Кирило Транквіліон-Ставровецький

Кирило Транквіліон-Ставровецький

Кирило Транквіліон-Ставровецький протягом 1589 — 1592 років був учителем львівської братської школи, викладаючи в ній слов’янську й грецьку мови. Тут він співробітничає з такими діячами, як Арсеній Еласонський, Стефан і Лаврентій Зизанії. Сучасники характеризують Кирила часів його вчительства як мужа «ученна в науцЂ писма и языка елинска и словенска». З доручення братства він 1589 р. виголошує в Тарнополі перед константинопольським патріархом Ієремією промову грецькою мовою. Київський митрополит Михаїл Рогоза, перебуваючи у Львові в січні 1591 р., благословив дидаскалів братської школи Стефана й Кирила і здатних до цього учнів на проповідування як у Львові, в братській церкві, так і в інших містах. У цей час Віленське братство через своїх членів білоруських магнатів Богдана Сапєгу та Федора Скумину просить Львівське братство прислати до Вільна дидаскала — «писма кгрецкого и словацкого делателя искусна». У Вільно посилають Кирила, і 1592 р. він починає вчителювати у віленській братській школі, 3 дальших 22 років відомостей про життя і діяльність Кирила немає. У 1614 — 1615 р. Кирило — ієромонах і славиться як проповідник. Він бере участь у виданні Псалтиря (Львів, 1615), друкує у власній похідній друкарні своє «Зерцало богословів» (Почаїв, 1618) і своє ж «Євангеліє учительноє» (Рахманів, маєток княгині Ірини Вишневенької, 1619). За ці книжки Кирило підпадає під переслідування — ортодокси вбачають у них єретичні та прокатолицькі тенденції.

Між 1615 — 1626 роками Кирило веде мандрівне життя: Львів — Волинь — Замостя Близько 1626 р. він переходить в унію і стає архімандритом чернігівського Єлецького монастиря, який на цей час був захоплений уніатами. У королівській грамоті 1643 р. відзначається «похилий вік» Кирила, і йому призначається коад’ютор — помічник-заступник, що в католицькій церкві призначається на заміну духовній особі, яка за віком чи станом здоров’я неспроможна виконувати свої обов’язки. 7 вересня 1646 р. в Чернігові виходить у світ «з новои друкарнЂ» Кирила його збірка повчань і віршів «Перло многоцЂнноє», в якій виразно виявляються католицькі тенденції автора. Того ж 1646 року Кирило помирає.

Вірші Кирило писав, мабуть, протягом усього свого свідомого життя.

⇐ Предыдущая 1 234 5 6 7 Следующая ⇒