КЛАСИФІКАЦІЯ. КЛІНІКА

КЛАСИФІКАЦІЯ

Травматичний внаслідок механічної травми (рани, переломи, стиснення тканин тощо), опіковий шок внаслідок дії високої температури, холодовий шоквнаслідок дії низької температури, електрошоквнаслідок дії електричного струму.
Геморагічний (гіповолемічний) шок виникає внаслідок швидкої і масивної крововтрати при кровотечах або гострого порушення водно-електролітного балансу при зневодненні організму.
Септичний (бактериально-токсичний) шок виникає при гнійно-запальних захворюваннях, сепсисі.
Анафілактичний шок виникає при недослідженому алергічному статусі організму пацієнта, при ігноруванні проб на чутливість антибіотиків, вакцин, інших медичних препаратів.
Кардіогенний шок виникає при гострих захворюваннях серця (інфаркт міокарда).
Гемотрансфузійний шок вникає при порушеннях правил ізосерологічного обстеження донора і реципієнта, при переливанні несумісної крові і її компонентів.

КЛІНІКА

Клінічна картина шоку залежить від характеру, локалізації та тривалості дії пошкодження, реактивності організму, своєчасності надання лікування.

Еректильна фаза (фаза збудження) триває від декількох секунд до декількох хвилин (при опіковому шоці ця фаза може продовжуватися години і навіть 2-3 доби). Спостерігається мовне, рухове збудження. Хворі вскакують, голосно волають, скаржаться на біль. Неадекватно оцінюють важкість стану, свідомість повністю збережена.

Шкіра бліда, зіниці звичайних розмірів, або трохи звужені, живо реагують на світло. Шкірно-сухожилкові рефлекси дещо підвищені.

Пульс напружений дещо прискорений, АТ в межах норми, або трішки підвищений, дихання прискорене (тахіпное), аритмічне.

Чим яскравіше виражена еректильна фаза, тим тяжчий буде перебіг наступної фази торпідної. Характерною клінічною ознакою переходу до торпідної фази являється послаблення серцевих тонів на фоні швидко прогресуючої тахікардії.

Торпідна фаза (фаза гальмування) характеризується пригніченням функції ЦНС, життєво важливих органів. Спостерігається в’ялість, загальмованість, зниження реакції на подразнення, апатія. Пульс частий і малий, серцеві тони глухі, прогресивно знижуються АТ, ЦВТ. Температура тіла знижується, шкіра блідо-сіра, покрита холодним, липким потом, поверхневі вени спадаються, обумовлюючи «мармурове» забарвлення шкіри. Порушується функція нирок, що може привести до ниркової недостатності, анурії.

По важкості клінічних проявів торпідну фазу розділяють на чотири ступеня.

1 ступінь (легка): свідомість збережена, хворий в контакті, дещо загальмований. АТ (систолічне) знижено до 90 мм. рт. ст., помірна тахікардія 80-100 на хвилину, ЦВТ в межах 30-60 мм. вд. ст., помірне тахіпное до 20-22 на хвилину. Температура тіла знижується до 36º С. Шкіра бліда, при натискуванні на ніготь кровообіг відновлюється повільно. Гіпоальбумінемія, в сечі з’являються сліди білка.

2 ступінь (середньої важкості):свідомість збережена, хворий в контакті, загальмованість виражена більше. АТ в межах 70-90 мм. рт. ст., пульс 100-120 на хвилину, ЦВТ знижено до 20 мм. вд. ст., поверхневе тахіпное до 22-26 на хвилину. Температура тіла знижується до 35º С. Шкіра бліда, губи ціанотичні, нігтьові ложа синюшні, при натисненні на них кровообіг відновлюється дуже повільно. Олігоурія.

3 ступінь (важка): свідомість збережена, але значно пригнічена, виражена загальмованість. АТ в межах 50-70 мм. рт. ст., пульс 120-140 на хвилину, ЦВТ знижено до 10 і нижче мм. вд. ст., поверхневе тахіпное більше 26 на хвилину. Температура тіла менше 35º С. Шкіра бліда із землистим відтінком, покрита холодним липким потом, виражений акроцианоз, нігтьові ложа синюшні, при натисненні на них кровообіг не відновлюється. Олігоурія, яка переходить в анурію.

4 ступінь (передагональна):Хворий різко загальмований, шкіра та слизові оболонки бліді із синюшним відтінком, АТ нижче 50 мм. рт. ст., пульс ниткоподібний, на периферії практично не визначається, ЦВТ від’ємний, дихання поверхневе, патологічне. Анурія.

Таким чином, для діагностики шокувикористовують клінічні дані (АТ, ЦВТ, пульс, температура тіла, колір шкіри, нігтьова проба, частота дихання, добовий діурез). Доцільно використовувати додаткові дані:

- погодинний діурез з постійним катетером (N = 30-40 мл за годину);

- визначення індексу Алговера: співвідношення пульсу до систолічного артеріального тиску (N = 0,4-0,6), 0,7- 1,0 – загроза шоку, 1,1- 1,5 – шок у розпалі;

- визначення різниці температури тіла між даними в пахвовій ямці та інтраректально (N = 0,4-0,7 ºС), при шоці різниця коливається в межах 0,8-1,5ºС;

- вимірювання ОЦК за допомогою радіоізотопів;

- лабораторні показники (ацидоз, падіння парціального тиску кисню – сатурація, гіперглікемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, зниження гематокриту, гіперкоагуляція з переходом у фібриноліз).

⇐ Предыдущая 1 234 5 Следующая ⇒