботах, як “Тема нашого часу” (1923) і “Дегуманізація мистецтва” (1925). В пролозі до “Роздумів про Дон-Кіхота” можна знайти головні ідеї філософії Ортеги. Тут він дає визначення людини: “Я — є я і моє оточення” (”Yo soy yo y mi circunstancia”), тобто людина не може розглядатися окремо від оточення та обставин історії.

Міжнародна відомість прийшла до Ортеги в 1930-их роках, коли з’явилася його праця “Бунт мас”(”Rebelión de las Masas”). Метафізика Ортеги, яку він сам називає раціональним віталізмом, набуває чітких рис уже в праці “Meditaciones del Quijote” (”Роздуми про Дон-Кіхота”), де він оголошує єдиною реальністю людське “буття-з-речами”.

Сам Ортега переконаний, що своєю метафізикою він на п’ятнадцять років випередив “Буття та час” Мартіна Хайдеггера. В цілому ж Ортега ставився до останнього холодно.

Раціоналізм Ортеги через призму теорії пізнання народжував гносеологію “перспективізму”, яка стверджувала, що “життя кожного — це точка зору на універсум” і що “єдино хибна перспектива — це та, яка вважає себе єдиною”.

Цікавими видаються спроби Ортеги щодо розвитку так званої “аристократичної логіки” (Ideas у creencias), а також фундаментальна для Ортеги, але незакінчена “La idea del principio en Leibniz у la evolución de la teoría deductiva”, яка видається йому “логікою винаходу”.

⇐ Предыдущая 1 2 345 6 7 Следующая ⇒