|
||||||||||||||
дуже-дуже люблю!!!
1. Дорогі дорослі, пам'ятайте, що ви самі «запросили» мене у свою родину. Колись я залишу батьківську оселю, але до того часу навчіть мене мистецтва бути людиною. 2. У моїх очах світ має інший вигляд, ніж у ваших. Поясніть мені, що, коли і чому кожен із нас у ньому має робити. 3. Мої ручки ще маленькі — не очікуйте від мене досконалості, коли я стелю ліжко, малюю, пишу або кидаю м'яч. 4. Мої почуття ще незрілі — прошу, будьте чуйними до моїх потреб. Не нарікайте на мене цілий день. 5. Щоб розвиватися, мені потрібна ваша увага і підтримка. Лагідно критикуйте й оцінюйте, але тільки мої вчинки. 6. Дайте мені трохи самостійності, дозвольте робити помилки, щоб я учився на них. Тоді я зможу самостійно приймати рішення у дорослому житті. 7. Прошу, не робіть усього за мене, бо я виросту переконаним у своїй неспроможності виконувати завдання. 8. Я вчуся у вас усього: слів, інтонацій голосу, манери рухатися. Ваші слова, почуття і вчинки повертатимуться до вас через мене. Так справедливо влаштувала природа зв'язок між поколіннями. Тому навчіть мене, будь ласка, найкращого. Пам'ятайте, що ми разом не випадково: ми маємо допомагати один одному в цьому безмежному світі. 9. Я хочу відчувати вашу любов, хочу, щоб ви частіше пригортали і цілували мене. Але будьте уважні, щоб ваша любов не перетворилася на милиці, які заважатимуть мені робити самостійні кроки. Любі мої, я вас дуже-дуже люблю!!! Покажіть мені, що ви любите мене також. Ваша донька (син).
|
||||||||||||||
|