Граматичні категорії іменника. Відмінок

Іменник – повнозначна самостійна частина мови, що має значення предметності і виражає його у словозмінних категоріях числа і відмінка та несловозмінній категорії роду.

Іменник виступає у мові найважливішою формою номінації, об’єднуючи в своєму складі слова, що служать для називання найрізноманітніших фактів дійсності і формування відповідних понять до них. І. позначає предметність у найширш. розумінні цього слова. Це як явища матер. світу, так і осіб, інших істот і орг-мів, назви речовин і матеріалів, назви нематер. сфери (почуття/ стани/ дії). І. подібно до прикметника і дієслова може вказувати на ознаку, дію. Але різниця полягає в тому, що прикметн. виражає ознаку, властиву певному предмету, а іменник називає опредмечену ознаку. Іменники відмінюються за відмінками, змінюються за числами та мають чол., жін. та сер. рід. За характером відмінкових закінчень іменники в укр. мові поділ-ся на IV відміни. Іменники І та ІІ відмін за характером закінчень поділ-ся на тверду, м’яку і мішану групи. На грунті взаємозв-ку між семантичними і граматичн. ознаками виділяють такі лексико-граматичні категорії імен.: “конкретні / абстрактні назви” > конкретними вважаємо назви, які виражають поняття, що відображають предмети навколишн. дійсності, які сприйм-ся людиною за допомогою органів чуттів: – назви предметів, речей (стіл, ручка, пальто); – явища природи (дощ, сніг, море); – назви істот (собака, кіт, вірус, дитина); – одиниці виміру (кг, рік, тиждень, день); абстрактні – це загальні поняття, що їх людтна безпосередньо органами чуття не сприймає. назви якостей, властивостей (доброта, уважність); назви процесів, станів; назви узагальнених наукових понять тощо. Морфологічні ознаки абстрактн. іменників: – наявність таких суфіксів –ань, – ень, -інь за значенням опредмеченої дії чи стану: зубожіння, ходіння; – ств, – цтв: новаторство, знайомство, неуцтво; – ість (значення опредмечена дія): – от (опредмечена дія, стан): дрімота; – ок: здобуток, порядок; Конкретні назви мають переважно форми однини, множини; абстрактні вживаються лише в однині. Збірні іменники – серед заг/ конкретн. назв виділяється окрема лексико-грам. Група збірних іменників. Зб. іменн. позначають сукупність …, які мисляться як одне неподільне ціле. Формальними показниками зб. ім. є словотвірні суфікси із значенням збірності: нульові суфікси: молодь, юнь, рвань, люд, гниль; -ств, – цтв: студенство, козацтво, юнацтво; -ня: офіцерня, комашня; Речовинні іменники – ці іменники позначають найрізноманітніші матеріали, речовини і продукти природного походження, або ж виготовлені людиною. Сюди належать: назви металів (залізо, олово); хімічні елементи (кальцій); ліки (аспірин, цитрамон); Речовинні ім. вжив-ся переважно в однині; рідше – в множині; оскільки вони позначають матеріали – то singularia pluralia: вершки, ласощі, парфуми. Сингулятивні (одиничня) іменники – це ті іменн., які утвор-ся з речовинних ( рідше – збірних) іменників за допомогою суфікса – ин. Вжив-ся для виділення одного предмета із загальної маси речовиних: волосся – волосина; павутиння – павутина; квасоля – квасолина. 2) категорія роду > грам. категорія роду є однією з визначальних класифікац. хар-к іменника, як частини мови, яка разом з інш. категоріями є засобом вираження предметності і виявляє морфологічну природу іменника. Морфологічне значення роду зумовл. здатність ім. сполучатися з певними фрмами узгоджуваних слів та вступати в координацію з присудком.:

Наприклад: Зимова казка (ж. р. ). Кожен іменник укр. мови, крім множиниих (ворота, штани, ножиці), належать до 3-х родів(чол / жін/ сер). Засоби вираження катег. роду: 1) морфологічні; словотвірні; 3) синтаксичні; 4) лексичні та семантичні. До морфологічних належить система флексій. Формальними показниками ч. р. є нульова флексія в Н. в. і основа на тверд. приг. та Й; ж. р. – флексія –а та нульова (мідь, ніч); с. р. – флексії –о, е, а також –а з подовженням приголосних (ім’я)+ формртворч. суфікси –ат, -ен. Іменники спільного родуДо цієї групи зарахов-ся іменники, в яких рід семантично не розрізн-ся (каліка, базіка, сирота, невдаха). Морфологічні засоби вираж-ня є неоднозначними (флексія –а ж. р. /чол. р). До ім. спільного роду відносять невелику кількість ім. зі знач. особи, найчастіше, з негат. значенням (невдаха, волоцюга), рідше – нейтральн. (сирота). + сюди відносять укр. прізвища на приголосний (Федорчук) і на –КО + невідмінювані іншомовні прізвища на голосний (Дюма, Рабле). 3) категорія числа > к. ч. базується на протиставленні формально виражених грам. знач. одн. (один предмет) і множ. (більше ніж один). Відношення предмету до йог кількісного вияву є змістом грам. категорії числаВ сум розрізняють 2 числові значення: однина; множина. Іменники поділ-ся на 3 групи: 1) ім., для яких хар-ні форми одн. і множ. (мають повну числову парадигму): парта, ручка; 2) ім., що мають лише форми множ. (pluralia tantum): штани, джинси, ворота, двері, окуляри, ножиці, гроші, груди, фінанси, вила, шахи, оглядини;

3) ім., що вжив-ся лише в одн. (singularia tantum): гілля. 4) категорія відмінка > це одна з найскладніших грам. категорій в системі іменника, це така морфолого-синтаксична категорія, яка виражає відношення іменника до інш. слів у словосполученні і реченні і визнач. його синтакс. фун-ю. Кожний відмінок є носієм певного комплексу категоріальних значень. Формальними показниками відмінків є флексія. Додаткові: чергування звуків; наголос; словопорядок; прийменники. Відмінки виражають різні морфологічні й синтаксичні значення, а також різноманітні семантичні відтінки(просторові, часові, кількістні) В укр. мові 7 відмінків (сьомий- кличний).

Лексико-граматичні розряди іменника

Граматичні категорії іменника

Рід

Число

Відмінок

Чоловічий

Жіночий

Середній

Спільний

однина

множина

Наз.

Род.

Дав.

Знах.

Оруд.

Місц.

Кличн.

[ред. ] Іменники-назви істот і неістот

Іменники, що відповідають на запитання хто?, об'єднуються у семантичну групу назв істот.

До назв істот належать іменники, що називають:	Приклади:
людей	хлопець, донька, дитя, мандрівник, інженер, професор, балерина
тварин, птахів, комах	ведмідь, корова, чапля, індик, синиця, бджола, комар
міфологічних істот	демон, лісовик, відьма, русалка
карт, шахових фігур	валет, пішак, туз
померлих	мрець, небіжчик, покійник

Решта іменників відповідає на запитання що? і складає групу назв неістот.

До назв неістот також належать іменники, що називають:	Приклади:
сукупності осіб	група, натовп, загін, юрба, зграя, табун, рій
назви організмів	бацила, мікроб, вірус

Граматичне поняття істоти/неістоти не збігається з поняттям живого/неживого в природі.

Назви істот і неістот розмежовуються за допомогою запитань:

§ для істот-хто? кого?

§ для неістот-що? чого?

Морфологічні характеристики:	Приклади:
у назвах істот-осіб чоловічого роду збігаються форми знахідного та родового відмінків однини і множини	родовий відмінок — друга, друзів знахідний відмінок-друга, друзів
у назвах неістот збігаються форми називного і знахідного відмінків множини	книги (стоять)-(бачу) книги столи (стоять)-(перенесуть) столи

⇐ Предыдущая 1 2 345 6 Следующая ⇒