Вступ. Поняття юридичного терміну

⇐ ПредыдущаяСтр 2 из 4Следующая ⇒

План

Вступ

1. Поняття юридичного терміну

2. Співвідношення юридичного поняття як відповідного їм терміну.

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

У словниковому складі мови велике місце належить термінологічній лексиці, кількість якої весь час помітно зростає. До термінологічної лексики належать усі слова, що об'єднуються в мові під загальною назвою терміни. Терміном називається спеціальне слово або словосполучення, що вживається для точного вираження поняття з якої-небудь галузі знання — науки, техніки, суспільно-політичного життя, мистецтва, юриспруденції тощо.

У зв'язку з постійним розвитком сучасної української мови з'являється все більше і більше термінів, не тільки технічних і наукових, а й економічних і юридичних.

Важливим є дотримання єдності термінології, її не суперечливості й логічної впорядкованості, відповідності національним та міжнародним термінологічним стандартам. Порушення законодавцем вимог щодо термінів та їх визначень у законодавчих актах спричиняє неузгодженість і невпорядкованість термінологічної бази сучасного законодавства в цілому та термінологічні розбіжності на галузевому та міжгалузевому рівнях, коли на позначення одного юридичного поняття в різних нормативно-правових актах вживаються різні термінологічні одиниці, що призводить до нечіткості, неясності та неоднозначності у розумінні та застосуванні законодавчих приписів.

Науковими дослідженнями з упорядкування поняттєвого апарату юриспруденції та подальшим дослідженням питань юридичної термінології, звернули увагу українські мовознавці та юристи: О.А. Сербенська , Г.С. Онуфрієнко, С.П. Головатий, Ю.Є. Зайцев та І.Б. Усенко, Н.В. Артикуца, Ю.Ф. Прадід, І.М. Гумовська, І. Чулінда, Л.О. Симоненко та М.І. Леоненко , І.М. Кочан і А.С. Токарська, а також О.Л. Копиленко, В.П. Сімонок, З.А. Тростюк та ін.

Поняття юридичного терміну

Термінологія, як один з засобів юридичної техніки, має чи не вирішальне значення при формулюванні текстів нормативно-правових актів. Вживані терміни економлять мову останніх, зручні для оперування на практиці, надають інформацію для спеціалістів, містять великий узагальнюючий запас знань [6, с. 92].

Правнича термінологія починала утворюватися одночасно з виникненням права. Перші юридичні документи є основними джерелами виникнення правової термінології, юридичних конструкцій (Закони Хаммурапі, Закони дванадцяти таблиць, Закони Ману, Варварські правди, Руська Правда, Саксонське зерцало). Важливою рисою правничих термінів є їх тісний зв’язок із різними політичними і правовими теоріями, науковими напрямами, певними суспільними традиціями, правовим досвідом.[5,с. 223]

Вивчення проблем термінології надзвичайно актуальне з кількох причин.

По-перше, термінологія є потужним джерелом поповнення лексичного складу високорозвинених сучасних мов. Саме термінологія як частина природної людської мови є найбільш універсальним засобом зберігання, передавання, оброблення інформації, обсяги якої зростають шаленими темпами: за даними науковців, зараз її обсяги подвоюються через кожні п’ять-сім років, що спричиняє такзваний “термінологічний вибух” (появу великої кількості нових термінів).

По-друге, наукове знання інтернаціональне за своєю природою. У сучасному світі відбуваються потужні інтеграційні процеси, які не оминають наукової сфери й висувають проблему міжнародної стандартизації термінів як основи

для порозуміння між фахівцями різних країн.

По-третє, українська термінологія, яка повинна розвиватися разом із термінологіями інших національних мов, має низку специфічних проблем, зумовлених історично, гостру потребу у створенні національних термінологічних стандартів, термінологічних словників тощо.

Під самим поняттям термін розуміють - слово або словосполучення, яке точно й однозначно визначає чітко окреслене спеціальне поняття будь-якої галузі науки, техніки, мистецтва, суспільного життя тощо, його співвідношення з іншими поняттями в межах спеціальної сфери. На відміну від слів загальної лексики, які часто є багатозначними та мають емоційний відтінок, терміни в межах сфери застосування є однозначними й позбавлені експресії [2, с. 56].

Юридичний термін - це слово або словосполучення, що виражає поняття правової сфери суспільного життя і має визначення в юридичній літературі (нормативно-правових актах, юридичних словниках, довідниках, енциклопедіях, наукових працях тощо). За наявності визначення у нормативно-правових актах юридичний термін вважається кодифікованим. Він стає еталоном для використання в усіх законодавчих і підзаконних актах, діловій документації та сфері усної правової комунікації. Власне система понять і висловів, які використовуються при викладенні змісту закону і називається юридичною термінологією.[8, с. 220]

На сьогоднішній день науковцями встановлено ряд вимог до юридичних термінів. Вимоги до терміна як до складової термінологічної системи загальновідомі. Відповідність цим вимогам дає змогу характеризувати термінологічне слово або словосполучення за визначеними критеріями, які розглядаються як ознаки термінологічної одиниці. Це, насамперед, комплекс вимог як внутрішньомовного, так і екстралінгвістичного характеру, відповідно до яких формується лінгвістично внормована та сприйнятна для юридичної галузі термінологія, а саме:

– сталість і несуперечливість застосування термінології у різних юридичних галузях, зокрема, в довідковій, науковій і методичній літературі, публічних виступах, законодавстві, міжнародних договорах, угодах тощо; – системність і мовна правильність, тобто дотримування правил словотворення і слововживання, що відповідають системним зв’язкам української мови;

– раціональна стислість і зрозумілість, тобто при створенні термінів слід дотримуватись раціональної довжинитерміна з метою кращого його опанування і розуміння;

– свідоме впорядкування термінології юридичної галузі, тобто слід виходити з того, що в термінології – найбільш контрольовані процеси, які надають можливість створювати дефініції, здійснювати вибір, зумовлений потребами галузі, визначати зв’язки між термінами, вибудовувати логіко-семантичні відносини, створювати реєстри термінологічних одиниць, контролювати слововживання і науковий обіг терміна;

– виявлення та усунення вад термінології, що застосовується у різних галузях юридичних знань, тобто своєчасне фахове коригування і корекція сумнівних або полісемічних ознак термінологічної одиниці з метою виявлення нових термінологічних значень, уникнення багатозначності та якісного поповнення термінологічної системи за рахунок визначених і визнаних у юриспруденції термінів.[9, С. 88]

Поняттєво-термінологічна єдністьполягає в тому, що один юридичний термін має позначати лише одне поняття права (термінологічна однозначність), а одне поняття права має бути назване лише одним юридичним терміном (поняттєва одноназваність). Безумовно, це ідеальна вимога, яка повною мірою не може бути дотриманою в будь-якій термінології, однак наближатися до такого взірця – кінцева мета систематизації та уніфікації юридичної термінології

Дефінітивність.Сутність названого юридичним терміном поняття права має обов’язково розкривати дефініція. Наявність чіткої дефініції – істотна відмінність терміна від загальновживаного слова. Дефініції юридичних термінів мають особливе значення, адже вони окреслюють сутність понять права і відіграють важливу роль під час тлумачення норм права. У правовій літературі виокремлюють різні види дефініцій та способи їх фіксування у правовій літературі. Утім вважаємо, що основними є кодифіковані (законодавчі) дефініції, які вибудувані за родо-видовим (класичним) принципом: зазначення родової ознаки та видової відмінності.

Емоційно-експресивна нейтральність. Юридичний термін має нести лише основну предметно-логічну інформацію, а не передавати якусь додаткову емоційно-оцінну та чуттєво-образну інформацію. Навіть якщо термін утворено шляхом метафоризації, то, потрапляючи в певне термінологічне поле, він має втратити свої додаткові відтінки. Будь-яке додаткове значення юридичного терміна розпорошує увагу читача (слухача), створює передумови до неточного його тлумачення в певному контексті. Саме тому в юридичних термінах мають бути відсутні ознаки експресивного та емоційного забарвлення (урочистості, піднесення, презирства, зневаги, іронії, жарту, пестливості, фамільярності тощо).

Точність. Ця вимога вказує на те, що юридичний термін має якнайповніше передаватимзміст відповідного юридичного поняття. Вважають, що чим повніше і глибше пізнання сутності поняття, тим точніше формулюється його назва – термін. Як зазначав Д. Лотте, тільки тоді, коли термін містить суттєві ознаки названого ним поняття, його можна назвати точним . За його ж класифікацією щодо ступеня точності, розрізняють такі види термінів: правильно орієнтовані, нейтральні та неправильно орієнтовані.Правильно орієнтовані є терміни, буквальне значення яких створює точне уявлення про сааме поняття: адвокатське об’єднання, вбивство на замовлення, бездіяльність. Такі терміни легко запам’ятовують, бо є вмотивованими, вони легко встановлюють асоціативний зв’язок з іншими термінами. Якщо буквальне значення термінів не розпізнається, то йдеться про нейтральні терміни: халатність, хуліганство, ордер. До неправильно орієнтованих термінів належать такі терміни, терміноелементи яких суперечать значенню терміна і призводять до неправильного уявлення про поняття: усиновлювач (особа, яка може не лише усиновити, а й удочерити) та ін.[2, С. 56]

Вважається, що термін повинен визначатися через його суттєві ознаки, їх набір, що надає можливість відділити одне правове явище від іншого . Термін має характеризувати, як правило, чотири елементи: 1) поняття, що визначається; 2) предикат - те, про що йде мова у тому, що визначається; 3) родова ознака, тобто якість, яка характерна для низки родових предметів і явищ; 4) видова відмінність - властивість, притаманна тільки для поняття, яке визначається [6, с. 89].

Одним з найбільш розповсюджених і небезпечних термінологічних недоліків нормотворчої діяльності є термінологічні колізії, тобто вживання одних й тих самих юридичних термінів у прямо протилежних або відмінних значеннях. При цьому термінологічні колізії поділяються на ті, а) які виникають в процесі розробки тексту проекту нормативно-правового акта, і відповідний суб’єкт має обрати один певний термін з конкуруючих; б) які існують в чинному законодавстві.[10, С. 6]

Уникненню термінологічних колізій на етапі розробки тексту нормопроекту сприяє дотримання окремих вимог юридичної техніки. Зокрема: а) вживані терміни повинні мати чітке значення, необхідно уникати синонімічної надмірності, термінологічної омонімії в тексті нормативно -правового акту б) потрібно прагнути до однозначності кожного терміна в законодавстві, використовуючи мінімальну кількість термінів ; в) визначення термінів повинно бути уніфікованим в тексті нормативно - правового акта на рівні інституту і, за можливістю, галузі законодавства і на міжгалузевому рівні; г) слід уникати випадків, коли на позначення одного й того самого юридичного поняття використовуються різні терміни. В організаційному аспекті слід забезпечити діяльність спеціалізованих установ (термінологічних центрів, комісій і т.п.), які б безпосередньо займалися проблемами термінології нормативно-правових актів.[10, С.8]

⇐ Предыдущая 123 4 Следующая ⇒