Читець 7.. НАРЕЧЕНА

Читець 7.

НАРЕЧЕНА

Дві дівиці розмовляють в зеленім саду.
— А я завтра з Аркашкою до загсу іду. —
Друга каже: — Та ви ж різні, як полум’я й лід.
Він же тебе, по-моєму, ще й не зна як слід. —
Наречена здивувалась: — Яка ти чудна!
А хто ж мене заміж візьме, як усе узна?

ПОБАЛАКАЛИ…
Кадр із фільму у журналі жінка розгляда:
на коні сидить панянка, гарна, молода.
Кличе жінка чоловіка, каже: — Подивись!
Я хоч раз отак проїхать мріяла колись. -
Чоловік скривився кисло:
- Верхи на коні?
Досить з тебе, що весь вік ти їздиш на мені.
- Вийшло так, — зітхнула жінка. — Молода була.
На коня хотіла сісти, сіла на осла.

Ведучий: Ось і підходить до кінця наше свято української писемності та української мови.

Ми живемо на чудовій, багатій, мальовничій землі – на нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки, тут корінець роду українського, що сягає сивої давнини. І негоже, просто соромно бути поганими нащадками у таких великих і славних батьків.

Ведуча: Людині визначено Богом місце народження, країна, небо; вона не може нічого того поміняти, як не може поміняти саму себе. А якщо щось із того призначеного їй, поміняє, то не на краще, бо чуже ніколи не буває кращим. І куди б ти не пішов – твоя Батьківщина, земля твоя, твоя мова, твій народ завжди будуть з тобою.

Звучить пісня “Мова єднання” (виконують всі учасники свята)

⇐ Предыдущая 1 2 345 6 Следующая ⇒