День писемності

Стр 1 из 6Следующая ⇒

Ведучий: Доброго дня, шановні викладачі, студенти та гості!

Ведуча; Щиро вітаємо усіх і запрошуємо на наше свято рідної мови!

Мово моя українська,

Батьківська, материнська,

Я знаю тебе не вивчену —

Просту, домашню, звичную,

Не з-за морів покликану,

Не з словників насмикану.

Ти у мені із кореня,

Полем мені наговорена,

Дзвоном коси прокована,

В чистій воді смакована,

Болем очей продивлена,

Смутком багать продимлена,

З хлібом у душу всмоктана,

В поті людськім намокнута,

З кров'ю моєю змішана

І аж до скону залишена

В серці моїм. Ти звеш сюди

Добрих людей до бесіди.

Звучить пісня ……..

Ведучий: Сьогодні за календарем знаменних і пам'ятних дат відзначають День української писемності. Ви дізнаєтесь про витоки нашої мови, почуєте щирі слова любові й вдячності до неї. Мова — то цілюще джерело, і хто не припаде до нього вустами, той сам всихає від спраги.

Ведуча: Із сивої глибини віків бере початок наша мова. Шлях її розвитку — це тернистий шлях боротьби. Багато, дуже багато жорстоких літ і століть пережила наша рідна, наша невмируща мова, мужньо знісши і витерпівши наругу і найлютіших царських сатрапів та посіпак шляхетсько-панських, і своїх панів та підпанків недолугих, і запопадливих партійних функціонерів...

«Інсценізація «Дівочі вечорниці»

1-дівчина . Дівчата, а ходімо на пагорб на вечорниці, я покажу вам, що купив мені батько.

2-дівчина . Добре тобі, Оксано, батько й до школи віддав і книги гарні купує. А я хоч і хочу, та немає за що вчитися.

3-я дівчина . Не сумуй. Не одна ти не вмієш читати і писати. Та що вдієш, що батьки наші бідні, ледь хліба та каші вистачає на зиму, та й пан погано гроші платить.

4- дівчина . А в мене не те що книг, чобіт на зиму немає. Буду сидіти в хаті, бо як же босій по снігу ходити.

5-дівчина. Давайте краще заведемо нашої української, доки наглядач не побачив, що ми без роботи сидимо, а сонце ще не сіло.

(Звучить українська пісня у виконанні дівчат)

Наглядач . А што ето ви здєсь бездєльнічаєте? Ану бистро работать, а то не защітаю день. Разоралісь своімі холопскімі пєснямі. Лучше би наш, благородний язик учілі, панській.

(Всі йдуть зі сцени)

Читець 1.

Цареві блазні і кати,

Раби на розум і на вдачу

В ярмо хотіли запрягти

її, як дух степів, гарячу,

І осліпити й повести

На чорні торжища незрячу.

Хотіли вирвати язик,

Хотіли ноги поламати,

Топтали під шалений крик,

В’язнили, кидали за грати,

Зробить калікою з калік

Тебе хотіли, рідна мати.

На фоні мелодії виходять 4 дівчини із запаленими свічками, зачитуючи дати в скорботному календарі української мови.

1-ша дівчина: 1720 р. — видано указ Петром І про заборону книгодрукування українською мовою, яка хоч трохи її нагадувала б і різнилася від уживаної у великоросійських краях про вилучення текстів, писаних українською мовою з церковних книг.

2-га дівчина: 1775 р. — вийшов указ Катерини II про заборону викладання українською мовою в Києво-Могилянській академії - першому вищому навчальному закладі східних слов'ян.

3-тя дівчина: 1863 р. — з'явився " Валуєвський циркуляр” російського царизму, яким заборонено друкувати шкільні підручники, науково-популярні та релігійні видання українською мовою, заборонено викладання українською мовою в школах.

4-та дівчина: 1876 р. — імператор Олександр II, перебуваючи в м. Емськ (Німеччина), підписав Емський указ, яким забороняв друкувати українською мовою всі оригінальні твори, переклади (за винятком історичних документів і белетристики, а також текстів українських пісень), заборонено було також сцени, вистави, читання лекцій та ввезення з-за кордону українських видань.

1-ша дівчина:

Гріховний світ вирує неспроста,

Підступний демон, що керує нами,

Та піднімається нетлінно над віками

Велична постать вічного Христа.

2-га дівчина:

О Господи! Знайди нас всіх, знайди,

Бо ми блукаєм хащами ще й нині.

3-тя дівчина:

Прости гріхи й провини безневинні

І до спасіння всіх нас приведи.

4-та дівчина:

О Господи! Ціли нас всіх, зціли,

Всели в серця неопалиму мрію,

Щоб ми, пізнавши мрію і надію,

Жорстокий світ добром перемогли.

Звучить пісня …

Ведучий. Батьком української літературної мови вважаємо Тараса Григоровича Шевченка. Уперше у творах Шевченка українська мова забриніла величезною силою. У ній Шевченко своїм талантом розкрив невичерпні багатства народної мови, осягнув і, як ніхто, відчув чудову, чарівну музику українського слова. Та не берегли нащадки того багатства, вірнопіддано заглядаючи через сусідський тин. І стали забувати, хто ми є, чиї діти, яких батьків.

12 3 4 5 6 Следующая ⇒