Группа 4. Украинский язик. Тема: Орфограми, пунктограми української мови. Хід уроку. І. Організаційний момент.

⇐ ПредыдущаяСтр 13 из 18Следующая ⇒

08.05

Группа 4

Украинский язик

Тема: Орфограми, пунктограми української мови

Мета:

· систематизувати й поглибити знання учнів з орфографії, пунктуації

· проаналізувати найтиповіші орфографічні, пунктуаційні помилки;

· розвивати орфографічну та пунктуаційну увагу;

· виховувати потребу в удосконаленні орфографічної грамотності;

· формувати норми правильної літературної вимови.

Тип уроку: урок – практикум.

Хід уроку

І. Організаційний момент.

Добридень, шановні, вітаю Вас! Сьогодні у нас урок-практикум, на якому прийдеться багатенько пописати (посміхнулась!) і тому, не гаючи часу, відкриваємо зошити й записуємо дату «Сьоме травня» і «Класна робота».

ІІ. Актуалізація опорних знань.

Скажіть, будь ласка, які правила правопису ми спостерігаємо в написанні дати? (сЬОме (в середині складу), траВНя (після губного звука Ь не пишеться))

Мета нашого уроку:

поглибити свої знання з орфографії, пунктуації та вдосконалити вміння знаходити і виправляти орфографічні та пунктуаційні помилки, відчувши себе в ролі коректора.

ІІІ. Актуалізація опорних знань.

Орфограма -це правильне написання слова за відповідним правилом або за традицією, яке обирається з кількох можливих, і орфограма є однією з основних одиниць орфографії.

Пунктограма- це правила вживання того чи іншого розділового знаку згідно з загальноприйнятими правилами і пунктограмає однією з основних одиниць синтаксису.

Слова ми спочатку чуємо або вголос чи мовчки промовляємо, далі ділимо на звуки, а потім записуємо.

1. Найчастіше слова пишемо так, як вони звучать. Наприклад: школа, книга, парта

Це фонетичний принцип написання слів.

2. Водночас дбаємо, щоб та сама частина слова (корінь, префікс, закінчення) в усіх словах писалася однаково, незалежно від її звучання:

Вимовляємо [брацтво], а пишемо братство, бо брат; [сниц:а], а пишемо сниться; [виселий] – веселий, бо весело.

Це морфологічний принцип.

3. Іноді слова ,які звучать однаково, пишемо по-різному, щоб розрізнити їх значення:

Живемо по-новому (як? прислівник); їдемо по новому мосту (по якому? прикметник); удень (завидна); і у день (у певний день).

Такий принцип називається диференціюючим (розрізнюючим).

4. Деякі звуки в слові позначаємо на письмі за традицією [йасний] – ясний, [шчука]– щука.

Це традиційний або історичний принцип.

Принципи українського правопису:

1. фонетичний принцип

2. морфологічний принцип

3. диференціюючий (розрізнюючий) принцип

4. традиційний або історичний принцип

Завдання 2 Розподіліть подані слова за принципами українського правопису

Парта, живеться, вгорі – в горі, щасливий, їжак, багатство, екран

Відповідь:

1. Парта, екран

2. живеться, багатство

3. вгорі – в горі

4. їжак, щасливий

ІV. Мотивація навчальної діяльності.

Кому не доводилося довіряти паперу свої думки, спостереження, розрахунки? Учений, що закінчив важливе дослідження, інженер, що провів складні обчислення, негайно беруться за перо, щоб викласти на папері результати своєї праці, зробити їх доступними для людей, зберегти для наступних поколінь. І гірко уявити, що один необережний рух руки, випадкова описка можуть обірвати нитку викладу, спотворити зміст, зруйнувати струнку систему доказів, одним словом, зіпсувати плоди напруженої роботи думки.

До чого ж це тендітна та нестійка здібність – точність викладу наших думок на папері. Скільки треба поратися, щоб підпорядкувати своїй волі написане! Здається, проста справа, а вимагає постійного тренування та постійної уваги, твердих навичок. І я сподіваюсь, Ви зі мною погодитесь, що кожному з нас потрібно розвивати в собі цю корисну здібність – бачити і своєчасно виправляти орфографічні та пунктуаційні помилки. Тому пропоную Вам на деякий час опанувати професію коректора.

До речі, а Ви знаєте, що професія коректора була відомою вже у Давньому Римі: в тамтешніх книжкових магазинах працювали люди, котрі за окрему платню виправляли замовнику текст придбаної книги.

А у Високому Середньовіччі у руських скрипторіях працювали справники. Вони «справлялися» з раніше виконаними копіями книжки, яку потрібно було переписати (тому й називалися справниками). Зіставляючи її варіанти, справники обирали найоптимальніший, що ставав основним, а решту різночитань виписували на берегах книжки. Тож завдання справників були багатогранними: крім власне коректорської роботи, вони виконували ще й редакторську.

У часи ж Відродження, як і в часи рукописної книги, тексти виправляли не професіонали-коректори, а найосвіченіші люди, з глибокою мовною підготовкою.

В епоху Відродження книга стрімко поширилися в Європі, стала доступною широким верствам населення. Американські дослідники Д. Брайант і С. Томпсон стверджують: На початок XVI ст. в Західній Європі існувало понад 250 друкарських майстерень, що випускали понад 35 тис. різноманітних видань загальним накладом від 15 до 20 млн примірників…

Такий розмах молодої друкарської справи визначив потребу у сотнях видавничих працівників, а значить і коректорах. У цей час посилюються і фахові вимоги до них, які актуальні й сьогодні.

Щойно ви почули слово «коректор». Якими, на вашу думку, рисами характеру повинен володіти коректор?

Коректор повинен володіти такими якостями:

- грамотність

- знанням мови;

- орфографічна та пунктуаційна пильність;

- зосередженість;

- уважність;

- охайність.

⇐ Предыдущая 8 9 10 11 121314 15 16 17 Следующая ⇒