України В.ЛИТВИН 1 страница

З А К О Н У К Р А Ї Н И

Про внесення змін до Закону України "Про соціальний

і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"

Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:

Внести зміни до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 15, ст. 190; 1993 р., № 26, ст. 281; 1997 р., № 12, ст. 103, № 45, ст. 288; 1999 р., № 48, ст. 410; 2000 р., № 13, ст. 102, № 23, ст. 178; 2001 р., № 9, ст. 38, № 31, ст. 155), виклавши його у такій редакції:

"ЗАКОН УКРАЇНИ

Про державні гарантії прав, соціальний захист військовослужбовців

і громадян, звільнених з військової служби, та членів їх сімей

Цей Закон відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців і громадян, звільнених з військової служби, та членів їх сімей. Закон гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Глава І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:

військовослужбовець - громадянин України, який проходить один із видів військової служби, визначених Законом України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу";

гарантії прав військовослужбовців і громадян, звільнених з військової служби, та членів їх сімей - комплекс економічних, організаційних та правових заходів, спрямованих на реальне здійснення прав і свобод людини і громадянина, закріплених у Конституції України;

соціальний захист військовослужбовців – діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи економічних, правових і соціальних гарантій, що забезпечують дотримання і реалізацію найважливіших прав і свобод, ступінь задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу у суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі, виявлення і нейтралізацію негативних чинників, що впливають на неї, створення умов для постійного зростання добробуту та досягнення соціально прийнятного рівня життя, самовизначення особистості захисника Вітчизни. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом;

матеріальне забезпечення військовослужбовців - надання у передбачених законодавством випадках грошових виплат та допомог, а також речового, продовольчого та інших видів забезпечення;

пільги військовослужбовцям - переваги, що надаються на підставі законодавства громадянам, які перебувають на військовій службі, з метою соціального захисту, компенсації певних обмежень, пов'язаних з перебуванням на військовій службі, та стимулювання заінтересованості у її проходженні;

грошове забезпечення військовослужбовців - грошові виплати, які складаються з місячного грошового забезпечення та інших виплат.

До складу місячного грошового забезпечення входять: оклади грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військове звання, процентна надбавка за вислугу років) та додаткові щомісячні види грошового забезпечення.

Додатковими щомісячними видами грошового забезпечення є: надбавки (за кваліфікацію; за кваліфікаційну категорію військовослужбовцям медичного і фармацевтичного складу; за знання та використання іноземної мови; за роботу з особовим складом; за охорону таємниць у пресі; за проведення ревізій і перевірок фінансової та господарської діяльності; за операторське обслуговування і збереження засобів засекреченої апаратури зв'язку; за особливі умови служби; за службу у високогірних місцевостях; за безперервний стаж на шифрувальній роботі; за спортивні та почесні звання; за службу, пов'язану із забезпеченням готовності сил і засобів Цивільної оборони та виконанням аварійно-рятувальних робіт; за службу у Збройних Силах України, Службі безпеки України, інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях; за особливий характер служби; за роботу з відомостями, що становлять державну таємницю (в умовах режимних обмежень); державним експертам з питань таємниць; курсантська посадова надбавка тощо), доплати (за науковий ступінь і вчене звання тощо), підвищення (посадового окладу за кваліфікацію; за результатами чергової екзаменаційної сесії; за шкідливі умови служби тощо) та премія, які мають постійний характер.

До інших виплат грошового забезпечення належать виплати військовослужбовцям підйомної допомоги, морського грошового забезпечення, продовольчо-дорожніх та польових коштів, одноразових грошових винагород (за підтримання високої бойової готовності військ, зразкове виконання службових обов'язків і бездоганну дисципліну; на початкове обзаведення; за бойове чергування; за авіапольоти з палуби і посадку на палубу корабля (судна); за стрибки з парашутом; за водолазні роботи; за тривалу і безперервну службу на кораблях, суднах і в управліннях їх з'єднань; за безперервну службу в аеромобільних військах, частинах спеціального призначення, десантних частинах і підрозділах; за тривалу безперервну військову службу; за розшук, піднімання, розмінування та знешкодження вибухових предметів; за тралення і знешкодження мін; за дозаправку літаків у повітрі; за закінчення вищих військових закладів; за проведення випробувань і досліджень тощо); матеріальних та грошових допомог (щорічних матеріальних допомог; одноразової матеріальної допомоги військовослужбовцям строкової служби тощо);

захворювання, пов'язане з проходженням військової служби, - захворювання (травма, поранення, контузія, каліцтво тощо), яке виникло у період проходження військової служби у військових частинах, установах та організаціях, органах військового управління тощо, які не входять до складу діючої армії, або захворювання, яке виникло до проходження військової служби, а у період військової служби набуло такого розвитку, що обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі тимчасової) до військової служби, служби з військово-облікової спеціальності.

У такому ж формулюванні приймаються рішення при медичному огляді військовослужбовців за результатами травм, поранень, контузій, каліцтв тощо, отриманих ними у період проходження строкової військової служби, коли документи про обставини їх отримання на момент медичного огляду відсутні;

захворювання, не пов'язане з проходженням військової служби, - захворювання, яке виникло в особи, яка пройшла медичний огляд до призову на строкову військову службу, і якщо військова служба не вплинула на наявне захворювання і придатність до військової служби.

Рішення у такому формулюванні приймається також за наслідками травм, поранень, контузій, каліцтв тощо, якщо вони одержані до призову на строкову військову службу і військова служба не вплинула на вже наявні наслідки травми, поранення, контузії, каліцтва тощо і придатність до військової служби;

захворювання, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби, - захворювання (травма, поранення, контузія, каліцтво тощо), отримане особою, яка пройшла медичний огляд (крім випадків протиправного діяння), за умови виконання нею обов'язків військової служби під час проходження військової служби у військових частинах, установах та організаціях, органах військового управління тощо, що не входили до складу діючої армії.

Військовослужбовці вважаються такими, які виконують обов'язки військової служби, за умов, визначених у статті 24 Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу";

захворювання, не пов'язане з виконанням обов'язків військової служби, - захворювання (травма, поранення, контузія, каліцтво тощо), отримане особою за обставин або в результаті нещасного випадку, не пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, або внаслідок правопорушення, встановленого службовим розслідуванням, дізнанням, досудовим слідством або судовим розглядом.

Стаття 2. Громадяни, віднесені до членів сім'ї
військовослужбовця

1. Член сім'ї військовослужбовця - особа, яка перебуває з військовослужбовцем у відносинах, природа яких визначається: кровними (родинними) зв'язками або шлюбними відносинами, постійним проживанням з військовослужбовцем, веденням з ним спільного господарства. До кола членів сім'ї військовослужбовця належать його (її) дружина (чоловік), їх діти і батьки. Діти є членами сім'ї незалежно від того, чи є це діти будь-кого з подружжя, спільні або усиновлені, народжені у шлюбі або позашлюбні.

2. Членом сім'ї військовослужбовця можуть бути визнані й інші близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід, баба) або особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв'язках, за умови постійного проживання з військовослужбовцем і ведення з ним спільного господарства (неповнорідні брати, сестри; зять, невістка; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки та інші).

3. Членом сім'ї, який перебуває на утриманні військовослужбовця, вважається та особа з визначених у частинах першій та другій цієї статті осіб, яка не має власних доходів або пенсія, стипендія чи інший сукупний середньомісячний доход якої не перевищує офіційно встановленої межі малозабезпеченості і яка перебуває на повному утриманні військовослужбовця або одержує від нього допомогу, що є для неї постійним і основним джерелом засобів до існування. До цих осіб належать:

1) неповнолітні;

2) непрацездатні;

3) інші особи, яких військовослужбовець зобов'язаний утримувати за законом;

4) вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі (крім курсантів і слухачів вищих військових навчальних закладів та вищих навчальних закладів, які мають кафедри військової підготовки (факультети військової підготовки, відділення військової підготовки, інститути військової підготовки) - (далі - вищі навчальні заклади, які мають військові навчальні підрозділи), стажисти до закінчення навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними віку, встановленого для таких членів сім'ї військовослужбовця, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника;

5) працездатні члени сім'ї військовослужбовця, які зайняті доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками військовослужбовця, які не досягли 8-річного віку, за інвалідом
І групи, дитиною-інвалідом віком до 16 років, за пенсіонером, який за висновком закладу охорони здоров'я потребує постійного стороннього догляду, та визначеними законом іншими видами трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який надає члену сім'ї військовослужбовця право на трудову пенсію;

6) інші особи, визнані утриманцями у встановленому законом порядку.

Стаття 3. Громадянин, звільнений з військової служби

1. Громадянин, звільнений з військової служби, - громадянин України, звільнений з військової служби зі Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, зі Збройних Сил колишнього Союзу РСР, прикордонних, внутрішніх та залізничних військ, військ цивільної оборони, органів і військ державної безпеки, інших військових формувань колишнього Союзу РСР або з військової служби зі Збройних Сил та інших військових формувань країн Співдружності Незалежних Держав, утворених відповідно до законодавства цих держав, у запас або у відставку відповідно до законодавства України, колишнього Союзу РСР чи країн Співдружності Незалежних Держав (далі - країн СНД).

Стаття 4. Статус військовослужбовців

1. Статус військовослужбовців - сукупність гарантованих Конституцією України прав і свобод, а також обов'язків та відповідальності військовослужбовців, встановлених цим та іншими законами.

2. Військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, основними обов'язками громадянина, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

3. На військовослужбовців покладаються обов'язки щодо оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності. Військовослужбовці ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності.

4. У зв'язку з державною службою особливого характеру, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

5. Особливості статусу військовослужбовців, які проходять військову службу у воєнний час, під час мобілізації, виконання обов'язків військової служби в умовах надзвичайного стану, а також збройних конфліктів, регулюються відповідними законами.

6. Військовослужбовцям видаються документи, що посвідчують їх особу та громадянство.

7. Військовослужбовці під час виконання обов'язків військової служби мають право на носіння, зберігання, застосування та використання зброї у порядку, встановленому законом та іншими нормативно-правовими актами.

Стаття 5. Громадяни України, які мають статус
військовослужбовців

1. Громадяни України набувають статусу військовослужбовців з початком проходження військової служби і втрачають його з її закінченням.

2. Військовослужбовці проходять військову службу відповідно до Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" на території України або виконують військовий обов'язок за межами України відповідно до міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

3. До військовослужбовців належать:

1) особи, які проходять строкову військову службу;

2) особи, які перебувають на військовій службі за контрактом на посадах солдатів і матросів, сержантів і старшин, прапорщиків і мічманів;

3) особи, які перебувають на військовій службі (навчаються) за контрактом на посадах курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають військові навчальні підрозділи, з програмами підготовки на посади осіб офіцерського складу;

4) особи, які перебувають на військовій службі за контрактом на посадах офіцерського складу;

5) особи, які перебувають на військовій службі за призовом на посадах офіцерського складу;

6) особи, які перебувають на кадровій військовій службі на посадах офіцерського складу і зараховані до Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань до запровадження військової служби за контрактом.

4. Умови, форма, порядок і правила укладення контракту з громадянином, припинення (розірвання) контракту та наслідки припинення (розірвання) контракту визначаються положеннями про проходження військової служби відповідними категоріями військовослужбовців.

5. На військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірні) та спеціальні збори, статус військовослужбовців поширюється у випадках та порядку, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

6. За громадянами, які проходили військову службу у військових частинах Збройних Сил колишнього Союзу РСР, інших військових формуваннях колишнього Союзу РСР та країн СНД до прийняття зазначених військових формувань під юрисдикцію України і перейшли для продовження військової служби до Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, зберігаються статус військовослужбовця, пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим та іншими законами. Статус військовослужбовців під час проходження ними військової служби на територіях інших держав, що не зазначені у цій статті, а також військовослужбовців Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, направлених до інших держав у порядку військового співробітництва, визначається відповідно до міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

7. За військовослужбовцями, захопленими у полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах, зберігається статус військовослужбовців. Органи державної влади і військове командування зобов'язані вживати заходів щодо звільнення таких військовослужбовців відповідно до норм міжнародного права.

Стаття 6. Правові засади статусу військовослужбовців

1. Правовими засадами статусу військовослужбовців є Конституція України, цей Закон, інші нормативно-правові акти, а також міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Стаття 7. Законодавство про державні гарантії прав,
соціальний захист військовослужбовців і громадян,
звільнених з військової служби, та членів їх сімей

1. Законодавство про державні гарантії прав, соціальний захист військовослужбовців і громадян, звільнених з військової служби, та членів їх сімей базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів у сфері соціального захисту громадян.

2. Кабінет Міністрів України, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади видають нормативно-правові акти щодо соціального захисту військовослужбовців і громадян, звільнених з військової служби, та членів їх сімей відповідно до законів.

Стаття 8. Гарантії соціального та правового захисту
військовослужбовців і громадян, звільнених з
військової служби, та членів їх сімей

1. Цим Законом для військовослужбовців встановлюється єдина система їх соціального та правового захисту, а також матеріального та інших видів забезпечення з урахуванням займаних військових посад, присвоєних військових звань, загальної тривалості військової служби, у тому числі у пільговому обчисленні, завдань та обов'язків, що виконуються, умов і порядку проходження ними військової служби.

2. Правовий захист військовослужбовців і громадян, звільнених з військової служби, та членів їх сімей забезпечується закріпленням у законах прав, пільг, гарантій і компенсацій для зазначених осіб та інших заходів щодо їх соціального захисту, а також правового механізму їх реалізації.

3. Соціальний захист військовослужбовців і громадян, звільнених з військової служби, та членів їх сімей передбачає:

1) реалізацію їх прав, пільг, гарантій та компенсацій органами державної влади та органами місцевого самоврядування, а також органами військового управління;

2) удосконалення механізмів та інститутів соціального захисту зазначених осіб;

3) охорону їх життя і здоров'я, а також інші заходи, спрямовані на створення умов життя та діяльності, що відповідають характеру військової служби та її ролі в суспільстві.

4. Реалізація заходів щодо соціального та правового захисту військовослужбовців і громадян, звільнених з військової служби, та членів їх сімей покладається на органи державної влади, органи місцевого самоврядування, правоохоронні органи у межах їх повноважень, а також є обов'язком командирів (начальників). Реалізації прав військовослужбовців і громадян, звільнених з військової служби, та членів їх сімей сприяють, відповідно до законодавства, об'єднання громадян.

5. При здійсненні призову на військову службу, укладенні з військовослужбовцями контракту на проходження військової служби, а також при звільненні військовослужбовців з військової служби держава гарантує виконання зобов'язань, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

6. Нормативно-правові акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права, пільги, гарантії і компенсації військовослужбовців і громадян, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, є недійсними.

7. У випадках, коли порушені права або законні інтереси осіб, які мають право на передбачені цим Законом пільги, гарантії та компенсації, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, органи військового управління, військове командування за власною ініціативою або на прохання заінтересованих громадян та організацій вживають необхідних заходів щодо поновлення порушених прав та захисту законних інтересів цих осіб.

Стаття 9. Сфера дії цього Закону

1. Дія цього Закону поширюється на:

1) військовослужбовців Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей;

2) військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби чи після звільнення їх з військової служби внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти;

3) громадян, звільнених з військової служби, та членів їх сімей;

4) військовозобов'язаних, призваних на навчальні (або перевірні) та спеціальні збори, та членів їх сімей;

5) громадян країн СНД, які проходили службу в Збройних Силах та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законодавства цих держав, та членів їх сімей, які проживають в Україні, у порядку і на умовах, визначених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

2. Дія цього Закону не поширюється на членів сімей військовослужбовців, які загинули чи померли під час проходження військової служби внаслідок вчинення ними злочину.

Глава ІІ. ДЕРЖАВНІ ГАРАНТІЇ ПРАВ
ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ І ГРОМАДЯН, ЗВІЛЬНЕНИХ
З ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ, ТА ЧЛЕНІВ ЇХ СІМЕЙ

Стаття 10. Забезпечення політичних, соціальних прав і свобод
військовослужбовців

1. Військовослужбовці беруть участь у всеукраїнському і місцевих референдумах, у виборах до органів державної влади і органів місцевого самоврядування і можуть бути до них обраними. На них поширюються положення Закону України "Про вибори Президента України", а також інші законодавчі акти про вибори.

2. Військовослужбовцям, які балотуються кандидатами у народні депутати України, депутати місцевих рад, їх командири (начальники) повинні створювати належні умови для здійснення цього права.

3. Військовослужбовці, обрані до органів державної влади чи органів місцевого самоврядування або призначені у сформовані ними органи, залишаються на військовій службі, і за ними зберігається статус військовослужбовців. Військовослужбовці, обрані народними депутатами України, прикомандировуються до Верховної Ради України із залишенням на військовій службі в Збройних Силах України, Службі безпеки України, інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях. Строк роботи в органах державної влади чи органах місцевого самоврядування або у сформованих ними органах зараховується до загального трудового стажу та строку військової служби (вислуги років). Після закінчення строку повноважень в органах державної влади чи органах місцевого самоврядування або у сформованих ними органах військовослужбовці направляються у розпорядження військового формування, де вони проходили військову службу до обрання, для подальшого проходження військової служби на посаді не нижче тієї, яку вони обіймали до обрання на виборну посаду в органах державної влади чи органах місцевого самоврядування або у сформованих ними органах.

4. Військовослужбовці можуть бути членами громадських організацій, за винятком організацій, статутні положення яких суперечать засадам діяльності Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, і можуть брати участь в їх роботі у вільний від виконання обов'язків військової служби час, коли вони вважаються такими, що не виконують обов'язків військової служби.

Стаття 11. Здійснення військовослужбовцями права на свободу
слова та на участь у зборах, мітингах, походах та
демонстраціях

1. Військовослужбовці, реалізуючи конституційне право на свободу слова, висловлення своїх думок та переконань, доступ до отримання і поширення інформації, не мають права розголошувати державну таємницю та іншу інформацію з обмеженим доступом відповідно до законодавства, обговорювати та критикувати накази командира (начальника), крім як у разі віддання явно злочинного наказу чи розпорядження.

2. Військовослужбовці мають право у вільний від виконання обов'язків військової служби час мирно, без зброї брати участь у зборах, мітингах, походах та демонстраціях, які проводяться за межами військової частини, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування. Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку - з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.

3. Участь військовослужбовців у страйках, а також припинення виконання обов'язків військової служби як засіб урегулювання питань, пов'язаних з проходженням військової служби, забороняються.

Стаття 12. Реалізація військовослужбовцями права на свободу
світогляду і віросповідання

1. Військовослужбовці у вільний від виконання обов'язків військової служби час мають право брати участь у богослужіннях та релігійних церемоніях як приватні особи.

2. Військовослужбовці не мають права відмовлятися або ухилятися від виконання обов'язків військової служби за мотивами релігійних переконань та використовувати службові повноваження для релігійної чи атеїстичної пропаганди.

3. Релігійна символіка, релігійна література та предмети культу можуть використовуватися військовослужбовцем лише в індивідуальному порядку у вільний від виконання обов'язків військової служби час.

4. Держава не несе зобов'язань щодо задоволення потреб військовослужбовців, пов'язаних з їх релігійними переконаннями та проведенням релігійних обрядів.

5. Особам, релігійні переконання яких перешкоджають проходженню строкової військової служби, надається право на проходження альтернативної (невійськової) служби згідно із Законом України "Про альтернативну (невійськову) службу".

6. Створення релігійних об'єднань та організацій у військових частинах не допускається. Релігійні обряди на території військової частини можуть проводитися на прохання військовослужбовців за рахунок їх власних коштів з дозволу командира (начальника) у вільний від виконання обов'язків військової служби час.

Стаття 13. Захист особи військовослужбовця

1. Військовослужбовці перебувають під захистом держави. Ніхто не має права втручатися у службову діяльність військовослужбовців, за винятком осіб, які уповноважені на це законами та іншими нормативно-правовими актами, а також статутами Збройних Сил України.

2. Заподіяна військовослужбовцям моральна та матеріальна шкода відшкодовується у встановленому законом порядку.

Стаття 14. Гарантії права військовослужбовців на свободу
пересування, зміну місця військової служби і вибір
місця проживання

1. Право на свободу пересування реалізується військовослужбовцями з урахуванням необхідності постійного підтримання бойової готовності військових частин та забезпечення своєчасного прибуття до місця проходження військової служби.

2. Правила пересування військовослужбовців у межах військової частини, виїзду за межі гарнізону, на території якого вони проходять військову службу, визначаються статутами Збройних Сил України.

3. Військовослужбовці, як й інші громадяни України, можуть виїжджати за кордон у порядку, встановленому законом.

4. Військовослужбовці мають право на зміну місця військової служби, у тому числі на переведення в іншу місцевість, відповідно до укладених ними контрактів, з урахуванням умов проходження військової служби, стану здоров'я військовослужбовців та членів їх сімей (на підставі висновку військово-лікарської комісії) та з інших підстав, які визначаються нормативно-правовими актами.

Переміщення по службі осіб офіцерського складу, прапорщиків (мічманів) здійснюється, як правило, без зарахування в розпорядження відповідних командирів (начальників).

Призначення на посади осіб офіцерського складу, прапорщиків (мічманів), які перебувають у розпорядженні відповідних командирів (начальників), здійснюється відповідно до законодавства.

12 3 4 5 Следующая ⇒