У третій період творчості (1872 - 1873) Рембо пише цикл «Осяяння», яким засвідчив народження незвичайної форми вірша, яку можна назвати віршем у прозі або ритмізованою прозою.

У Рембо була непостійна й примхлива доля. Як у творчості так і в житті він шукав різні шляхи, іноді повністю протилежні. Після того як П. Верлен, який стріляв у Рембо, потрапляє у в'язницю, що переживає Рембо впадає в неврози. Криком душі, благанням людини, яка вже не розраховує на чиюсь допомогу, але все ж кличе з Всесвіту когось невідомого стала книга «Одне літо у пеклі» (1873), єдина

збірка виданий за життя поета. Але невеликий тираж (500 примірників) письменник не зміг оплатити і книги так і залишилися на складі. Їх знайшли випадково через кілька десятілейті, а до цього існувала легенда ніби Рембо сам знищив увесь тираж.

Розрив з Верленом, відсутність грошей, духовний дискомфорт привели до гострого творчої кризи. В останніх прозведеніях поета відчувалися біль і відчай самотньої душі.

«П'яний корабель» долі Рембо, остаточно збився з курсу. Поет шукає забуття в алкоголі, наркотиках, бурхливих пристрастях. Але це не вгамується «біль пекучих протиріч», і він вирішив змінити своє життя. Після того як йому виповнилося 20 років, він не написав жодної римованій строчки. Відмовившись від мистецтва, подорожував по Англії, Німеччині, Бельгії, торгував всілякими дрібничками на європейських базарах, намагався косити траву в голландських селах, навіть був солдатом голландських колоніальних військ на Суматрі. Побував у Єгипті, на Кіпрі, в Занзібарі. Рембо вивчав мову негрів Сомалі, освоював землі Африки, де не ступала нога цивілізованої людини, допомагав імператору Абіссінії готувати війну на Італію. В останні роки працював у торговельній фірмі «Вианне, Барді і Ко», яка продавала каву, слонову кістку і шкіру.

По різному трактують дослідники розрив Рембо з поезією. Французький піатель А. Камю вбачав у цьому «самогубство духу», а австрійський прозаїк Стефан Цвейг - «неповага до мистецтву, нехтування ним». Існує версія, що поет утік з Парижа, що б знайти себе в чомусь іншому, що б утвердиться, а після повернутися незалежним і вільним, позбавившись від п'яного сну. Деякі сучасні дослідники вважають що поет дійшов у своїх експериментах зі словом до крайньої межі і, зазирнувши за неї, побачив лише порожнечу, він ще намагався писати, але вже не міг віднайти сенс у поетичному творчості. Однак загадка поезії Рембо й досі не розгадана. Таємничим є не тільки його відхід з мистецтва, а передусім те, що він встиг написати за короткий період, який став цілою епохою у світовій літературі.

37-ми років втомлений, про ще повний сил, Рембо повернувся до Франції. Невідомо як склалася б його подальша доля, але в 1891 р. у нього Возний пухлина правого коліна, яка виявилася саркомою. 10 листопада 1891 він помер у марсельської лікарні.

Артюр Рембо

⇐ Предыдущая 1 2 3 4 5 67