України В.ЛИТВИН 5 страница

17. Військовослужбовець, громадянин, звільнений з військової служби в запас або у відставку, військовозобов'язаний, призваний на навчальні (або перевірні) та спеціальні збори, не користуються правом на пільги, гарантії та компенсації, встановлені цим Законом, на час відбування призначеного їм судом одного із видів покарань, передбачених пунктами 2, 3, 5-7, 9, 11, 12 статті 51 Кримінального кодексу України. На цей час члени їх сімей також не користуються таким правом на пільги, гарантії та компенсації, якими вони користувалися як члени сімей таких осіб.

18. Військовослужбовець, якого засуджено до тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, та члени його сім'ї права на пільги не втрачають.

19. Особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Порядок видачі цих посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.

20. Військовослужбовці та члени їх сімей, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, користуються всіма пільгами, передбаченими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Стаття 34. Додаткові пільги, гарантії та компенсації, що
                 надаються військовослужбовцям, які виконують
                 обов'язки військової служби в умовах воєнного
                 або надзвичайного стану, та членам їх сімей

1. Військовослужбовцям, які виконують обов'язки військової служби в умовах воєнного або надзвичайного стану, надаються додаткові пільги, гарантії та компенсації, що встановлюються законодавчими та іншими нормативно-правовими актами.

2. На членів сімей військовослужбовців, які загинули при виконанні обов'язків військової служби в умовах воєнного або надзвичайного стану, поширюються пільги, гарантії та компенсації, що діють стосовно членів сімей військовослужбовців, які загинули під час Великої Вітчизняної війни, а також в інших державах, на території яких велися бойові дії за участю військовослужбовців Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки та осіб рядового, начальницького складу і військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР.

Стаття 35. Соціальні гарантії прав членів сімей
військовослужбовців

1. Члени сімей військовослужбовців, які втратили годувальника, не можуть бути виселені із займаних ними жилих приміщень без надання їм іншого благоустроєного жилого приміщення.

За членами сімей військовослужбовців, які загинули (померли) під час проходження військової служби, і членами сімей громадян, які проходили військову службу за контрактом або перебували на кадровій військовій службі, які загинули (померли) після звільнення з військової служби, зберігається право на отримання жилої площі. При цьому жила площа зазначеним особам надається у першочерговому порядку.

2. Члени сімей військовослужбовців, які втратили годувальника, мають першочергове право на отримання земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, городництва, на вступ до садівницьких товариств (кооперативів). Їм надаються пільгові кредити на індивідуальне житлове будівництво, будівництво і ремонт садових будинків та упорядкування садових ділянок у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

3. Органи місцевого самоврядування здійснюють капітальний ремонт приватних жилих будинків (квартир), що належать членам сімей військовослужбовців, які втратили годувальника, за рахунок коштів місцевого бюджету.

4. Батькам, дружині (чоловіку) та неповнолітнім дітям військовослужбовців, які загинули (померли) при виконанні обов'язків військової служби, надається право на безоплатну медичну допомогу та переважне право на соціальне обслуговування в державній системі соціальних служб.

5. Члени сімей військовослужбовців строкової служби мають переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності або штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці.

6. Дружинам (чоловікам) військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, виплачується за місцем роботи грошова допомога в розмірі середнього місячного заробітку при розірванні ними трудового договору у зв'язку з переведенням чоловіка (дружини) на військову службу в іншу місцевість. При тимчасовій втраті працездатності, а також захворюванні дітей листки непрацездатності оплачуються дружинам (чоловікам) військовослужбовців у розмірі 100 відсотків середнього місячного заробітку незалежно від страхового стажу.

7. Дружинам (чоловікам) військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, зараховується до загального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за віком, період проживання разом з чоловіком (дружиною) в місцевостях, де не було можливості працевлаштування за спеціальністю, але не більше
10 років, а також період, коли дружина (чоловік) військовослужбовця була змушена (був змушений) не працювати за станом здоров'я дітей, пов'язаним з умовами проживання за місцем військової служби подружжя, якщо за висновком закладу охорони здоров'я їх діти потребували постійного догляду.

8. Органи місцевого самоврядування:

1) у першочерговому порядку працевлаштовують дружин (чоловіків) військовослужбовців у разі їх звільнення при скороченні чисельності або штату працівників, при ліквідації, реорганізації або перепрофілюванні підприємства, установи, організації;

2) позачергово надають дітям військовослужбовців та дітям військовослужбовців, які загинули чи померли або пропали безвісти під час проходження військової служби, місця у дошкільних навчальних закладах за місцем проживання;

3) у позачерговому порядку забезпечують відселення із закритих та віддалених від населених пунктів військових гарнізонів військовослужбовців, звільнених у запас або у відставку. Порядок такого відселення встановлюється Кабінетом Міністрів України.

9. Вдова (вдівець) загиблого або померлого військовослужбовця, а також дружина (чоловік) військовослужбовця, який пропав безвісти під час проходження військової служби, в разі, якщо вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, батьки військовослужбовця, які перебували на його утриманні, та її (його) неповнолітні діти або повнолітні діти - інваліди з дитинства мають право на пільги, передбачені цим Законом.

10. Кабінетом Міністрів України, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями можуть встановлюватися й інші пільги та гарантії соціального захисту сімей військовослужбовців.

Глава VІІ. ОБМЕЖЕННЯ ПРАВ ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ. ПРАВО ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ НА ОСКАРЖЕННЯ НЕПРАВОМІРНИХ ДІЙ ТА ОТРИМАННЯ ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ

Стаття 36. Обмеження прав у службовій діяльності
військовослужбовців

1. Військовослужбовці не мають права:

1) на період служби у Збройних Силах України, Службі безпеки України, інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях бути членами будь-яких політичних партій, займатися політичною діяльністю та створювати політичні партії, за винятком тих осіб, які в установленому законом порядку обрані народними депутатами України чи депутатами місцевих рад і не виявили бажання звільнятися з військової служби в запас або у відставку;

2) займатися підприємницькою або іншими видами діяльності, що передбачають отримання прибутку, безпосередньо чи через посередників або підставних осіб, бути повіреними третіх осіб у справах військового формування, в якому вони проходять службу, а також виконувати роботу на умовах сумісництва (крім наукової, викладацької, творчої діяльності у вільний від виконання обов'язків військової служби час), а також входити самостійно, через представника або підставних осіб до складу правлінь чи інших виконавчих органів, установ, підприємств, організацій, спілок та об'єднань, що здійснюють підприємницьку діяльність;

3) використовувати з метою, не пов'язаною з виконанням обов'язків військової служби, фінансові кошти та майно військової частини, а також інше державне майно, за винятком випадків використання зазначеного майна за встановлену плату відповідно до законів;

4) отримувати від фізичних та юридичних осіб винагороди (подарунки, грошові винагороди, позики, послуги, оплату розваг, відпочинку, транспортних витрат та інші винагороди) за дії, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби, за винятком цінних подарунків, у тому числі іменних, і грошових сум, якими військовослужбовці нагороджуються в порядку заохочення відповідно до статутів Збройних Сил України;

5) приймати без дозволу Президента України нагороди іноземних держав, міжнародних та іноземних організацій;

6) виїжджати у службові відрядження за кордон за рахунок фізичних та юридичних осіб, за винятком службових відряджень, які здійснюються відповідно до міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або на взаємній основі за домовленістю органів державної влади України з відповідними органами влади іноземних держав або міжнародними організаціями;

7) використовувати службове становище в інтересах політичних партій і громадських, у тому числі релігійних, об'єднань та організацій, а також для пропаганди свого ставлення до них.

2. Військовослужбовці, які перебувають у близьких родинних стосунках чи свояцтві, не можуть проходити військову службу в одній військовій частині, одному з'єднанні, об'єднанні (до оперативного командування включно), якщо проходження ними військової служби пов'язане з безпосередньою підпорядкованістю або підконтрольністю одного з них іншому.

Стаття 37. Посадові та спеціальні обов'язки військовослужбовців

1. Посадові обов'язки військовослужбовців та порядок їх виконання визначаються законами, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.

2. Для виконання спеціальних обов'язків військовослужбовці можуть наділятися додатковими правами (на застосування зброї, сили, пред'явлення вимог, обов'язкових для виконання, підпорядкування суворо визначеним особам та іншими правами).

3. Спеціальні обов'язки та порядок їх виконання встановлюються законами, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.

Стаття 38. Відповідальність військовослужбовців і
військовозобов'язаних, призваних на навчальні
(або перевірні) та спеціальні збори

1. Військовослужбовці і військовозобов'язані, призвані на навчальні (або перевірні) та спеціальні збори, залежно від характеру вчиненого правопорушення несуть дисциплінарну, адміністративну чи цивільно-правову відповідальність згідно з законом.

2. Військовослужбовці і військовозобов'язані, призвані на навчальні (або перевірні) та спеціальні збори, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення.

3. За вчинення злочину військовослужбовці і військовозобов'язані, призвані на навчальні (або перевірні) та спеціальні збори, притягаються до кримінальної відповідальності згідно з законом.

Стаття 39. Право військовослужбовця на оскарження
неправомірних дій

1. Неправомірні рішення і дії (бездіяльність) органів військового управління та командирів (начальників) можуть бути оскаржені військовослужбовцями у порядку, передбаченому законами, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.

Стаття 40. Право військовослужбовців на правову допомогу

1. Військовослужбовцям гарантується право на захист у порядку, встановленому законами України. Військовослужбовці є вільними і незалежними при виборі захисника своїх прав.

2. Судочинство у справах за участю військовослужбовців, які проходять військову службу на території України, здійснюється відповідно до законів України, а військовослужбовців, які проходять військову службу за межами території України, - відповідно до вимог міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

3. Юридичні консультації та колегії адвокатів надають військовослужбовцям строкової служби безоплатно правову допомогу з питань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, а також для забезпечення права на захист від обвинувачення та з інших підстав, встановлених законами. Оплата праці адвоката при цьому здійснюється за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

4. Начальники військових госпіталів, санаторіїв та інших військово-медичних закладів охорони здоров’я, їх заступники по медичній частині, старші і чергові лікарі цих військових госпіталів, санаторіїв та інших військово-медичних закладів охорони здоров’я у випадках, передбачених законом, можуть здійснювати посвідчення заповітів і доручень стосовно військовослужбовців та інших осіб, які перебувають на лікуванні в зазначених госпіталях, санаторіях та інших військово-медичних закладах охорони здоров’я, що прирівнюються до нотаріально посвідчених.

До нотаріально посвідчених прирівнюються також заповіти та доручення військовослужбовців, а в пунктах дислокації військових частин, з'єднань, установ і військово-навчальних закладів, де немає державних нотаріальних контор, приватних нотаріусів, посадових осіб та органів, що вчиняють нотаріальні дії, - також заповіти та доручення робітників і службовців, членів їх сімей і членів сімей військовослужбовців, які посвідчені командирами (начальниками) цих військових частин, з'єднань, установ і військово-навчальних закладів.

Посадові особи, перелічені у цій частині, зобов'язані негайно передати по одному примірнику посвідчених ними заповітів до державного нотаріального архіву чи державної нотаріальної контори за постійним місцем проживання заповідача.

Якщо заповідач не має постійного місця проживання в Україні або якщо місце проживання заповідача невідоме, заповіт направляється до державного нотаріального архіву міста Києва.

Посвідчення заповітів і доручень посадовими особами, зазначеними у цій частині, провадиться з дотриманням вимог чинного законодавства в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Глава VІІІ. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПОСАДОВИХ ОСІБ
ЗА ПОРУШЕННЯ ЦЬОГО ЗАКОНУ. НАГЛЯД ЗА ДОДЕРЖАННЯМ ЦЬОГО ЗАКОНУ

Стаття 41. Відповідальність посадових осіб за порушення цього
Закону

1. Посадові особи, винні в порушенні Закону України "Про державні гарантії прав, соціальний захист військовослужбовців і громадян, звільнених з військової служби, та членів їх сімей", несуть відповідальність згідно з законами.

Стаття 42. Нагляд за додержанням цього Закону

1. Нагляд за додержанням цього Закону усіма посадовими особами органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Глава ІX. ФІНАНСУВАННЯ ВИТРАТ, ПОВ'ЯЗАНИХ З РЕАЛІЗАЦІЄЮ ЦЬОГО ЗАКОНУ

Стаття 43. Фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього
Закону

1. Фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та за рахунок інших бюджетів у передбачених Бюджетним кодексом України випадках.

Глава X. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з 1 липня 2003 року. Положення другого речення частини четвертої статті 18, частини десята, дванадцята статті 19, частина восьма статті 23, частина дев'ята статті 26, абзаци сьомий, восьмий частини восьмої, частини дев'ята, чотирнадцята - шістнадцята статті 30, частини шоста, сьома статті 32, частини шоста, сьома статті 33, частини друга, третя статті 35, а також зміни, що вносяться до Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", набирають чинності з 1 січня 2004 року.

Витрати, пов’язані з реалізацією норм цього Закону у 2003 році, здійснюються у межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України на утримання Збройних Сил України, Служби безпеки України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань.

2. Чинність цього Закону поширюється на атестованих працівників органів внутрішніх справ (міліції, Державної пожежної охорони).

3. Соціальні та правові гарантії військовослужбовців, у тому числі заходи щодо їх правового захисту, матеріального, грошового та інших видів забезпечення, передбачені цим Законом, не можуть бути скасовані або погіршені іншими нормативно-правовими актами.

4. Закони України та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

5. Кабінету Міністрів України у тримісячний термін з дня набрання чинності цим Законом:

подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законів України у відповідність із цим Законом;

розробити нормативно-правові акти, передбачені цим Законом, та привести у відповідність із цим Законом свої нормативно-правові акти;

забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.

6. Нормативно-правові акти з питань забезпечення державних гарантій прав, соціального захисту військовослужбовців і громадян, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, які видаються Міністром оборони України, Головою Служби безпеки України, керівниками центральних органів виконавчої влади та інших державних органів, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування, повинні відповідати вимогам цього Закону.

7. Статтю 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 "Про державне мито" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 13, ст.113, № 26, ст.281, № 49, ст.459; 1994 р., № 28, ст.241, № 29, ст.257, № 33, ст.300; 1995 р., № 13, ст.85, № 14, ст.90; 1996 р., № 9, ст.43, № 41, ст.192, № 52, ст.306; 1997 р., № 6, ст.46, № 9, ст.70, № 18, ст.131; 2000 р., № 19, ст.143, № 29, ст.232, № 38, ст.317, № 46, ст.398, № 50, ст.436; 2001 р., № 10, ст.44, № 24, ст.124) доповнити пунктом 45 такого змісту:

"45) військовослужбовці - за позовами, пов'язаними з проходженням військової служби".

Голова Верховної Ради

України В.ЛИТВИН

м. К и ї в

28 листопада 2002 року

№ 333-IV

⇐ Предыдущая 1 2 3 45