ПРИНЦИПИ ЛІКУВАННЯ

ПРИНЦИПИ ЛІКУВАННЯ

При шоці усі введення препаратів краще проводити тільки внутрішньовенно у центральні вени шляхом їх катетеризації за допомогою пункції чи веносекції великих поверхневих вен на кінцівках. Втрішньом’язові, підшкірні шляхи введення не ефективні внаслідок порушення мікроциркуляції.

У загалому лікування шокових станів повинно включати надання допомоги по життєвим показанням і цільовим впливом на патогенетичні складові.

1. На до госпітальному етапі лікування починається з вилучення безпосередньо провокуючих факторів (біль, зупинка кровотечі, гострої сердцево-судинної недостатності, дії рефлексогенно-алергічного агенту). Для цього застосовують введення знеболюючих препаратів (обережно з наркотичними аналгетиками - гальмують дихання), краще підвищені дози ненаркотичних анальгетиків: звичайний розчин аналгіну (6-8 мл), дексалгіну (4-6 мл), кетанову (до 4-6 мл), сибазону (по 2 мл кожну годину). Адекватна транспортна імобілізація підручними засобами, транспортними шинами, застосування любих методів тимчасової зупинки кровотеч, серцеві, десенсибілізуючі препарати.

2. На госпітальному етапі відновлення абсолютного або відносного дефіциту ОЦК за допомогою інтенсивної інфузійної терапії під контролем ЦВТ і погодинного діурезу. Відновлення ОЦК досягається інфузією протишокових кровозамінників, препаратів крові, колоідно-кристалоїдних розчинів. Сумарний об’єм препаратів для гемоделюції повинен бути більшим за вимірюваний або передбачуваний об’єм крововтрати на 60-80 %. Співвідношення кристалоїдних та колоїдних розчинів повинно бути не меншим за 1:1. Чим сильніша втрата ОЦК, тим більша потреба кристалоїдних розчинів для попередження загрози дефіциту внутрішньоклітинної рідини. При значній крововтраті це співвідношення може бути доведеним до 2:1.

На сьогодні абсолютними показами до переливання препаратів крові являється показник гематокриту Ht 30 % і менше.Переливання препаратів червоної крові бажано починати після кінцевої зупинки кровотечі. Відновлення ОЦК збільшує венозний зворотній кровотік до правого серця з наступним збільшенням ЦВТ, артеріального тиску та хвилинного об’єму серця, що поліпшує оксигенацію клітин киснем.

Слід пам’ятати, що при шокових станах можлива рефлекторна зупинка серця - «синдром пустого серця». Тому на перших етапах препарати треба вливати струмінно. Можна використовувати звичайний фізрозчин, 5 % глюкозу. Хоча відомо, що ці препарати тримаються в руслі 3-4 години, але на першому етапі лікування вони прекрасно поповнюють ОЦК, що і потрібно для профілактики цього синдрому. Крім того використовують стероїдні препарати, препарати для поліпшення реологічних властивості крові (гепарин, фраксипарин, трентал, тощо). Якщо, не зважаючи на адекватну інфузійну терапію (за 30-40 хвилин під контролем ЦВТ перелито 1,0-1,5 літрів рідини) відсутній підйом артеріального тиску, то можна думати про гостру серцево-судинну недостатність і в комплекс лікування необхідно включити біологічні аміни. Препаратом вибору на сьогодні являється дофамін.

3. Розлади насосної функції серця корегуються призначенням серцевих глюкозидів, гормональних препаратів, метаболітів, антигіпоксантів.

4. Детоксикація досягається за рахунок гемоделюції під контролем ЦВТ, призначенням форсуючого діурезу під контролем електролітного балансу крові, погодинного і добового діурезу. В тяжких випадках використовують гемосорбцію, штучну нирку.

⇐ Предыдущая 1 2 345 Следующая ⇒