ПОНЯТТЯ ТА ТЕРМІНИ ДЛЯ ОБОВЯЗКОВОГО ЗАПАМЯТОВУВАННЯ

ПОНЯТТЯ ТА ТЕРМІНИ ДЛЯ ОБОВЯЗКОВОГО ЗАПАМЯТОВУВАННЯ

історичні джерела – пам’ятки минулого, пов'язані із життям людей, за якими відбувається вивчення історії людства;

археологічна культура – комплекс подібних між собою за низкою ознак археологічних пам'яток, поширених на певній території в межах певного історичного часу;

палеоліт – давня кам'яна доба, початковий і найтриваліший період історії людства, що на теренах України тривав з 1 млн. років тому до 11 тис. років до н. е.

мезоліт – середній кам’яний вік, що тривав з Х тис. до н. е. по VІ тис. до н. е.

неоліт – новий кам'яний вік, заключний період кам’яної доби, що тривав на українських землях протягом VІ-IV тис. до н.е. та характеризувався початком переходу до відтворюючих форм господарства;

енеоліт (мідно-кам’яний вік) – назва перехідного періоду від заключного етапу кам’яного віку до бронзової доби, що тривав тривав протягом IV-III тис. до н. е. та характеризується появою виробів із міді.

бронзовий вік – історичний період, що на українських землях датується II-I тис. до н.е. та характеризується появою та використанням поряд із кам'яними бронзових знарядь праці;

ранній залізний вік – історичний період, який на українських землях тривав протягом VIII ст. до н.е. – ІV ст. н.е. та характеризувався поширенням виробів із заліза;

колонізація – заселення незайманих земель або захоплення чужих територій із подальшим їхнім заселенням;племінний союз – об’єднання декількох племен;

князь – у давніх слов'ян - керівник війська, племені чи союзу племен, пізніше - правитель держави на Русі;

язичництво – релігія давніх слов'ян, поклоніння силам природи, віра в багатьох богів;

християнство – одна із найбільших світових монотеїстичних релігій.

роздробленість – процес децентралізації Русі, послаблення влади київського князя в період феодалізму. Поділ держави на окремі князівства (феодальні володіння);

вотчинне землеволодіння – емельне володіння, що належало феодалу за спадковістю;

бояри – збірна назва представників правлячого стану у Київській Русі, які займали друге, після князів, панівне становище в управлінні державою;

смерди – вільні селяни-общинники на Русі;

ікони – живописне, мозаїчне або рельєфне зображення Ісуса Христа, Богородиці, святих і подій СвятогоПисьма;

билини – народні епічні пісні героїко-патріотичного характеру;

літопис – послідовний запис історичних подій;

мозаїка – багатокольорове зображення з камінців, шматочків скла, керамічних плиток тощо;

фреска – церковний розпис по вологій штукатурці;

книжкова мініатюра – мініатюрні малюнки на рукописних книгах Русі.

шляхта – назва феодалів у Польщі, Литві та Україні, основним заняттям яких була військова служба;

панщина – зобов’язання селян-кріпаків кілька днів на тиждень працювати на землі свого пана;

магдебурзьке право – право міст на самоврядування;

магістрат – адміністративний орган управління містом, яке отримало магдебурзьке право;

цехи – об’єднання ремісників однієї чи кількох споріднених спеціальностей;

дума – ліро-епічний твір про героїчні походи козаків, який наспівують під музичний супровід бандури, ліри чи кобзи;

українська шляхта – вищий привілейований соціальний стан в Україні;

українське козацтво – соціальний стан вільних професійних воїнів, що офіційно оформився у Речі Посполитій наприкінці ХVI ст.;

реєстрове козацтво – козаки, які перебували на службі у польського короля й були поіменно записані в спеціальний список – реєстр;

Запорізька Січ – укріплений осередок нереєстрового Війська Запорозького Низового другої половини XVI - кінця XVIII століття, що був розташований за порогами Дніпра;

старшина – керівна правляча верхівка (еліта) козацтва, козацький уряд;

клейноди – відзнака, атрибути і символи військової та цивільної влади й окремих військових і цивільних урядів в Україні у XV-XVIII століттях;

греко-католицька церква – християнська церква, що утворилася в Україні внаслідок Берестейської унії 1596 р.;

братство – громадсько-релігійні об’єднання міщан при православних церквах.

покозачення – масовий перехід селян до козацького стану, що спостерігався в другій половині ХVІ – першій половині ХVІІ ст.;

Національно-визвольна війна – війна українського народу сер. ХVII ст. на чолі з Б.Хмельницьким за визволення з-під влади Речі Посполитої;

Військо Запорізьке – загальна назва козацького війська, державне утворення, що виникло у ході повстання Богдана Хмельницького в середині XVII століття на території Середнього Подніпров'я, Полісся, Брацлавщини і Запорожжя;

Гетьманщина – назва козацької держави на території Наддніпрянщини, Сіверщини, Полісся та Східного Поділля (1649-1764 рр.).

Руїна – період в історії України 60-х – 80-х рр. ХVII ст., який характеризується боротьбою за владу між представниками козацької верхівки, поділом України по Дніпру та втручанням у її внутрішні справи іноземних держав (Московського царства, Речі Посполитої, Оманської імперії);

Конституція – основний закон держави, який визначає державний устрій, порядок і принципи функціонування органів влади;

Малоросія – офіційна назва Лівобережної України у складі Російської імперії;

Малоросійська колегія – центральний орган російської адміністрації в Лівобережній Україні, заснований Петром І у 1722 р.;

козацьке бароко – назва архітектурного стилю, що був поширений на українськихземлях у другій половині XVII– у XVIII ст. та виник унаслідок поєднання місцевих архітектурних традицій та європейського бароко;

козацькі літописи– історико-літературні твори другої половини XVII – середини XVIII ст., присвячені козацьким війнам (Самовидця, Граб’янки, Самійла Величка);

автономія – право самостійного здійснення державної влади чи управління, надане якійсь частині держави, що здійснюється в межах, передбачених загальнодержавним законом або конституцією;

Нова (Підпільненська) Січ – остання Запорозька Січ на Дніпрі (1734-1775 рр.);

Задунайська Січ – козацька Січ, заснована на р. Дунай у 1776 р. козаками зруйнованої Нової Січі;

Коліївщина – третя, найбільша хвиля гайдамацького руху на Правобережжі у 1768 р. на чолі із гетьманом повсталих М.Залізняком та уманським сотником І.Гонтою

паланка – адміністративно-територіальні одиниці (округи) земель Запорозької Січі;

зимівник – назва господарства, хутора козаків, де вони перебували, коли не було військових дій (особливо взимку).

промисловий переворот – перехід від ручної праці до машинної, від мануфактур до фабрик і заводів;

нація – історична спільність людей, що складається у процесі формування спільної території, економічних зв’язків, мови, етнічних особливостей культури й характеру (менталітету);

національне відродження – пробудження національної самосвідомості народів, які не мали власної державності;

національна ідея – ідея (сукупність ідей), яка покликана об’єднати націю задля вирішення нагальних для нації завдань

декабристи – представники опозиційного російського дворянства, які боролися за повалення царату (самодержавства), скасування кріпацтва та демократизацію Росії у першій чверті ХІХ ст.;

масонство – релігійно-етичний рух, прибічники якого закликали до морального самовдосконалення й об’єднання людей за принципами Свободи, Рівності, Братерства.

земства – органи місцевого самоврядування в повітах та губерніях Російської імперії, що були створені земською реформою 1864 р., і які опікувалися школами, лікарнями, культурою, благоустроєм тощо;

громадівський рух – культурно-просвітницька діяльність громад у Наддніпрянській Україні в 60-70-х рр. ХІХ ст.;

Братство тарасівців – українська таємна студентська організація 1891-1893 рр. на чолі з І.Липою, метою яких була боротьба здобуття державної незалежності України.

трудова міграція – добровільний виїзд з однієї країни до іншої на постійне або тимчасове поживання з метою працевлаштування на певній території;

українофільство – термін, поширений з другої половини ХІХ ст., на означення любові до України, українського народу, української культури тощо;

москвофіли – представники суспільно-політичного руху Західної України, які орієнтувалися на Російську імперію і ставили собі за мету об’єднати Західноукраїнські землі з Наддніпрянською Україною під владою Росії;

партія – юридично оформлене об'єднання людей за політичним світоглядом, для досягнення конкретних цілей та захисту спільних інтересів;

нова ера – українсько-австрійсько-польські домовленості 1890 р..

меценат – особа, яка безкорисливо вкладає кошти в розвиток освіти, науки, культури тощо;

професійний театр – театр, у якому гра акторів та діяльність інших театральних діячів є професією, а не просто захопленням, як в аматорському театрі;

реалізм – стиль і метод у мистецтві й літературі другої половини ХІХ ст., який прагне до найдокладнішого опису спостережених явищ без їх ідеалізації;

модернізм – напрямок у мистецтві початку ХХ ст., який характеризується еклектикою (змішуванням стилів), відмовою від мистецьких традицій минулого та утвердженням нових нетрадиційних мистецьких форм.

монополія – об’єднання підприємств однієї галузі, яке панує на ринку;

економічна криза – різке погіршення економічного стану країни, що виявляється в значному спаді виробництва, порушенні виробничих зв'язків, що склалися, банкрутстві підприємств, зростанні безробіття, і у результаті — в зниженні життєвого рівня, добробуту населення.

Світова війна – глобальне військове протистояння держав, яке охоплює значну частину країн світу;

Союз визволення України – українська політична організація Галичини на чолі з Д.Донцовим, яка підтримала Австро-Угорщину під час Першої світової війни, брала участь у формуванні українізованих військових частин сірожупанників та синьожупанників у межах австро-угорської армії;

Головна українська рада – українська політична організація Галичини на чолі з К.Левицьким, яка підтримала Австро-Угорщину під час Першої світової війни, брала участь у формуванні Українських січових стрільців (УСС).

Галицько-Буковинське генерал-губернаторство – тимчасова адміністративно-територіальна одиниця з центром у м. Чернівці, створена урядом Російської імперії наприкінці 1914 р. на завойованих російською армією землях Галичини та Буковини, яку очолив Г.Бобринський.

автономізація – 1) у часи революції 1917 р. політична боротьба народів колишньої Російської імперії за отримання автономії у межах нової демократичної Російської федерації; 2) план перетворення незалежних радянських республік, які утворились у 1918-1920 рр. внаслідок громадянської війни на теренах колишньої Російської імперії, в автономні складові Російської Федерації;

самостійники – солдати українського полку ім. П.Полуботка, які 4-5 липня 1917 р. у Києві підняли збройне повстання проти ІІ Універсалу УЦР, у якому йшла мова про відмову від уже проголошеної автономії України, та вимагали від УЦР негайно проголосити самостійність України;

Універсали УЦР – державно-політичні акти, які видавала УЦР, звертаючись до народу України;

Генеральний секретаріат – з 28 (15) червня 1917 р. до 22 (9) січня 1918 р. вищий виконавчий орган державної влади в Україні (уряд), складався з 8 секретарств, очолював В. Винниченко;

Народний секретаріат – перший радянський уряд в Україні на чолі з Артемом, сформований у грудні 1917 р. у Харкові;

українізація армії – після Лютневої революції 1917 р. процес утворення у межах російської армії українських військових комітетів;

регіональні республіки – штучно створенні більшовицькими лідерами республіки в Україні у період з січня по березень 1918 р. (Донецько-Криворізька, Таврійська, Одеська, Донська), в основі формування яких лежить не національно-державний, а економічний принцип державного будівництва.

Директорія – тимчасовий орган державної влади УНР, створений для керівництва повстанням проти гетьмана П.Скоропадського. Після перемоги повстання – вищий орган державної влади УНР;

Українська Галицька армія – армія ЗУНР;

УСРР – українська радянська держава, проголошена 6 січня 1919 р.;

воєнний комунізм – соціально-економічна політика більшовиків у 1919-1920 рр., що була реакцією більшовиків на умови громадянської війни, тому являла собою вимушені, тимчасові, насильницькі заходи з метою переходу до комунізму (включав продрозкладку, націоналізацію підприємств, заборону вільної торгівлі тощо).

індустріалізація – система заходів, спрямованих на прискорений розвиток важкої промисловості з метою технічного переозброєння економіки і зміцнення обороноздатності країни;

українізація – політика надання можливості в УСРР розвитку української культури під контролем радянської влади; була складовою частиною загальносоюзної кампанії коренізації;

автокефальна церква – православна церква, яка має повну самостійність щодо організаційних та культових питань.

форсована індустріалізація – шалено швидкі темпи індустріалізації;

стаханівський рух масовий робітничий рух у СРСР за підвищення продуктивності праці та досягнення високих виробничих показників. Назва походить від О.Стаханова, який, застосувавши новий метод роботи, встановив рекорд з видобування вугілля;

колективізація – примусова система заходів, спрямована на перетворення одноосібних селянських господарств у великі колективні й радянські господарства;

розкуркулення – експропріація індивідуальних селянських господарств - складова частина політика суцільної колективізації СРСР у 30-ті рр. ХХ ст.;

закон про п'ять колосків – постанова 1932 р. «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів та кооперації і зміцнення суспільної (соціалістичної) власності», відома в народі як «Закон про п'ять колосків», згідно з якою законом за крадіжку колгоспного майна передбачався розстріл із конфіскацією всього майна або позбавлення волі терміном не менш ніж на 10 років;

голодомор – термін, що вживається для позначення масового, штучно організованого сталінським режимом на території УСРР голоду 1932-1933 рр., внаслідок якого померли мільйони людей. Визначення Голодомор вживається також для голоду 1921-1923 рр. та 1946-1947 рр.;

«Розстріляне відродження» – літературно-мистецька генерація України 1920-1930-х років, репресована сталінським режимом.

осадництво – польська політика колонізації західноукраїнських земель осадниками у 20-30-ті рр. ХХ ст.;

пацифікація – «умиротворення українського народу» - офіційна назва масових репресій польської влади щодо українського населення Галичини, проведених урядом Польщі восени 1930 р. як реакція на дії ОУН;

план «Ост – таємний план нацистської Німеччини з проведення освоєння й німецької колонізації земель Східної Європи;

новий порядок – жорстокий режим, установлений німецько-фашистськими загарбниками на окупованій території України та в інших частинах СРСР, що супроводжувався масовими розстрілами і депортацією місцевого населення;

Голокост – загибель значної частини єврейського населення Європи в ході систематичного переслідування і знищення його нацистами та їхніми пособниками в Німеччині й на захоплених територіях у 1933-1945 рр.

колабораціонізм – співпраця з окупаційною владою;

рух Опору – антифашистський національно-визвольний рух у роки Другої світової війни проти окупантів;

радянізація – система заходів, спрямованих на встановлення радянської влади, побудову соціалістичного суспільства за економічною та політичною моделлю СРСР у західноукраїнських землях;

депортація – примусове виселення з постійного місця проживання окремих осіб чи цілих народів;

операція «Вісла» – етнічна чистка, здійснена у 1947 році під керівництвом Радянського Союзу, Польщі, Чехословаччини, яка полягала у примусовій депортації українців з етнічних територій (Лемківщини, Надсяння, Підляшшя і Холмщини) на ті території у західній та північній частині польської держави, що до 1945 року належали Німеччині, а також у різні регіони СРСР;

ждановщина – ідеологічна кампанія в СРСР, розгорнута у 1946-1949 рр. у галузі науки, літератури, культури та мистецтва, у ході якої були піддані нищівній критиці діяльність інститутів історії України та історії української літератури, творчих спілок, редакцій газет і журналів, видатних діячів української культури. Назва походить від прізвища секретаря ЦК ВКП(б) з питань ідеології А. Жданова;

лисенківщина – політична кампанія з переслідування групи генетиків і тимчасової заборони генетики, назва якої походить від прізвища радянського академіка Т. Лисенка;

космополітизм – теорія і практика, в основу яких покладено тезу про пріоритетність загальнолюдських цінностей над цінностями окремої нації.

лібералізація – пом'якшення політичного режиму, вільнодумство;

політична реабілітація – виправдання, поновлення доброго імені чи репутації несправедливо обвинуваченої, обмовленої або засудженої особи;

відлига – назва періоду перебування М.Хрущова при владі в СРСР (1954-1964 рр.), що характеризувався політикою десталінізації, політичною реабілітацією і непослідовністю реформ;

раднаргоспи – територіальні органи управління, створені у 1957 р. замість галузевих міністерств;

шістдесятники – нове покоління митців, які відійшли від шаблонної тематики попередніх часів, не закликали до боротьби за мир, не писали про передовиків колгоспників і робітників заводів, а виходили з того, що «...поезія має бути поезією, а не агітацією у віршованій формі»;

дисидентство – опозиційний рух проти панівного державного ладу, протистояння офіційній ідеології та політиці.

застій – період правління Л.Брежнєва (1964-1982 рр.), який характеризувався політикою, що заперечувала будь-які спроби оновлення суспільства, консервувала існуючий режим, наслідком чого стало наростання кризи радянського ладу;

номенклатура – панівна партійна еліта в СРСР, що цілком контролювала всі сфери життя суспільства;

дефіцит – перевищення попиту над пропозицією товарів та послуг (відсутність певних товарів та послуг на ринку);

урбанізація – прискорений розвиток міст та збільшення міського населення;

русифікація– сукупність дій та умов, спрямованих на зміцнення російської національно-політичної переваги в країнах, що входять до складу Росії, чи перебувають в сфері її впливу, за допомогою російської мови і культури таз метою подальшої асиміляції осіб неросійської національності;

самвидав – у СРСР неофіційне копіювання і розповсюдження творів, не схвалених радянським режимом;

правозахисник – кожен, хто сповідує філософію верховенства прав людини, висловлює власні думки та виступає на захист прав людини.

перебудова – курс, проголошений М.Горбачовим після приходу 1985 р. до влади у СРСР, який передбачав реформування економіки (від командно-адміністративної до ринкової), демократизацію суспільства і гласність в управлінні державою, відкритість зовнішньої політики, зближення з Заходом, відмову від силових методів розв’язання міжнародних проблем тощо;

гласність – політика радянського керівництва часів перебудови, яка передбачала максимальну відвертість та правду в діяльності державних і громадських організацій, а також дієву і активну форму участі громадської думки в демократичному вирішенні найважливіших проблем країни;

плюралізм – свобода діяльності різноманітних політичних партій та громадських організацій;

багатопартійність – політична система, при якій у державі може існувати безліч політичних партій;

суверенітет – верховенство та незалежність влади у внутрішніх та зовнішніх питаннях;

інфляція – зростання цін внаслідок додаткового випуск грошових знаків;

ринкові відносини – економічні відносини, які засновані на засадах вільного підприємництва, різних форм власності, законах попиту та пропозиції, мінімального втручання держави тощо.

«Революція на граніті»– протесна кампанія, спрямована на недопущення підписання нового Союзного договору, організована українською молоддю, переважно студентами, з 2 по 17 жовтня 1990 року в Україні;

«Помаранчева революція»– різноманітні акти громадської непокори в Україні, організовані прихильниками В.Ющенка у листопаді 2004 р. як реакція на масові фальсифікації виборів. Закінчилася перемогою В.Ющенка, який став Президентом України.

«Євромайдан» – протестні акції в Україні, проти корупції, свавілля правоохоронних органів, а також на підтримку європейського вектора зовнішньої політики України, які були організаовані 21 листопада 2013 року як реакція на рішення Кабінету Міністрів України про призупинення процесу підготування до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Євросоюзом і значно поширилися після силового розгону демонстрації в Києві вночі 30 листопада 2013 р.

Небесна сотня – прийнята в Україні збірна назва загиблих учасників акцій протесту (Євромайдану) у грудні 2013 - лютому 2014 року;

«Революція Гідності» – див. «Євромайдан»;

сепаратизм – прагнення до відокремлення, відособлення;

антитерористична операція – комплекс заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичних дій.

АТО 2014 р. в Україні – збройний конфлікт на території Донецької і Луганської області України між з одного боку — організованими та керованими з РФ незаконними збройними формуваннями Донецької і Луганської «народних республік», визнаних терористичними організаціями, за підтримки військових частин РФ та з іншого боку — українськими правоохоронцями із залученням Збройних сил України. Складова частина Російсько-української війни 2014 року;

анексія – це насильницьке приєднання державою всієї або частини території іншої держави в односторонньому порядку.

Анексія Криму та Севастополя Росією – військова агресія Росії, спрямована на насильницьке протиправне відторгнення Кримської автономії та Севастополя від України та їх приєднання до Російської Федерації на правах суб'єкта Російської Федерації, що було здійснено протягом березня 2014 року;

тимчасово окупована територія – згідно з Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» територія Кримського півострова внаслідок російської окупації березня 2014 р. вважається тимчасово окупованою територією.

12 3 4 Следующая ⇒