Хелпикс

Главная

Контакты

Случайная статья





Тезей.. Гермія.. Гермія.. Гермія.. Гермія.. Деметрій.



Егей.

Щасливий будь, преславний князю наш!

Тезей.

Спасибі. Ти чогось хотів, Егею?

Егей.

Поскаржитись до тебе я прийшов

На Гермію, оцю свою дочку.

Ось підійди, Деметрію. Владарю,

Це той, кого обрав я їй на мужа.

І ти, Лізандре, підійди. О князю,

А цей моє дитя приворожив.

Ти, ти, Лізандре, вірші їй складав,

Обмінювався знаками любові,

При місяці співав їй під вікном

Облудним голосом пісень облудних,

Підступно закрадався в душу їй,

Обручки плів із кучерів своїх,

Усякі витребеньки дарував:

Сережки, персні, солодощі, квіти -

Усе, що юнь невинну спокушає.

Ти хитрощами серце їй обплів

І обернув дочірній щирий послух

В затятий норов. Славний князю наш,

Коли вона й перед твоїм лицем

Відмовиться з Деметрієм побратись,

То я прошу: дозволь мені вчинити,

Як давній наш закон повеліває!

Вона моя дочка, я пан над нею.

Нехай вона моїй скориться волі

Й за нього вийде, а як ні - помре.

Тезей.

Що скажеш, Герміє? Подумай добре.

Для тебе батько - все одно що бог.

Це ж він тебе красою наділив,

Немовби виліпив чи вилив з воску,

І владен він тебе переліпити

Так, як захоче. Твій жених Деметрій -

Достойний і шановний чоловік.

Гермія.

Лізандр також.

Тезей.

                         Так, сам собою - справді,

Але твій батько не його обрав,

І через це - достойніший Деметрій.

Гермія.

Якби ж то батько захотів моїми

Очима глянуть!

Тезей.

                        Краще хай твої

Його судові мудрому скоряться.

Гермія.

Благаю, світлосте, простіть мене!

Сама не знаю, звідки ця відвага

І як мені це скромність дозволяє -

Так вільно говорити перед вами, -

Та я прошу вас, світлосте: скажіть,

Яка найтяжча може бути кара,

Коли я за Деметрія не вийду.

Тезей.

Померти мусиш чи зректись навіки

Усіх чоловіків. Подумай добре,

Спитай своєї крові молодої:

Пішовши проти батькової волі,

Чи зможеш ти вдягти убір черниці

І в тьмавій монастирській самотині

Серед сестер неплідних вік прожити,

Холодний місяць славлячи тужливо.

Блаженні ті, що можуть кров свою

Смирити для довічного дівоцтва,

Але стократ щасливіша троянда,

Котра нам пахощі свої віддасть,

Ніж та, котра на пагоні невиннім

Росте, живе і в самотині в'яне.

Гермія.

Волію так рости, і жить, і в'януть,

Аніж тому віддать своє дівоцтво,

Кому душа не хоче підкоритись,

Чиє ярмо ненависне мені.

Тезей.

Подумай ще. Як місяць оновиться

І шлюб мій буде скріплений навіки, -

В той день готуйся смерть свою зустріти

За непокору батьковому слову,

Або Деметрія за мужа взяти,

Або при вівтарі Діани скласти

Обітницю самотності й дівоцтва.

Деметрій.

Зласкався, Герміє! А ти, Лізандре,

За мною визнай безперечне право.



  

© helpiks.su При использовании или копировании материалов прямая ссылка на сайт обязательна.